Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №635/1488/24 — Харківський районний суд Харківської області

28.08.26

Справа № 635/1488/24

Провадження № 2/635/9/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«28» серпня 2026 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Савченка Д.М.,

секретар судового засідання – Устіч О.Л.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвокат Данілюк Олександр Володимирович,

відповідач – ОСОБА_2 ,

представник відповідача – адвокат Мухін Олег Миколайович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Данілюка Олександра Володимировича звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визначити додатковий строк для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . За життя спадкодавиця склала заповіт від 01 квітня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Шило І.В., яким усе своє майно заповідала позивачу. Про наявність зазначеного заповіту позивач дізнався значно пізніше від сестри матері – ОСОБА_4 16 серпня 2023 року через Посольство України в Словацькій Республіці позивач звернувся до приватного нотаріуса Павлової О.О. із заявою про прийняття спадщини, а 06 жовтня 2023 року через представника подав заяву нотаріусу. Постановою приватного нотаріуса від 13 жовтня 2023 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини, а 22 квітня 2023 року свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , було видано дочці померлої – відповідачу ОСОБА_2 . Позивач посилався на те, що строк для прийняття спадщини пропущено ним з поважних причин через необізнаність про наявність заповіту, введення воєнного стану в Україні, постійне перебування за кордоном (у Словацькій Республіці) у зв`язку з небезпекою для життя через воєнні дії, зупинення перебігу строку прийняття спадщини відповідно до постанови КМУ № 164 від 28.02.2022, а також неповідомлення нотаріусом у порядку ст. 63 Закону України «Про нотаріат» про відкриття спадщини та наявність заповіту.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 березня 2024 р. провадження у справі відкрито.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 серпня 2024 р. у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України відмовлено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 січня 2025 р. витребувано у приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Павлової О.О. копію спадкової справи щодо ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 листопада 2025 р. витребувано з Державної прикордонної служби України, відомості щодо перетину державного кордону України ОСОБА_1 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 листопада 2025 р. підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Данілюк Олександр Володимирович позов підтримав, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Мухін Олег Миколайович проти задоволення позову заперечували, ОСОБА_2 зазначила, що позивач знав про смерть матері, понад 10 років тому виїхав за кордон на заробітки, батькам не допомагав, весь догляд за ними здійснювала вона, і про наявність заповіту 2017 року йому було достеменно відомо ще за життя матері. Позивач, будучи сином спадкодавиці, усвідомлював своє право на спадкування як спадкоємець першої черги за законом, однак проявив пасивну поведінку та свідомо не звертався у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що є сусідкою сторін, як колишній депутат і працівник селищної ради часто спілкувалась із родиною ОСОБА_6 . Позивач поїхав на заробітки за кордон близько 10 років тому. Як депутат селищної ради вона ходила до цієї сім`ї з питань допомоги і соціального супроводу. ОСОБА_3 розповідала їй, що склала заповіт на свого сина (позивача у справі). Догляд за батьком і матір`ю здійснювала дочка (відповідач у справі), вона піклувалась про них, поховала також вона.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що є донькою позивача, відповідачка – її рідна тітка. В 2017 році бабуся ОСОБА_3 склала заповіт на своє майно на сина (позивача у справі), батько про заповіт знав, це відомо свідкові з його слів та зі слів бабусі. Догляд за бабусею здійснювала тітка, вона ж її поховала за власні кошти. Батько виїхав з України на заробітки кілька років тому, останній раз приїздив у 2021 році, повертатись не збирався, казав, що догляд за батьками здійснюватиме сестра, а він не претендуватиме не спадщину. В 2017 році при складанні заповіту на його ім`я він також був в Україні, і про заповіт знав.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та показання свідків у їх сукупності, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 26 липня 2023 року.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є дітьми померлої ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача та матеріалами спадкової справи № 119/2022.

За життя, 01 квітня 2017 року, ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Шило І.В. за реєстровим номером 152, згідно з яким усе своє майно заповідала ОСОБА_1 .

На час смерті спадкодавиця ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом із дочкою ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та на час смерті матері разом з нею не проживав.

Згідно з інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 12.11.2025 № 48022/2025 (на виконання ухвали суду від 05.11.2025), ОСОБА_1 перетнув державний кордон України на виїзд 05 вересня 2021 року через пункт пропуску «Ужгород» і після цього на територію України не в`їжджав.

02 грудня 2022 року до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Павлової О.О. із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася відповідач ОСОБА_2 , яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

22 квітня 2023 року приватним нотаріусом Павловою О.О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії 1-ВЛ (за реєстровим № 401) на ім`я ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

16 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (підпис засвідчено другим секретарем з консульських питань Посольства України в Словацькій Республіці), яка була подана його представником адвокатом Данілюком О.В. до нотаріуса 06 жовтня 2023 року.

Постановою приватного нотаріуса Павлової О.О. від 13 жовтня 2023 року вих. № 365/02.31 позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з підстав пропуску встановленого законом строку для прийняття спадщини.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) сформовано правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 1272 ЦК України, відповідно до якого:

«Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування. Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала. Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування.

Резюмуючи, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням конкретних обставин справи, що переглядається, висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом».

Отже, необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги.

Водночас, як встановлено судовим розглядом, позивач і відповідач є спадкоємцями першої черги після своєї матері ОСОБА_3 ; незважаючи на те, що позивач постійно мешкав за кордоном, він був обізнаний про смерть матері, оскільки спілкувався з родичами.

Враховуючи вищенаведену правову позицію Верховного Суду, слід дійти висновку, що оскільки позивач є спадкоємцем за законом першої черги, не проживав разом із матір`ю на день її смерті і у встановленому законом порядку не прийняв спадщину шляхом подання відповідної заяви нотаріусу або до консульської установи України за кордоном, він є таким, що відмовився від прийняття спадщини після смерті матері, незалежно від обізнаності або необізнаності про наявність її заповіту на свої ім`я.

Доводи сторони позивача про поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини через збільшення такого строку постановою КМУ № 164 від 28.02.2022 до десяти місяців вищевказаного висновку суду не спростовують, оскільки не свідчать про наявність об`єктивних та істотних перешкод для прийняття спадщини.

Крім того, показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 спростовано твердження позивача про його необізнаність щодо наявності заповіту від 01 квітня 2017 року, оскільки свідки підтвердили, що позивач знав про складений на його користь матір`ю заповіт, у 2017 році перебував в Україні, а в подальшому добровільно самоусунувся від обов`язків по догляду за батьками та висловлював намір не претендувати на спадкове майно.

Доводи позивача про порушення приватним нотаріусом Павловою О.О. положень ст. 63 Закону України «Про нотаріат» щодо неповідомлення його про відкриття спадщини та заповіт також не спростовують висновків суду, оскільки обов`язок щодо своєчасного прийняття спадщини покладено саме на спадкоємця, а невчинення нотаріусом певних дій не звільняє особу, яка є спадкоємцем першої черги за законом і знає про факт смерті спадкодавця, від дотримання встановленого законом строку для подання заяви.

За таких обставин суд доходить висновку, що пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини зумовлений виключно пасивною поведінкою самого позивача та відсутністю наміру прийняти спадщину у встановлений законом строк, будь-яких об`єктивних, непереборних, істотних перешкод для своєчасного звернення із заявою судом не встановлено, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.М. Савченко