Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №338/1101/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1101/26

Провадження №2/338/1065/26

26 серпня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Куценка О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

03 липня 2026 року представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» Пєскова С. В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 27 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №568622-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці грошові кошти в сумі 50 000 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, визначені договором.

Позивач вказує, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано відповідачкою шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-4851, направленим на номер телефону, зазначений відповідачкою під час заповнення анкети в особистому кабінеті.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» виконало умови договору та надало відповідачці кредитні кошти у розмірі 50 000 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , зазначену відповідачкою при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

Позивач зазначає, що відповідачка належним чином умови кредитного договору не виконала, кредитні кошти, проценти та інші платежі у строки, визначені договором, не сплатила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 169 500 грн, з яких: 50 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 84 500 грн - заборгованість за процентами; 10 000 грн - заборгованість за комісією; 25 000 грн - нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №568622-КС-001 про надання кредиту від 27 листопада 2025 року в розмірі 169 500 грн та судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп.

Ухвалою суду від 08 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, а також витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо відкриття банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та виписку про рух коштів по рахунку, відкритому для обслуговування зазначеної картки, за період з 27 листопада 2025 року по 14 травня 2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Відзиву на позовну заяву, заяв, клопотань, доказів повного або часткового погашення заборгованості, а також контррозрахунку заборгованості до суду не подала.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у разі одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 27 листопада 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №568622-КС-001 про надання кредиту, який є договором споживчого кредиту та укладений в електронній формі.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 50 000 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Згідно з п. 2.3 договору строк, на який надається кредит, становить 24 тижні. Пунктом 2.4 договору визначено стандартну процентну ставку за кредитом - 1 % на день, фіксовану. Пунктом 2.5 договору передбачено комісію за видачу кредиту в розмірі 10 000 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Строк дії договору встановлено до 14 травня 2026 року.

Зі змісту договору вбачається, що кредит надано відповідачці для задоволення потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а тому цей кредит є споживчим.

Кредитний договір укладено в електронній формі. Зі змісту договору, оферти, акцепту, анкети клієнта та візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається, що відповідачка ідентифікувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, ознайомилася з паспортом споживчого кредиту, отримала пропозицію укласти договір та акцептувала її шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-4851.

Зокрема, з візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається, що 27 листопада 2025 року відповідачці було направлено одноразовий ідентифікатор UA-4851, а договір акцептовано нею шляхом його введення.

Анкетою клієнта підтверджується, що відповідачка зазначила банківську картку № НОМЕР_1 як картку для перерахування кредитних коштів.

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем надано підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, відповідно до якого 27 листопада 2025 року о 19 год 54 хв здійснено успішний переказ коштів у сумі 50 000 грн на платіжну картку отримувача № НОМЕР_2 , емітент платіжної картки - PRIVAT BANK, призначення переказу - перерахування коштів ОСОБА_1 згідно з кредитним договором №568622-КС-001 від 27 листопада 2025 року.

Крім того, на виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку № НОМЕР_1 та відкрито відповідний рахунок, а також надало виписку за цим рахунком за період з 27 листопада 2025 року по 14 травня 2026 року. З наданої банком виписки також вбачається зарахування 27 листопада 2025 року на рахунок відповідачки 50 000 грн.

Отже, факт отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 50 000 грн суд вважає доведеним належними та допустимими доказами.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідачки за договором визначена позивачем у розмірі 169 500 грн, з яких: 50 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 84 500 грн - заборгованість за процентами; 10 000 грн - заборгованість за комісією; 25 000 грн - нарахування за ст. 625 ЦК України. При цьому платежі на погашення заборгованості відповідачкою не здійснювалися.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з укладенням і виконанням договору споживчого кредиту, отриманням відповідачкою кредитних коштів, обов`язком їх повернення та сплати платежів за користування кредитом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною дванадцятою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, проценти за користування кредитом та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною п`ятою ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за таке прострочення.

Частиною першою ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладення між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачкою договору споживчого кредиту, факт отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 50 000 грн та факт невиконання відповідачкою обов`язку щодо повернення кредиту і сплати платежів, передбачених договором.

Відповідачка не подала до суду відзиву, не надала доказів повного або часткового погашення заборгованості, а також не подала контррозрахунку заявленої позивачем заборгованості. Разом з тим неподання відповідачкою відзиву та контррозрахунку не звільняє суд від обов`язку перевірити законність та обґрунтованість заявленої до стягнення суми.

Щодо вимог про стягнення тіла кредиту

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 50 000 грн, які у встановлений договором строк не повернула. Доказів повернення зазначеної суми кредиту відповідачкою до суду не подано.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в розмірі 50 000 грн є доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення процентів

Позивач заявив до стягнення проценти за користування кредитом у розмірі 84 500 грн.

Зі змісту договору вбачається, що кредит надано відповідачці у розмірі 50 000 грн, а стандартна процентна ставка за кредитом становить 1 % на день та є фіксованою.

Відповідно до п. 5.1 Правил надання споживчих кредитів обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Проценти щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту з першого дня перерахування кредиту позичальнику до дня закінчення строку кредитування включно.

Оскільки відповідачка протягом строку кредитування платежів у рахунок погашення основної суми кредиту не здійснювала, неповернута сума кредиту протягом усього строку кредитування становила 50 000 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися позивачем у межах строку кредитування з 27 листопада 2025 року по 14 травня 2026 року включно та становлять 84 500 грн. Після закінчення встановленого договором строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом позивачем не здійснювалося.

Суд враховує, що передбачена договором процентна ставка 1 % на день та денна процентна ставка у розумінні Закону України «Про споживче кредитування» є різними показниками.

Відповідно до договору денна процентна ставка, розрахована виходячи із загальних витрат за споживчим кредитом, загального розміру кредиту та строку кредитування, становить 0,87 %, тобто не перевищує максимального розміру денної процентної ставки, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, враховуючи, що проценти нараховані у межах погодженого сторонами строку кредитування, за встановленою договором процентною ставкою та на фактично неповернену суму кредиту, вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 84 500 грн є доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення комісії

Позивач заявив до стягнення комісію за видачу кредиту в розмірі 10 000 грн.

Пунктом 2.5 договору сторонами погоджено комісію за видачу кредиту в розмірі 10 000 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату його видачі.

Вказана комісія також зазначена у паспорті споживчого кредиту, з яким відповідачка ознайомилася до укладення кредитного договору, та врахована при визначенні загальних витрат за кредитом і орієнтовної загальної вартості кредиту.

Графіком платежів, погодженим сторонами при укладенні договору, також передбачено сплату комісії, загальна сума якої становить 10 000 грн.

Таким чином, розмір, порядок нарахування та сплати комісії були визначені договором, доведені до відома позичальника до його укладення та включені до загальних витрат за споживчим кредитом.

Частиною другою ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено включення до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісій кредитодавця, пов`язаних з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2024 року у справі №331/2974/23 зазначив, що Законом України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення у кредитному договорі комісій, пов`язаних з наданням кредиту, а сама по собі умова договору про одноразову комісію за здійснення операції з видачі кредиту не є нікчемною за умови, що такий платіж передбачено договором та відображено у паспорті споживчого кредиту.

У цій справі комісія передбачена безпосередньо договором та паспортом споживчого кредиту, включена до загальних витрат за кредитом, її розмір є визначеним та незмінним, а відповідачка погодила відповідні умови шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Матеріали справи не містять доказів визнання відповідної умови договору недійсною, а також доказів сплати відповідачкою нарахованої комісії.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідачки комісії за видачу кредиту в розмірі 10 000 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення нарахувань за ст. 625 ЦК України

Позивач заявив до стягнення нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 25 000 грн.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання останній зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Разом з тим спірний кредитний договір укладено та прострочення виконання відповідачкою грошового зобов`язання виникло у період дії в Україні воєнного стану.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України прямо передбачено звільнення позичальника у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому надано кредит.

Наведене положення закону має імперативний характер і не ставить звільнення позичальника від відповідальності за ст. 625 ЦК України в залежність від наявності відповідного застереження у кредитному договорі.

Встановлення сторонами у договорі іншого розміру процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України не усуває передбаченого пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільнення позичальника від такої відповідальності у період дії воєнного стану.

Тому вимога позивача про стягнення з відповідачки 25 000 грн, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №568622-КС-001 про надання кредиту від 27 листопада 2025 року в загальному розмірі 144 500 грн, з яких: 50 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 84 500 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 10 000 грн - заборгованість за комісією.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 25 000 грн нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 169 500 грн. Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в розмірі 144 500 грн.

Отже, позовні вимоги задоволені у розмірі 85,25 % від заявленої ціни позову: 144 500 грн * 100 % / 169 500 грн = 85,25 %.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 2269 грн 72 коп.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263–265, 280–289 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №568622-КС-001 про надання кредиту від 27 листопада 2025 року в розмірі 144 500 (сто сорок чотири тисячі п`ятсот) гривень, з яких: 50 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 84 500 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 10 000 грн - заборгованість за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) грн 72 коп.

Копію заочного рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідачки.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлено і в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 26 серпня 2026 року.

Суддя: