Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №177/2500/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2500/26

Провадження № 3/177/554/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Суботіна С. А.

за участі секретаря судового засідання Ференц Я.З., особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції), розглянувши матеріали справи, що надійшли від полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

До Криворізького районного суду Дніпропетровської області 17.07.2026 надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 715883 від 10.07.2026 за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до вказаного протоколу, ОСОБА_1 , 10.07.2026 о 16 год. 20 хв., керував транспортним засобом марки Toyota RAV4, р/н НОМЕР_2 , на 75 км +700 м автошляху Н-11, та в порушення вимог п.п. 2.3 б), 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, у встановлених межах не обрав безпечної швидкості, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у зв`язку з виникненням небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно був спроможний виявити, допустив наїзд на дику тварину, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.

Не погоджуючись із вказаним протоколом та викладеними у ньому фактичними обставинами, ОСОБА_1 подав заперечення, у якому не заперечуючи самої події, просив закрити провадження в справі через відсутність в його діях складу будь-якого правопорушення. В обґрунтування заперечень ОСОБА_1 зазначив, що вказана ДТП сталася не у зв`язку з тим, що він, як водій не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, а з причини раптово виниклої ситуації, а саме через те що дика тварина (косуля) раптово вибігла на проїжджу частину автомобільної дороги перед транспортним засобом під його керуванням. Застосування будь-яких дій не виключило зіткнення транспортного засобу з дикою твариною. Окрім того, на вищезазначеній ділянці дороги Н-11, яка пролягає повз лісосмуги (лісонасадження), попереджувальний знак 1,36 «Дикі тварини» встановлений не був, а отже він, як водій, не був та не міг бути обізнаний про можливість появи диких тварин на проїзній частині та не мав жодних об`єктивних підстав очікувати виникнення такої небезпеки.

Стверджував, що в його діях відсутня вина в будь-якій її формі, яка є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, оскільки він не передбачав можливості раптової появи дикої тварини на проїзній частині та, за відсутності попереджувального дорожнього знака 1.36 «Дикі тварини» і огородження узбіччя, об`єктивно не міг і не повинен був її передбачити. Раптовий вихід дикої тварини на проїзну частину безпосередньо перед автомобілем є випадком (казусом), який не залежав від його волі та який він не мав технічної можливості відвернути, а тому адміністративна відповідальність за його наслідки наставати не може. Таким чином, вищевказані обставини виключають провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подані ним заперечення. Додатково пояснив, що керуючи автомобілем Toyota RAV4, р/н НОМЕР_2 , який належить його дружині, 10.07.2026 приблизно о 16 год. 00 хв.,рухався по ділянці автошляху Н-11 у напрямку з м. Кривого Рогу до с. Широке, зі швидкістю приблизно 60 км/год. Рухаючись по ділянці автошляху, де на узбіччі були густі рослинні насадження (кущі, дерева), раптово на дорогу, фактично перед автомобілем вискочила на великій швидкості косуля. Трішки взяв вліво, але зіткнення неможливо було уникнути. Від контакту з косулею ліва частина автомобіля була пошкоджена. Після вказаних подій відразу вжив заходів для зупинки транспортного засобу та викликав поліцію на місце події. Наполягав на тому, що швидкісний режим не перевищував, не відволікався, постійно слідкував за дорогою. Вважає, що жодного порушення ПДР України ним допущено не було, у зв`язку з чим, підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, відсутні.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд доходить такого висновку.

Диспозицією ст. 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Таким чином, для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підлягають установленню не лише факт дорожньо-транспортної пригоди та настання передбачених цією нормою наслідків, а й конкретне порушення особою вимог Правил дорожнього руху, її вина у такому порушенні та причинний зв`язок між відповідним порушенням і наслідками, що настали.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі ст. 280 КУпАП, при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна відповідна особа у його вчиненні.

Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він, керуючи транспортним засобом Toyota RAV4, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, у встановлених межах не обрав безпечної швидкості руху та при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку об`єктивно був спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на дику тварину та пошкодження транспортного засобу, чим порушив вимоги п. п. 2.3 б), 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України.

Пунктом 2.3 б) ПДР передбачено обов`язок водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та не відволікатися від керування транспортним засобом.

Відповідно до п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Пунктом 12.3 ПДР передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Водночас, суд уважає, що саме по собі зіткнення транспортного засобу з перешкодою не свідчить автоматично про порушення водієм зазначених вимог ПДР.

Для висновку про порушення п. 12.1 ПДР повинні бути встановлені конкретні обставини, які давали б підстави стверджувати, що обрана водієм швидкість не відповідала дорожній обстановці та позбавляла його можливості контролювати рух транспортного засобу.

Для висновку про порушення п. 12.3 ПДР необхідно встановити, зокрема, момент виникнення небезпеки для руху, об`єктивну можливість водія виявити таку небезпеку, відстань від транспортного засобу до перешкоди у момент, коли вона могла бути виявлена, швидкість руху транспортного засобу та наявність у водія технічної можливості шляхом своєчасного гальмування уникнути зіткнення.

Натомість матеріали справи таких відомостей не містять.

Із пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 10.07.2026 приблизно о 16 год. 20 хв., він рухався автомобільною дорогою Н-11 у напрямку м. Дніпро у світлу пору доби та по сухому дорожньому покриттю. Під час руху з придорожньої лісосмуги безпосередньо перед транспортним засобом раптово вибігла дика тварина — олень, після чого відбулося зіткнення з передньою правою частиною автомобіля. За твердженням водія, одразу після виникнення небезпеки він вжив заходів до зменшення швидкості та зупинив транспортний засіб на узбіччі.

Зазначена версія перебігу події будь-якими належними та допустимими доказами не спростована.

Матеріали справи не містять відомостей про фактичну швидкість руху автомобіля безпосередньо перед ДТП; даних про перевищення ОСОБА_1 встановленого обмеження швидкості; відомостей про відстань, із якої водій фактично міг побачити тварину; час перебування тварини у полі його зору до моменту зіткнення; напрямок та швидкість її руху; довжину гальмівного чи зупинного шляху автомобіля.

Також матеріали справи не містять висновку експертного чи іншого спеціального дослідження, відповідно до якого можливо було б установити, із якого моменту для водія виникла об`єктивна можливість виявити небезпеку та чи мав він за конкретних дорожніх умов технічну можливість уникнути наїзду шляхом застосування гальмування.

У протоколі зазначено, що водій не обрав безпечної швидкості та не вжив заходів для зменшення швидкості при виникненні перешкоди, яку він об`єктивно був спроможний виявити. Однак сам по собі наведений у протоколі висновок посадової особи без зазначення фактичних даних, із яких такий висновок зроблено, не може бути достатнім доказом винуватості особи.

Схема місця ДТП підтверджує місце дорожньо-транспортної пригоди, розташування транспортного засобу та інші зафіксовані після події обставини, однак не дає можливості визначити момент появи тварини на проїзній частині, відстань, із якої вона могла бути виявлена водієм, фактичну швидкість автомобіля чи технічну можливість уникнення зіткнення.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про відволікання ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, неуважність, несвоєчасне реагування на зміну дорожньої обстановки або інші конкретні дії чи бездіяльність, які б підтверджували порушення ним п. 2.3 б) ПДР.

Сам факт настання дорожньо-транспортної пригоди не може бути використаний як презумпція того, що водій був неуважним або обрав небезпечну швидкість руху, оскільки такий підхід фактично означав би покладення на особу відповідальності за сам результат дорожньої події незалежно від встановлення її винної поведінки.

Суд також бере до уваги, що відповідно до схеми ДТП та матеріалів справи, на ділянці дороги, де сталася подія, дорожній знак 1.36 «Дикі тварини», який попереджає водія про наближення до ділянки дороги, на якій можлива поява диких тварин, зафіксований не був.

Відсутність такого дорожнього знака сама по собі не звільняє водія від обов`язків, передбачених п.п. 2.3 б), 12.1 та 12.3 ПДР, однак має значення при оцінці того, чи існували для водія об`єктивні підстави завчасно передбачати підвищену ймовірність раптової появи дикої тварини саме на цій ділянці дороги.

Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності спеціального огородження, призначеного для запобігання виходу диких тварин на проїзну частину, суд оцінює як такі, що самі по собі не визначають наявність чи відсутність у його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Водночас вони узгоджуються з тим, що матеріалами справи не встановлено будь-яких зовнішніх обставин, які б дозволяли зробити беззаперечний висновок про можливість водія завчасно передбачити появу тварини.

Вирішальним для розгляду цієї справи є не сам факт відсутності попереджувального знака чи огородження, а відсутність належних доказів того, що ОСОБА_1 до появи тварини рухався з небезпечною швидкістю або був неуважним, а після виникнення небезпеки мав об`єктивну та технічну можливість уникнути зіткнення, однак відповідних заходів не вжив.

Адміністративна відповідальність є персональною та ґрунтується на встановленні винної поведінки особи.

За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність. Отже, відсутність належних і достатніх доказів винного порушення водієм Правил дорожнього руху виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності лише з огляду на факт настання ДТП.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Як передбачено ч. 2 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Статтею 62 Конституції України, серед іншого визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення та змінювати фабулу інкримінованого особі правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши відповідно до вимог закону наявні у справі докази у їх сукупності, суд установив факт дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортного засобу, однак не встановив належними та допустимими доказами, що причиною цієї пригоди стало порушення ОСОБА_1 вимог п. п. 2.3 б), 12.1 або 12.3 Правил дорожнього руху України.

Зокрема, не доведено, що обрана ним швидкість руху була небезпечною за конкретних дорожніх умов; що до моменту раптової появи тварини він проявляв неуважність або неналежно стежив за дорожньою обстановкою; що дику тварину він об`єктивно міг виявити на такій відстані та за такий проміжок часу, які забезпечували технічну можливість уникнути зіткнення; а також що після виникнення небезпеки він не вжив передбачених п. 12.3 ПДР заходів.

За таких обставин висновок про те, що дорожньо-транспортна пригода стала наслідком саме винного порушення ОСОБА_1 ПДР, ґрунтувався б не на доказах, а на припущенні, що є неприпустимим при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 не доведено об`єктивної та суб`єктивної сторін адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому відсутній склад такого адміністративного правопорушення.

За встановлених обставин, провадження в справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Із огляду на закриття провадження в справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір у порядку ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 40-1, 124, 247, ст. ст. 283-285, 287, КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку на протязі десяти днів з дня її винесення в установленому законом порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст постанови складено 28.08.2026

Суддя: