Вирок від 27 серпня 2026 р. у справі №201/9069/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа №201/9069/26

Провадження № 1-кп/201/889/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра кримінальне провадження №12026042130000266 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 03.12.2025 року Центральним районним судом міста Дніпра за ч. 4 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та у подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента України, із затвердженням відповідними законами України, та який триває по теперішній час.

В період дії воєнного стану, а саме 08.02.2026 року, в проміжок часу приблизно з 05 год. 00 хв. до 08 год. 30 хв. години, ОСОБА_3 зі своїм знайомим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та потерпілим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 пішли до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де на сходах вказаного будинку розпивали спиртні напої, в ході чого, ОСОБА_3 помітив мобільний телефон марки Nubia Neo 3 GT 5G 12/256Gb Gray моделі Z2465N, що належить потерпілому ОСОБА_6 , та який ОСОБА_3 визначив об`єктом свого злочинного посягання, у зв`язку з чим, у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

В подальшому, того ж дня, не пізніше 08 год.30 хв., ОСОБА_3 перебуваючи на сходах будинку за вищевказаною адресою, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, усвідомлюючи, що вказане майно належить ОСОБА_6 , таємно, шляхом вільного доступу, викрав мобільний телефон марки Nubia Neo 3 GT 5G 12/256Gb Gray моделі Z2465N, вартістю 8670,00 гривень, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши майнову шкоду потерпілому ОСОБА_6 на суму 8670,00 гривень.

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив злочин відповідальність за який передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, а саме, таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому злочині визнав у повному обсязі та надав показання, які повністю відповідають обставинам викладеним в обвинувальному акті.

В судовому засіданні встановлено, що учасники кримінального провадження не оспорюють:

1) подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у кримінальному правопорушенні, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої злочином.

Також судом встановлено, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції. При цьому суд роз`яснив учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України і за результатами згоди учасників, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину доведена в повному обсязі і умисні дії останнього вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

При визначенні виду та розміру покарання ОСОБА_3 суд виходить зі ступеня тяжкості вчиненого злочину, який являється тяжким злочином, даних про особу обвинуваченого, який судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66, 67 КК України, в судовому засіданні не встановлено.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, його конкретним обставинам і наслідкам, даним про особу обвинуваченого, який вину визнав, судимий, а також буде відповідати загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, та принципам справедливості, достатності і співмірності.

Підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.

Враховуючи, що ОСОБА_3 був засуджений вироком Центрального районного суду міста Дніпра від 03.12.2025 року до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, яке не відбуте, суд вважає за необхідне призначити остаточне покарання за правилами ч. 1 ст. 71 КК України шляхом приєднання до покарання призначеного за цим вироком частини невідбутого покарання за вироком Центрального районного суду міста Дніпра від 03.12.2025 року.

Згідно з частиною п`ятою статті 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі.

За положеннями статті 3 Закону України «Про попереднє ув`язнення» підставою для попереднього ув`язнення є, зокрема, вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді від 28.05.2026 року відносно ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому суд зараховує у строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі строк затримання та тримання ОСОБА_3 під вартою в період з 28.05.2026 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.

Вирішуючи питання про запобіжний захід суд вважає, що при ухваленні обвинувального вироку з призначенням реального покарання у виді позбавлення волі, ризик уникнення суду значно підвищується, а тому враховуючи вік та стан здоров`я обвинуваченого, негативних даних про який не має, його соціальні зв`язки, які не є міцними, те що він не працює, обставини злочину, суд вважає, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не здатен забезпечити ризик, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченого підлягає залишенню без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не був заявлений.

Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

При ухваленні вироку суд згідно ч. 4 ст. 374 КПК України має вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ч. 3 ст. 368 КПК України, суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Наявні у кримінальному провадженні витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи документально підтверджуються, тому суд вважає необхідним стягнути їх з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України призначити ОСОБА_3 остаточне покарання шляхом приєднання до призначеного цим вироком покарання, шість місяців позбавлення волі – частину невідбутого покарання призначеного вироком Центрального районного суду міста Дніпра від 03.12.2025 року визначивши остаточно до відбуття п`ять років шість місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 відраховувати з дня приведення вироку до виконання після набрання ним законної сили.

Речові докази: договір про надання ломбардного кредиту під заставу №DP-49.41031/0 від 08.02.2026 року; DVD-R диск марки «Axent» у кіл. 1 шт.; - DVD-R диск з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю свідка від 27.05.2026 року у кіл. 1 шт. – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Речовий доказ: мобільний телефон марки «Nubia Neo 3 GT 5G» повернути потерпілому ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта при проведенні судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-26/15545-ТВ від 06.05.2026 року вартістю 3850 гривень 88 копійок;

Запобіжний захід у виді тримання під вартою застосований до ОСОБА_3 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_3 строк його перебування під вартою в період з 28 травня 2026 року по день приведення вироку до виконання із розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Вирок підлягає негайному врученню прокурору та обвинуваченому.

Головуючий суддя: ОСОБА_1