Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №211/1162/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Провадження № 2/211/2979/26

ЄУН 211/1162/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Грубник О.М.

за участю секретаря судового засідання Журавель М.В.,

розглянувши у судовому засіданні у залі Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення належних сум заробітної плати та компенсації втрати частини доходів, -

В С Т А Н О В И В:

23 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – АТ «Українська залізниця») з вимогою про стягнення з відповідача одноразової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію вперше в сумі 86646,90 грн, додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті при звільненні на пенсію вперше в сумі 115529,20 грн. та суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати станом на 31.12.2025 року у сумі 2501,87 грн.

Позовна заява мотивована тим, що позивач працював на підприємстві відповідача та 25.07.2025 року звільнений з посади машиніста електровоза структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію вперше, згідно ст.38 КЗпП України на підставі наказу №527/ОС від 22.07.2025.

Позивач вказує, що відповідач безпідставно не здійснив йому виплат належних сум заробітної плати при звільнені у зв`язку з виходом на пенсію вперше до окремого рішення керівництва, так як роботодавець в односторонньому порядку призупинив дію окремих положень Галузевої угоди та Колективного договору. Вважає, що у зв`язку з тим, що його не було попереджено про погіршення існуючих умов оплати праці, зміни тексту Галузевої угоди та Колективного договору та в день звільнення відповідач не повідомив про нараховані та виплачені суми працівнику при звільнені, що є грубим порушення вимог ч.1 ст. 47 та ч.1 ст. 116 КЗпП України, та про наявність конкретного розміру заборгованості та відмову виплатити заборгованість з заробітної плати він безпосередньо дізнався з листа–довідки відповідача № 4 від 07.01.2026 року – звернувся до суду з позовною заявою.

Згідно ухвали суду від 23 лютого 2026 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судові засідання.

Згідно ухвали суду від 10 серпня 2026 року суд постановив закрити підготовче провадження у цивільній справі та призначив справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 21 серпня 2026 року на 11 год. 15 хв.

Позивач та представник позивача в судові засідання не являлись, поданою до суду заявою позивач просив здійснювати розгляд справи без його участі та без участі його представника.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі зазначив, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з позовною заявою, вказав, що відповідач не відмовив у нарахуванні та виплаті одноразової та додаткової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію вперше відповідно до умов Колективного договору, а лише призупинив виплату про, що позивач був поінформованим та добре обізнаним.

Також, відповідач, посилався як на підставу для призупинення у здійсненні виплати одноразової матеріальної допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги у розмірі 4 середньомісячного заробітку на п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану. Так, указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом №2102-IX від 24 лютого 2022 року, з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України був введений воєнний стан строком на 30 діб. Який подовжувався Указами Президента України, й діє на теперішній час.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 , працював на підприємстві відповідача та 25.07.2025 року звільнений з посади машиніста електровоза структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію вперше, згідно ст.38 КЗпП України на підставі наказу (розпорядження) №527/ОС від 22.07.2025 про припинення трудового договору (контракту).

Наказом (Розпорядженням) №527/ОС від 22.07.2025 про припинення трудового договору (контракту) звільнено 25.07.2025 року ОСОБА_1 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію вперше за віком, за ст. 38 КЗпП України. В наказі (розпорядженні ) зазначено – виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі 4 середньомісячного заробітку за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. п. 3.1.17 Колективного договору Криворізького локомотивного депо. Виплати здійснити згідно рішення Правління від 24.07.2023 № Ц-58/508-2023 в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, згідно з графіком погашення доведеним АТ «Укрзалізниця».

Листом-довідкою від №4 від 07.01.2026 відповідач повідомляє позивача, що розмір одноразової матеріальної грошової допомоги при звільнені вперше на пенсію відповідно до умов ч.1 п. 3.1.17 Колективного договору Криворізького локомотивного депо в розмірі 3 (три) середньомісячних заробітків (посадових окладів) становить – у сумі 86646,90 грн. та додаткова грошова допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до ч.2 п. 3.1.17 Колективного договору Криворізького локомотивного депо в розмірі 4 (чотири) середньомісячні заробітків (посадових окладів) становить – у сумі 115529,20 грн. Згідно протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 року № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільнені працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено.

Позивач в позові звернув увагу суду на те, що його не попереджено про погіршення існуючих умов оплати праці.

Відповідач посилався як на підставу для призупинення у здійсненні виплати одноразової матеріальної допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги у розмірі 4 середньомісячного заробітку на п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану. Так, указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом №2102-IX від 24 лютого 2022 року, з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України був введений воєнний стан строком на 30 діб. Який подовжувався Указами Президента України, й діє на теперішній час.

14.03.2022 правлінням АТ «Укрзалізниця» прийнято рішення (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) про деякі питання оплати праці працівників АТ «Укрзалізниця. Зокрема, п. 1.1.4 вказаного рішення вирішено на період дії правового режиму воєнного стану в Україні керівникам регіональних філії, філії, структурних (виробничих) підрозділів, апарату управління АТ «Укрзалізниця» забезпечити реалізацію наступного заходу: інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики.

Отже, позивачу не було відмовлено у проведенні такої виплати, а її відкладено до закінчення воєнного стану або зміни рішення керівництва АТ «Укрзалізниця». Відповідач переконаний, що звернення позивача до суду є передчасним, оскільки порушення його права матиме місце у випадку, якщо відповідна виплата не буде здійснена відповідачем після закінчення воєнного стану або зміни рішення керівництва АТ «Укрзалізниця».

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заявив про застосування строків позовної давності, зазначивши, що згідно ст.233 КЗпП встановлено тримісячний строк для звернення з даною категорією справ до суду.

Водночас, під час розгляду даної справи, представником відповідача не заперечено той факт, що позивачу не виплачена матеріальна допомога при звільненні у розмірі трьох середньомісячних заробітків, та додаткова матеріальна допомога у розмірі чотирьох середньомісячних заробітків про що було вирішено в Наказі (розпорядженні) №527/ОС від 22.07.2025 про припинення трудового договору (контракту), тому, в силу положень ст.82 ЦПК України дані обставини не підлягають доказуванню.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 2 ст.97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців (ст.10 КЗпП України).

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали (ч.1 ст.5 Закону України "Про колективні договори і угоди").

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду (ч.1 ст.9 Закону України "Про колективні договори і угоди").

За приписами ст.13 КЗпП України, ст.7 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників (ст.18 КЗпП України).

Указом Президента України від 24.02.202 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який набув чинності 24.03.2022, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (п.2 Прикінцевих положень КЗпП України).

Таким чином, положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану", які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

При цьому, системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що дія Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" поширюється на правовідносини після 24.03.2022, та яким роботодавцю надавалось лише підстава ініціювати зупинення окремих положень колективного договору, а не безумовне право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективних договорів, минаючи порядок, встановлений Законом України "Про колективні договори та угоди", також дія Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" не поширюється на Галузеві угоди.

У п.п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002 - 2006 роки (із змінами та доповненнями) визначено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в залежності від стажу роботи в галузі.

Відповідно до умов п.2.3 зазначеної угоди, жодна із сторін в період дії угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов`язань.

За спільною домовленістю сторін в угоду можуть вноситись зміни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цієї угодою (п.2.4 угоди).

Відповідно до умов п. 3.1.17 Колективного договору Криворізького локомотивного депо передбачено що при звільненні працівників вперше з роботи, у зв`язку із виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: від 10 років 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівників за власним бажанням в зв`язку із виходом на пенсію протягом двох місяців після настання цього права виплачувати додатково матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах: при стажі роботи в галузі для чоловіків з 35 до 40 років - 4 середньомісячних заробітки.

Відповідно до умов п. 1.4 Колективного договору Криворізького локомотивного депо, встановлено, що зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників депо, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а всі інші – на конференції трудового колективу депо.

Відповідачем не надано доказів внесення змін до угоди або колективного договору стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги.

Згідно наданого суду відповідачем листа від 06.09.2022 року,№ Ц/3-91/1459/Цпроф/30-22, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року, згідно до протоколу правління № Ц-54/31 Ком.т. керівництвом АТ "Укрзалізниця" було прийнято рішення щодо призупинення додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою та колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (окрім матеріальної допомоги на лікування та на поховання).

Однак, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.02.2025 в цивільній справі № 211/7338/23 провадження № 61-8811св24 про визнання незаконним та скасування пункту 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги; стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь працівника 13 400 грн матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки – було скасовано Постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2024 року, а рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року залишити в силі.

Таким чином, пункту 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги – визнано незаконним та скасовано, тому не може лягати в основу підстави зупинення окремих положень колективного договору.

Разом з тим, Верховний Суд в Постанові у справі № 757/43018/24 (провадження № 61-9530св25) від 15.07.2026 погодився з правовими висновками, викладеними в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 211/7338/23 від 05.02.2025, який зазначив, що роботодавець немає право зупиняти в односторонньому порядку колективні договори та угоди, що внесення змін/доповнень до діючих колективних договорів та угод в частині призупинення/зміни строків виплати заробітної плати (заохочувальні виплати) повинно відбуватись за взаємної згодою сторін в порядку, визначеному ЗУ «Про колективні договори та угоди».

Фактично цими Постановами Верховний Суд визнає незаконним односторонні зупинення роботодавцем колективних договорів з посиланням на Закон 2136, і фактично визнає законним рішення суду першої інстанції про необхідність в повному обсязі відновити порушені такими діями права працівників протягом того періоду, якого колективний договір начебто не діяв, з посиланням на Закон 2136.

В наказі (Розпорядженні) №527/ОС від 22.07.2025 про припинення трудового договору (контракту) вказано про здійснення виплат відповідано до рішення Правління від 24.07.2023 року № Ц-58/508-2023. Однак будь-яких належних доказів доведення до відома позивача такого рішення правління матеріали справи не містять.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Матеріальна допомога, передбачена Колективним договором, входить до структури зарплати, тому має бути виплачена в день звільнення, що підтверджується правовим висновком, викладеним в Постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №143/179/19.

Суд зауважує, що право ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця згідно ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" не дає підстав для не проведення розрахунку в повному обсязі з працівником, що звільняється у зв`язку з виходом на пенсію.

Разом з цим, відповідач поставив вирішення питання про нарахування та виплати всіх належних працівникові (позивачу) від підприємства сум при звільненні (ст.116 КЗпП України), в залежності від припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», та за наявності відповідного рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», тобто від певних об`єктивних та суб`єктивних обставин, без визначення конкретних термінів для виконання останнім своїх майнових зобов`язань, щодо нарахування та виплати позивачу вказаних сум, що є порушенням реалізації принципу «легітимних очікувань» у досягненні позивачем бажаного результату: нарахування та виплата всіх належних йому від підприємства сум при звільнені (ст. 116 КЗпП України), що з урахуванням вищенаведених доводів відповідача, може за фактом ніколи й не настати, та у подальшому зробить неможливим ефективний захист порушених трудових та соціальних прав позивача, зокрема шляхом звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

У Постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку обставин непереборної сили. Виплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні статті 617 ЦК України, від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку або непереборної сили. До такого висновку також дійшов Верховний Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в Постанові від 20.08.2025 в справі № 337/4651/23.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем при звільненні позивача безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті, а саме, матеріальна допомога у розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткова матеріальна допомога у розмірі чотирьох середньомісячних заробітків, у зв`язку з чим доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вказаної матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги.

Позивач отримав лист-довідку №4 від 07.01.2026, про бухгалтерський розрахунок належних позивачу сум відповідно до умов ч.1 п. 3.1.17 Колективного договору Криворізького локомотивного депо в розмірі 3 (три) середньомісячних заробітків (посадових окладів) становить – у сумі 86646,90 грн. та додаткова грошова допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до ч.2 п. 3.1.17 Колективного договору Криворізького локомотивного депо в розмірі 4 (чотири) середньомісячні заробітків (посадових окладів) становить – у сумі 115529,20 грн.

АТ «Укразалізниця» надала самостійно, конкретну суму невиплачених позивачу матеріальних допомог, а тому суд приймає визначений розмір як належний, безспірний та обґрунтований.

Окрім того, належним способом захисту порушених прав позивача є вимога про стягнення сум компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Уразі порушення встановлених строків виплати грошових доходів населення (заробітна плата, пенсії, стипендії, соціальні виплати) підприємства, установи і організації всіх форм власності мають здійснювати компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з їх несвоєчасною виплатою.

Компенсація провадиться відповідно до Закону №2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від21.02.2001р. №159.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту ІСЦ у відсотках для визначення суми компенсації.

ІСЦ для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних ІСЦ за період невиплати грошового доходу ІСЦ у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Відповідно до вимог ст. 47 та 116 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний провести повний розрахунок зі звільненим працівником в день звільнення.

З урахуванням наведених вище норм права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 2501,87 грн., підлягають задоволенню.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності у зв`язку із наступним.

Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Позивач надав доказ про обізнаність про порушення його права на отримання належних сум заробітної плати лист-довідку№4 від 07.01.2026.

Суд доходить висновку, що саме 07.01.2026 є датою обізнаності позивача про порушення його права на отримання належних сум заробітної плати при звільненні, так як саме з цього листа-довідки формується у позивача (працівника) обізнаність про суми та склад належних йому виплат та відмову таких виплат роботодавцем (відповідачем).

Суд відкидає доводи відповідача про обізнаність позивача про виникнення заборгованості з виплати заробітної плати в день звільнення з наказу (розпорядження) №527/ОС від 22.07.2025 про припинення трудового договору (контракту). Саме по собі посилання на будь-які нормативно-правові акти, локальні акти не може вважатися таким, що формує у позивача (працівника) обізнаність про суми та склад належних йому виплат та відмову чи скасування таких виплат роботодавцем (відповідачем).

Інших належних та допустимих доказів з яких би вбачалась обізнаності Позивача про суми та склад належних йому виплат та відмову чи скасування таких виплат роботодавцем (відповідачем) датою раніше ніж 07.01.2026 - матеріали справи не містять.

Крім того, Рішенням № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України роз`яснив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У своєму рішенні від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 Конституційний суд навів висновок про те, що установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат без урахування того, що трудові відносини тривають (обов`язку роботодавця щодо своєчасної виплати заробітної плати), обмежує право на своєчасне одержання винагороди за працю, що суперечить частині сьомій статті 43 Конституції України.

Матеріальна допомога, передбачена Колективним договором, входить до структури зарплати, тому має бути виплачена в день звільнення, що підтверджується правовим висновком, викладеним в Постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №143/179/19.

Аналіз наведених норм права з урахуванням висновків, що викладені в рішеннях Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року та від 11 грудня 2025 року, дає підстави вважати, що порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з відповідним позовом незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З наказу про припинення трудового договору, який позивач отримав вбачається, що розміри спірної матеріальної допомоги роботодавцем розраховані не були, також конкретні суми цієї допомоги, яка б належала до виплати не були повідомлені позивачу при звільненні, і їх нарахування та виплата відтермінована роботодавцем на невизначений термін, що залежить від настання певних подій. Ця обставина також не дає підстав вважати, що строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом має обраховуватися від дати звільнення 25.07.2025.

Таким чином, з врахуванням вимог ст.233 КЗпП України строк звернення до суду з цим позовом не пропущено.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Як визначено ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позивач на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 293 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення належних сум заробітної плати та компенсації втрати частини доходів - задовольнити.

Стягнути Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 всього 204677,97 грн. (двісті чотири тисячі шістсот сімдесят сім гривень 97 копійок), з яких 86646,90 грн. (вісімдесят шість тисяч шістсот сорок шість гривень 90 копійок) – одноразова матеріальна допомога при звільненні на пенсію вперше, 115529,20 грн. (сто п`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять гривень 20 копійок) – додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті при звільненні на пенсію вперше, та 2501,87 грн. (дві тисячі п`ятсот одна гривня 87 копійок) – сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати станом на 31.12.2025р.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одну гривню 20 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5.

Повний текст рішення суду складений 21.08.2026 року.

Суддя О.М.Грубник