Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №171/2975/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2975/26

3/171/1922/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 серпня 2026 року м. Апостолове

Суддя Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Мигалевич В.В., за участю секретаря судових засідань Ровної Н.А., прокурора Свиридюка О.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця с. Червона Зірка, Дніпропетровської області, громадянина України, працюючого молодшим інспектором відділу охорони в ДУ «Криворізька виправна колонія (№80)» до 20.08.2025 року, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави у зв`язку зі звільненням 20.08.2025 з посади молодшого інспектора відділу охорони ДУ «Криворізька виправна колонія (№80) в порушення вимог абз. 2 с. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функційдержави або місцевого самоврядування за 2025 рік, а саме – 02.05.2026 о 21 год. 08 хв., чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав.

Прокурор Свиридюк О.О. підтримав обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та просив суд визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вислухавши думку учасників, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а його вина у вчиненні даного правопорушення знайшла своє підтвердження, виходячи з такого:

Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено уст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Склад правопорушення - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати діяння як конкретне правопорушення. Кожний склад правопорушення обов`язково складається з таких елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу правопорушення, що виключає відповідальність особи за вчинене нею діяння.

Розглядаючи дану справу, суд виходить з того, що норма ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері запобігання корупції.

Предметом правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції: за минулий рік; за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Об`єктивна сторона даного адміністративного правопорушення полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП характеризується виключно виною у формі прямого умислу за інтелектуальною ознакою.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП судом має бути встановлено за наслідками розгляду справи, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, знала про обов`язок подати відповідні декларації у певний строк, проте усвідомлено без наявності на те поважних причин вирішила їх не подавати і умисно не подала таку декларацію.

Згідно з приміткою вищезазначеної статті КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Так, частиною 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", " і "г" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Відповідно до п. 2-7 розділу ХІІІ "Прикінцеві положення" Закону України «Про запобігання корупції», особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

У відповідності до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 КУпАП закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Згідно із ст. 58 Конституції України «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до результатів пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції встановлено, що ОСОБА_1 подав декларацію за 2025 рік лише о 21 год. 08 хв. 02.05.2026, тобто поза межами строку встановленого законом для подачі декларації.

Так, ОСОБА_1 будучи попередженим про необхідність подання декларацій за 2025 рік, не вжив заходів для своєчасного подання декларації.

Відповідно до постанови великої палати Верховного суду від 24.01.2021 року у справі № 800/30/17(990/1/1328/18) суд встановив, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строків.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відповідно до абзацу 9 підпункту 1 пункту 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» під поважними причинами несвоєчасного подання декларації слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою.

Положеннями, викладеними Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 22.05.2017 року за № 223-943/0/4-17, визначено, що невжиття заходів суб`єктом декларування щодо своєчасності отримання електронного ключа, відомостей про склад сім`ї, їх доходи та інших необхідних даних для заповнення декларації, не може визнаватися реабілітуючою обставиною та поважною причиною для несвоєчасного подання декларації.

На підставі викладеного, суд, дослідивши матеріали щодо вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією за ч. 1 ст.172-6 КУпАП вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема:

- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення № 706 від 31.07.2026 року, який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП.

- листом ДСР від НАЗК за вх. №24352/02-2026 від 15.06.2026;

- поясненнями ОСОБА_1 ..

Отже, ОСОБА_1 припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави у зв`язку зі звільненням 20.08.2025 з посади молодшого інспектора відділу охорони ДУ «Криворізька виправна колонія (№80) в порушення вимог абз. 2 с. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік, а саме – 02.05.2026 о 21 год. 08 хв., чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто з порушенням встановленого законодавством строку для подачі такої декларації.

Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суду не надано.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тобто несвоєчасне подання без поважних причин декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік.

Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

При накладенні стягнення, суд згідно з вимогами ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

З урахуванням викладеного, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, період, на який останньою було прострочено подання відповідних декларацій, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. За перелічених фактичних обставин, суд дійшов переконання, що необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, є адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн. 60 грн.

Керуючись ст.ст.33-35,252,283,284 КУпАП, суд -.

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП (не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя: Мигалевич В. В.