Вирок від 27 серпня 2026 р. у справі №199/9934/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/9934/26

(1-кп/199/1157/26)

ВИРОК

іменем України

28.08.2026 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12026042220000473 від 27.04.2026 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Веселе Синельниківського району Дніпропетровської області, із повною середньою освітою, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який станом на 17.07.2025 проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді бетоняра взводу бетонних робіт мостової роти мостового батальйону військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту, має військове звання «солдат», раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 407 КК України,-

за участю:

прокурора – ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту (по стройовій частині) №255 від 11.07.2024 ОСОБА_3 призначено на посаду бетоняра взводу бетонних робіт мостової роти мостового батальйону військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, солдат ОСОБА_3 , в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст.407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину, та останньому було достеменно відомо про особливості несення військової служби під час дії воєнного стану.

Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

ОСОБА_3 , будучі військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, а згідно статті 14 Статуту – із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити – до наступного прямого начальника.

Згідно ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройними Силами України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями тощо.

Стаття 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає відповідальність солдата (матроса) у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стан, збереження виданого йому майна, а положеннями статті 128 Статуту покладено на солдата, зокрема, обов`язок сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни, виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

За приписами ст.ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, розуміючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді бетоняра взводу бетонних робіт мостової роти мостового батальйону військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту, в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме: усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, 17.07.2025 приблизно о 06:00 годині самовільно залишив місце служби, а саме: розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту, яке тимчасово дислокувалося в АДРЕСА_2 , більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану, та з того дня, тобто 17.07.2025, незаконно ухилився від несення обов`язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, ввірених йому за посадою, до 27.04.2026.

Таким чином солдат ОСОБА_3 в період з 17.07.2026 до 27.04.2026 включно, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами місця несення військової служби, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби без поважних причин до 27.04.2026, доки місце знаходження солдата ОСОБА_3 не було встановлено співробітниками поліції за адресою: АДРЕСА_2 , та припинено вчинення останнім зазначеного триваючого кримінального правопорушення.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, як такі, що виразилися у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи військову службу на посаді бетоняра взводу бетонних робіт мостової роти мостового батальйону військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту, однак фактично обов`язки військової служби не виконував у зв`язку із самовільним залишенням вказаної військової частини, достовірно знаючи, про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.

Так, 27.04.2026 приблизно о 09:55 годині ОСОБА_3 перебував навпроти будинку № 6-А по вул. Полонської-Василенко у місті Дніпро, де побачив раніше незнайому йому ОСОБА_6 , яка тримала у руках рюкзак чорного кольору.

Побачивши в руках потерпілої ОСОБА_6 вищевказаний рюкзак, ОСОБА_3 визначив його об`єктом свого злочинного посягання і у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану, а саме: рюкзаком чорного кольору, всередині якого знаходились особисті речі ОСОБА_6 .

Того ж дня, тобто 27.04.2026, у вищевказаний час ОСОБА_3 , знаходячись навпроти будинку № 6-А по вул. Полонської-Василенко у місті Дніпро,реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи злочинний, суспільно-небезпечний характер своїх посягань, тримаючи в руці предмет, схожий на цеглину, підійшов до раніше невідомої йому потерпілої ОСОБА_6 , яка стояла спиною до нього, і напав на неї та наніс потерпілій не менше двох ударів в область потилиці праворуч предметом, схожим на цеглину, який тримав в своїй руці. Після завданих ударів потерпіла ОСОБА_6 втратила рівновагу та впала на правий бік.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 , подолавши волю до спротиву потерпілої ОСОБА_6 , вирвав з рук останньої рюкзак чорного кольору, в якому знаходились особисті речі ОСОБА_6 , а саме: жіночий гаманець з грошовими коштами в сумі 6140,00 гривень; футляр з окулярами; ювелірні вироби зі сплаву золота 585 проби, а саме: перстень масою 0,70 г, перстень масою 2,27 г, який оздоблений 21 фіанітом (кубічним цирконієм), перстень масою 1,56 г, який оздоблений 23 фіанітами (кубічним цирконієм), перстень масою 1,40 г, який оздоблений 17 фіанітами (кубічним цирконієм), 2 сережки загальною масою 1,01 г, які покриті родієм та оздоблені 2 фіанітами (кубічним цирконієм), перстень масою 0,76 г, який покритий шаром родію та оздоблений 48 фіанітами, перстень масою 3,96 г, який оздоблений 19 фіанітами (кубічним цирконієм) та доводячи свій злочинний умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану, до кінця, ОСОБА_3 , утримуючи при собі здобуте злочинним шляхом вищевказане майно потерпілої ОСОБА_6 , з місця скоєння вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись цим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 83571,70 гривень.

В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани тім`яно-скроневої області праворуч, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 днів, згідно п. 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, як такі, що виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазначала нападу (розбій), вчиненого в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав частково, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України визнав повністю, а у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України – не визнав і пояснив, що в 2024 році його було мобілізовано для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту № 255 від 11.07.2024 його призначено на посаду бетоняра взводу бетонних робіт мостової роти мостового батальйону. Розуміючи реальну можливість участі в бойових діях, побоюючись за своє життя, 17.07.2025 він самовільно залишив місце військової служби, яке розташовувалося в АДРЕСА_2 , та поїхав за адресою свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Перебуваючи за межами місця несення військової служби, він 27.04.2026 був затриманий працівниками поліції. Після затримання слідчим було встановлено, що він самовільно залишив місце несення військової служби.

Стосовно пред`явленого йому обвинувачення у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_6 із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазначала нападу, вчиненого в умовах воєнного стану, обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що 27.04.2026 приблизно о 10:00 годині він знаходився на вул. Полонської-Василенко в м.Дніпро, де зустрічався зі своїм товаришем. Проходячи повз багатоповерховий будинок, в траві він побачив рюкзак чорного кольору, біля якого нікого не було. Він взяв рюкзак, оскільки йому було цікаво, що в ньому знаходиться. У нього був пошкоджений великий палець на руці, з нього текла кров. Щоб не забруднитись, він вирішив витерти палець від крові травою. Він намагався відкрити рюкзак, однак не встиг, так як до нього підійшов працівник поліції та повів його на місце вчинення кримінального правопорушення. Він не тікав від поліцейського, а навпаки хотів підійти до нього та відати рюкзак, який знайшов. Коли вони йшли, працівник поліції почав звинувачувати його у нападі на жінку, що він заперечував та вказував, що рюкзак він знайшов в траві. Коли вони прийшли на місце пригоди, він побачив жінку - потерпілу, яку окружили люди. У потерпілої голова була в крові. В той момент потерпілу він бачив вперше. Потерпіла показала на нього, як на особу, яка вчинила на неї напад та заволоділа її майном, що він заперечував, оскільки ніяких тілесних ушкоджень їй не завдавав. В подальшому він був затриманий працівниками поліції та йому на руки були одягнуті кайданки. Після чого з його рук були зроблені змиви на ватні тампони. Він вважає, що кров потерпілої ОСОБА_6 опинилась на його руках та куртці, у зв`язку з тим, що взяв своїми руками рюкзак потерпілої, який знайшов в траві, на якому могла бути її кров, а в той момент, коли на нього одягли кайданки, він міг залишити сліди крові ОСОБА_6 на своїй куртці. Його обвинувачують у вчиненні даного кримінального правопорушення, тільки тому, що він знаходився не в той час, не в тому місці.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 407 КК України, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч. 5 ст. 407 КК України,, в межах пред`явленого обвинувачення, за обставин, викладених у вироку, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- показами потерпілої ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні пояснила, що 27.04.2026 вона перебувала за місцем свого мешкання, так як знаходилась в щорічній відпустці, однак її терміново викликали на роботу. У зв`язку з чим, цього ж дня, тобто 27.04.2026, приблизно о 10:00 годині вона вийшла на вулицю та стояла біля будинку № 6-а по вул. Полонської-Василенко в м. Дніпро, де чекала машину. На вулиці була погана погода, був сильний вітер. Вона була одягнута в кросівки, джинси та тоненьку куртку з капюшоном, який був у неї на голові. В лівій руці вона тримала мобільний телефон та рюкзак, в якому знаходились її особисті речі, а саме: гаманець з банківськими картами та грошовими коштами, ключі від квартири та робочого кабінету, помада, парфум, робочі флеш-накопичувачі у кількості 3 штук, а також золоті прикраси, які знаходились в пакетику. Золоті прикраси були в рюкзаку, оскільки вона не встигла їх надіти вдома, взяла з собою, щоб надіти на роботі. Коли чекала машину, вона відчула позаду удар по голові, подумала, що упало дерево, однак в подальшому відчула ще декілька ударів по голові тяжким предметом, від яких у неї була розбита голова, то вже зрозуміла, що на неї напали та почала голосно кричати. Після нанесення ударів по голові її почали штовхати в спину, потім взяли за шию та почали штовхати в бік тулуба, від чого вона втратила рівновагу та впала на землю, продовжуючи кричати. Внаслідок падіння у неї була ушкоджена рука та коліно. Свідомість не втрачала. Чоловік, у якого були косоокі очі, який був одягнутий в куртку чорного кольору з капюшоном на голові, вирвав з її руки рюкзак, в якому знаходились її речі, та побіг в бік проспекту Слобожанського. На її крики на місце прибігла жінка, яка покликала на місце працівників поліції, які перебували неподалік. Вона одразу зателефонувала сину, а також на лінію «102». На місце події почали підходити люди, які надали їй першу медичну допомогу та викликали швидку допомогу. Коли приїхали на місце працівники поліції вона описала їм чоловіка, який вчинив на неї напад та вирвав з її руки рюкзак, а також вказала напрямок, куди цей чоловік побіг. Через деякий час повернулись працівники поліції, які на місце привели чоловіка, який здійснив на неї розбійний напад із застосуванням насильства, у якого було вилучено її рюкзак з належним їй майном. Всі речі були на місці. Через деякий час на місце приїхала швидка допомога, працівники якої госпіталізували її до міської лікарні № 6, оскільки треба було зашивати голову. В ході проведення досудового розслідування вона проходила судово-медичну експертизу. Із відображеними у висновку експертизи тілесними ушкодженнями, які були у неї встановлені, вона погоджується. Вона впевнена, що чоловік, який вчинив відносно неї розбійний напад із застосуванням насильства, наразі перебуває в залі судового засідання на місці обвинуваченого, оскільки його дуже добре запам`ятала за його незвичайні очі. Раніше з обвинуваченим вона знайома не була. Ані під час досудового розслідування, ані під час перебування справи в суді обвинувачений не просив у неї вибачення. Жодних претензій до обвинуваченого вона не має, оскільки їй було повернуто слідчим викрадене у неї майно. Питання щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання залишила на розсуд суду;

- показами свідка ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні пояснила, що вранці 27.04.2026 вона разом зі своєю невісткою ОСОБА_7 перебували за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , де займались домашніми справами на території подвір`я. Почули жіночі крики і одразу вибігли на вулицю, де біля будинку АДРЕСА_4 побачила жінку, яка була вся в крові. Вона побачила працівників поліції, яких попрохала про допомогу. Працівники поліції сіли в службовий автомобіль та поїхали в напрямку втечі нападника, на який вказала потерпіла. Через 15-20 хвилин поліцейські повернулись на місце події разом з чоловіком, який наразі знаходиться в залі суду на місці обвинуваченого, у якого запазухою був рюкзак чорного кольору. В її присутності потерпіла впізнала цього чоловіка, як особу, яка ударила її каменем по голові та заволоділа її рюкзаком з особистими речами. Як обвинувачений наносив потерпілій удари каменем вона не бачила. В подальшому потерпіла вказала, що вилучений у обвинуваченого рюкзак належить їй та, оглянувши вміст рюкзаку, вказала, що всі речі на місці.

Крім вказаного, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні:

1) Епізод № 1 (за ч. 5 ст. 407 КК України):

-витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту (по стройовій частині) від 11.07.2024 № 255 військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, солдата ОСОБА_3 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважати таким, що з 12.07.2024 призначений на посаду бетоняра відділення бетонних робіт взводу бетонних робіт мостової роти мостового батальйону, ВОС-956016Т і приступив до виконання своїх службових обов`язків за посадою (том № 2 а.к.п. 71);

-копією військового квитка на ім`я ОСОБА_3 , серії НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 11.07.2024, відповідно до якого ОСОБА_3 присвоєно військове звання «солдат» (том № 2 а.к.п. 50-52);

-доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту № 983/1.23-39/2168 від 21.07.2025 до Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, відповідно до якої встановлений факт самовільного залишення солдатом ОСОБА_3 підрозділу військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (том № 2 а.к.п. 59);

-повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 № 983/1.23-39/2221 від 28.07.2025 до ТУ ДБР у м. Полтаві, відповідно до якого командир військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив про те, що 17.07.2025 військовослужбовець ОСОБА_3 , маючи на меті ухилитися від військової служби, самовільно залишив підрозділ військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а саме не з`явився для проходження військової служби без поважних причин та перебуває поза межами місця проходження військової служби, на зв`язок не виходить (том № 2 а.к.п. 75-76);

-копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту (по стройовій частині) від 18.07.2025 №269, відповідно до якого солдата ОСОБА_3 , який проходив військову службу на посаді бетоняра відділення бетонних робіт взводу бетонних робіт мостової роти мостового батальйону, з 18.07.2025 виключено з грошового та речового забезпечення, а з 19.07.2025 виключено з котлового забезпечення, як такого, який самовільно залишив військову частину (том № 2 а.к.п. 72);

-копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту від 25.07.2025 №989 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_3 », відповідно до якого призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення підрозділу військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту солдатом ОСОБА_3 (том № 2 а.к.п. 57);

-актом службового розслідування від 15.08.2025 № 983/1.23-39/2413 за фактом самовільного залишення місця служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту ОСОБА_3 , згідно якого 17.07.2025 о 07:30 години під час ранкового шикування особового складу військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлений факт самовільного залишення місця служби військовослужбовцем - солдатом ОСОБА_3 (том № 2 а.к.п. 55-56);

-копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту № 491 від 28.08.2025 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_3 », відповідно до якого 17.07.2025 о 07:30 години під час ранкового шикування особового складу військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_3 самовільно залишив місце служби та вибув у невідомому напрямку без зброї, чим порушив вимоги ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту Внутрішньої служби та вчинив дії, що мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та наказано направити матеріали службового розслідування до державного бюро розслідувань для внесення відомостей до ЄРДР про скоєння солдатом ОСОБА_3 вищевказаного кримінального правопорушення (том № 2 а.к.п. 53-54);

-копією довідки військово-лікарської комісії від 10.07.2024 № 20/851, проведеної військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якої солдат ОСОБА_3 визнаний таким, що придатний до військової служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (том № 2 а.к.п. 67).

2) Епізод № 2 (за ч. 4 ст. 187 КК України):

- протоколом прийняття заяви про вчинене правопорушення від 27.04.2026, відповідно до якого ОСОБА_6 просила органи поліції прийняти заходи до невстановленої особи, яка 27.04.2026 приблизно о 10:10 годині, перебуваючи біля будинку № 6-А, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Полонської-Василенко, заволодів її особистим майном – рюкзаком чорного кольору, при цьому застосовуючи насильство, що виразилось у завданні їй тілесних ушкоджень (том № 2, а.к.п. 1-2);

- протоколом огляду місця події від 27.04.2026 разом з фото-таблицею до нього, відповідно до якого в присутності двох понятих, за участю потерпілої ОСОБА_6 та експерта-криміналіста була оглянута відкрита ділянка місцевості біля будинку № 6-А, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул.Полонської-Василенко. В ході огляду на дорозі та на тротуарі біля дерева були виявлені плями зі слідами речовини бурого кольору. Також під час проведення огляду було виявлено та вилучено камінь (цегла) розмірами приблизно 18х9х4 см, який поміщено до спец-пакету №PSP 3170844. Також в ході огляду експертом-криміналістом було виявлено та вилучено речовину бурого кольору, яку поміщено до паперового конверту (том № 2, а.к.п. 3-5);

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 27.04.2026, згідно якого біля будинку № 6-А за адресою: м. Дніпро, вул.Полонської-Василенко, в присутності понятих та захисника, було затримано ОСОБА_3 , а також було проведено обшук затриманого, під час якого на плечах затриманого ОСОБА_3 було виявлено та вилучено рюкзак чорного кольору, в якому знаходились: футляр синього кольору з написом «accessories» синього кольору, в якому знаходились окуляри; ключі у кількості 8 шт; парфумований виріб «Intenso Perfum Symphoni» у кількості 1 шт; щітка у кількості 1 шт; шоколадка «Milennium» у кількості 1 шт; гаманець червоного кольору, в якому знаходились: предмети схожі на ювелірні вироби у формі каблучки срібного кольору у кількості 5 шт, предмети схожі на ювелірні вироби у формі ланцюжка срібного кольору у кількості 3 шт, камінці смарагдового кольору у кількості 2 шт, флеш-накопичувач сірого кольору у кількості 3 шт, грошові купюри номіналом 500 гривень у кількості 6 шт, номіналом 200 гривень у кількості 6 шт, номіналом 100 гривень у кількості 9 шт, номіналом 50 гривень у кількості 14 шт, номіналом 20 гривень у кількості 17 шт, банківська картка «Приватбанк» № НОМЕР_3 , банківська картка «Приватбанк» № НОМЕР_4 , банківська картка «Приватбанк» № НОМЕР_5 , банківська картка «MONO BANK» № НОМЕР_6 , банківська картка «MONO BANK» № НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_8 , банківська картка «MONO BANK» № НОМЕР_8 , банківська картка «MONO BANK» № НОМЕР_9 , які поміщено до спец-пакету НПУ № QYH0147358. Крім того, в правій кишені куртки, одягненій на затриманому ОСОБА_3 були виявлено та вилучено: прдмет, схожий на ніж чорного кольору у кількості 1 шт; банківську картку «Райфайзен Банк» № НОМЕР_10 ; перепустку з написом ВР 4162; договір про надання ломбардного кредиту під заставу № DP-2.227723/0 від 15.04.2026; договір про надання ломбардного кредиту під заставу № DP-37.100695/0 від 24.04.2026, які поміщено до спец-пакету НПУ № NPU5055178. Також в ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_3 було вилучено куртку чорного кольору, яка була одягнена на ОСОБА_3 , з плямами речовини бурого кольору на правому та лівому манжеті, яку поміщено до паперової коробки, яку опечатано биркою з підписами понятих (том № 2 а.к.п. 10-13);

- протоколом огляду речей від 27.04.2026 разом з фото-таблицею до нього, відповідно до якого в присутності двох понятих був оглянутий рюкзак жіночий чорного кольору, виготовлений зі штучного матеріалу (еко-шкіра), розмірами 25х26х12 см, маючий дві текстильні лямки та регульовані металеві стропи, який має два основних відділення, які відчиняються за допомогою металевих застібок-блискавок, одне додаткове відділення, яке відчиняється за допомогою металевої застібки-блискавки, пулер якого виготовлений зі штучного матеріалу (еко-шкіра). Також на даному рюкзаку наявні два додаткові бокові кишені, які не мають додаткових застібок, а також одне додаткове відділення на задній частині рюкзака, що відкривається за допомогою пластмасової застібки-блискавки. На верхній частині рюкзака є ручка для тримання, зовнішня частина якої виготовлена зі штучного матеріалу (еко-шкіра), внутрішня частина – із текстилю. На передній частині рюкзака є витиснений надпис «VITTO ROSSI». При відкритті першого найбільшого відділення рюкзака виявлено наступні речі: аркуші паперу з друкованим та рукописним текстами різного змісту у кількості 8 шт; шоколад «Millennium Gold» з цілим мигдалем та карамеллю в картонному упакування вагою 100 г у кількості 1 шт; футляр для окулярів синього кольору з витисканням «fs accessories», який відкривається за допомогою з`єднаних між собою магнітів, всередині якого знаходяться окуляри та серветка для їх протирання сірого кольору; блиск для губ «Kiko Milano» у кількості 1 шт; три ключі, з`єднані між собою металевим кільцем, з брелоком у вигляді квіток та літер; два ключі, з`єднані між собою металевим кільцем; три ключі, з`єднані між собою металевим кільцем; сліп-пакет в якому знаходиться декоративний камінчик 4х2,5 см темно-зеленого кольору; сліп-пакет в якому знаходиться декоративний камінчик 2х1,3 см коричнево-янтарного кольору; сліп-пакет в якому знаходяться прикраси, а саме: п`ять каблучок з камінцями, всередині кожного наявний витиск (проба) 585, сережки-ланцюжки із вставленими камінцями, наявний витиск (проба) 585, каблучка з тонкого ланцюжка на якій наявний витиск (проба) 585; парфумована вода у прозорій ємності, на кришечці якого наявний підпис «Intenso Parfum Symphony»; жуйка; щіточка для вій; три флеш-носія «Kingston»R (дві – на 32 GB, одна – на 26 GB); жіночий гаманець червоного кольору, виготовлений зі штучного матеріалу (еко-шкіра), розміром 19х9х4 см, в якому знаходилось: три записки; десять дисконтних карток з різними назвами магазинів; перепустка № 2, видана на ім`я « ОСОБА_6 » з відтиском круглої печатки, з підписом кульковою ручкою синього кольору директора ОСОБА_9 ; купюра номіналом 5 гривень серії ЮЖ 8226466; монета номіналом 5 гривень; перепустка на ім`я « ОСОБА_6 » з відтиском круглої печатки, у графі «директор» наявний підпис кульковою ручкою синього кольору; купюри номіналом 500 гривень у кількості 6 шт (серії: ЛЗ 1521243, ЛД 1226307, ЄЛ 8182481, ЛИ 2389379, ЗК 9653211, ЄТ 15811972); купюри номіналом 200 гривень у кількості 6 шт (серії: ЯБ 3849974, АМ 1947470, БМ 6510311, АУ 7976181, АП 1042138, АК 7641175); купюри номіналом 100 гривень у кількості 9 шт (серії: ЕД 8622258, ЕИ 2704219, ЕЄ 0538213, ЄЗ 3516466, ЗВ 7942517, АК 7272055, ЯБ 0240524, ЗА 0964153, ЗА 0964203); купюри номіналом 50 гривень у кількості 14 штук (серії: ЄК 5988874, АЛ 7230304, СК 1337027, АП 0386813, АП 0386828, АК 4314441, АП 7271961, АП 7271923, АЛ 3323963, АЛ 3323962, АТ 1961727, АЛ 3323961, АН 6486456, АН 8928083); купюри номіналом 20 гривень у кількості 17 шт (серії: ЄА 1866552, ДН 6439375, ГТ 1571744, ГК 9676270, ГТ 1571746, КГ 2715478, ДМ 4080474, ГТ 1407841, ВТ 4678575, ГУ 6422688, ГУ 5253942, ГТ 0667903, ГР 2028972, ГР 4936728, ГТ 1571745, ГР 4936747, ГР 4157919); купюра номіналом 10 гривень, серії ХЄ 8435126; монети номіналом 10 гривень – 1 шт, 5 гривень – 2 шт, 1 гривня – 1 шт, 50 копійок – 2 шт; білети для разового проїзду в міському тролейбусі у кількості 9 шт; білети для разового проїзду в міському трамваї у кількості 2 шт; бонусні карти у кількості 3 шт; використаний купон на ювелірний подарунок «Столична ювелірна фабрика»; візитівка та банківські карти: «Приватбанк, золота «Універсальна» № 4149629369379631, «Приватбанк, золота «для виплат» № НОМЕР_4 , «Приватбанк «для виплат» № НОМЕР_5 , «АBANK» № НОМЕР_6 , «MONO BANK» № НОМЕР_7 , «MONO BANK» № НОМЕР_8 , «MONO BANK «АТБ» № НОМЕР_9 . Вказані речі після проведення огляд поміщено до спец-пакету НПУ №QYH0147358 (том № 2, а.к.п. 14-23);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.04.2026, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_6 , у присутності двох понятих, за сукупністю ознак зовнішності, які вона запам`ятала під час подій, зокрема рисами обличчя, а саме: розрізом очей, формою носа, впізнала особу, зображену на фото № 3, як таку, яка 27.04.2026 здійснила на неї розбійний напад. На фото № 3 зображений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том № 2, а.к.п. 32-34);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 28.04.2026 з фото-таблицею до нього, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_6 в присутності понятих повідомила обставини та механізм нападу на неї раніше невідомим їй чоловіком, що мало місце 27.04.2026 приблизно о 09:55 годині біля будинку № 6-А, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул.Полонської-Василенко, вказавши, що при цьому раніше незнайомий їй чоловік наніс їй не менше трьох ударів по потиличній частині голови справа, від яких вона втратила рівновагу та впала на правий бік та в цей момент цей чоловік вирвав з її лівої руки рюкзак чорного кольору та втік в невідомому напрямку. При цьому потерпіла ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту показала напрямок втечі раніше не знайомого їй чоловіка, який здійснив на неї розбійний напад із застосуванням насильства (том № 2 а.к.п. 35-41);

- висновком судово-медичного експерта № 1405е від 06.05.2026, відповідно до якого за даними наданої медичної документації, а також при огляді у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани тьмяно-скроневої області справа; садна на тильній поверхні правої кисті в проекції голівки 2-ї п`ясної кістки.

Виявлені тілесні ушкодження в області голови та правої кисті не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким вони були нанесені, можливе лише вказати, що вони спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючої поверхнею, а садно на правій кисті і при ударі об такий (такі), яким могло бути і каміння або інші предмети з аналогічними травмуючи ми властивостями, що діяв (діяли) у вищевказані анатомічні ділянки.

Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричинені від не менш як 2-х механічних дій. Виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження спричинені в короткий проміжок часу, послідовність нанесення яких встановити не можливо, у зв`язку з відсутністю судово-медичних експертних даних.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до надання медичної допомоги в КНП «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради, тобто і в термін на який вказує ОСОБА_6 та вказано слідчим в постанові. Будь-яких судово-медичних даних за різночасовий термін отримання тілесних ушкоджень не виявлено.

За своїм характером виявлене у ОСОБА_6 тілесне ушкодження у вигляді садна правої кисті - відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки, згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6.

Тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани тім`яно-скроневої області справа, на підставі п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6, відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як такі, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 днів, але не більше як три тижні (21 день).

Враховуючи характер та локалізацію всіх виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони є не характерними для спричинення при падіння з висоти власного зросту.

Локалізація та характер виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення, встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру, на які вказує ОСОБА_6 в ході проведення слідчого експерименту за її участі (том № 2, а.к.п. 42-44);

- висновком судово-медичних експертів (імунолога та цитолога) № 1597/1672-БД від 04.05.2026, відповідно до якого при серологічному дослідженні зразка крові потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (том № 2, а.к.п. 78-79);

- висновком судово-медичних експертів (імунолога та цитолога) № 1676/1757-БД від 03.06.2026, відповідно до якого на куртці, вилученій в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_3 , (об`єкти №№ 1-5) встановлено наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. Статева належність крові на куртці (об`єкти №№ 1-5) не встановлена через відсутність (об`єкти №№ 2,4,5) та недостатню кількість придатних для дослідження (об`єкти №№ 1,3) ядер формених елементів крові. При серологічному дослідженні в слідах крові на куртці (об`єкти №№ 1-5) виявлений антиген А, що не виключає можливості походження крові в цих слідах від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_6 .

На марлевих серветках зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_3 (об`єкти №№ 6,7) встановлено наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. Статева належність крові не встановлена через відсутність формених елементів крові. При серологічному дослідженні в слідах крові на марлевих серветках зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_3 (об`єкти №№ 6,7) виявлений антиген А, що не виключає можливості походження крові в цих слідах від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_6 (том № 2, а.к.п. 84-88);

- висновком судово-медичних експертів (імунолога та цитолога) № 1677/1758-БД від 26.05.2026, відповідно до якого на ватному тампоні зі змивом з тротуару, вилученому в ході проведення огляду місці події, (об`єкт № 1) встановлено наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. Статева належність крові на ватному тампоні зі змивом з тротуару (об`єкт № 1) не встановлена через відсутність формених елементів крові. При серологічному дослідженні в сліді крові на ватному тампоні зі змивом з тротуару (об`єкт № 1) виявлений антиген А, що не виключає можливості походження крові в цьому сліді від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_6 . На фрагменті каменю (об`єкт № 2) наявність крові не встановлено (том № 2, а.к.п. 92-95);

- висновком судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-26/16746-ТВ від 13.05.2026, відповідно до якого ринкова вартість жіночого рюкзака чорного кольору, який був придбаний ОСОБА_6 в березні 2024 року, станом на 27.04.2026 могла становити 599,10 гривень (том № 2, а.к.п. 99-105);

- висновком судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-26/16749-ТВ від 14.05.2026, відповідно до якого ринкова вартість окулярів разом з футляром до них, які були придбані ОСОБА_6 20.03.2026, станом на 27.04.2026 могла становити 954,00 гривень (том № 2, а.к.п. 111-118);

- актом технічної експертизи Дніпропетровського казенного підприємства пробірного контролю від 11.05.2026, відповідно до якого перстень з металу білого кольору, який оздоблений камінцями безбарвного кольору, масою 2,27 г, перстень з металу білого кольору, який оздоблений камінцями безбарвного кольору, поверхня якого вкрита шаром родію, масою 1,56 г, перстень з металу білого кольору, який оздоблений камінцями безбарвного кольору, поверхня якого вкрита незначним шаром родію, масою 1,40 г, перстень з металу білого кольору, який оздоблений камінцями безбарвного кольору, поверхня якого вкрита шаром родію, масою 3,96 г, перстень з металу білого кольору, покриття якого вкрито родієм, масою 0,70 г, перстень з металу білого кольору, який оздоблений камінцями безбарвного кольору, поверхня якого вкрита шаром родію, масою 0,76 гр та дві сережки з металу білого кольору, які оздоблені камінням безбарвного кольору, поверхня яких вкрита шаром родію, масою 1,01 г виготовлені з дорогоцінного металу – золота 585 проби (том № 2, а.к.п. 123);

- протоколом огляду речей від 22.05.2026 разом з фото-таблицею до нього, відповідно до якого в присутності двох понятих були оглянуті прикраси, які були наданні для проведення технічної експертизи до Дніпропетровського казенного підприємства пробірного контролю, а саме: перстень з металу білого кольору, який оздоблений камінцями безбарвного кольору, масою 2,27 г, який поміщено до спец-пакету № PSP 2124173; перстень з металу білого кольору, який оздоблений камінцями безбарвного кольору, поверхня якого вкрита шаром родію, масою 1,56 г, який поміщено до спец-пакету № PSP 2124174; перстень з металу білого кольору, який оздоблений камінцями безбарвного кольору, поверхня якого вкрита незначним шаром родію, масою 1,40 г, який поміщено до спец-пакету № PSP 2124175; перстень з металу білого кольору, який оздоблений камінцями безбарвного кольору, поверхня якого вкрита шаром родію, масою 3,96 г, який поміщено до спец-пакету № PSP 2124176; перстень з металу білого кольору, покриття якого вкрито родієм, масою 0,70 г, який поміщено до спец-пакету № PSP 2124177; перстень з металу білого кольору, який оздоблений камінцями безбарвного кольору, поверхня якого вкрита шаром родію, масою 0,76 г, який поміщено до спец-пакету № PSP 2124178; дві сережки з металу білого кольору, які оздоблені камінням безбарвного кольору, поверхня яких вкрита шаром родію, масою 1,01 г, які поміщено до спец-пакету № PSP 2124174 (том № 2, а.к.п. 133-140);

- висновком судово-товарознавчої експертизи № 1085/26 від 01.06.2026, відповідно до якого ринкова вартість персня з дорогоцінного металу – золота проби 585, масою 0,70 гр, з урахуванням зносу, станом на 27.04.2026, становила 2672,55 гривень (том № 2, а.к.п. 142-146);

- висновком судової комплексної експертизи за експертними спеціальностями 17.1 (гемологічна) та 12.1 (товарознавча) № КСЕ-19/104-26/20117 від 15.06.2026, відповідно до якого надані на дослідження 21 прозорий безбарвний камінь зі вставок у ювелірному виробі, а саме у персні масою 2,27 г, виготовленого зі сплаву золота 585 проби, є штучними каменями – фіанітами (кубічним цирконієм). Ринкова вартість 21 каменів фіанітів (кубічного цирконію) діаметром 1,2 мм зі вставок у ювелірному виробі, а саме у персні масою 2,27 г, виготовленого зі сплаву золота 585 проби, станом на 27.04.2026, становила 18,27 гривень.

Ринкова вартість ювелірного виробу, а саме персня масою 2,27 г, виготовленого зі сплаву золота 585 проби та оздобленого 21 фіанітом (кубічним цирконієм), станом на 27.04.2026, становила 15435,80 гривень (том № 2, а.к.п. 149-157);

- висновком судової комплексної експертизи за експертними спеціальностями 17.1 (гемологічна) та 12.1 (товарознавча) № КСЕ-19/104-26/20122 від 18.06.2026, відповідно до якого надані на дослідження 23 прозорих безбарвних каміні зі вставок у ювелірному виробі, а саме у персні масою 1,56 г, виготовленого зі сплаву золота 585 проби, є штучними каменями – фіанітами (кубічним цирконієм). Ринкова вартість 23 каменів фіанітів (кубічного цирконію) зі вставок у ювелірному виробі, а саме у персні масою 1,56 г, виготовленого зі сплаву золота 585 проби, станом на 27.04.2026, становила 20,02 гривень.

Ринкова вартість ювелірного виробу, а саме персня масою 1,56 г, виготовленого зі сплаву золота 585 проби та оздобленого 23 фіанітами (кубічним цирконієм), станом на 27.04.2026, становила 10270,73 гривень (том № 2, а.к.п. 160-168);

- висновком судової комплексної експертизи за експертними спеціальностями 17.1 (гемологічна) та 12.1 (товарознавча) № КСЕ-19/104-26/20116 від 12.06.2026, відповідно до якого надані на дослідження 17 прозорих безбарвних каміні зі вставок у ювелірному виробі, а саме у персні масою 1,40 г, виготовленого зі сплаву золота 585 проби, є штучними каменями – фіанітами (кубічним цирконієм). Ринкова вартість 17 каменів фіанітів (кубічного цирконію) діаметром 1,5 мм зі вставок у ювелірному виробі, а саме у персні масою 1,40 г, виготовленого зі сплаву золота 585 проби, станом на 27.04.2026, становила 19,38 гривень.

Ринкова вартість ювелірного виробу, а саме персня масою 1,40 г, виготовленого зі сплаву золота 585 проби та оздобленого 17 фіанітами (кубічним цирконієм), станом на 27.04.2026, становила 9186,56 гривень (том № 2, а.к.п. 171-179);

- висновком судової комплексної експертизи за експертними спеціальностями 17.1 (гемологічна) та 12.1 (товарознавча) № КСЕ-19/104-26/20113 від 05.06.2026, відповідно до якого надані на дослідження 2 прозорих безбарвних каміні зі вставок у ювелірному виробі, а саме у сережках масою 1,01 г, виготовлених зі сплаву золота 585 проби, є штучними каменями – фіанітами (кубічним цирконієм). Ринкова вартість 2 каменів фіанітів (кубічного цирконію) зі вставок у ювелірному виробі, а саме у сережках масою 1,01 г, виготовлених зі сплаву золота 585 проби, станом на 27.04.2026, становила 10,56 гривень.

Ринкова вартість ювелірного виробу, а саме сережок масою 1,01 г, виготовлених зі сплаву золота 585 проби, покритих родієм та оздоблених 2 фіанітами (кубічним цирконієм), станом на 27.04.2026, становила 5918,96 гривень (том № 2, а.к.п. 183-190);

- висновком судової комплексної експертизи за експертними спеціальностями 17.1 (гемологічна) та 12.1 (товарознавча) № КСЕ-19/104-26/20115 від 10.06.2026, відповідно до якого надані на дослідження 48 прозорих безбарвних камені зі вставок у ювелірному виробі, а саме у персні масою 0,76 г, виготовленого зі сплаву золота 585 проби та покритого шаром родію, є штучними каменями – фіанітами (кубічним цирконієм). Ринкова вартість 48 каменів фіанітів (кубічного цирконію) масами 0,065 г та 0,005 г зі вставок у ювелірному виробі, а саме у персні масою 0,76 г, виготовленого зі сплаву золота 585 проби та покритого шаром родію, станом на 27.04.2026, становила 32,16 гривень.

Ринкова вартість ювелірного виробу, а саме персня масою 0,76 г, виготовленого зі сплаву золота 585 проби, покритого шаром родію та оздобленого 48 фіанітами (кубічним цирконієм), станом на 27.04.2026, становила 4824,09 гривень (том № 2, а.к.п. 193-201);

- висновком судової комплексної експертизи за експертними спеціальностями 17.1 (гемологічна) та 12.1 (товарознавча) № КСЕ-19/104-26/20119 від 17.06.2026, відповідно до якого надані на дослідження 19 прозорих безбарвних камені зі вставок у ювелірному виробі, а саме у персні масою 3,96 г, виготовленому зі сплаву золота 585 проби, є штучними каменями – фіанітами (кубічним цирконієм). Ринкова вартість 19 каменів фіанітів (кубічного цирконію) зі вставок у ювелірному виробі, а саме у персні масою 3,96 г, виготовленого зі сплаву золота 585 проби, станом на 27.04.2026, становила 21,12 гривень.

Ринкова вартість ювелірного виробу, а саме персня масою 3,96 г, виготовленого зі сплаву золота 585 проби та оздобленого 19 фіанітами (кубічним цирконієм), станом на 27.04.2026, становила 27569,91 гривень (том № 2, а.к.п. 204-213);

- протоколом перегляду оптичного носія – флеш-накопичувача MicroSD з відеозаписом з нагрудних камер співробітників патрульної поліції в Дніпропетровській області щодо подій, що мали місце 27.04.2025 за адресою: м. Дніпро, вул. Полонської-Василенко, навпроти будинку № 6-А, від 06.07.2026, відповідно до якого за участі потерпілої ОСОБА_6 було переглянуто відеозапис із назвою «export-a92io.mp4» з нагрудних камер співробітників патрульної поліції в Дніпропетровській області від 27.04.2026, тривалістю 02:50:54 години. За допомогою програвача було зроблено перегляд нижче зазначених кадрів, застосовуючи функцію стоп-кадр.

Під час перегляду відеозапису на екрані з`являється зображення особи чоловічої статі, яка одягнута в куртку темного кольору з капюшоном, який одягнуто на голову. На питання слідчого потерпіла ОСОБА_6 зазначила, що на даному відеозаписі зображений громадянин, який здійснив на неї розбійний напад, вдаривши її каменем по голові, вирвавши з рук рюкзак чорного кольору з її особистими речами.

Далі на відеозаписі з`являється особа, одягнута в куртку темного кольору, яка йде по пішохідному тротуару, тримаючи в правій руці рюкзак чорного кольору. На питання слідчого потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що на відеозаписі вона бачить особу, яка в своїх руках тримає рюкзак чорного кольору, який вирвав у неї з рук під час вчинення розбійного нападу.

Продовжуючи перегляд відеозапису, на екрані з`являється особа чоловічої статі, одягнута в куртку темного кольору, яка сидить на бордюрі пішохідного тротуару обличчям до камери із піднятою вгору правою рукою. На питання слідчого потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що на відеозаписі за характерними рисами обличчя, зокрема за відхил лям напряму очей вона впізнає громадянина, який здійснив відносно неї розбійний напад, вдаривши її каменем по голові та вирвав з рук рюкзак чорного кольору, в якому знаходились її особисті речі. Окрім того, потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що в момент нападу вказаний громадянин був одягнутий в цю ж куртку чорного кольору, капюшон якої був одягнений на його голові.

Далі на відеозаписі вбачається ділянка місцевості по вул. Полонської-Василенко в м. Дніпро, на якій перебуває група осіб чоловічої та жіночої статі. На питання слідчого потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що на відеозаписі зображена сама та ділянка місцевості, а саме навпроти будинку № 6-А по вул. Полонської-Василенко в м. Дніпро, де відносно неї було вчинено розбійний напад особою чоловічої статі, зображення якої було їй продемонстровано під час перегляду попередній відеозаписів. Саме ця особа чоловічої статі напала на неї та заволоділа належним їй майном. Місце події їй дуже добре знайомо, тому вона може стверджувати, що на даному відеозаписі зафіксовано саме місце вчинення кримінального правопорушення відносно неї. Окрім того, потерпіла ОСОБА_6 зазначила, що на даному відеозаписі зображені люди, які надали їй першу медичну допомогу та яким вона повідомила про вчинення відносно неї кримінального правопорушення.

Продовжуючи перегляд відеозапису, на екрані з`являється особа чоловічої статі, одягнута в куртку темного кольору, яка стоїть на проїзній частині, навпроти буд. АДРЕСА_4 , на спині якої знаходиться рюкзак чорного кольору. На питання слідчого потерпіла ОСОБА_6 зазначила, що на відеозаписі зображений громадянин, на спині якого знаходиться належний їй рюкзак.

На цьому перегляд відеозапису із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з нагрудних камер співробітників патрульної поліції в Дніпропетровській області від 27.04.2026 за участі потерпілої ОСОБА_6 завершено (том № 2, а.к.п. 215-218);

- протоколом перегляду оптичного носія – флеш-накопичувача MicroSD з відеозаписом з нагрудних камер співробітників патрульної поліції в Дніпропетровській області щодо подій, що мали місце 27.04.2025 за адресою: м. Дніпро, вул. Полонської-Василенко, навпроти будинку № 6-А, від 06.07.2026, відповідно до якого за участі свідка ОСОБА_10 було переглянуто відеозапис із назвою «export-a92io.mp4» з нагрудних камер співробітників патрульної поліції в Дніпропетровській області від 27.04.2026, тривалістю 02:50:54 години. За допомогою програвача було зроблено перегляд нижче зазначених кадрів, застосовуючи функцію стоп-кадр.

Під час перегляду відеозапису на екрані особа чоловічої статі, одягнута в куртку темного кольору, яка стоїть на проїзній частині, навпроти буд. № 6-А по вул. Полонської-Василенко в м. Дніпро, на спині якої знаходиться рюкзак чорного кольору. На питання слідчого свідок ОСОБА_10 зазначила, що на відеозаписі зображена особа чоловічої статі віком приблизно 35-40 років, який одягнений в одяг темного кольору з капюшоном, середньої статури тіла, який за вказаними зовнішніми характеристиками схожий на особу, яка пробігала біля будинку № 6, тримаючи в своїх руках темну сумку. Оскільки дана особа дуже швидко бігла, тому детально її описати вона не може.

На цьому перегляд відеозапису із назвою «export-a92io.mp4» з нагрудних камер співробітників патрульної поліції в Дніпропетровській області від 27.04.2026 за участі свідка ОСОБА_10 завершено (том № 2, а.к.п. 219-220).

Вказаний відеозапис переглянуто в судовому засіданні, яким зафіксовано, як 27.04.2026 у денний час доби працівники поліції на місце вчинення кримінального правопорушення за адресою: м. Дніпро, вул. Полонської-Василенко, навпроти будинку № 6-А, привели чоловіка, в якому суд впізнає ОСОБА_3 по зовнішньому вигляду, якого було затримано. В ході проведення обшуку особистих речей затриманого ОСОБА_3 працівниками поліції в присутності двох понятих були оглянуті його особисті речі, в яких зокрема був виявлений та вилучений рюкзак жіночий чорного кольору, в середині якого в тому числі знаходились: футляр для окулярів, в якому знаходились окуляри та серветка для їх протирання; блиск для губ; сліп-пакет в якому знаходиться декоративний камінчик темно-зеленого кольору; сліп-пакет в якому знаходиться декоративний камінчик коричнево-янтарного кольору; сліп-пакет в якому знаходяться прикраси, а саме: п`ять каблучок з камінцями; сережки-ланцюжки із вставленими камінцями; каблучка з тонкого ланцюжка; три флеш-носія «Kingston»R (дві – на 32 GB, одна – на 26 GB); жіночий гаманець червоного кольору, в якому знаходились: грошові кошти в загальній сумі 6140 гривень та банківські карти. Потерпіла ОСОБА_6 впізнала цей рюкзак, в середині якого знаходилось вище перелічені речі, як такий, що належить їй. Крім того потерпіла ОСОБА_6 впізнала у затриманому ОСОБА_3 того чоловіка, який вчинив відносно неї розбійний напад із застосуванням насильства.

- речовими доказами.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, як такі, що виразилися у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України, як такі, що виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазначала нападу (розбій), вчиненого в умовах воєнного стану.

Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У відповідності до положень ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Стаття 22 КПК України передбачає змагальність сторін та свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд у відповідності до ч. 6 зазначеної статті КПК, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Судом також відповідно до положень ч. 2 ст. 22 КПК України забезпечено рівність прав сторін кримінального провадження на збирання та подання суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України, та всебічно, повно й неупереджено досліджені всі надані сторонами докази.

Враховуючи фундаментальний принцип кримінального процесу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також враховуючи положення ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у тому числі виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, покладений виключно на слідчого та прокурора та, у встановлених КПК випадках, - на потерпілого, і аж ніяк не на суд.

За змістом ст. 19 Конвенції суд контролює дотримання державами - сторонами Конвенції взятих на себе зобов`язань. Питання щодо допустимості доказів у справі, це насамперед предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди уповноважені давати оцінку наявним у справі доказам. Суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, буде справедливим (рішення від 23 квітня 1997 року у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів», рішення від 9 червня 1998 року у справі «Тейксера де Кастро проти Португалії).

Гарантування права на справедливе здійснення правосуддя є однією з правових основ демократичного суспільства, ігнорування цього права не може виправдати поставлену мету (рішення від 17 січня 1970 року у справі «Делькур проти Бельгії»).

Оцінюючи доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 187 КК України, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбеса, Месече і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 Європейський суд вирішив, що при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п.253).

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 187 КК України знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

В той же час слід зауважити, що згідно ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі. Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.

Під час розгляду кримінального провадження судом не встановлено підстав для визнання доказів недопустимими.

При формуванні такого підходу суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к , відповідно до якої вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК до наданих сторонами доказів, Суд вказав, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті. … суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору ст. 87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим, але ці обставини у даній справі судом не установлені.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлені достатні докази, які «поза розумним сумнівом» вказують на доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.407, ч. 4 ст. 187 КК України.

Доводи сторони захисту і самого обвинуваченого ОСОБА_3 , на яких вони наполягали протягом всього судового розгляду кримінального провадження, про непричетність ОСОБА_3 до вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_6 із застосуванням насильства, вчиненого в умовах воєнного стану, суд вважає неспроможними та не може прийняти до їх уваги, так як вони спростовуються сукупністю досліджених судом доказівв суді при розгляді справи, показами допитаних безпосередньо в суді потерпілої ОСОБА_6 і свідка ОСОБА_11 , та спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Так, потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що 27.04.2026, приблизно о 10:00 годині вона вийшла на вулицю та стояла біля будинку № 6-а по вул. Полонської-Василенко в м. Дніпро, де чекала машину щоб доїхати до робочого місця. На вулиці була погана погода, був сильний вітер. Вона була одягнута в кросівки, джинси та тоненьку куртку з капюшоном, який був у неї на голові. В лівій руці вона тримала мобільний телефон та рюкзак, в якому знаходились її особисті речі. Коли чекала машину, вона відчула позаду удар по голові, подумала, що упало дерево, однак в подальшому відчула ще декілька ударів по голові тяжким предметом, від яких у неї була розбита голова, то вже зрозуміла, що на неї напали та почала голосно кричати. Після нанесення ударів по голові її почали штовхати в спину, потім взяли за шию та почали штовхати в бік тулуба, від чого вона втратила рівновагу та впала на землю, продовжуючи кричати. Чоловік, у якого були косоокі очі, який був одягнутий в куртку чорного кольору з капюшоном на голові, вирвав з її руки рюкзак, в якому знаходились її речі, та побіг в бік проспекту Слобожанського. На її крики на місце прибігла жінка, яка покликала на місце працівників поліції, які перебували неподалік. Коли приїхали на місце працівники поліції вона описала їм чоловіка, який вчинив на неї напад, а також вказала напрямок, куди цей чоловік побіг. Через деякий час повернулись працівники поліції, які на місце привели чоловіка, який здійснив на неї розбійний напад із застосуванням насильства, у якого було вилучено її рюкзак з належним їй майном. Всі речі були на місці. Вона впевнена, що чоловік, який вчинив відносно неї розбійний напад із застосуванням насильства, це обвинувачений ОСОБА_3 , якого вона впізнає в суді, оскільки його дуже добре запам`ятала за його незвичайні очі.

Крім того потерпіла ОСОБА_6 і під час досудового слідства також за сукупністю ознак зовнішності, які вона запам`ятала під час події, зокрема рисами обличчя, а саме: розрізом очей, формою носа, впізнала за фотокартками ОСОБА_3 , який 27.04.2026 здійснив на неї розбійний напад.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вранці 27.04.2026 вона разом зі своєю невісткою ОСОБА_7 перебували за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , де займались домашніми справами на території подвір`я. Почули жіночі крики і одразу вибігли на вулицю, де біля будинку АДРЕСА_4 побачила жінку, яка була вся в крові. Вона побачила працівників поліції, яких попрохала про допомогу. Працівники поліції сіли в службовий автомобіль та поїхали в напрямку втечі нападника, на який вказала потерпіла. Через 15-20 хвилин поліцейські повернулись на місце події разом з чоловіком, який наразі знаходиться в залі суду на місці обвинуваченого, у якого запазухою був рюкзак чорного кольору. В її присутності потерпіла впізнала цього чоловіка, як особу, яка ударила її каменем по голові та заволоділа її рюкзаком з особистими речами. Потерпіла вказала, що вилучений у обвинуваченого рюкзак належить їй та, оглянувши вміст рюкзаку, повідомила, що всі речі на місці.

Після затримання ОСОБА_3 працівниками патрульної поліції в присутності двох понятих були оглянуті особисті речі ОСОБА_3 , в яких зокрема був виявлений та вилучений рюкзак жіночий чорного кольору, в середині якого в тому числі знаходились: футляр для окулярів, в якому знаходились окуляри та серветка для їх протирання; блиск для губ; сліп-пакет в якому знаходиться декоративний камінчик темно-зеленого кольору; сліп-пакет в якому знаходиться декоративний камінчик коричнево-янтарного кольору; сліп-пакет в якому знаходяться прикраси, а саме: п`ять каблучок з камінцями; сережки-ланцюжки із вставленими камінцями; каблучка з тонкого ланцюжка; три флеш-носія «Kingston»R (дві – на 32 GB, одна – на 26 GB); жіночий гаманець червоного кольору, в якому знаходились: грошові кошти в загальній сумі 6140 гривень та банківські карти. Потерпіла ОСОБА_6 впізнала цей рюкзак, в середині якого знаходилось вище перелічені речі, як такий, що належить їй і даний рюкзак із вказаними речами визнані речовими доказами по кримінальному провадженню та повернуті потерпілій на відповідальне зберігання.

Суд вважає покази потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_11 об`єктивними, правдивими та незалежними, оскільки ці свідки не пов`язані ніякими відносинами з обвинуваченим, під час розгляду кримінального провадження не було встановлено фактів того, що потерпіла ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_11 мають неприязне ставлення до ОСОБА_3 та можуть оговорювати його. Допитані потерпіла ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_11 були попереджені судом про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показів, давали покази під присягою, їх покази отримані в порядку визначеному Законом, співпадають між собою, не суперечать іншим зібраним доказам, тому підстав ставити під сумнів їх покази, надані як під час проведення слідчих дій, так і в судовому засіданні, відповідно до яких ОСОБА_3 , діючи активно, цілеспрямовано і узгоджено, маючи реальну корисливу заінтересованість, вчинив напад на беззахисну жінку, спричинив їй тілесні ушкодження, заволодів її майном, якого через незначний час після вчинення розбійного нападу було затримано працівниками поліції, в ході якого у ОСОБА_3 було вилучено рюкзак з речами потерпілої ОСОБА_6 .

В силу вимог ст. 84 КПК України покази потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_11 є процесуальним джерелом доказів і тому, як один із процесуальних доказів покладені в основу обвинувального вироку.

Покази обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він не вчиняв розбійний напад на ОСОБА_6 , жодних ударів цеглою потерпілій не наносив, а належний їй рюкзак знайшов в траві, спростовані висновком судово-медичних експертів (імунолога та цитолога) № 1676/1757-БД від 03.06.2026, відповідно до якого на куртці, вилученій в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_3 , (об`єкти №№ 1-5) встановлено наявність слідів крові, в яких виявлений антиген А, що не виключає можливості походження крові в цих слідах від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_6 . На марлевих серветках зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_3 (об`єкти №№ 6,7) встановлено наявність слідів крові, в яких виявлений антиген А, що не виключає можливості походження крові в цих слідах від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_6 , що об`єктивно підтверджує покази потерпілої ОСОБА_6 про те, що саме обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи навпроти будинку № 6-А по вул. Полонської-Василенко в м. Дніпро, наніс їй удари цеглиною по голові, від яких вона втратила рівновагу та впала на землю, після чого з рук потерпілої ОСОБА_3 вихопив рюкзак з належним їй майном та зник з місця вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, під час проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадження за участі потерпілої ОСОБА_6 було проведено слідчий експеримент, під час якого потерпіла в присутності понятих повідомила обставини та механізм нападу на неї раніше невідомим їй чоловіком, що мало місце 27.04.2026 приблизно о 09:55 годині біля будинку № 6-А, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул.Полонської-Василенко, вказавши, що при цьому раніше незнайомий їй чоловік, якого в суді вона впізнала як обвинуваченого ОСОБА_3 , наніс їй не менше трьох ударів по потиличній частині голови справа, від яких вона втратила рівновагу та впала на правий бік та в цей момент ОСОБА_3 вирвав з її лівої руки рюкзак чорного кольору та втік в невідомому напрямку.

Як вбачається з висновку судово-медичного експерта № 1405е від 06.05.2026, за даними наданої медичної документації, а також при огляді у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани тьмяно-скроневої області справа; садна на тильній поверхні правої кисті в проекції голівки 2-ї п`ясної кістки. Виявлені тілесні ушкодження в області голови та правої кисті не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким вони були нанесені, можливе лише вказати, що вони спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючої поверхнею, а садно на правій кисті і при ударі об такий (такі), яким могло бути і каміння або інші предмети з аналогічними травмуючи ми властивостями, що діяв (діяли) у вищевказані анатомічні ділянки.

Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричинені від не менш як 2-х механічних дій. Виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження спричинені в короткий проміжок часу, тобто і в термін на який вказує ОСОБА_6 та вказано слідчим в постанові.

За своїм характером виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани тім`яно-скроневої області справа, на підставі п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6, відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як такі, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 днів, але не більше як три тижні (21 день).

Враховуючи характер та локалізацію всіх виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони є не характерними для спричинення при падіння з висоти власного зросту. Локалізація та характер виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення, встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру, на які вказує ОСОБА_6 в ході проведення слідчого експерименту за її участі.

Суд не вбачає підстав ставити під сумнів вищевказані висновки судово-медичних експертиз,оскільки дані висновки складені судовими експертами у відповідності до вимог Закону, є чіткими та зрозумілими.

Зазначені вище висновки експертів складені з дотриманням вимог ст.ст. 101, 102 КПК України, кваліфікованими судовими експертами, які були попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Водночас, суд критично оцінює заяву обвинуваченого ОСОБА_3 та його покази про те, що під час його затримання працівниками поліції у нього був пошкоджений великий палець на руці, з нього текла кров,він витирав свої руки травою, щоб не забруднитись, а кров потерпілої ОСОБА_6 опинилась на його руках та куртці, після того, як він взяв своїми руками рюкзак потерпілої, який знайшов в траві та на якому могла бути її кров, а в той момент, коли на нього одягли кайданки, він міг залишити сліди крові ОСОБА_6 і на своїй куртці, оскільки наявність у обвинуваченого ОСОБА_3 в ході затримання пошкодження великого пальця на його руці, що зумовило кровотечу, не підтверджено жодними належними та допустими доказами у справі та ці заяви ОСОБА_3 спростовані в першу чергу очевидцем вчинення останній розбійного нападу – потерпілою ОСОБА_6 , яка як під час досудового розслідування та і в суді впізнала ОСОБА_3 , як особу, яка застосувала насилля по відношенню до неї та заволоділа її майном, а тому суд знаходить таку заяву та покази обвинуваченого ОСОБА_3 такими, що продиктовані його бажанням уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

З огляду на зазначене, вище перелічені докази через їх несуперечливість свідчать про неспроможність доводів захисника – адвоката ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_3 про непричетність ОСОБА_3 до вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_6 із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненого в умовах воєнного стану.

Також, суд вважає занеобхідне звернути увагу, що в даному кримінальному провадження суд виконав вимогу ч. 6 ст. 22 КПК України та, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а тому сторона захисту, за наявності відповідних заяв або клопотань, мала всі можливості після відмови прокурора від допиту свідків обвинувачення – ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 заявити перед судом клопотання про допит свідків в суді. Проте сторона захисту погодилася із думкою прокурора про відмову від допиту вказаних свідків обвинувачення.

На підставі викладеного суд вважає, що сторона захисту у відповідності до ч. 1 ст. 26 КПК України була вільною у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та мала можливість згідно ч. 2 ст. 22 КПК України на подання до суду клопотань, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Доказом цього є технічний запис судового засідання, де сторона захисту вважала можливим закінчувати з`ясування обставин у справі та перевірку їх доказами і переходити до стадії судових дебатів без допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, шляхом витребування та одержання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Отже, в силу ст. 85 КПК України суд вважає усі докази вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 187 КК України, зібрані в ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню, допустимими і належними доказами.

Порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України під час проведення слідчих дій у цьому кримінальному провадженні, які б були фундаментальними, під час розгляду кримінального провадження судом не встановлено.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, суд розцінює як спробу уникнути передбаченої законом кримінальної відповідальності, та нести за це відповідне покарання, а також заплутати суд, щодо істинності події злочину, але така позиція обвинуваченого ОСОБА_3 спростовується вищенаведеними та дослідженими судом доказами в їх сукупності, та всією хронологією подій. Крім того суд не знаходить достовірною версію захисту про непричетність обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, оскільки така позиція жодними конкретними доказами в судовому засіданні не підтвердилася, як і викладені захистом доводи щодо неналежності та недопустимості доказів по зазначеному кримінальному провадженню.

З огляду на вищевикладене, перевіряючи доводи сторони захисту щодо недоведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187 КК України, суд прийшов до висновку, що вони зводяться до особистого тлумачення стороною захисту норм матеріального, процесуального закону та аналізу і переоцінки одиничних непрямих доказів. При цьому, захисник та обвинувачений, як зазначено вище, оцінюють і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність, системність та об`єктивність даних.

Судом встановлено, що вказані у вироку та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 407 КК України, доведеність вини у їх вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

Наявна у кримінальному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення кримінального правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень надала суду можливість ухвалити обвинувальний вирок за наслідками розгляду кримінального провадження, а доводи сторони захисту щодо неспроможності обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст. 187 КК України, висунутого ОСОБА_3 , суд належним чином перевірив та встановив, що зазначені доводи судом розцінюються лише як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з метою уникнення відповідальності ОСОБА_3 .

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 407 КК України зроблено з дотриманням вимог КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до норм Закону.

Оцінюючи доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбеса, Месече і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 Європейський суд вирішив, що при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п.253).

Узагальнюючи, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у скоєні інкримінованих кримінальних правопорушень поза всяким розумним сумнівом доведена і підтверджується обсягом досліджених судом в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв`язку та не викликають у суду сумнівів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила кримінальне правопорушення, які мають кримінально-правове значення.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, які скоєно умисно і відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину проти встановленого порядку проходження військової службита особливо тяжкого злочину проти власності, який вчинено виключно з корисливих мотивів, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України визнав повністю, вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України - не визнав, раніше не судимий, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, з 11.07.2024 по 17.07.2025 проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак в подальшому 17.07.2025 самовільно залишив місце служби, за місцем проходження військової служби характеризується негативно, як особа, яка потребує додаткового контролю з боку командирів, так як схильний до порушень службової дисципліни.

Згідно інформації з медичної характеристики від 18.07.2025, виданої медичною службою військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту, ОСОБА_3 страждає на розбіжню спів дружню косоокість лівого ока. Гіпермотріпія у +2,0 Д, астигматизм у +1,0 Д обох очей.

Відповідно до копії довідки військово-лікарської комісії від 10.07.2024 № 20/851, проведеної військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , солдат ОСОБА_3 визнаний таким, що придатний до військової служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено та на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи із вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Зокрема, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Термін – «явно несправедливе покарання» - означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст.12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретних кримінальних правопорушень, враховуючи їх характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Метою кримінально-виконавчого законодавства України, визначеної в ст. 1 КВК України, є захист інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України, окрім іншого, є визначення порядку застосування до засуджених заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; участі громадськості в цьому процесі.

При призначенні покарання, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09.10.2003, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету – покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

У справах «Ювченко та інші проти України» від 09.04.2020 та «Скачкова та Рижа проти України» від 16.07.2020 Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

У справах «Белане Надь проти Угорщини» від 13.12.2016 та «Садоха проти України» від 11.07.2019 Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно з ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з положеннями ч. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Призначаючи покарання, суд відповідно вимог ст. 65 КК України, враховує вищенаведені обставини, встановлені під час розгляду кримінального провадження, позицію прокурора, потерпілої, обвинуваченого та його захисника, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, характер кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку, дані про особу обвинуваченого, який з 11.07.2024 по 17.07.2025 проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак в подальшому 17.07.2025 самовільно залишив місце служби, а отже, маючи досвід проходження військової служби в Збройних Силах України, повинен був бути корисним під час відбиття наступу противника в умовах воєнного стану, однак ОСОБА_3 вибрав інший шлях та, будучі будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи військову службу на посаді бетоняра взводу бетонних робіт мостової роти мостового батальйону військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак фактично обов`язки військової служби не виконував у зв`язку із самовільним залишенням вказаної військової частини, вчинив особливо тяжкий злочин проти власності, із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазначала нападу (розбій), в умовах воєнного стану, який належить до небезпечних корисливо-насильницьких злочинів.

Разом з тим, суд також враховує і поведінку після вчинення злочинів, а саме те, що він хоча і висловив жаль з приводу вчинення ним самовільного залишення місця військової служби, в умовах воєнного стану, висловивши свою готовність продовжувати військову службу, проте винуватість у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, із застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), в умовах воєнного стану, під час судового розгляду не визнав, не розкаявся, відповідних висновків для себе не зробив, тобто у повній мірі не усвідомив протиправність своєї поведінки, враховуючи, що спричинена матеріальна шкода потерпілій стороні – ОСОБА_6 відшкодована шляхом повернення викраденого майна (розписки ОСОБА_6 від 27.04.2026, від 15.05.2026, від 28.05.2026, від 26.06.2026), враховуючи, що ОСОБА_3 після самовільного залишення місця військової служби вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України, яке належить до небезпечних корисливо-насильницьких злочинів, а особа обвинуваченого ОСОБА_3 є небезпечною для суспільства, тому з метою попередження вчинення ним нових злочинів ОСОБА_3 необхідно та доцільно призначити основне покарання із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, виключно у виді позбавлення волі, а за ч. 4 ст. 187 КК України, також із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, яке є власністю засудженого, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 59 КК України.

При цьому, при визначенні такої міри покарання судом у повній мірі враховується суспільна небезпечність діяння, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме, що злочин посягає на встановлений порядок несення військової служби, який у час воєнного стану вимагає більш серйозного ставлення до дотримання такого порядку, та обвинувачений ОСОБА_3 , в силу займаної посади, мав першочергово виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, однак ОСОБА_3 , усвідомлюючи реальну можливість участі в бойових діях, без відповідних дозволів командирів самовільно залишив місце військової служби та, перебуваючи поза межами військової частини вчинив особливо тяжкий злочин проти власності, із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи. Допущена обвинуваченим протиправна, кримінально карана поведінка порушує порядок несення військової служби, визначений відповідними законами та статутами, яких мають додержуватися усі військовослужбовці, незалежно від займаної посади.

На переконання суду, протиправна поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 суттєво знижує рівень військової дисципліни та боєготовність Збройних Сил України, що в умовах сьогодення є критично неприпустимим, а тому уникнення обвинуваченим покарання фактично сформує негативну думку інших військовослужбовців щодо необхідності суворого дотримання порядку проходження служби.

Призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства не уявляється можливим, оскільки судом не встановлено правових підстав для призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 з урахуванням приписів ст.ст. 69, 75 КК України, враховуючи зазначені вище конкретні обставини в їх сукупності та дані про особу винного, з огляду на наступне.

Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Суд зауважує, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчинених злочинів. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у Постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18, провадження № 51-3479 км 20.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, застосування вимог ст. 69 КК України є правом суду, а не обов`язком.

Системне тлумачення норм статті 75 КК України дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання.

Водночас, з огляду на положення ст. 75 КК України законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість кримінальних правопорушень, особу винного, але й інші обставини справи.

При цьому, оскільки покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, застосування ст. 75 КК України при визначенні покарання за вчинення кримінальних правопорушень указаної категорії в теперішніх умовах є неприпустимим.

Тобто, звільнення осіб від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за вчинення кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових злочинів іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за вчинення кримінальних правопорушень. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчинених злочинів, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого, засудженого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відсутність належного реагування держави, зокрема суду, під час призначення покарання за вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень під час дій військового стану (збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України) нівелює визначену ст.ст. 50, 65 КК України мету призначення покарання та може призвести до збільшення рівня злочинності у військах, зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності військових підрозділів, захисту незалежності та територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства в цілому та держави.

В розумінні Кримінального кодексу України вбачається, що вчинений обвинуваченим ОСОБА_3 злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України – є умисним особливо тяжким злочином проти власності, який вчинено із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазначала нападу (розбій), в умовах воєнного стану, який належить до небезпечних корисливо-насильницьких злочинів.

Щодо суспільної небезпеки вказаного вище злочину, суд приходить до висновку, що такий злочин має дуже високий ступінь суспільної небезпеки.

Під час розгляду кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 , будучи фізично здоровою, працездатною людиною, який проходив військову службу у військовій частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту, не вважаючи, що життя та здоров`я людини є найвищою цінністю, зухвалим засобом, користуючись тим, що потерпіла ОСОБА_6 є фізично слабкішою за нього, тримаючи в руках предмет, схожий на цеглину, підійшов до потерпілої зі спини та наніс їй декілька ударів в життєво важливий орган – голову, від який потерпіла втратила рівновагу та впала на правий бік, спричинивши ОСОБА_6 тілесні ушкодження. Після чого ОСОБА_3 , користуючись безпорадним станом потерпілої ОСОБА_6 , яка лежала на землі, вирвав з її рук рюкзак, в якому перебували належні потерпілій речі, та зник з місця скоєння вказаного злочину. ОСОБА_3 , під час досудового розслідування, так і під час слухання справи в суді, допомоги потерпілій ОСОБА_6 не надавав, спричинену шкоду здоров`ю не відшкодував, при цьому усвідомлюючи те, що здоров`я людини, її честь, гідність, недоторканість і безпека є найвищою соціальною цінністю держави.

Окрім цього, стороною захисту також не наведено переконливих мотивів наявності підстав для застосування положень ст.ст. 69,75 України з урахуванням принципу справедливості покарання й відповідності його меті.

Враховуючи вищевикладене, суд не убачає підстав для застосування обвинуваченому ОСОБА_3 положень ст.ст. 69,75 КК України, оскільки звільнення від відбування покарання з випробуванням не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності.

Зазначене у своїй сукупності свідчить про суттєво підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння, оскільки вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення проти встановленого порядку проходження військової служби тапроти власності із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазначала нападу (розбій), в умовах воєнного стану, представляє значну суспільну небезпечність, тому призначення обвинуваченому ОСОБА_3 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом та звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах суспільства негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану.

Підстав для застосування і норм ст. 69-1 даного Кодексу до обвинуваченого ОСОБА_3 , суд також не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дана правова норма має змогу бути застосована, оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Значення покарання в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю його застосування за кожний вчинений злочин. Роль і значення покарання багато в чому залежить від обґрунтованості його призначення і реалізації.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним і достатнім для обвинуваченого ОСОБА_3 буде покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки воно відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, – воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Саме таке покарання буде необхідним та достатнім для її виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Також, відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верхового Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового. При цьому треба мати на увазі, що додаткові покарання можуть приєднуватися до будь-яких видів основного покарання, передбачених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України. Ті види покарань, які застосовуються як додаткові, крім штрафу і конфіскації майна, можуть призначатися й тоді, коли вони не вказані в санкції закону. В такому разі рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, має містити посилання на статтю Загальної частини КК України, якою передбачено умови та порядок застосування цього виду покарання. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу як вид покарання не зазначається у санкціях норм Особливої частини КК України і застосовується за рішенням суду. Відповідно до ч. 2 ст. 52 і ст. 54 КК України це покарання є додатковим і може бути застосоване судом лише щодо особи, засудженої за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, із наведенням у вироку відповідних мотивів.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем та має звання солдат, вчинив тяжке кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), суд вважає за необхідне застосувати до останнього вимоги ст.ст. 52, 54 КК України, а саме: призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення спеціального звання – солдат, оскільки не призначення додаткового покарання ОСОБА_3 буде суперечити інтересам суспільства і держави, а також порушить охоронювані права і свободи людини.

З урахуванням вимог ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання як день за день, оскільки обвинуваченому призначається основне покарання у виді позбавлення волі, а тому строк відбуття основного покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід обчислювати з 27.04.2026, тобто з моменту його фактичного затримання.

З метою забезпечення виконання вироку, враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_3 призначається основне покарання у виді позбавлення волі, яке визначено відбувати реально, йому слід залишити обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки, на думку суду, альтернативні запобіжні заходи є такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого до набрання вироком законної сили.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України із ОСОБА_3 належить стягнути на користь держави витрати, пов`язані із проведенням судових товарознавчих експертиз, технічної експертизи та комплексних судових гемологічно-товарознавчих експертиз, в загальній сумі 62473,28 гривень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України із ОСОБА_3 належить стягнути на користь судового експерта ОСОБА_14 витрати, пов`язані із проведенням судової товарознавчої експертизи, в сумі 500,00 гривень.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 5 ст. 407 КК України - на строк 5 (п`ять) років;

- за ч. 4 ст. 187 КК України - на строк 9 (дев`ять) років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю на користь держави.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю на користь держави.

Відповідно до вимог статті 54 КК України позбавити ОСОБА_3 військового звання - «солдат».

Строк відбуття основного покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення волі обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 27.04.2026.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набранням вироком законної сили залишити колишній – тримання під вартою.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати, пов`язані із проведенням судових товарознавчих експертиз, технічної експертизи та комплексних судових гемологічно-товарознавчих експертиз, в загальній сумі 62473 (шістдесят дві тисячі чотириста сімдесят три) гривні 28 (двадцять вісім) копійок.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь судового експерта ОСОБА_14 витрати, пов`язані із проведенням судової товарознавчої експертизи, в сумі 500,00 (п`ятсот) гривень.

Речові докази (постанови слідчого від: 27.04.2026, 15.05.2026, 27.05.2026, 01.06.2026, 15.06.2026):

- вилучені в ході проведення огляду місця події за адресою: м. Дніпро, вул. Полонської-Василенко, навпроти будинку № 6-А: змив зі слідами речовини бурого кольору з тротуару, який було поміщено до паперового конверту Національної поліції України; камінь (цегла) розміром 18х9х4 см, який поміщено до спец-пакету № PSP 3170844, які зберігаються у камері схову речових доказів ВП № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція із порядковим номером № 129/1994)– знищити;

- вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_3 , проведеного на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України: рюкзак чорного кольору, який поміщено до полімерного пакету НПУ № WAR 1852037; футляр синього кольору з написом «accessories» синього кольору, в якому знаходились окуляри та серветка для їх протирання, який поміщено до полімерного пакету НПУ № NPU 6074419; ключі у кількості 8 шт; парфумований виріб «Intenso Perfum Symphoni» у кількості 1 шт; щітка у кількості 1 шт; шоколадка «Milennium» у кількості 1 шт; гаманець червоного кольору, в якому знаходились: купюри номіналом 500 гривень у кількості 6 шт (серії: ЛЗ 1521243, ЛД 1226307, ЄЛ 8182481, ЛИ 2389379, ЗК 9653211, ЄТ 15811972); купюри номіналом 200 гривень у кількості 6 шт (серії: ЯБ 3849974, АМ 1947470, БМ 6510311, АУ 7976181, АП 1042138, АК 7641175); купюри номіналом 100 гривень у кількості 9 шт (серії: ЕД 8622258, ЕИ 2704219, ЕЄ 0538213, ЄЗ 3516466, ЗВ 7942517, АК 7272055, ЯБ 0240524, ЗА 0964153, ЗА 0964203); купюри номіналом 50 гривень у кількості 14 штук (серії: ЄК 5988874, АЛ 7230304, СК 1337027, АП 0386813, АП 0386828, АК 4314441, АП 7271961, АП 7271923, АЛ 3323963, АЛ 3323962, АТ 1961727, АЛ 3323961, АН 6486456, АН 8928083); банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_3 , банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_4 , банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_5 , банківську картку «MONO BANK» № НОМЕР_6 , банківську картку «MONO BANK» № НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_8 , банківська картка «MONO BANK» № НОМЕР_8 , банківську картку «MONO BANK» № НОМЕР_9 , які поміщено до спец-пакету НПУ № QYH0147358; флеш-накопичувач сірого кольору у кількості 3 шт, які поміщено до полімерного пакету НПУ № NPU 6074420; перстень з дорогоцінного металу – золота 585 проби, оздоблений камінцями безбарвного кольору, який поміщено до спец-пакету № PSP 2124173; перстень з дорогоцінного металу – золота 585 проби, оздоблений камінцями безбарвного кольору, який поміщено до спец-пакету № PSP 2124174; перстень з дорогоцінного металу – золота 585 проби, оздоблений камінцями безбарвного кольору, який поміщено до спец-пакету № PSP 2124175; перстень з дорогоцінного металу – золота 585 проби, оздоблений камінцями безбарвного кольору, який поміщено до спец-пакету № PSP 2124176; перстень з дорогоцінного металу – золота 585 проби, який поміщено до спец-пакету № PSP 2124177; перстень з дорогоцінного металу – золота 585 проби, оздоблений камінцями безбарвного кольору, який поміщено до спец-пакету № PSP 2124178; дві сережки з дорогоцінного металу – золота 585 проби, оздоблені камінцями безбарвного кольору, які поміщено до спец-пакету № PSP 2124179, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_6 (розписки від 27.04.2026, від 15.05.2026, від 28.05.2026, від 26.06.2026 (том №2 а.к.п. 30, 108, 128, 214)- залишити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- вилучений під час особистого обшуку ОСОБА_3 , проведеного на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України предмет схожий на ніж чорного кольору, який поміщено до спец-пакету НПУ № NPU 5055178, який зберігається у камері схову речових доказів ВП № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція із порядковим номером № 131/1994) – знищити;

- вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_3 , проведеного на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України: банківська картка «Райфайзен Банк» № НОМЕР_10 ; перепустка з написом ВР № 4162; договір про надання ломбардного кредиту під заставу № DP-2.227723/0 від 15.04.2026; договір про надання ломбардного кредиту під заставу № DP-37.100695/0 від 24.04.2026, які поміщено до спец-пакету НПУ № NPU 5055178, які зберігається у камері схову речових доказів ВП № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція із порядковим номером № 131/1994) – повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- вилучену під час особистого обшуку ОСОБА_3 , проведеного на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України куртку чорного кольору, в які був одягнутий ОСОБА_3 на момент його затримання, на манжетах якої виявлено сліди речовини бурого кольору, яку поміщено до картонного коробу, який опечатано липкою стрічкою з написом «Національна поліція», яка зберігається у камері схову речових доказів ВП № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція із порядковим номером № 132/1994) - повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- конверт НПУ, в якому знаходяться: контроль марлі та марлеві серветки зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_3 , яка зберігається у камері схову речових доказів ВП № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція із порядковим номером № 132/1994) – знищити;

- зразок крові громадянки ОСОБА_6 , висушений на марлевій серветці, який поміщено в паперовий конверт, який зберігається у камері схову речових доказів ВП № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція із порядковим номером № 130/1994) – знищити;

- флеш-носій з відеозаписами з нагрудних відео реєстраторів співробітників патрульної поліції, які були задіяні 27.04.2026 під час встановлення особи ОСОБА_3 , який зберігається в матеріалах кримінального провадження (том № 2 а.к.п. 132) - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу його зберігання.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (ч. 7 ст. 376 КПК України).

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1