Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №703/5692/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5692/26

2-о/703/181/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Биченка І.Я.,

присяжних Примак Н.О., Кишинського М.О.,

за участю

секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,

прокурора Сокольвяк О.І.,

представника заявника Міщенко О.А.,,

особи, стосовно якої розглядається заява – ОСОБА_1 ,

адвоката Вакуленка О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла в порядку окремого провадження в режимі відеоконференції заяву директора КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» Косенкової І.В. про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 у психіатричний стаціонар без його згоди,

установив:

Директор КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» Косенкова І.В. звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 у психіатричний стаціонар без його згоди.

У обґрунтування заяви зазначила що ОСОБА_1 був госпіталізований до комунального закладу згідно направлення Смілянської СШМД №376.

Підставою для його направлення стала наявність тяжкого психічного розладу, суспільно-небезпечна та агресивна поведінка, психомоторне збудження.

Ухвалою від 26 серпня 2026 року суд прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі.

У судове засідання з`явились прокурор Сокольвяк О.І., представник заявника ОСОБА_2 , особа, стосовно якої розглядається заява, ОСОБА_1 та адвокат Вакуленко О.П.

У судовому засіданні представник заявника підтримав заяву повністю та пояснив, що ОСОБА_1 має тяжкий психічний розлад. Він вчиняє дії, небезпечні як для оточуючих так і для нього, поводить себе агресивно. Також зазначив, що ОСОБА_1 неодноразово проходив лікування у психіатричних закладах м. Дніпра. Наразі, за невстановлених обставин, опинився на залізничному вокзалі м. Сміла, поводив себе неадекватно у зв`язку з різким погіршенням психічного стану. Вказав, що підставою звернення до суду з поданою заявою є саме відмова ОСОБА_1 з приводу добровільності лікування в психіатричному закладі. Просив суд надати дозвіл на примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до КНП «ЧОПЛ ЧОР» в умовах стаціонару без його згоди.

ОСОБА_1 проти задоволення заяви заперечував, від госпіталізації відмовився. Вказав, що він добра людина, вегетаріанець, любить вживати канабіс. Зауважив, що не вживав канабіс уже сім днів. Підтвердив, що проходив лікування у психіатричних закладах, однак не згоден із встановленим йому діагнозом. На даний час почуває себе добре.

Адвокат Вакуленко О.П. залишив вирішення питання щодо госпіталізації ОСОБА_1 на розсуд суду.

Прокурор підтримала заяву про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 у психіатричний стаціонар без його згоди.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтями 29, 32 Конституції України встановлено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до Преамбули Закону України від 22 лютого 2000 року №1489-ІІІ «Про психіатричну допомогу» (далі Закон №1489-ІІІ) цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.

За змістом ст. 1 Закону №1489-ІІІ психічні розлади – це розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті; тяжкий психічний розлад – це розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку; психіатрична допомога - це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

В силу ст. 4 Закону №1489-ІІІ психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Згідно із ст. 14 Закону №1489-ІІІ особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Відповідно до ст.16 Закону №1489-ІІІ особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.

У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.

Таким чином, чинне законодавство встановлює презумпцію психічного здоров`я, яка унеможливлює безпідставне втручання держави в особисті свободу та недоторканість людини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 .

25 серпня 2026 року парамедиком Смілянської СШМД №376, ОСОБА_1 було направлено на госпіталізацію в психіатричний заклад у зв`язку з розладом психіки та поведінки.

25 серпня 2026 року ОСОБА_1 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, які прийшли до висновку, що він виявляє ознаки тяжкого психічного розладу – «F20.0 – параноїдна шизофренія. Безперервний перебіг, галюцинаторно-параноїдний синдром ускладнений вживанням ПАР» та вчиняє дії, що являють собою безпосередню небезпеку для себе та оточуючих, в зв`язку з чим потребує лікування в стаціонарі.

Суд зазначає, що надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з усіма гарантіями, що передбачені цією статтею.

Однак, згідно з практикою Європейського суду з прав людини особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07(провадження № 14-9свц18).

Ураховуючи, що в судовому засіданні підтверджено наявність у ОСОБА_1 психічного розладу, встановлені обставини, що він проявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для нього та оточуючих у зв`язку з наявним розладом, а його усвідомлена згода на госпіталізацію відсутня, то на даний час наявні підстави для його госпіталізації в психіатричний заклад в примусовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 14, 16 Закону України "Про психіатричну допомогу", ст. 4, 12, 81, 259, 263-265, 339-342, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву керівника КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» про госпіталізацію ОСОБА_1 у психіатричний стаціонар без його згоди - задовольнити.

Госпіталізувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий органом 5116 08.11.2019), до комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» у примусовому порядку.

Рішення суду про задоволення заяви представника закладу з надання психіатричної допомоги є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, однак може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2026 року.

Суддя І.Я. Биченко

Присяжні: Н.О. Примак

М.О. Кишинський