Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №524/6049/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6049/26

Провадження №2/524/5381/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року до суду звернулося ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» (далі ТОВ «ФК «Солвентіс», позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказували, що 19 грудня 2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір кредитний договір № 4307681, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 5000,00 грн., строком користування по 07.07.2021 року включно.

Ставки нарахування процентів за цим договором: базова процентна ставка за один день користування кредитом - 1,7%; спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після узгодженого строку повернення кредиту - 3%.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» було укладено договір факторингу № 29/10-2025, за яким останнє набуло права грошової вимоги, в тому числі за договором, укладеним з відповідачем.

31 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено договір факторингу № ДФ-31102025, за яким позивач набув права грошової вимоги, в тому числі за договором, укладеним з відповідачем.

За вказаним договором факторингу до ТОВ «ФК «Солвентіс» перейшло право вимоги за зобов`язаннями до відповідача за договором у розмірі 28 530,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом та 23 530,00 грн. заборгованість за процентами.

Позивач вказав, що відповідач має непогашену заборгованість за договором у загальному розмірі 28 530,00 грн., яку просив стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 28 травня 2026 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, третіх осіб, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в межах робочого часу суду.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Станом на день розгляду справи та ухвалення судом рішення, учасники справи не подавали будь-які заяви, клопотання про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи з викликом учасників справи у судове засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступне.

19 грудня 2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання кредиту № 4307681, відповідно до умов якого товариство надає позичальнику кредит в розмірі 5000,00 грн., строком користування до 07.07.2021 року включно.

У п. 1.7.2, 1.7.3 договору визначений порядок нарахування процентів за користування кредитом, зокрема: у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 20 календарних днів з 19.12.2020 року до 08.01.2021 року (включно) (базовий період - п. 2.4. правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,38 % (акційна ставка (п. 2.1. правил) або ставка за програмою лояльності (п. 2.34. правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 6380,00 грн., у тому числі основна сума кредиту 5000 грн., проценти за користування кредитом 1380,00 грн. При використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: - в базовий період з 19.12.2020 року до 08.01.2021 року (включно) - 1,70% за один день користування кредитом (базова процентна ставка - п. 2.3. правил); - в спеціальний період (п. 2.40. правил) з 09.01.2021 року до 07.07.2021 року (включно) 3% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка - п. 2.34. правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 6705,40 грн.

Договір та долучений до договору графік платежів підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатору PS4307681.

На виконання умов вказаного вище договору ТОВ «Алекскредит» надало відповідачу у власність грошові кошти (позику) в сумі 5000 грн., перерахувавши кошти на картковий рахунок, який надано відповідачем № 431414010374 8601, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024 року.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Алекскредит» був укладений договір факторингу № 29/10-2025, відповідно до п. 1.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № АК-29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року, ТОВ «Секвоя Капітал» отримало право вимоги до відповідача.

31 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» був укладений договір факторингу № ДФ-31102025, відповідно до п. 1.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити Клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» отримало право вимоги до відповідача у розмірі 28 530,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом та 23 530,00 грн. заборгованість за процентами.

Позивач вважає, що відповідно до укладеного договору факторингу до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 28 530,00 грн., яку просив стягнути з відповідача на їх користь.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що надсилалися йому у смс-повідомленні на його телефонний номер, зазначений у заяві на оформлення кредиту.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору про надання кредиту від 19.12.2020 року із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Алекскредит» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Факт отримання грошових коштів від ТОВ «Алекскредит» відповідач не спростував. Доказів повернення коштів у повному обсязі матеріали справи не містять.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позивачем доведено перехід права вимоги за договором від 18.07.2023 року.

Таким чином, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вказаними договорами перед новим кредитором ТОВ «ФК «Солвентіс» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором. Доказів погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять і учасниками справи суду не надано.

Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання в строк, передбачений умовами зазначеного вище договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь залишку заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 5000,00 грн. - є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати процентів у розмірі 23 530,00 грн., суд зазначає наступне.

За умовами договору сума кредиту становила 5000,00 грн. Строк кредитування по 07.07.2021 року включно.

Із розрахунку заборгованості суд вбачає, що відповідачу були нараховані проценти по 26.08.2021 року включно, тобто поза межами строку кредитування.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Верховний Суд зробив у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Підстав для відступу від вказаних правових висновків не вбачає також Велика Палата Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17.

Жодних доказів про досягнення між сторонами домовленості про продовження правомірного строку користування позикою, суду не надано, додаткових угод сторони не укладали.

Тому, оскільки позивач не довів заявлені ним суми процентів, а також не довів право нараховувати проценти на умовах договору поза межами строків правомірного користування позикою, суд вважає, що стягненню підлягають сума основного боргу в межах укладеного договору та сума процентів, яка станом на 07.07.2021 року становила 16 030,00 грн., відповідно до розрахунку заборгованості.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню. Слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання кредиту № 4307681 від 19.02.2020 року у загальному розмірі 21 030,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом та 16 030,00 грн. заборгованість за процентами.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Позов судом задоволено частково у розмірі 21 030,00 грн., що становить 73,71% від заявленого розміру 28 530,00 грн. Таким чином, відповідача на користь позивача слід стягнути кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1962,46 грн. (73,71% від 2662,40).

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо витрат професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 43657029/03 від 02.01.2026 року, укладений між ТОВ «Солвентіс» та ФОП ОСОБА_2 , копію додаткової угоди № 4095053 від 27.03.2026 року, детальний опис виконаних робіт ФОП ОСОБА_2 , акт про підтвердження факту надання правничої допомоги від 27.03.2026 року, де вказано, що загальна вартість послуг складає 6000,00 грн., із яких усна консультація 0,5 год. - 250,00 грн., письмова консультація 0,5 год. - 500,00 грн., правовий аналіз обставин 1 год. - 1 500,00 грн., складання позовної заяви 2 год. - 3 000,00 грн., формування додатків 0,5 год. - 750,00 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від відповідача не надходило. При вирішенні питання стягнення витрат на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений в заяві обсяг виконаних адвокатом робіт.

У ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.

Враховуючи складність справи, яка є типовою для позивача та не є складною, надані адвокатом послуги у такій типовій справі, у якій участь представник позивача не приймав, масовість таких позовних заяв, суд вважає, що розмір витрат позивача не відповідає принципам справедливості та верховенства права. Вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем в розмірі 3000 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката у даному випадку є співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт.

Сторони не заявляли про понесення ними будь-яких інших судових витрат.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625, 626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за договором про надання кредиту № 4307681 від 19.12.2020 року у загальному розмірі 21 030,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом та 16 030,00 грн. заборгованість за процентами, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1962,46 грн. та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ: 43657029, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. № 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Треті особи: - ТОВ «Алекскредит», код ЄДРПОУ: 41346335, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. № 12-А; - ТОВ «Секвя Капітал», код ЄДРПОУ: 43385549, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. № 29-31.

Повний текст рішення суду виготовлено 28 серпня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: