Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №524/12303/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/12303/25

Провадження №2-а/524/57/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2026 року року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ДПП НП про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2025 року до суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до інспектора роти № 3 БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Гаваги Миколи Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, в якому просив поновити строк звернення до суду з позовом, скасувати постанову інспектора роти № 3 БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Гаваги Миколи Миколайовича від 19 серпня 2025 року, серії ЕНА № 5523211 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його, позивача ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за те, що він позивач як водій цього дня, близько 16 год. 41 хв., керуючи транспортним засобом SKODA OCTAVIA TOUR, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Кременчук на перехресті вулиць Сумська та Лікаря Богаєвського, здійснив поворот ліворуч при цьому не надавши перевагу в русі ТЗ котрий рухався в зустрічному напрямку, чим порушив п. 16.6 ПДР України.

Вважав постанову протиправною та просив скасувати, оскільки правопорушення не вчиняв.

Ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18 вересня 2025 року позовна заява була залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків, зокрема для сплати судового збору та подання доказів про наявність поважних причин пропуску 10-денного строку оскарження постанови.

Суд вживав неодноразово заходи щодо вручення позивачеві копії вказаної ухвали, яку позивач отримав 07 жовтня 2025 року.

Після часткового усунення недоліків ухвалою судді від 05 листопада 2025 року позовна заява була прийнята, було відкрито провадження у справі, залучено сторін у справі, зокрема відповідачем ДПП НП, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі з врахуванням того, що заява була підсудна вказаному суду за зареєстрованим місцем проживання позивача, витребувано документи, запропоновано надати відповідачу відзив на позов, призначено справу до розгляду.

06 листопада 2025 року та 14 листопада 2025 року до суду надійшли витребувані судом матеріали справи про адміністративне правопорушення, відзив відповідача на позов, клопотання відповідача ДПП НП за підписом Запорожця Б.Є. про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку подання позову.

14 листопада 2025 року розгляд справи було відкладено внаслідок несвоєчасного подання відповідачем відзиву на позов та клопотання про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 28 листопада 2025 року постановлено про відмову позивачу ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом до ДПП НП про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Клопотання представника відповідача ДПП НП Запорожця Б.Є. - задоволено.

Залишено позов ОСОБА_1 до ДПП НП про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення без розгляду у зв`язку з тим, що позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків оформлення позовної заяви, зокрема щодо зазначення поважності причин пропуску строків оскарження постанови.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року ухвалу суду першої інстанції від 28 листопада 2025 року було скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 22 травня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у справі в судове засідання, оголошено явку позивача обов`язковою у судове засідання.

Розгляд справи неодноразово відкладався внаслідок неявки позивача у судове засідання.

Ухвалою суду від 28 серпня 2026 року постановлено розглянути справу у відсутності позивача ОСОБА_1 відповідно до ст. 205 КАС України, клопотання позивача ОСОБА_1 задоволено та поновлено позивачу строк оскарження постанови, відмовлено представнику відповідача ДПП НП Запорожцю Б.Є. у задоволенні повторно заявленого клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з тим, що позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Суд, вивчивши матеріали справи, оглянувши відеозапис події розгляду справи про адміністративне правопорушення, які були надані відповідачем, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як установлено у ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 цього Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У п. 1 ч. 1 ст. 19 згаданого Кодексу України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом достовірно встановлено, що постановою інспектора роти № 3 БПП у місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Гаваги Миколи Миколайовича від 19 серпня 2025 року, серії ЕНА № 5523211, у справі про адміністративне правопорушення, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за те, що він, позивач, як зазначено у постанові, цього дня, близько 16 год. 41 хв., керуючи транспортним засобом SKODA OCTAVIA TOUR, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Кременчук на перехресті вулиць Сумська та Лікаря Богаєвського, здійснив поворот ліворуч, при цьому не надавши перевагу в русі транспортному засобу, котрий рухався в зустрічному напрямку, чим порушив п. 16.6 ПДР України.

Постанова була складена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.

У постанові зазначено про використання технічних пристроїв відеофіксації: нагрудний відеореєстратор № 476196, відео службового реєстратора ТЗ 9831.

Дана постанова була ухвалена відповідачем з дотриманням вимог ст. 245, 251, 268, 276, 279, 280, 283-285 КУпАП.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 1.1. ПДР , ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У п. 16.6 ПДР України, установлено, що повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.

Відповідно до ч. 2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як визначено у ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В адміністративному позові позивач підтверджує, що в місці, дату та час, вказані в оскаржуваній постанові, він керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA TOUR, д.н.з. НОМЕР_1 та з вулиці Лікаря Богаєвського здійснював маневр повороту ліворуч на вулицю Сумську в місті Кременчук.

Водночас, пояснення позивача в позовній заяві щодо дотримання Правил дорожнього руху та надання переваги в русі усім транспортним засобам не відповідають дійсним обставинам, спростовуються відеозаписом здійсненим за допомогою відеореєстратора, встановленого в службовому автомобілі.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Позивач, в порушення вимог ч.4 ст.161 КАС України, не додає до позовної заяви жодних належних і допустимих доказів в підтвердження доводів, наведених в адміністративному позові та на обґрунтування позовних вимог.

Таким чином, доводи позивача не заслуговують на увагу, є необґрунтованими, не можуть слугувати підставою для скасування постанови та звільнення водія від адміністративної відповідальності, мають оцінюватись судом критично, як єдиний спосіб водія уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» установлено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Поліцейський в своїй діяльності керується «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395.

Згідно з пунктом 9, 10 розділу ІІІ зазначеної Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

За допомогою відеореєстратора, встановленого в службовому автомобілі зафіксовано, як під час патрулювання 19.08.2025 року у м. Кременчуці працівниками поліції було виявлено транспортний засіб SKODA OCTAVIA TOUR, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача, який на перехресті вулиць Сумська та Лікаря Богаєвського, здійснив поворот ліворуч, при цьому, не надавши перевагу в русі ТЗ котрий рухався в зустрічному напрямку при зеленому сигналі світлофора, що є порушенням п.п. 16.6 ПДР України. (файл «video_2025-19-08_9831»).

Суд погоджується з доводами представника відповідача щодо того, що положення п. 16.6 ПДР засновані на правилі «правої руки», тобто дати дорогу повинен водій, до якого справа наближається ТЗ. Після того як транспортний засіб розпочне виконання лівого повороту або розвороту, зустрічні ТЗ наближатимуться праворуч, а згідно з правилом «правої руки» їм необхідно дати дорогу.

Повертаючи ліворуч або розвертаючись на зелений сигнал основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу може виїхати на перехрестя одночасно із зустрічним транспортним засобом, і якщо останній рухається прямо або праворуч, необхідно зупинитися на перехресті та пропустити зустрічний транспортний засіб.

Суд враховує і відповідні правову позицію, яка викладена у постанові від 20.03.2020 року у справі № 524/694/20, в якій Другий апеляційний адміністративний суд зазначив: «В підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем надано диск з відеозаписом, яким зафіксовано, що позивач, керуючи автомобілем Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 повертаючи ліворуч при зеленому сигналі світлофора, продовжив рух, здійснив маневр, та не надав переваги в русі зустрічному транспортному засобу (автомобілю ВАЗ д.н.з. НОМЕР_3 ), який рухався прямо. Отже позивач не дотримався відповідних вимог Правил дорожнього руху, що призвело до їх порушення та притягнення його до адміністративної відповідальності. Висновки суду першої інстанції щодо не надання відповідачем належних доказів того, що маневр здійснений позивачем створив перешкоди для зустрічного транспортного засобу, є помилковими, оскільки відсутність створення перешкод не позбавляє обов`язку водія не продовжувати рух, не здійснювати маневр на перехресті та пропустити зустрічний транспортній засіб».

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.

На місці зупинки транспортного засобу, в порядку ст. 279 КУпАП, інспектор представився, водія було повідомлено про причину зупинки. Під час з`ясування фактичних обставин справи усні пояснення та доводи позивача не спростовували факту порушення ним Правил дорожнього руху.

Водієві поліцейським було повідомлено про розгляд справи, роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, право знайомитися з матеріалами справи, надавати докази, клопотання, пояснення, користуватися юридичною допомогою.

Письмових пояснень та будь-яких доказів, в порядку ст. 268 КУпАП, на підтвердження дотримання Правил дорожнього руху позивач на місці розгляду справи не надавав, клопотань не заявляв.

Таким чином, інспектором поліції було прийнято до уваги порушення водієм ПДР України, враховано пояснення водія, покази технічного засобу, які відповідно до ст. 251 КУпАП є належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення, з`ясовано всі фактичні обставини справи та прийнято правомірне рішення про накладення на останнього адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5523211 від 19.08.2025 року містить відомості, встановлені ч. 3 ст. 283 КУпАП, а саме: відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснювалась фото-відео фіксація; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, права особи яка притягується до адміністративної відповідальності.

Так, на відеозаписі «video_2025-19-08_9831» зафіксовано порушення позивачем п.п. 16.6 ПДР України. Вказаного доказу, за висновком суду, достатньо для доведення вини позивача «поза розумним сумнівом».

Суд констатує та погоджується з доводами представника відповідача щодо того, що наявність вказаного доказу достатньо для доведення вини позивача «поза розумним сумнівом», оскільки даний відеозапис містить інформацію щодо предмета доказування (на відео чітко зафіксовано факт порушення). Дане відео зафіксоване на технічний засіб, що має функції відеозапису і використовується для забезпечення публічної безпеки і громадського порядку. Доказ є достовірним, за допомогою нього можна встановити дійсні обставини справи, а саме наявність факту порушення ПДР України з боку водія автомобіля.

Даний доказ, на виконання вимог ч. 3 ст. 77 КАС України, був покладений працівником поліції в основу прийняття рішення щодо притягнення водія до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи. Це означає, що під час повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь- яких переваг одних доказів перед іншими, додержанні законності. До того ж посадова особа керується своєю правосвідомістю. Це є дуже важливим чинником у вирішенні питання про оцінку доказів, адже правосвідомість - це ставлення особи до права, його ролі у суспільстві.

Відтак, ухвалюючи постанову, поліцейський законно оцінив наявні докази за своїм внутрішнім переконанням та дотримався всіх передбачених чинним законодавством процедур розгляду справи про адміністративне правопорушення, не порушив жодних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та своїми діями під час розгляду справи сприяв реалізації прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності в повній мірі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху (зокрема, передбачені ст. 122 КУпАП).

Відповідно до висновків Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 14.02.2018 року у справі № 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Права, якими наділений позивач відповідно до ст. 268 КУпАП, в тому числі, право подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою мають бути реалізовані особою одразу на місці вчинення правопорушення без намагання затягнути процес розгляду справи шляхом відтермінування або перенесення на інший день та без впливу на можливість працівником поліції прийняти постанову на місці вчинення правопорушення.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, постанова ухвалена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, вказане не можна розуміти таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування своїх вимог, тому обов`язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Вищевикладене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного суду від 14.02.2018 року у справі №536/583/17 та від 14.03.2018 року у справі №760/2846/17.

Відповідно до висновків Верховного суду, викладених в постанові від 25.06.2020 року у справі № 520/2261/19: «Доводи скаржниці про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС поклав обов`язок доказування на позивачку, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги».

На підставі встановленого та наведеного суд вважає, що позивачем у справі до адміністративного позову не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Між іншим, сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.

Отже, відповідачем доведено правомірність дій поліцейського щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд також констатує, що поліцейський Гавага М.М., а також інші службові особи відповідача ДПП НП не вчиняли будь-які неправомірні дії стосовно позивача при здійсненні зупинки автомобіля під керуванням позивача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, а постанову відповідача необхідно залишити без змін.

Оскільки позов не підлягає задоволенню, то відповідно ст. 132, 134, 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір не підлягає стягненню із відповідача.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих суду сторонами у справі доказів.

Керуючись ст. 287 - 289 КУпАП, ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Залишити без змін постанову інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції НП Гаваги Миколи Миколайовича від 19 серпня 2025 року, серія ЕНА № 5523211, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 серпня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Другого Апеляційного Адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя: