Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №381/2996/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2569/26

381/2996/26

Рішення

Іменем України

28 серпня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина та дружини до досягнення дитиною трирічного віку, -

встановив:

15 травня 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Справа передана для розгляду головуючому судді Самусі В.О.

Зі змісту заявлених позовних вимог слідує, що сторони спору перебувають у зареєстрованому шлюбі та мають малолітнього сина ОСОБА_3 . Син сторін спору проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні, відповідач не виконує обов`язків щодо матеріального забезпечення дитини. Крім того, позивачка перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною та потребує також матеріальної допомоги від чоловіка.

З огляду на наведене, позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі частки заробітку відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

Також позивачка просить стягнути аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною 3-річного віку.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду.

Сторонами спору були подані заяви по суті спору – відзив, відповідь на відзив, заперечення.

Зі змісту заяв по суті спору слідує, що відповідач визнає вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дитини і заперечує проти стягнення аліментів для дружини, мотивуючи це тим, що позивачка має неофіційний заробіток, не має потреби в утриманні, натомість відповідач має захворювання, потребує лікування та проживає з дідом, який потребує постійного стороннього догляду.

В свою чергу позивачка наполягала на задоволенні позовних вимог і стверджувала про недоведеність обставин, на які покликається відповідач.

В судовому засіданні приймали участь сторони спору. Представником відповідача було подано заяву про проведення судового засідання в режимі відео конференції, проте, він на зв`язок не вийшов. Відповідач повідомив про те, що за станом здоров`я його представник не може приймати участь в судовому засіданні та просив проводити судове засіданні за відсутності його представника.

У відповідності до приписів статті 223 ЦПК України, судом було вирішено проводити судовий розгляд за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні позивачка наполягала на задоволенні позовних вимог, стверджувала, що існує потреба стягненні аліментів на утримання сина та на її утримання. Підтвердила, що син сторін спору проживає разом із нею, між нею та відповідачем не досягнуто згоди щодо порядку та розміру сплати аліментів, договір про сплату аліментів не укладався.

В судовому засіданні відповідач визнав позов в частині стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі, зазначеному в позовній заяві. Щодо стягнення аліментів на утримання позивачки заперечував в повному обсязі, мотивуючи це тим, що відповідачка проживає з батьками, тобто, забезпечена житлом і має додатковий неофіційний заробіток під час перебування у відпустці по догляду за дитиною.

Відповідач в судовому засіданні на запитання головуючого судді вказав, що у його власності перебуває частка квартири, отримана ним в порядку приватизації, також з ним проживає дід, який потребує стороннього догляду, однак медичних документів для підтвердження обставин щодо потреби у сторонньому догляді відповідач надати не може.

Крім цього, відповідач підтвердив, що спору відносно батьківства не має, а дитини проживає з позивачкою і остання створює перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Окремо відповідач зазначив, що має проблеми зі здоров`ям і потребує лікування, що вливає на можливість сплачувати аліменти на утримання дружини.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Так, судом було встановлено, що сторони спору перебувають у зареєстрованому шлюбі, зазначена обставина підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про шлюб від 25 травня 2025 року, серія НОМЕР_1 (а. с. 5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін спору народився син – ОСОБА_3 , зазначена обставина підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про народження від 26 грудня 2025 року, серія НОМЕР_2 (а. с. 6).

Сторони спору підтвердили, що спір про батьківство відсутній, вони проживають окремо, дитина проживає з матір`ю.

Згідно з витягом з наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13 березня 2026 року № 18 о/с, позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

До матеріалів справи долучені письмові докази, що підтверджують наявність захворювань у відповідача.

Встановивши зазначені обставини справи, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні правові норми.

Зокрема, згідно приписів статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно положень частини 1 статті 3 Конвенції ООН «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно положень частини 1, 2 статті 27 цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно приписів частини 1 статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно приписів частини 1 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За змістом частини 3 цієї статті, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що врегулювання способів виконання батьками своїх обов`язків по утриманню дитини може бути здійснено за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому, в контексті приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, стягнення аліментів на утримання дитини за рішенням суду можливо виключно у випадку існування спору та відсутності попередньо укладеного між батьками договору про участь одного з них в утриманні дитини.

Згідно приписів частини 1 статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За змістом частини 3 цієї статті, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що перелік обставин, які враховуються під час визначення розміру аліментів не є вичерпним, а оцінка змісту відповідних обставин покликана віднайти справедливий баланс між потребами дитини в її утриманні та здатністю батьків забезпечити відповідне утримання.

Згідно приписів частини 1 статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 17 Постанові Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Далі, згідно приписів частини 2 статті 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно приписів частини 4 цієї статті, право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, суд, враховуючи встановлені обставин справи та правове регулювання спірних правовідносин, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню, суд вважає, що аліменти мають бути стягнені у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача.

Такий розмір аліментів, на переконання суду, забезпечить справедливий баланс між потребами дитини в її утриманні та можливостями відповідача надавати відповідне утримання, в тому числі, враховуючи те, що надання матеріального утримання дитині є спільним обов`язком батьків.

В цьому випадку, суд враховує, що відповідач не заперечує щодо стягнення аліментів на дитини у зазначеному вище розмірі.

Далі, суд також вважає, що існують підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що син сторін спору проживає з позивачкою і спору щодо місця проживання дитини немає.

Крім того, судом встановлено, що син сторін спору не досяг трирічного віку.

Сукупність зазначених обставин дає підстави для стягнення аліментів на утримання позивачки, як матері, з якою проживає дитина. Твердження відповідача про те, що позивачка проживає з батьками та має інше джерело доходів, не є юридично значимими в контексті приписів статті 84 СК України, крім того, посилання відповідача на наявність у позивачки іншого доходу не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість відповідачем надати утримання позивачці до досягнення сином трирічного віку.

Судом не встановлено того, що у відповідача перебувають на утриманні інші неповнолітні, чи повнолітні непрацездатні особи.

Суд критично оцінює надані відповідачем докази щодо потреби у наданні стороннього догляду його дідусю, з яким він проживає, так як потреба у наданні догляду не підтверджена медичними документами, зокрема, висновком лікарсько-консультативної комісії чи висновком експертизи. Крім того, не надано доказів для підтвердження обставини щодо ступеня споріднення та наявності родинних відносин між зазначеними особами.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про неможливість відповідача надавати утримання для дружини, з якою проживає син сторін спору.

Разом із тим, суд враховує, що до матеріалів справи долучені письмові докази, які підтверджують наявність захворювань у відповідача та потребу в отриманні лікування. Зазначені обставини не оспорювались та не заперечувались позивачкою.

Тому, суд враховує ці обставини та вважає, що розмір аліментів, що мають бути стягнені з відповідача на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку, має становити 1/8 частку від заробітку (доходу) позивача.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

В силу приписів частини 1 статті 79, частини 1 статті 191 СК України, аліменти на утримання дитини та на утримання дружини стягуються від дати подання позовної заяви, 15 травня 2026 року.

Далі, з урахуванням приписів пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», статті 141 ЦПК України, сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь держави, так як позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів і позовні вимоги були повністю задоволені судом.

У відповідності до приписів пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, рішення суду щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 51 Конституції України, статтями 84, 180, 181 СК України, статтями 4, 141, 264, 265, 354 ЦПК України,-

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина та дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частки усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду (15 травня 2026 року) і до досягнення сином повноліття.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утриманняу розмірі 1/8 частки усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду (15 травня 2026 року) і до досягнення сином трирічного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Допустити до негайного виконання рішення суду щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути зОСОБА_2 користь держави судовий збір у сумі 1 331,20 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Самуха В.О.