Вирок від 27 серпня 2026 р. у справі №366/2377/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2377/26

Провадження № 1-кп/366/258/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(на підставі угоди про визнання винуватості)

28 серпня 2026 року селище Іванків

Іванківський районний суд Київської області

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванків Вишгородського району Київської області обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні за № 42025112340000018 від 20.01.2025 року за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Києва, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , не пізніше 07.05.2024 року, діючи умисно, з метою ухилення від виконання обов`язків військової служби шляхом обману та заволодіння грошовими коштами ВЧ НОМЕР_1 , перебуваючи за місцем дислокації ВЧ в АДРЕСА_2 , подав на ім`я командира механізованої роти рапорт із клопотанням про порушення перед командуванням військової частини питання щодо його звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю дружини ОСОБА_6 , особи з інвалідністю 2-ї групи, а також про виключення його зі списків особового складу військової частини та виплати усіх належних грошових коштів.

З метою введення в оману командування ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , 07.05.2024 року долучив до вказаного рапорту завідомо підроблений офіційний документ, а саме копію довідки до акта огляду МСЕК від 18.04.2024 року серії 12 ААВ № 965708.

Після цього, командуванням ВЧ НОМЕР_2 , за військову частину НОМЕР_1 , яке будучи введеною в оману підробленою довідкою до акту огляду МСЕК від 18.04.2024 року серії 12 ААВ № 965708, виплатило 28.05.2024 року ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 23 054, 39 грн., чим заподіяв ВЧ НОМЕР_2 майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, а саме в ухиленні від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документу, вчиненого в умовах воєнного стану.

11 серпня 2026 року між Прокурор Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості в присутності захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_7 , повноваження якого підтверджуються ордером від 21.07.2026 року та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 000415 від 21.01.2019 року.

Відповідно до угоди про визнання винуватості прокурор ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій за ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України та узгодили покарання останньому, за наявності пом`якшуючих обставин, а саме визнання своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, щирого каяття у вчиненому, добровільне відшкодування завданого збитку, та з урахуванням тяжкості злочину, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має постійне місце проживання, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, покарання:

за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

за ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком, з покладенням відповідних обов`язків відповідно до положень ст. 76 КК України.

Сторони розуміють наслідки укладення та затвердження угоди, передбачених ч. 2 ст. 473 КПК України та щодо наслідків невиконання угоди, передбачених ст. 476 КПК України та щодо умисного невиконання угоди про визнання винуватості.

ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся, добровільно відшкодував завдані збитки, здійснив добровільний внесок на потреби ЗСУ у розмірі заподіяної шкоди.

Крім повного визнання своєї вини, його винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 267-1 КК України підтверджується доказами, зазначеними в обвинувальному акті, із якими останній погодився в судовому засіданні.

На момент підписання угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений розуміли наслідки укладення такої угоди, викладені в ст. ст. 473, 474 КПК України, і підстави оскарження обвинувального вироку в апеляційному (ч. 4 ст. 394 КПК України) та касаційному порядку (ч. 3 ст. 424 КПК України).

Обвинувачений відмовився від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Також останній розуміє, що в разі невиконання ним угоди про визнання винуватості (ст. 476 КПК України) прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та він також розуміє, що умисне невиконання цієї угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор в судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачений визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Захисник в судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди, пояснивши, що при її укладенні були дотримані всі права обвинуваченого та відсутність тиску під час її укладання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, зокрема, прокурора, обвинуваченого та захисника, переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, з наданих суду матеріалів кримінального провадження, суд з`ясував, що скарги обвинувачений під час кримінального провадження не подавав.

Суд, перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК та КК України, встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України є правильною і не підлягає іншій кваліфікації, в тому числі за більш тяжкі злочини, ніж ті, щодо яких передбачена можливість укладення цієї угоди про визнання винуватості. Злочин у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином (ч. 4 ст. 409 КК України) і відповідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні.

Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди є добровільним. Взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов`язання очевидно можливі для виконання.

За таких обставин, та враховуючи щире каяття обвинуваченого та його активне сприяння у розкритті злочину, що даний злочин не набув значного суспільного резонансу, що суспільний інтерес виражається в зменшенні рівня злочинності, запобіганні, виявленні та припиненні кримінального правопорушення та забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового розгляду, суд вбачає наявність фактичних підстав для доведення винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України.

За вчинене, обвинувачений підлягає покаранню, яке узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості.

Також судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє своє право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, та роз`яснено його права, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України. Також з`ясовано у прокурора, що він розуміє наслідки затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України.

Судом встановлено, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а сама угода відповідає вимогам закону та нормам КПК України.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує умови угоди про визнання винуватості, укладеної 11 серпня 2026 року між останнім та Прокурором у кримінальному провадженні і узгоджену сторонами міру покарання за за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки; за ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком, з покладенням відповідних обов`язків відповідно до положень ст. 76 КК України.

Отже, міра покарання, яка узгоджена сторонами угоди, з рахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, наявності обставин, які пом`якшують порання та відсутності обставини, які б обтяжували покарання, є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого та відповідає загальним засадам призначення покарання.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання та ухвалення обвинувального вироку.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Питання речових доказів у даному кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст. 475, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 122, 314, 368, 370, 373, 374, 469, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 11 серпня 2026 року укладену між Прокурор Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , в присутності захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_7 ,

ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України та призначити покарання:

За ч. 1 ст. 190 КК України 2 (два) роки обмеження волі;

За ч. 4 ст. 409 КК України 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити засудженому ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з випробовуванням та іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

За ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази відсутні.

Судові витрати відсутні.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом відповідно до ст. 389-1 КК України.

Обмеження права оскарження даного вироку обвинуваченим визначені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України.

На вирок може бути подано апеляцію до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, зокрема: обвинуваченим з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 473 КПК України.

Згідно ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_8