Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №357/3068/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3068/26

Провадження № 2/357/3988/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Сомок О. А. ,

при секретарі – Пугач В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 6 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, в якій позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів відповідача, але не менш ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стислий виклад позицій учасників справи

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 23 серпня 2011 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2017 року було розірвано. Після розірвання шлюбу позивач змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розірвання шлюбу між сторонами було досягнуто домовленість щодо місця проживання дитини: донька залишилась проживати разом з позивачем. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання доньки не надає та участі у її вихованні не бере. Донька ОСОБА_6 перебуває повінстю на утриманні позивача.

Позивач офіційно працює та отримує заробітну плату, проте дохід є обмеженим, оскільки позивач з донькою проживає в орендованій квартирі, за яку щомісяця сплачується орендна плата. Донька навчається у Ірпінському гуманітарному ліцеї і позивач несе постійні витрати на її навчання, харчування, одяг, медичне обслуговування та розвиток. Таким чином, участь відповідача у забезпеченні доньки є необхідною та обґрунтуваною.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що він, усвідомлюючи свій обов`язок як батька, не ухиляється від участі у матеріальному забезпеченні дитини та не заперечує проти стягнення з нього аліментів. Однак вважає, що визначення аліментів у частці від доходу є необґрунтованим у конкретних обставинах справи, оскільки його дохід не є стабільним, а також існують інші обставини, які обмежують його фінансові можливості.

Матеріальне становище відповідача характеризується відсутністю стабільного та постійного доходу, що підтверджується офіційними даними з Державного реєстру застрахованих осіб. Трудова діяльність відповідача є нерегулярною, має переривчастий характер, а доходи не носять систематичного характеру. Такі обставини свідчать про те, що відповідач фактично не має гарантованого щомісячного доходу, який дозволяв би визначити розмір аліментів у частці. Визначення аліментів у частці від доходу у такій ситуації призводить до правової невизначеності та може створити надмірний фінансовий тягар для відповідача, що суперечить принципу справедливості.

Також, відповідач має іншу малолітню дитину — ОСОБА_7 , 2019 року народження, що підтверджується актовим записом про народження. Відповідач несе обов`язок щодо утримання цієї дитини, що є рівнозначним обов`язку щодо утримання дитини, на користь якої заявлено позов.

Стан здоров`я відповідача є складним та має тривалий характер, що підтверджується численними медичними документами. Зокрема, відповідач страждає на захворювання опорно-рухового апарату, включаючи пошкодження менісків, артроз колінних суглобів, хондромаляцію, а також захворювання хребта, включаючи міжхребцеві грижі, екструзії дисків та радикулопатію. Медичні висновки містять рекомендації щодо обмеження фізичних навантажень, проходження тривалого лікування та реабілітації, що істотно впливає на працездатність відповідача. У ряді випадків зазначено про тимчасову непрацездатність, що безпосередньо впливає на можливість отримання доходу.

Враховуючи викладене, відповідач просить визначити спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та стягувати з нього аліменти у розмірі 2000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що посилання відповідача на нестабільність доходу не є підставою для фактичного зменшення рівня утримання дитини. Відповідач є особою працездатного віку, а надані медичні документи не підтверджують ані встановлення інвалідності, ані повної втрати працездатності.

Запропонований відповідачем розмір аліментів у сумі 2000 грн є явно недостатнім для забезпечення навіть базових потреб дитини в умовах сучасного рівня цін та фактичних витрат на харчування, одяг, лікування, навчання та розвиток дитини.

Відповідач, в своїх запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що вважає наведені у відповіді на відзив доводи такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують його позиції. Відповідач не заперечує сам обов`язок утримувати дитину, питання полягає виключно у способі визначення аліментів — у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі. Відповідно до офіційних довідок форми ОК-5 та ОК-7 з Державного реєстру застрахованих осіб, які надані суду, відповідач з 31.03.2024 перебував у трудових відносинах з ТОВ “Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн” із стабільним заробітком. 08.09.2025 відповідач був звільнений за угодою сторін, що підтверджується записом № 32 у трудовій книжці. Зазначена дата звільнення повністю узгоджується з даними довідок ОК-5 та ОК-7, згідно з якими страховий стаж за вересень 2025 року становить лише 8 днів, а з жовтня 2025 року і до дати формування довідок (07.04.2026) страховий стаж та заробіток відсутні повністю — 0,00 грн щомісяця. Отже, з 08.09.2025 відповідач офіційного доходу не має, що документально підтверджено як записом у трудовій книжці, так і даними Пенсійного фонду України, наявними у матеріалах справи.

Відповідач також є батьком малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, його фінансові та побутові можливості об`єктивно розподілені між утриманням двох малолітніх дітей, що є обставиною, яку суд зобов`язаний врахувати при визначенні розміру аліментів на підставі прямої вказівки закону, а не з порушенням принципу, на який посилається позивач.

Позивач стверджує, що запропонована сума 2000 грн є явно недостатньою з огляду на сучасний рівень цін та потреби дитини. Разом з тим позивач не надала суду жодного документального розрахунку фактичних витрат на утримання дитини — ані чеків, ані виписок, ані кошторису.

Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 09 березня 2026 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про день і час розгляду справи була повідомлений належним чином. Подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином. Подав до суду заяву, в якій просив суд розгляд справи проводити без його участі.

З урахуванням письмових заяв сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд, на підставі положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223, ч. 2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), розглянув цивільну справу за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 23 серпня 2011 року позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/13258/17 від 21 грудня 2017 року розірвано.

Сторони по справі є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області від 04 вересня 2012 року, актовий запис №1597.

З Акту про фактичне місце проживання від 18 липня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_3 фактично проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки №488 від 18 липня 2025 року виданої Директором Ірпінського гуманітарного ліцею «ЛІНГВІСТ» імені Заріфи Алієвої Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 є ученицею 8-Є класу та навчається на очній формі навчання.

З витягу з Актового запису про народження №84 вбачається, що ОСОБА_2 є батьком малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно медичної документації наданої відповідачем вбачається, що ОСОБА_2 в період 2024 року по 2025 рік звертався за медичною допомогою у зв`язку з захворюваннями опорно-рухового апарату, а саме: пошкодження менісків, артроз колінних суглобів, хондромаляція, а також захворювання хребта, включаючи міжхребцеві грижі, екструзії дисків та радикулопатія.

З Індивідуальних відомостей про застраховану особу вбачається, що ОСОБА_2 був офіційно працевлаштований та отримував заробітну плату по вересень 2025 року включно. Починаючи з жовтня 2025 року відповідач офіційного доходу не мав.

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, що регулюють дані правовідносини та висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною першою статті 181 СК України визначено, що способи виконання обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Відповідно до частини третьої зазначеної статті, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.

Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. Статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини. Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема, потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпеченні речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей (постанова Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 395/1083/20, провадження № 61-18650св23).

Оскільки донька сторін ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю, а відповідач ОСОБА_2 є її батьком та на нього покладено однаковий з ОСОБА_1 обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, при цьому добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

Відповідач під час розгляду даної справи фактично визнав свій обов`язок по утриманню дитини, проте заперечував щодо способу стягнення аліментів визначеної позивачем - у частці від доходу, посилаючись на те, що у нього відсутній систематичний щомісячний дохід через нерегулярну трудову діяльність. Вважає, що неможливо та недоцільно визначати розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) і просить визначити їх у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн.

Суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими, оскільки відповідно до положень ч.3 ст.181 СК України, при стягненні аліментів у судовому порядку, спосіб стягнення аліментів обирає той з батьків, з ким проживає дитина, у даному випадку – позивач.

Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина друга статті 182 СК України).

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Проте, ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

До зазначеного висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у Постанові у справі 755/14148/18 від 25.09.2019.

Враховуючи зазначене, виходячи із засад розумності та справедливості, з метою забезпечення належного матеріального утримання дитини та створення умов для її гармонійного розвитку, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на утримання ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Визначаючи розмір аліментів, суд відповідно до статті 182 СК України враховує стан здоров`я відповідача та наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини від іншого шлюбу. Водночас самі по собі зазначені обставини, за відсутності доказів їх істотного впливу на матеріальне становище відповідача, не свідчать про те, що сплата аліментів у визначеному судом розмірі становитиме для нього надмірний фінансовий тягар. Визначений розмір аліментів, на переконання суду, забезпечує розумний баланс між правом дитини на належне утримання та матеріальними можливостями відповідача, який має організувати своє життя таким чином, щоб належно виконувати покладений на нього законом обов`язок щодо утримання дитини.

З урахуванням положень ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, у зв`язку з чим суд присуджує відповідачу до сплати аліментів на утримання дитини починаючи з 23 лютого 2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 430 ч.1 п.1 Цивільного процесуального кодексу України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Судові витрати у справі

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

За таких обставин позивач у справі про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору, що є підставою для стягнення із відповідача в порядку ст.141, 142 ЦПК України судового збору в дохід держави у сумі 1331,20 грн.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 273, 274, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 23 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у сумі 1 331, 20 гривень (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено та підписано 26 серпня 2026 року.

Суддя О. А. Сомок