Вирок від 27 серпня 2026 р. у справі №165/3919/25 — Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/3919/25

провадження №1-кп/165/194/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025030520000038 від 22.01.2025 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Нововолинськ Волинської області, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, пенсіонер, особи з інвалідністю третьої групи, на утриманні двоє малолітніх дітей, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,-

встановив:

ОСОБА_5 , перебуваючи з 13.03.2019 по теперішній час на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ) як військовозобов`язаний, будучи визнаним військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби, не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, 26.12.2024 особисто відмовився отримувати повістку, зміст якої йому було оголошено, про необхідність прибуття на 16 год. 00 хв. 27.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , і подальшого призову за мобілізацією в розпорядження командира військової частини в складі команди, для проходження військової служби під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію».

Проте, ОСОБА_5 , всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином попередженим про необхідність прибуття, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, ухилився від призову за мобілізацією та не прибув на 16 год. 00 хв. 27.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , для відправлення у складі команди до військової частини для проходження військової служби за мобілізацією.

У судовому засіданні ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та показав, що дійсно 26.12.2024 писав заяву у ІНФОРМАЦІЯ_3 писав вТЦ про відмову прибути 27.12.2024 до мобілізвційнго пункту. Не прибув 16 год.00 хв. 27.12.2024 до відділу ТЦК та СП для відправлення у складі команди до військової частини для проходження військової служби під час мобілізації. У вчиненому щаиро кається, розуміє, що вчинив неправомірно, але пояснює свою поведінку наявністю оюєктивних причин, зокрема потребу у здійсненні стороннього догляду за матірю, яка має 89 років, а він у неї єдиний син, а також своїм станом здоров`я, враховуючи, що у жовтні місяці 2025 року йому встановлена третя група інвалідності з визначенням 60 % втрати працездатності, внаслідок професійних захворювань, отриманих під час роботи понад двадцяти років на підземних роботах у підприємствах вугільної промисловості. Наголошує, що станом на грудень 2024 року у нього був висновок ВЛК про обмежену придатність до військової служби, але статус особи з інвалідністю він отримав у жовтні місяці 2025 року. Пояснив, що активно сприяв слідству, не заперечує обставин, викладених у обвинуваченні, але просить призначити йому покарання, не пов`язане з позбавленням волі, врахувавши його стан здоров`я та перебування у нього на утриманні двох малолітніх дітей та матері похилого віку, яка потребує стороннього догляду.

Роз`яснивши учасникам судового розгляду вимоги ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши добровільність їх позиції та правильне розуміння змісту цих обставин, суд ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд визнає ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, і кваліфікує такі умисні дії обвинуваченого за ст. 336 КК України.

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд відносить щире каяття, активне сприняття розкриттю кримінального правопорушення, встановлення особі 15.10.2025 групи інвалідності внаслідок ряду професійних захворювань, які діагностовані в серпні 2019 року.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_5 вид та розмір покарання, суд ввраховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке статтею 12 КК УКраїни, віднесено до нетяжких злочинів, а також дані про особу обвинуваченого.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст.12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

При цьому під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду першої чи апеляційної інстанції (прокурора, потерпілого, обвинуваченого чи захисника), а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо, що визнається (дискреційні повноваження суду) і ЄСПЛ, який, зокрема, у своєму рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

З огляду на ці положення кримінального закону при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті (частині статті) Особливої частини КК України, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов`язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», вирішуючи питання про вид і розмір покарання в кожному конкретному випадку, суд повинен визначати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину (форми вини, мотивів, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, ступеня участі кожного із співучасників у вчиненні злочину та ін.).

За змістом ч.1 ст.69 КК України, при наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків визначених випадків, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Тлумачення цієї норми свідчить, що така надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

Між тим, під час розгляду кримінального провадження апеляційним судом встановлено декілька відомих обставин, які не можна знехтувати при призначенні обвинуваченому покарання та які належить визнати такими, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , а саме: повне визнання вини, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, встановлення об`єктивної істини в суді.

Так, під час розгляду справи судом обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав повністю, щиро розкаявся, просив не позбавляти його волі, оскільки в нього на утриманні знаходиться двоє малолітніх дітей - ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 а також мати ІНФОРМАЦІЯ_6 , у якої немає інших піклувальників і яка, згідно з висновком №111 від 19.05.2026 має порушення функцій організму, через які не може самостійно пересуватися та самобслуговуватися, і потребує постійного стороннього догляду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_5 після викриття його у скоєнні кримінального правопорушення, ніяких правопорушень не скоював, вину визнав, раніше не судимий, має на утриманні двох малолітніх дочок та матір похилого віку. Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 15.10.2025. № 1179/25/135/Р, ОСОБА_5 встановлено третю групу інвалідності, внаслідок професійного захворювання. Суд також враховує, що 60 % втрати працездатності ОСОБА_5 встановлено з 28.08.2019 року.

Також суд бере до уваги особу винного, який раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, вину визнав повністю, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, у релігійній громаді - Волинське Об`єднання ОСОБА_6 (м.Нововолинськ) характеризується виключно позитивно.

Враховуючи наявність обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину: повне визнання вини, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, встановлення об`єктивної істини в суді, враховуючи особу винного, який вину визнав повністю, раніше не судимий, має постійне місце проживання, є пенсіонером, має статус особи з інвалідністю 3 групи (професійні захворювання із 60 % втрати працездатності) в звязку з чим має відстрочку від мобілізації до 01.10.2026, на його утриманні перебувають двоє малолітніх дочок та мати похилого віку, що потребує стороннього догляду, характеризується виключно позитивно, суд, на підставі ч.1ст.69 КК України, вважає за можливе, при призначенні ОСОБА_5 покарання за ст.336 КК України, перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті обвинвачення, а саме пробаційного нагляду на строк три роки.

Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.

На думку суду ,саме покарання у виді пробаційного нагляду відповідатиме вимогам ст.ст.50,65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Таким чином, визначене обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, на переконання суду, відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також не є надто суворим чи м`яким.

Таке покарання, на переконання суду, повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що у даному випадку буде досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

Майнова шкода кримінальним правопорущшенням не заподіяна.

Судові витрати відсутні.

Заходи забезпечення крмінального провадження, не застосовувались.

Питання стосовно речових доказів, суд вирішує в порядку ст.100 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 369 - 371, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст.336 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді 3 (трьох) років пробаційного нагляду.

На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обв`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання.

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня його постановки на облік до уповноваженого органу з питань пробації.

Речові докази: документи військовозобов`язаного ОСОБА_5 - оригінал розписки про отримання повістки, оригінал повістки на відправку ОСОБА_5 про необхідність прибуття на 10:00 26.12.2024 до відділу ТЦК та СП, оригінал повістки на ОСОБА_5 про необхідність прибуття на 16:00, 27.12.2024 до відділу ТЦК та СП, оригінал акту про відмову від мобілізації від 26.12.2024, копію тимчасового посвідчення військовозобовязаного № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5 , копію довідки позаштатної постійно діючої ВЛК №215/12 від 24.12.2024 на солдата ОСОБА_5 , копію картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_5 , копію заяви про неможливість мобілізації через релігійні переконання від 26.12.2024, копію заяви про відмову від мобілізації від 26.12.2024,- залишити при матеріалах кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий підпис ОСОБА_7