Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №161/10705/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10705/26

Провадження № 2/161/5713/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28 серпня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Мазура Д. Г.

за участі секретаря судового засідання Новак Л.В.,

представника позивача адвоката Жегестовської К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка навчається,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Жегестовську К.Г. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка навчається.

Свій позов обґрунтовує тим, що 17 квітня 2024 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області шлюб між сторонами розірвано.

Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розлучення ОСОБА_3 залишився проживати з позивачкою та 11 листопада 2024 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було винесено судовий наказ про стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина у розмірі частки заробітку платника аліментів до досягнення ним повноліття.

Син позивачки на даний час є повнолітнім, йому виповнилося 18 років, однак він є студентом денної форми навчання 3 курсу Фахового медичного коледжу КЗВО «Рівненська медична академія».

Позивачка зазначає, що їхній син навчається та у зв`язку з цим потребує відповідних витрат на навчання, харчування, одяг та інші необхідні потреби. Вказує, що фактично самостійно забезпечує його утримання, оскільки батько дитини, який є військовослужбовцем, належної матеріальної допомоги на утримання сина не надає. У зв`язку з цим позивачка звернулася до суду з метою захисту прав та інтересів дитини та забезпечення її належного матеріального утримання.

За наведених обставин просить стягувати з ОСОБА_2 в її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно з дня пред`явлення позову і протягом навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років.

01 червня 2026 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Жегестовська К.Г. позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від нього на адресу суду не надходили.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 17 січня 2024 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано.

27 листопада 2024 Луцьким міськрайонним судом Волинської області винесено судовий наказ про стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина у розмірі частки заробітку платника аліментів до досягнення ним повноліття.

Відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є студентом денної форми навчання 3 курсу Фахового медичного коледжу КЗВО «Рівненська медична академія».

Відповідно до довідки №2694 від 10 липня 2026, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 21 грудня 2024 року по теперішній час.

Згідно довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.01.2025 року по 30.06.2026 року, встановлено, що відповідач отримує грошове забезпечення та додаткові виплати. За період з 01 січня 2025 року по 30 червня 2026 року відповідачу нараховано грошове забезпечення в загальному розмірі 2 199 799,64 грн, у тому числі грошове забезпечення, додаткові винагороди та одноразові нарахування. Із зазначених сум утримано, зокрема, ПДФО та військовий збір, а також аліменти. Таким чином, наведена довідка підтверджує наявність у відповідача регулярного доходу у вигляді грошового забезпечення за місцем проходження військової служби.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини восьмої та дев`ятої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах 16 справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частинами 1, 2 ст. 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Частиною першою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає доведеною наявність у позивачки потреби в матеріальній допомозі на утримання сина з боку батька.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги на його утримання, а його батько ОСОБА_2 має можливість та є спроможним надавати таку допомогу.

Водночас суд враховує, що значний розмір грошового забезпечення відповідача обумовлений, зокрема, отриманням ним додаткової винагороди, яка виплачується за безпосередню участь у виконанні бойових завдань у районі ведення бойових дій та не має постійного характеру. Відтак розмір грошового забезпечення відповідача не є стабільним і не завжди становить зазначену значну суму. При цьому суд також враховує наявність у відповідача значних відрахувань із грошового забезпечення на сплату аліментів, що відповідно впливає на фактичний розмір коштів, які залишаються в його розпорядженні після здійснення таких виплат.

Відомостей про отримання відповідачем інших доходів, окрім зазначеного грошового забезпечення, матеріали справи не містять, суду такі обставини не відомі.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

У законі не встановлено межі визначення судом розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи, при цьому Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, а саме: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

У контексті обставин цієї справи, суд враховує можливість утримання повнолітнього сина рівною мірою обома батьками.

Таким чином, визначаючи розмір аліментів, суд, враховуючи матеріальне становище обох сторін, бере до уваги, що значний розмір грошового забезпечення відповідача обумовлений отриманням додаткової винагороди за виконання бойових завдань, яка не має постійного характеру, а також наявність значних відрахувань із його грошового забезпечення на сплату аліментів. Відомостей про наявність у відповідача інших доходів матеріали справи не містять. За таких обставин суд доходить висновку, що визначений позивачем розмір аліментів є надмірним, у зв`язку з чим вважає за необхідне визначити їх у меншому розмірі, який відповідатиме матеріальному становищу відповідача, потребам дитини та принципу розумності і справедливості.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи вищенаведені обставини, дохід відповідача, обов`язок обох батьків утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, доходить висновку, що позов необхідно задовольнити частково та стягувати з відповідача в користь позивача аліменти в розмірі 1/10 частки його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову до суду та до припинення навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку.

На думку суду визначений розмір аліментів забезпечить належне виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо утримання дитини на період навчання сина та матеріальні потреби дитини пов`язані з навчанням.

Аліменти стягуються судом саме на час навчання, тривалість якого може змінюватися (зокрема у випадку відрахування з ВНЗ чи інших підстав) та буде контролюватися в межах процедури виконавчого провадження, а встановлений судом період стягнення аліментів до 23-річчя дитини, є преклюзивним та має на меті захист прав відповідача у випадку продовження навчання дитини після досягнення нею вказаного віку (постанова Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 205/1302/16-ц).

Згідно із ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. А тому, оскільки позивач звернулась з позовом до суду 19 травня 2026 року, стягнення аліментів слід проводити саме з дати звернення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Оскільки, позивач за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13,77,81,89,141, 263,264,265, 430 ЦПК суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка навчається – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на період його навчання у розмірі 1/10 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 19 травня 2026 року і до закінченнянавчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_3 23-річного віку.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривню 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_2 , (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Дата складення повного тексту заочного рішення 28 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур