Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №676/2305/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 676/2305/25

Провадження № 2/946/1023/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді - Баннікової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання – Клопот М.П.,

розглянувши у спрощеному проваджені в залі суду м. Ізмаїл цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 27.05.2024-100001860. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати та надало відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 112 дні, а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,5% за кожен день користування кредитом. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим, станом на 02.04.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 25 496,42 грн., яка складається з: 9 237,83 – заборгованість за тілом кредиту; 11 639,67 грн. – відсотки; 4 618,92 грн. – неустойка, які позивач просить стягнути з відповідача.

Представником позивача надано клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення суду.

Відповідачем ОСОБА_1 до суду подано відзив на позовну заяву у якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується частково, а саме в частині стягнення з нього відсотків, пені, штрафів, оскільки він є військовослужбовцем та учасником бойових дій. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 27.05.2024-100001860, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії), заявки, підтвердження укладання кредитного договору та паспорту споживчого кредиту, які підписані одноразовим ідентифікатором.

За умовами заявки відповідачу надано кредит шляхом перерахування на картковий рахунок коштів у сумі 10 000,00 грн, на строк 112 дні з дати його надання, процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1,5% за один день користування кредитом.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 27.05.2024-100001860 від 27.05.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 25 496,42 грн., яка складається з основного боргу – 9 237,83 грн., відсотків – 11 639,67 грн.; неустойка - 4 618,42 грн.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, факт укладення договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів суд вважає доведеним повністю.

Визначаючи розмір заборгованості за відсотками, які підлягають стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.

Частиною 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Документами, що свідчать про статус військовослужбовця, є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 27.09.2023 року, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Національній гвардії України. Окрім цього, відповідно до копії безтермінового посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , виданого 10.06.2021 року, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Отже, станом на дату укладення кредитного договору, а саме 27.05.2024 року, відповідач був військовослужбовцем та у зв`язку з цим має право на визначені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, зокрема, право на звільнення від обов`язку сплачувати відсотки за користування кредитом.

Неповідомлення ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору про наявність у нього визначених п.15 ч. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільг щодо сплати відсотків за користування кредитом та неподання відповідних письмових доказів не має правового значення при вирішенні цього спору, оскільки застосування приписів ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Враховуючи наведене, заявлена позивачем вимога про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 11 639,67 грн. є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як зазначалося, кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п.18 Перехідних положень ЦК України.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) виклав тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 04 червня 2025 року у справі №752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі №758/5318/23.

Отже, суд вважає, що нарахування позивачем неустойки у розмірі 4 618,92 грн. є неправомірним, а тому задоволенню не підлягає.

З огляду на встановлене позов ТОВ «Споживчий центр» підлягає частковому задоволенню в розмірі 9 237,83 грн., що є заборгованістю за тілом кредиту.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу, а згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п.п.1 та 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне визнати позов обґрунтованим та стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в частині стягнення суми боргу по тілу кредиту.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (36,23%).

Керуючись ст.ст.12, 13, 18, 81, 141, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 536, 610, 628, 629, 1048, 1054 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, місце реєстрації юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А), заборгованість за Кредитним договором № 27.05.2024-100001860 від 27.05.2024 року у розмірі – 9 237,83 (дев`ять тисяч двісті тридцять сім гривень вісімдесят три копійки) грн., що є тілом кредиту.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, місце реєстрації юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А), судовий збір в розмірі 877,63 (вісімсот сімдесят сім гривень шістдесят три копійки) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Рішення проголошено 28.08.2026 р.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Н.В.Баннікова