Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №587/2395/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/2395/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Вортоломей І. Г.

Номер провадження 33/816/1439/26 Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 126 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Давидова Андрія Григоровича на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 13.07.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце проживання: АДРЕСА_1

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

установив:

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 13.07.2026 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років. Стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн.

Згідно з постановою, 04.06.2026 о 19.15 год в межах території Нижньосироватської сільської територіальної громади, дорога Т-1909 Суми-Лебедин ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet evanda, державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, повторно протягом року, чим порушив п. 2.1А ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП України.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Давидов А.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити.

В обґрунтовування апеляційних вимог, захисник Давидов А.Г. посилається на те, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки надані суду докази не підтверджують належним і допустимим способом факт керування ним транспортним засобом 04.06.2026.

Також апелянт вказує, що постанови про попереднє притягнення до адміністративної відповідальності мають значення лише для встановлення повторності та юридичної кваліфікації діяння, але не доводять факт вчинення нового правопорушення. Довідка про наявність посвідчення водія та належність транспортного засобу також не підтверджує факту керування ним у момент події.

При цьому, наявний у матеріалах справи відеозапис також не підтверджує факту керування автомобілем: на ньому відсутні кадри руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а зазначений у протоколі час події, (19:15), не відповідає часу початку першого відеозапису (19:28:14), що додатково ставить під сумнів доведеність обставин правопорушення.

На думку захисника, рапорт працівника поліції не може бути самостійним і беззаперечним доказом вини, а розписка ОСОБА_1 не містить визнання факту керування транспортним засобом, її зміст свідчить лише про зобов`язання не керувати транспортним засобом надалі.

Зазначає апелянт і про те, що протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини та має оцінюватися у сукупності з іншими доказами, а оскільки інших належних і допустимих доказів факту керування транспортним засобом судом не встановлено, то висновок про винуватість ґрунтується переважно на припущеннях.

Таким чином, суд першої інстанції фактично поклав на ОСОБА_1 обов`язок доводити свою невинуватість, тоді як відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини мають тлумачитися на користь особи.

У призначену дату ОСОБА_1 та його захисник Давидов А.Г. до суду не з`явилися, в апеляційній скарзі адвокат у зв`язку з безпековою ситуацією просив слухати за відсутності апелянта та його захисника.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З врахуванням вказаних обставин, наявні підстави для здійснення апеляційного розгляду без участі вказаних осіб, а тому, перевіривши матеріали даної справи та апеляційні доводи та вимоги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.1 (а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, вчинене повторно протягом року.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки суду першої інстанції про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не маючи права керування таким, що вчинено ним повторно протягом року, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні: протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №683974 від 04.06.2026 (а.с. 1), рапортом (а.с. 2), розпискою, згідно з якою ОСОБА_1 зобов`язався не керувати транспортним засобом Chevrolet Еvanda (а.с. 3), постановою серії ЕНА №6207735 від 23.11.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 5), постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.09.2025, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 6-8), довідкою про надання інформації від 05.06.2026, згідно з якою ОСОБА_1 , за правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, 23.11.2025 притягувався до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн, відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції” ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 31.07.2021. Транспортний засіб Шевроле Еванда, номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до інформаційно-пошукових систем МВС України, належить ОСОБА_1 (а.с. 9), диском з відеозаписом правопорушення, з якого вбачається, що 04.06.2026 на блокпосту поліцейським був зупинений транспортний засіб Chevrolet Еvanda, державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 та керував транспортним засобом, не маючи такого права (а.с. 3).

Вказані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Доводи апелянта про те, що постанови про попереднє притягнення до адміністративної відповідальності не підтверджують факту нового правопорушення, є правильними лише в частині їх безпосереднього призначення, однак не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки зазначені постанови мають значення для встановлення повторності та правильної кваліфікації діяння, тоді як факт нового правопорушення встановлено на підставі сукупності інших доказів.

Не спростовує висновків суду і посилання на те, що довідка про наявність посвідчення водія та належність транспортного засобу не підтверджує факту керування. Зазначені відомості не оцінювалися судом як самостійний доказ керування, а були досліджені у сукупності з іншими матеріалами справи.

Зокрема, з останнього відеозапису вбачається, як ОСОБА_1 ознайомлювали зі складеним відносно нього протокол і водій, не спростовуючи факту керування ним транспортним засобом, добровільно проставив особисті підписи в графах ознайомлення про місце, дату та час судового розгляду, надав пояснення, а не заперечив факт керування автомобілем та за отримання копії протоколу.

Відсутність у розписці ОСОБА_1 прямого визнання факту керування також не спростовує встановлених судом обставин, оскільки її зміст підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами. Так, розписка датована 04.06.2026, коли і був складений протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , що підтверджує його зобов`язання в подальшому не керувати автомобілем саме в цей день. До того ж, поліцейськими було залучено іншого водія після відсторонення ОСОБА_1 від подальшого керування.

Щодо відеозапису, то відсутність на ньому безпосередніх кадрів руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , як і різниця між часом, зазначеним у протоколі, та часом початку відеофіксації, то ці обставини не свідчать про недопустимість або недостовірність цього доказу та не спростовує інших встановлених у справі обставин.

Безпідставним є також посилання захисника Давидова А.Г. на те, що рапорт працівника поліції та протокол не можуть підтверджувати вину особи, оскільки суд першої інстанції не надав цим документам наперед установленої сили, а оцінив їх разом з іншими доказами.

Суддя апеляційного суду не бере до уваги і доводи апеляційної скарги про покладення на ОСОБА_1 обов`язку доводити свою невинуватість, так як висновок суду першої інстанції ґрунтується на досліджених доказах, а не на ненаданні особою доказів на свій захист.

Посилання на ч. 3 ст. 62 Конституції України також не є підставою для скасування постанови, оскільки наведені захисником обставини свідчать лише про незгоду з оцінкою доказів, але не підтверджують наявності об`єктивних та непереборних сумнівів у доведеності вини.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України,

постановив:

Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 13.07.2026 відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Давидова Андрія Григоровича на цю постанову без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова