Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №748/2289/26 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/1878/26

Єдиний унікальний № 748/2289/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Костюкової Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2026 року, через систему «Електронний суд», представник позивача ТОВ "Споживчий центр" – Сиплива Тетяна Анатоліївна, яка діє на підставі довіреності в порядку передоручення від 18.05.2026, звернулася до Чернігівського районного суду Чернігівської області із вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за Кредитним договором № 22.11.2025-100001951 від 26.11.2025 року у розмірі 30560,00 грн, Судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 120,18 грн, покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.11.2022 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №22.11.2025-100001951, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн, строком на 217 днів, до 30.06.2026. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія, пов`язана з наданням кредиту складає 9% від суми кредиту та дорівнює 720 грн, нараховується кредитором і обліковується в день видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості -720 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України. Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-57XX-XXXX-1872. Позивачем зобов`язання за договором виконано в повному обсязі і відповідно до квитанції про перерахунок коштів від 26.11.2025 року надано позичальнику кредит в розмірі 8000 грн. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 30560 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту у розмірі 8000 грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 12400 грн, комісія пов`язана з наданням кредиту у розмірі 720 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1440 грн, відсотки нараховані по ст..625 ЦПК України у розмірі 8000 грн, чим порушуються права та інтереси позивача та що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи з повідомленням сторін на 28 серпня 2026 року.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

14.08.2026, у визначений в ухвалі строк, відповідачем подано відзив на позовну заяву з якого слідує, що позов він визнаю частково лише в межах суми фактично отриманого тіла кредиту. Проти стягнення нарахованих відсотків, пені та штрафів категорично заперечує з огляду на те, що нараховані позивачем відсотки та штрафні санкції є непомірними, неспівмірними з тілом кредиту та суперечать засадам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у ст.509 та ст.627 Цивільного кодексу України. Крім того, товариство здійснювало нарахування відсотків та неустойки поза межами строку дії кредитного договору. В той же час, посилаючись на ст.267 Цивільного процесуального кодексу України, просив надати розстрочку на виконання рішення суду на строк 9 місяців, зважаючи на добросовісний намір повернути тіло кредиту, проте, сплатити всю суму заборгованості одноразово він не має жодної фінансової можливості через вкрай скрутне матеріальне становище. На даний момент його єдиним джерелом доходу є заробітна плата, розмір якої є мінімальним і становить 7498 грн. Цих коштів йому ледве вистачає на оплату комунальних послуг, купівлю продуктів харчування та забезпечення базових життєвих потреб в умовах воєнного стану. Факт отримання мінімального доходу підтверджує доданими до відзиву документами. (а.с.55-65)

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, позовна заява місять клопотання про розгляд справи без участі представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_1 , у судове засідання не завився, 14.08.2026, в системі «Електронний суд» подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, при винесенні рішення просив врахувати його заперечення та доводи щодо зменшення суми нарахувань та надання розстрочки, викладені у відзиві на позовну заяву. (а.с.66-67)

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

26.11.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22.11.2025-100001951, шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (E552), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 . (а.с.14-20)

Позичальником, ОСОБА_1 , під час укладення кредитного договору 26.11.2025 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи Bank ID Національного банку України, про що свідчить Інформація отримана з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача. (а.с.28-29)

Відповідно до Заявки до кредитного договору, яка є невід`ємною його частиною, сторони погодили, що сума кредиту 8000 грн; строк, на який надається кредит 217 днів з дати його надання; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів і її розмір не може бути збільшено в односторонньому порядку; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт» і її розмір не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісія, пов`язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 720 грн., розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні, та нараховується кредитором і обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 720 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості; протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 20541,54 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 12541,54 грн; Сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх)частини у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України; дата повернення кредиту 30.06.2026 року; спосіб ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ. (а.с.17-18)

26.11.2025 об 21:17 позичальником прийнято пропозицію (акцепт) кредитного договору №22.11.2025-100001951, погоджено умови надання кредиту з графіком платежів, з зазначенням реквізитів належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5355-57XX-XXXX-1872, ця частина кредитного договору також підписана ОСОБА_1 , одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Е552. (а.с.18 – зворотна сторона -19)

Крім того, одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Е552 ОСОБА_1 підписано інформаційне повідомлення позичальника, ОСОБА_1 , в якому останній підтвердив достовірність своїх персональних даних (а.с.20 – зворотна сторона – 21).

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Споживчий центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» укладено договір про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024. (а.с.31-35)

Як свідчить лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-1804 від 18.04.2026, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором №22.11.2025-100001951 виконав та надав 26.11.2025 об 21:17:52 відповідачу кредитні кошти у розмірі 8000 грн. на платіжну карту клієнта НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 931429862. (а.с.13)

ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними, а також комісії, відповідно до умов Договору, але в процесі користування кредитними коштами останній у порушення умов Договору не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

Відтак, у відповідача, ОСОБА_1 , перед позивачем утворилась заборгованість, що, як вбачається із наданого ТОВ «Споживчий центр» Розрахунку заборгованості за договором №22.11.2025-100001951 від 26.11.2025, станом на 07.07.2026 вона склала у загальному розмірі 30560 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн., по відсотках у розмірі 12400 грн., по відсотках за ст.625 ЦКУ у розмірі 8000 грн, комісії за надання та обслуговування кредиту у розмірі 2160 грн. Відсотки нараховані за період з 26.11.2025 по 30.06.2026, в межах строку надання кредиту та у розмірі визначеному договором. (а.с.22-24).

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем, ТОВ «Споживчий центр», та відповідачем, ОСОБА_1 , є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст.11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст.12 цього Закону).

У п.6 ст.3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Суд вважає, що під час укладення кредитного договору №22.11.2025-100001951 від 26.11.2025 сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту.

Такий договір, укладений у формі електронного документа, підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (Е552), а відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Наявність електронного підпису сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Доказів розірвання або визнання недійсним кредитного договору №22.11.2025-100001951 від 26.11.2025 в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснив погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, у зв`язку із чим у ОСОБА_1 утворилася заборгованість.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, а саме, кредитний договір, оформлений та підписаний його сторонами в установленому законом порядку, первинні бухгалтерські документи про зарахування на рахунок позичальника визначених договором коштів (зокрема, квитанція про перерахунок коштів).

В свою чергу, відповідачем не спростований розмір заборгованості за кредитним договором, та не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача щодо розміру заборгованості.

Суд не погоджується з доводами викладеними відповідачем у відзиві, оскільки ОСОБА_1 добровільно звернувся до ТОВ «Споживчий центр», ознайомився та безумовно прийняв пропозицію кредитора про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора, на конкретних умов де було визначено як розмір відсотків та комісій, так і строк надання кредиту. З розрахунку заборгованості наданого позивачем, вбачається, що відсотки нараховані за період з 26.11.2025 по 30.06.2026, тобто в межах строку надання кредиту та у розмірі визначеному договором. Комісії на надання та обслуговування кредиту також нараховані відповідно до умов кредитного договору.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що відповідач допустив порушення умов договору №22.11.2025-100001951 від 26.11.2025, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000 грн, заборгованості за процентами у розмірі 12400 грн, заборгованості по комісії за надання кредиту у розмірі 720 грн, заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1440 грн, що у загальному розмірі становить 22560 грн.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України в розмірі 8000 грн., суд зазначає таке.

Як вже вказувалося вище, у пункті 17 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №22.11.2025-100001951 (кредитної лінії) від 26.11.2025 визначено, що сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх)частини у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

Положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюються на договори позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Станом на день розгляду справи воєнного стану в Україні не скасовано та не припинено.

Судом установлено, що заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України нараховані ТОВ «Споживчий центр» у період дії в Україні воєнного стану.

Отже вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України у розмірі 8000 грн, є безпідставними.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ст.264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно із ч.1, ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при подачі позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №СЦ00124580 від 14.07.2026 року (а.с.1). Оскільки позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню, тобто на 73,82% (22560 грн / 30560 грн - заявлена позивачем сума до стягнення), то понесені судові витрати за подання позовної заяви, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1965,38 грн.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представником позивача на підтвердження понесених витрат, пов`язаних з надсиланням позовної заяви боржнику у розмірі 120,18 грн., надано копію квитанції №2151732 від 13.07.2026 року поштової служби «Е-ПОСТ» на суму 120,18 грн. (а.с.12)

З урахуванням того, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, суд прийшов до висновку про часткове задоволення витрат, пов`язаних з надсиланням позовної заяви боржнику у розмірі 88,72 грн. (120,18 х 73,82%) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З приводу клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на дев`ять місяці, яке мотивоване тим, що у він отримує невеликий дохід і не може виплатити одночасно всю суму заборгованості, суд враховує наступне.

Пунктом 2 частини сьомої статті 265 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Згідно частини першої статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Наведені вище положення процесуального законодавства не містять окремо визначених підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Згідно частини дев`ятої статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

ЦПК України врегульовано вирішення питань про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду статею 435 ЦПК України, у зв`язку з чим, на підставі частини дев`ятої статті 10 ЦПК України, суд вважає за необхідне застосувати положення цієї статті для вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду в даній справі.

Так, згідно частини третьої статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини четвертої статті 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною п`ятою статті 435 ЦПК України передбачено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

ОСОБА_1 , як на підстави для розстрочення виконання рішення суду покликається на те, через майновий стан не має змоги виконати це рішення, а саме сплатити стягувану суму одним платежем відразу. На підтвердження таких доводів долучив довідку форми ОК-5 (сформовані індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за період з 2020 року по 1 квартал 2026 року), з якої слідує, що його дохід за 2020 рік склав 21623 грн., за 2021 рік склав 46953,44 грн., за 2022 рік склав 52151,69 грн., за 2023 рік склав 241934,58 грн., за 2024 рік склав 305275,13 грн., за 2025 рік склав 156887,25 грн., та за 1 квартал 2026 року склав 32311,95 грн. Вказана довідка сформована 10.06.2026. (а.с.62-62)

Таким чином, сплата всієї суми заборгованості, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача, з урахування судових витрат, може поставити відповідача у скрутне матеріальне становище.

На думку суду, розстрочення відповідачу виконання даного рішення буде стимулювати останнього добровільно виконати свої зобов`язання перед позивачем без здійснення останнім додаткових витрат, пов`язаних з примусовим виконанням судового рішення.

За таких обставин суд вважає за необхідно розстрочити відповідачу виконання даного рішення щодо стягнення заборгованості за кредитним договором на дев`ять місяці, рівними частинами, по 2506,67 грн. (22560 грн. / 9 місяці) на місяць до 30 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2026 року і до повної сплати всієї суми заборгованості, зобов`язавши відповідача вносити кожен черговий платіж на рахунок позивача до останнього дня відповідного календарного місяця.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №22.11.2025-100001951 від 26.11.2025 у розмірі 22560 (двадцять дві тисячі п`ятсот шістдесят) грн, яка складається з 8000 грн. – основний борг, 12400 грн – проценти, 720 грн – комісія за надання кредиту, 1440 грн – комісія за обслуговування кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1965,38 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені судові витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику в розмірі 88,72 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання даного рішення на 9 (дев`ять) місяців, поклавши на нього обов`язок здійснювати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» виплати на погашення заборгованості за кредитним договором №22.11.2025-100001951 від 26.11.2025 в розмірі по 2506,67 грн щомісячно до 30 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2026 року і до сплати всієї суми заборгованості.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А.

Представник позивача: Сиплива Тетяна Анатоліївна, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В.Костюкова