Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №317/6559/24 — Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/6559/24

№/п 2/317/37/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 р.

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Ачкасова О.М.,

при секретарі - Фененко М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що 26.12.2023 р. сторони зареєструвала шлюб. Від шлюбу сторони дітей не мають. В період шлюбу сторонами був набутий у власність автомобіль Ford Focus 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Правовстановлюючі документи на автомобіль оформлені на ім`я відповідачки, автомобіль знаходиться повністю в її користуванні. В цей час шлюбні відносини між сторонами припинені. В провадженні Запорізького районного суду Запорізької області перебуває на розгляді цивільна справа №317/5293/24 про розірвання шлюбу. Оскільки позивач проходить військову службу у лавах ЗСУ, то керувати автомобілем позивач не має змоги з об`єктивних причин, і бажає щоб відповідачка виплатила позивачеві компенсацію 1/2 частки ринкової вартості цього автомобіля, тому позивач був вимушений звернутися до суду з позовом.

Позивач у судове засідання не з`явився, від його представника - адвоката Іващенко М.В. раніше надходила заява, у якій вона підтримала позов позивача у повному обсязі, просила суд його задовольнити та розглянути справу за їх відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, повідомлялася своєчасно та належним чином про місце та час розгляду справи, неодноразово, а саме, у судові засідання, призначені на 13.04.2026 р на 14-30 год., 04.06.2026 р. на 13-30 год, 30.06.2026 р. на 14-10 год., 20.08.2026 р. на 11-00 год., надавала заяви про відкладення розгляду справи, зазначаючи різні причини неприбуття до суду.

Суд, розцінює неодноразові неприбуття до суду відповідачкою, як неповагу до суду та затягування судового процесу, зловживає своїми процесуальними правами.

Суд за вказаних обставин вважає можливим розглянути справу заочно у загальному позовному провадженні за відсутності зазначених осіб, які беруть участь у справі і не з`явились, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі докази у сукупності, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.12.2023 року між сторонами у справі був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_2 від 26.12.2023р., зареєстрований Київським відділом державної реєстрації актів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №1935.

Від шлюбу сторони дітей не мають.

Позивач стверджує, і відповідачка раніше не заперечувала, що під час шлюбу вони разом придбали автомобіль Ford Focus 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який був зареєстрований на ім`я відповідачки ОСОБА_2 , що підтвержується копією свідоцтва про реєстрацію транспорного засобу, серії НОМЕР_3 , дата реєстрації 13.04.2024 р., про що зазначала у зустрічному позові, який судом був залишений без розгляду, на підставі заяви ОСОБА_2 . Зазначений автомобіль передбуває у користуванні відповідачки.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, - є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст.60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України встановлено, що в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Ст.61 ч.1 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, а, ч.1ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1 і 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Аналізуючи наведені норми закону, факти та докази, суд дійшов висновку, що придбаний сторонами під час шлюбу автомобіль Ford Focus 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_1 - є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу шляхом стягнення з відповідача грошової компенсації в розмірі вартості 1/2 частини цього автомобіля, що становить суму в розмірі в сумі 201574,64 грн., зазначена сума вартості автомобіля була зазначена позивачем (підтверджується доданими до позову даними щодо ринкової вартості спірного майна – автомобіля) та відповідачем в ході розгляду справи не спростовано оцінку вартості автомобіля, надану позивачем, та будь-яких доказів на підтвердження іншої ринкової вартості автомобіля суду надано не було.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З Позиціі Великої Палати Верховного Суду, вбачається, що у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободи від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі – Конвенція) проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтю 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині другій статті 372 ЦК України вказано, що в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог про поділ спільного майна подружжя, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача 1/2 частини вартості спільного майна подружжя, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки, ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, реального спору про вартість автомобіля не вбачається, тому суд вважає позов обґрунтованим та законним, у зв`язку з чим він підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд, на підставі ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідачки судовий збір на користь держави у сумі 2015,74 грн. (дві тисячі п`ятнадцять гривень 74 копійки).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 69, 70, 110-112 СК України, ст.368 ЦК України, ст.ст. 2, 7, 10, 12-13, 141, 228-229, 258-260, 263 -265, 268, 280-284 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) компенсацію 1/2 частки ринкової вартості автомобіля Ford Focus 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_1 в сумі 201574,64 грн. (двісті одна тисяча п`ятсот сімдесят чотири гривні 64 копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір на користь держави у сумі 2015,74 грн. (дві тисячі п`ятнадцять гривень 74 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення – 28.08.2026 року.

Суддя: О.М. Ачкасов