Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №583/3736/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/3736/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ярошенко Т. О.

Номер провадження 33/816/1468/26 Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 124 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.07.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

установив:

Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.07.2026 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн за те, що він 13.07.2026 року о 19.20 год на автодорозі між населеними пунктами Пологи та Литовка в бік с. Кириківка, керуючи автомобілем марки Опель Астра, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час виконання маневру, а саме здійснюючи обгін автомобіля Опель, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з вищевказаним автомобілем. В результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень ніхто не отримав, транспортні засоби зазнали незначних механічних ушкоджень, а їх власникам завдано матеріальні збитки, чим порушив п.13.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв`язку з недоведеністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції не виконав вимоги ст. 245, 252, 280 КУпАП щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, а тому його висновки про доведеність вини апелянта є передчасними.

Апелянт вказує, що обов`язковою умовою притягнення особи до відповідальності за ст. 124 КУпАП є встановлення конкретного порушення ПДР України, яке перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП, однак судом лише було констатовано порушення п. 13.1 ПДР України і не зазначено у чому саме полягало порушення, не наведено аналізу механізму ДТП та не встановлено причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 та наслідками.

Також суд не дослідив та не надав оцінки основному доказу – схемі ДТП, лише формально перелічивши схему серед доказів.

Зазначає ОСОБА_1 і про те, що суддя суду першої інстанції дійшла висновку про порушення ним п. 13.1 ПДР, однак не встановила, який транспортний засіб змінив траєкторію, як саме відбулося зближення автомобілів, чи мали водії технічну можливість уникнути контакту та чи саме його дії спричинили ДТП. Сам факт бокового контакту між транспортними засобами не доводить автоматично порушення п. 13.1 ПДР, але суд не встановив причинно-наслідкового зв`язку між його діями та ДТП.

Крім того, суд не надав належної оцінки моїм поясненням і не зазначив, які саме доводи були перевірені, чому їх відхилено та якими доказами вони спростовуються.

ОСОБА_1 вважає, що зазначення в постанові про визнання ним своєї вини, не відповідає змісту, оскільки питання про її наявність він залишив на розсуд суду. Навіть за умови визнання вини суд не звільняється від обов`язку дослідити докази та встановити склад правопорушення.

На думку апелянта, постанова судді майже повністю відтворює фабулу адміністративного протоколу, без належного аналізу схеми ДТП, фототаблиці, пояснень та інших доказів.

При цьому, ОСОБА_1 , посилаючись на презумпцію невинуватості та ст. 62 Конституції України вважає, що у цій справі не встановлено належним чином механізм ДТП, причинно-наслідковий зв`язок між його діями та її наслідками, а також обставини, які свідчили б саме про порушення мною п. 13.1 ПДР.

До того ж, апелянт вказує, що після ухвалення оскаржуваної постанови суд розглянув справу щодо іншого учасника цієї ж ДТП та не притягнув його до адміністративної відповідальності. Постанова має істотне значення для справи, оскільки стосується тієї самої ДТП та може містити висновки щодо її механізму.

Заслухавши доповідь судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити вимоги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотрималась вимог вищезазначеного закону та дійшла правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

З оскаржуваної постанови вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення була встановлена суддею з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 13.07.2026 року серія ЕПР1 №718677, з якого вбачається, що 13.07.2026 року о 19.20 год на автодорозі між населеними пунктами Пологи та Литовка в бік с. Кириківка, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Опель Астра, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час виконання маневру, а саме здійснюючи обгін автомобіля Опель, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з вищевказаним автомобілем, вищевказані автомобілі зазнали механічних ушкоджень, чим порушив п. 13.1 ПДР України, згідно з яким водій незалежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції (а.с. 2);

- схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.07.2026, на якій зафіксовано розташування транспортних засобів та пошкодження транспортних засобів, яку підписали обидва водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем Опель Астра, державний номерний знак НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , який керував автомобілем Опель, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 4);

- фототаблицею, яка відображає загальний вигляд ділянки автодороги між н.п. Пологи та н.п. Литовка Охтирського району та загальний вигляд автомобілів Опель Астра, державний номерний знак НОМЕР_1 та Опель, державний номерний знак НОМЕР_2 , механічні пошкодження на них, складеної до протоколу від 13.07.2026 (а.с. 7-13);

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , відповідно до яких 13.07.2026 року о 19.20 год він рухався автомобілем Опель, державний номерний знак НОМЕР_2 з м. Охтирка до с. Бакировка, не доїжджаючи до повороту на Липову Долину побачив в дзеркало заднього огляду автомобіль Опель Астра, державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому був увімкнений лівий покажчик повороту та при цьому водій, що рухався позаду, блимав фарами та почав його обганяти. ОСОБА_2 при цьому ніяких маневрів не робив. Під час обгону стався контакт транспортних засобів, а саме, дзеркалами, унаслідок чого на його автомобілі було пошкоджено ліве дзеркало. Автомобіль, що здійснював обгін зазнав механічних ушкоджень у вигляді пробиття переднього двигуна, пошкоджено праве дзеркало (а.с. 5);

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , відповідно до яких 13.07.2026 року о 19.20 год він рухався автомобілем Опель Астра, державний номерний знак НОМЕР_1 з м. Охтирка, не доїжджаючи до повороту на Липову Долину попереду нього рухався автомобіль Опель, державний номерний знак НОМЕР_2 в попутному напрямку, він увімкнув покажчик повороту ліворуч та неодноразово блимав фарами та подав звуковий сигнал, так як хотів здійснити обгін даного автомобіля. При виконанні обгону водій, що рухався попереду здійснив різкий маневр ліворуч, при цьому стався боковий контакт між транспортними засобами, внаслідок чого йому довелося рухатися по лівій стороні узбіччя. При цьому було пошкоджено піддон двигуна у вигляді отвору, праве дзеркало заднього огляду, розбито, подряпано передньої правої дверки скла (а.с. 6).

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 124 КУпАП передбачається відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та у сфері власності. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).

Стаття 124 КУпАП є бланкетною нормою. Адміністративна відповідальність настає в разі порушення суб`єктами адміністративного правопорушення відповідних пунктів ПДР України.

Склад правопорушення, за який передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП, передбачає наявність трьох елементів об`єктивної сторони (протиправне діяння): 1) порушення правил дорожнього руху, 2) наслідки у вигляді, зокрема, пошкодження транспортних засобів, 3) наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням ПДР та наслідками. Таким чином, настання наслідків ДТП у вигляді пошкодження транспортних засобів мають бути обумовлені саме порушенням певним учасником дорожнього руху ПДР, тобто має бути наявний прямий чи опосередкований причинно-наслідковий зв`язок між діями та наслідками.

Згідно з п.2.3 б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Беручи до уваги вказані положення законодавства про адміністративні правопорушення, суддя апеляційного суду приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушив ці вимоги ПДР України, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд чи іншого майна.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується дослідженими суддею апеляційного суду доказами, є достатніми для встановлення в діях останнього ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази у взаємозв`язку між собою дають підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Опель Астра, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час виконання маневру, а саме здійснюючи обгін автомобіля Опель, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з вищевказаним автомобілем.

Що стосується посилання ОСОБА_1 на невиконання судом першої інстанції вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, то вони є необґрунтованими, оскільки зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що суд першої інстанції встановив обставини дорожньо-транспортної пригоди, визначив порушення ПДР Українм, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , дослідив наявні у справі докази та дійшов висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Безпідставним є і твердження апелянта про те, що суд лише формально констатував порушення ним пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, не встановивши, у чому саме воно полягало.

Так, зі змісту постанови суду першої інстанції вбачається, що висновок про порушення ОСОБА_1 пункту 13.1 ПДР України зроблено не виключно з факту наявності бокового контакту транспортних засобів, а за результатами оцінки сукупності доказів, наявних у матеріалах справи. Незгода особи з оцінкою доказів не є підставою для скасування постанови, якщо така оцінка здійснена судом з дотриманням вимог закону та ґрунтується на досліджених у судовому засіданні матеріалах.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дослідив схему дорожньо-транспортної пригоди, також не знаходять свого підтвердження. Схема місця ДТП є одним із доказів у справі та підлягає оцінці у взаємозв`язку з іншими матеріалами провадження. Водночас закон не встановлює, що саме схема ДТП має наперед визначену або виключну доказову силу для встановлення вини водія. Її зміст підлягає оцінці разом із протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями учасників ДТП, фотоматеріалами та іншими доказами, тому посилання апелянта на те, що схема ДТП була лише формально зазначена у постанові, без доведення того, які саме істотні для справи відомості, що містяться у схемі, залишилися судом поза увагою та могли б спростувати встановлені ним обставини, не може бути підставою для скасування постанови.

Не заслуговують на увагу і твердження ОСОБА_1 про те, що суд не встановив, який саме транспортний засіб змінив траєкторію руху, яким чином відбулося зближення автомобілів та чи мали водії технічну можливість уникнути контакту.

Для вирішення питання про відповідальність за статтею 124 КУпАП визначальним є встановлення конкретного порушення ПДР України особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та причинного зв`язку такого порушення з пошкодженням транспортних засобів. Встановлення вини іншого учасника дорожнього руху виходить за межі тих обставин, які підлягають встановленню у цій справі.

Факт того, що інший учасник ДТП міг також допустити порушення ПДР України, не виключає відповідальності ОСОБА_1 , якщо встановлено, що його власні дії перебували у причинному зв`язку з пошкодженням транспортних засобів.

Водночас доводи апелянта про те, що сам боковий контакт транспортних засобів не свідчить автоматично про порушення пункту 13.1 ПДР України, суддя апеляційного суду визнає правильними за своїм загальним змістом, проте у цій справі висновок суду першої інстанції не ґрунтується виключно на самому факті зіткнення, а зроблений на підставі сукупності доказів.

Посилання апелянта на неналежну оцінку його пояснень також не свідчить про незаконність постанови, оскільки такі пояснення є одним із джерел доказів та підлягають оцінці судом поряд з іншими доказами і водночас ці пояснення не мають наперед установленої сили і підлягають перевірці на предмет їх узгодженості з іншими матеріалами справи.

Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що він не визнавав своєї вини, а лише залишив вирішення цього питання на розсуд суду, суддя апеляційного суду зазначає, що навіть якщо суд першої інстанції помилково відобразив позицію особи як визнання вини, така обставина сама по собі не може бути визначальною для висновку про винуватість чи невинуватість особи.

Винуватість ОСОБА_1 не може вважатися доведеною лише з огляду на його ставлення до пред`явленого обвинувачення в адміністративному провадженні. Водночас із матеріалів справи вбачається, що висновок суду про наявність складу адміністративного правопорушення ґрунтується на сукупності доказів, а не виключно на зазначеній у постанові оцінці позиції апелянта.

Апеляційний суд не може взяти до уваги і доводи апелянта про те, що оскаржувана постанова фактично відтворює фабулу протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів у справі, однак сам не має наперед установленої сили. Суд першої інстанції, вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 , повинен був оцінити протокол у сукупності з іншими доказами, що й було зроблено. Відмінність між формулюванням фабули правопорушення у протоколі та мотивувальною частиною судового рішення не є обов`язковою, якщо судом самостійно встановлено обставини справи та наведено правову кваліфікацію дій особи.

Посилання апелянта на презумпцію невинуватості та ст. 62 Конституції України також не спростовують висновків суду. Презумпція невинуватості означає, зокрема, що особа не зобов`язана доводити свою невинуватість, а обов`язок доказування покладається на орган, який розглядає справу. Разом із тим ця гарантія не означає, що будь-яка незгода особи з оцінкою доказів автоматично породжує обов`язок суду закрити провадження.

У цьому випадку суддя апеляційного суду не встановив таких суперечностей у доказах, які б у своїй сукупності породжували обґрунтований та непереборний сумнів щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Наведені в апеляційній скарзі сумніви фактично зводяться до альтернативної оцінки встановлених обставин та не містять конкретних даних, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Щодо посилання апелянта на постанову суду, якою інший учасник цієї ж дорожньо-транспортної пригоди не був притягнутий до адміністративної відповідальності, апеляційний суд зазначає, що факт прийняття судом іншого процесуального рішення щодо іншого учасника ДТП не має преюдиційного значення для встановлення вини ОСОБА_1 та не свідчить автоматично про відсутність у його діях складу правопорушення. Питання про відповідальність кожного з учасників дорожнього руху вирішується індивідуально, виходячи з установлених щодо кожної особи обставин, характеру її дій та наявності причинного зв`язку між відповідним порушенням ПДР і наслідками.

Таким чином, переконливих доводів, які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП в апеляційній скарзі не наведено.

Враховуючи вищезазначене, всупереч доводів апелянта, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України,

постановив:

Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.07.2026, відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова