Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №521/3728/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1548/26

Номер справи місцевого суду: 521/3728/26

Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.

за участю секретаря Скрипченко Г.В.,

за участі:

захисника Нерушко Д.Г.

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 липня 2026 року, якою визнано ОСОБА_1 винним та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 копійок з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №606019 від 04.03.2026 вбачається, що 04 березня 2026 року о 13 годині 55 хвилин у м. Одесі по вул. О. Вадатурського, 94, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у медичному закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

Постановою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 липня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним., та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 копійок з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 не був сповіщений про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того ОСОБА_1 подав доповнену апеляційну скаргу, в якій зазначив:

1) зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію»;

2) ОСОБА_1 не було повідомлено ознак наркотичного сп`яніння;

3) відеозапис не підтверджує об`єктивних ознак наркотичного сп`яніння.

Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 липня 2026 року, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи, а також не було відомо про наявність постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 липня 2026 року, оскільки не надсилалась судом першої інстанції, а тому він пропустив строк на апеляційне оскарження даної постанови з поважних причин.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів належного сповіщення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_1 неодноразово подавав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, однак матеріали справи так і не були надані особі для ознайомлення.

Враховуючи вищенаведене, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 липня 2026 року.

Щодо клопотання про виклик працівників поліції

13 серпня 2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому останній просить викликати та допитати у судовому засіданні як свідка працівника патрульної поліції ОСОБА_2 , яка безпосередньо брала участь у зупиненні транспортного засобу Hyundai, днз НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_1 04 березня 2026 року.

Відповідно до положень КУпАП обставини, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, перевіряються у спосіб та в порядок, що встановлений ст.ст.251,252,280 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Однак, працівники патрульної поліції під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення діють як службова особа - інспектор патрульної поліції. Суд зазначає, що свідчення зазначеної особи не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі №489/4827/16-а.

В ході апеляційного розгляду справи з`ясовані обставини справи, які потребують правової оцінки, необхідності у виклику працівників поліції для надання пояснень не вбачається, а тому відсутні достатні підстави для задоволення вказано клопотання.

На переконання апеляційного суду, в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення по суті апеляційної скарги, працівники поліції виклали свою позицію під час складення протоколу про адміністративне правопорушення. В свою чергу дії працівників поліції оскаржені не були.

Таким чином, дані, які наявні в матеріалах справи, дають достатньо підстав зробити висновок з цього правового питання без виклику працівників поліції, а тому в тому клопотання не підлягає задоволенню.

Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/753 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість..

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1452/735).

Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 розділу І Інструкції).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №606019 від 04 березня 2026 року (а.с.1);

- довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія (а.с.3);

- довідкою щодо повторності вчинення адміністративного правопорушення з якої вбачається, що ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП (а.с.4)

- направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з відміткою про відмову від проходження огляду (а.с.5);

- відеозаписом, що є додатком до протоколу (а.с.6).

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, обставини правопорушення й вина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.

Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».

Доводи ОСОБА_1 щодо порушення права на захист, оскільки справа розглянута за його відсутності без належного повідомлення не є підставою для касування постанови суду першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції зазначає, що реалізація права доступу до суду здійснена судом апеляційної інстанції, шляхом поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів скаржника про те, що ОСОБА_1 не було повідомлено ознак наркотичного сп`яніння, оскільки вказане твердження спростовується наявними у матеріалах справи відеозаписах, а саме на хронометражі 00:06:43-00:07:00 хв зафіксовано повідомлення водію ознак наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло та виражене тремтіння пальців рук (диск 1, назва відеофайлу «ЕПР1 606019 ОСОБА_1 ст.130 + чат..»).

Таким чином вказані доводи спростовуються матеріалами справи, а тому вказані посилання скаржника є безпідставними.

Доводи апелянта про відсутність причини зупинки або порушення порядку зупинки транспортного засобу не впливають на правильність висновків щодо наявності складу адміністративного правопорушення. Слід зазначити, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п.2.5 ПДР України. Матеріали справи не містять даних про оскарження ОСОБА_1 у встановленому порядку дій працівників поліції.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з доводами скаржника про те, що відеозапис не підтверджує об`єктивних ознак наркотичного сп`яніння, враховуючи таке.

Згідно з п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Пунктом 2 розділу І огляд на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Тобто аналіз вищевказаної норми дає підстави стверджувати, що працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що працівниками поліції було вжито заходів щодо проведення візуального огляду ОСОБА_1 , що зафіксовано на 00:06:43-00:06:50 хв (диск 1, назва відеофайлу «ЕПР1 606019 ОСОБА_1 ст.130 + чат..»).

Таким чином, суд апеляційної інстанції не може втручатися в аспекти внутрішнього переконання працівників поліції під час проведення огляду на стан сп`яніння в частині виявлення ознак такого сп`яніння та визначення виду сп`яніння, а тому вказане посилання скаржника є неспроможнім та не спростовує факту відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 липня 2026 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік