Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №946/2876/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1340/26

Номер справи місцевого суду: 946/2876/26

Головуючий у першій інстанції Бортейчук Ю. Ю.

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Кравця Ю.І., за участі секретаря судового засідання Губаря Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.06.2026 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП,

встановив

Згідно оскарженої постанови, 16.03.2026 приблизно о 11:30 год. солдат ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою - старшим групи оповіщення № 1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок несумлінного та недбалого ставлення до виконання покладених на нього службових обов`язків, на порушення ст.ст. 9, 11, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-та відеофіксації, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 532, не забезпечив обов`язкову фото-та відеофіксацію процесу перевірки військово-облікових документів і вручення повісток, чим порушив встановлений порядок виконання завдань з мобілізації в умовах особливого періоду, тобто вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, 16.03.2026 приблизно о 11:30 год. солдат ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою - старшим групи оповіщення № 1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок несумлінного та недбалого ставлення до виконання покладених на нього службових обов`язків, на порушення ст.ст. 9, 11, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 12, 31, 47 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 560, не забезпечив вручення повістки, чим порушив встановлений порядок виконання завдань з мобілізації в умовах особливого періоду, тобто вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.06.2026 року матеріали справ №946/2876/26 (провадження №3/946/814/26) та №946/2877/26 (провадження №3/946/815/26) про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, об`єднано до одного провадження, привласнивши новій справі №946/2876/26 (провадження №3/946/814/26).

Згідно ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Оскарженою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, та стягнуто судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Не погоджуючись із постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість постанови, стверджує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та дослідженим доказам, просить скасувати постанову та звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, провадження у справі закрити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що постанову суду було прийнято без всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та не в точній відповідності з вимогами закону, без встановлення наявності або відсутності вини особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

До початку розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 надіслав до апеляційного суду клопотання про закриття провадження по справі у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених ст. 38 КУпАП.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки апеляційному суду не повідомив, однак надіслав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .

Вивчивши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення до військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Оскільки диспозиція ст. 172-15 КУпАП є бланкетною і встановлення ознак вказаного адміністративного правопорушення потребує звернення до інших нормативно-правових актів, які врегульовують проходження військової служби, та які були порушені військовослужбовцем, із обов`язковим зазначенням в протоколі.

Відповідно до ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна – це бездоганне і не ухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовцям за виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджених Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», встановлено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно з абз. 6, 7 п.п. 1, п. 5 розділу ІІ «Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 19.10.2015 № 1261 під час виконання завдань контрольний пост зобов`язаний вести спостереження за транспортними засобами і прилеглою місцевістю; здійснювати перевірку документів у визначеної категорії осіб, які перебувають у транспортному засобі, наявності і дійсності реєстраційних документів на транспортний засіб, огляд транспортних засобів з метою виявлення правопорушників, зброї, боєприпасів, наркотичної речовини, інших підозрілих предметів.

Тобто, несумлінне ставлення службової особи до своїх службових обов`язків, передусім, характеризує поведінку (дію або бездіяльність) при недбалості. Вона означає, що за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально ставиться до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з чим виконує їх неналежним чином (неякісне, неточно, неповно, поверхнево, несвоєчасно тощо) або взагалі не виконує службові обов`язки, які входять до її компетенції. Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.

Отже, для об`єктивної сторони недбалості необхідно встановити: 1) нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи; 2) коло службових обов`язків, покладених на неї цим актом у встановленому порядку; 3) яким способом і які конкретні дії суб`єкт повинен був здійснити за даних обставин; 4) чи мав він реальну можливість виконати ці дії; 5) в чому виразилися допущені ним порушення.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення №15-2026/сп від 10.04.2026, в якому наведені обставини порушення військовослужбовцем ОСОБА_1 вимог ст.ст. 9, 11, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-та відеофіксації, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 532 (а.с. 1-6);

- протоколом про адміністративне правопорушення №16-2026/сп від 10.04.2026, в якому наведені обставини порушення військовослужбовцем ОСОБА_1 вимог ст.ст. 9, 11, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 12, 31, 47 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 560, (а.с. 39-47);

- поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , (а.с. 8, 9, 11, 49-50, 52);

- листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26.03.2026 №15/2-12275вих-26 (а.с. 61);

- листом ІНФОРМАЦІЯ_5 943/8152 від 28.03.2026 (а.с. 62-63);

- копією наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.03.2026 №74 (а.с. 64-67);

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Крім того, обставини правопорушення й вина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КпАП України доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф, з метою подальшого запобігання правопорушень.

При накладенні стягнення суд першої інстанції правильно врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що постанову суду було прийнято без всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та не в точній відповідності з вимогами закону, без встановлення наявності або відсутності вини особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, апеляційних суд виходить з такого.

З протоколу про вчинене адміністративне правопорушення №15-2026/сп від 10.04.2026 вбачається, що 16.03.2026 приблизно о 11:30 год. солдат ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою - старшим групи оповіщення № 1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок несумлінного та недбалого ставлення до виконання покладених на нього службових обов`язків, на порушення ст.ст. 9, 11, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-та відеофіксації, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 532, не забезпечив обов`язкову фото-та відеофіксацію процесу перевірки військово-облікових документів і вручення повісток, чим порушив встановлений порядок виконання завдань з мобілізації в умовах особливого періоду, тобто вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В графі письмове пояснення, ОСОБА_1 зазначив, що провину визнає, в подальшому зобов`язується не допускати даного порушення, просить суд суворо не карати.

З протоколу про вчинене адміністративне правопорушення №16-2026/сп від 10.04.2026 вбачається, що 16.03.2026 приблизно о 11:30 год. солдат ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою - старшим групи оповіщення № 1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок несумлінного та недбалого ставлення до виконання покладених на нього службових обов`язків, на порушення ст.ст. 9, 11, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 12, 31, 47 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 560, не забезпечив вручення повістки, чим порушив встановлений порядок виконання завдань з мобілізації в умовах особливого періоду, тобто вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В графі письмове пояснення, ОСОБА_1 зазначив, що провину визнає, в подальшому зобов`язується не допускати помилок, просить суд суворо не карати.

Отже, солдат ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою - старшим групи оповіщення № 1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не забезпечив обов`язкову фото-та відеофіксацію процесу перевірки військово-облікових документів і вручення повісток, чим порушив встановлений порядок виконання завдань з мобілізації в умовах особливого періоду, затверджений наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 532.

Крім того, солдат ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою - старшим групи оповіщення № 1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не забезпечив вручення повістки, чим порушив встановлений порядок виконання завдань з мобілізації в умовах особливого періоду чим порушив п.п. 12, 31, 47 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 560.

Таким чином, ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою - старшим групи оповіщення № 1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , не забезпечив обов`язкову фото-та відеофіксацію процесу перевірки військово-облікових документів і вручення повісток, а отже в його бездіяльності наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.06.2026 року.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Відповідно до приписів п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, події пов`язані з недбалим ставлення військової службової особи до військової служби ОСОБА_1 були вчинені 16.03.2026 року.

10.04.2026 складені протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 КУпАП.

21.04.2026 року матеріали справи за вищевказаним протоколом надійшли для розгляду до місцевого суду.

01.06.2026 року постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення.

Строк притягнення до адміністративної відповідальності передбачений ч.2 ст. 38 КУпАП спливав 16.06.2026 року.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи клопотання, апеляційний суд вважає, що підстав для закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, визначених п.7 ч.1 ст.247 та ст.38 КУпАП не вбачається, оскільки на момент судового розгляду справи судом першої інстанції, а саме 01.06.2026 року, не спливли визначені ч.2 ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення.

Апеляційний суд звертає увагу, що КУпАП не передбачено можливості закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку із закінченням на момент апеляційного розгляду строків давності.

З огляду на наведене апеляційний суд вважає, що з урахуванням того факту, що в даній справі, станом на день винесення постанови суддею місцевого суду щодо ОСОБА_1 , визначені ч.2 ст.38 КУпАП строки не минули, у апеляційного суду відсутні підстави для закриття провадження по справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП на стадії апеляційного провадження, за умови, якщо суд апеляційної інстанції визнає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим.

Разом із тим, апеляційним судом встановлена обставина, що є підставою для зміни постанови суду 1-ої інстанції, а саме, в частині безпідставності стягнення з ОСОБА_1 який є військовослужбовцем, судового збору з огляду на наступні обставини.

Згідно із ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Приписами п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .

На вказані обставини суд 1-ої інстанції увагу не звернув, що свідчить про передчасність висновку щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь держави судового збору відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП.

У відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.

Отже, за наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору та зміни постанови суду в частині застосування адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково, а постанову суду 1-ої інстанції – змінити, в частині стягнення з останнього судового збору.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд,

постановив

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.06.2026 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП – змінити.

Виключити із резолютивної частини постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.06.2026 другий абзац щодо стягнення із ОСОБА_1 судового збору.

В іншій частині постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець