Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №474/182/26 — Миколаївський апеляційний суд

28.08.26

22-ц/812/2042/26

Провадження №22-ц/812/2042/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Миколаїв

справа № 474/182/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Базовкіної Т.М., Лівінського І.В.,

переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Врадіївського районного суду Миколаївської області, постановлену суддею Соколом Ф.Г., 16 липня 2026 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту ухвали не зазначена,

у с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що є донькою відповідача. До досягнення нею 18 років батько сплачував аліменти на її утримання, її вихованням та життям не цікавився, жодних стосунків з нею не підтримував. У вересні 2023 року вона вступила на 1 курс факультету права та економіки Міжнародного гуманітарного університету на денну форму навчання за контрактом.

Вказувала, що у зв`язку з навчанням, вона не має змоги працювати та потребує матеріальної допомоги на період навчання. Мати на даний час не працевлаштована, тому не має змоги сплачувати кошти за її навчання та проживання у іншому місті.

Посилаючись на викладене, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на період навчання у розмірі частини з усіх видів заробітку, (доходів) щомісячно, починаючи з дати подання позову до досягнення нею 23 -річного віку за умови, що вона буде продовжувати навчання.

Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2026 року провадження у справі зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції фактично позбавляє її відповідно до ст.53 Конституції України права на освіту, унеможливлює оплату навчання і порушує її право на отримання гарантованого законом матеріального забезпечення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369, 274 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 . Згідно довідки ректора Міжнародного гуманітарного університету від 03 грудня 2025 року наказом за № 2267 від 05 жовтня 2023 року вона зарахована на 1 курс факультету права та економіки Міжнародного гуманітарного університету за спеціальністю 081 «Право», освітнього рівня вищої освіти перший «Бакалаврський» на денну форму навчання за контрактом. Приблизний термін навчання – 30 червня 2027 року.

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що батько до досягнення нею 18 років сплачував аліменти на її утримання. Після досягнення нею повноліття не надає їй матеріальної допомоги. У зв`язку з тим, що вона навчається у вищому навчальному закладі, працювати не має можливості. Посилаючись на зазначене просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на період навчання у розмірі частини з усіх видів заробітку, (доходів) щомісячно, починаючи з дати подання позову до досягнення нею 23 -річного віку за умови, що вона буде продовжувати навчання.

ОСОБА_2 подав клопотання про зупинення провадження у справі, обґрунтовуючи його тим, що він мобілізований до лав Збройних Сил України. На підтвердження зазначеного надав довідку командира військової частини НОМЕР_1 від 30 квітня 2026 року, в якій зазначено, що старший солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 10 червня 2021 року по теперішній час.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тобто, в даному випадку, законодавець пов`язує зупинення та відновлення провадження у справі виключно із перебуванням та припиненням перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22.

З наявної в матеріалах справи довідки військової частини НОМЕР_1 від 25 червня 2026 року за № 358/БТГр. вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 10 червня 2021 року по теперішній час.

Указами Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні в Україні введено воєнний стан, строк дії якого продовжено до теперішнього часу.

Отже, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Доводи позивачки про те, що зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції фактично позбавляє її відповідно до ст.53 Конституції України права на освіту, унеможливлює оплату навчання і порушує її право на отримання гарантованого законом матеріального забезпечення, не можуть бути підставою для відмови у зупиненні провадження у справі з огляду на наступне.

Так, за нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

За таких обставин прохання військовослужбовця, який є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, продовжити розгляд справи, незважаючи на його військову службу, суд має врахувати як достатню підставу не зупиняти провадження у справі.

Заяв про розгляд справи у його відсутність, ОСОБА_2 суду не подавав.

За такого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин не можна застосувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 червня 2026 року у справ і№ 699/1569/25, оскільки в даному випадку предметом спору є стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, а не на дитину, яка не досягла повноліття та має право на утримання з боку своїх батьків.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підставі для скасування судового рішення.

Згідно частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повна постанова складена 28 серпня 2026 року.

Керуючись статтями 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задовлення.

Ухвалу Врадіївського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.М.Базовкіна

І.В.Лівінський

Повний текст постанови складено 28 серпня 2026 року.