Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №132/372/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 132/372/25

Провадження № 22-ц/801/1704/2026

Категорія: 68

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Сєліна Є.В.,

у справі №132/372/25

за позовом ОСОБА_2 (позивач)

до ОСОБА_1 (відповідач)

за участі Органу опіки та піклування Калинівської міської ради Вінницької області, Органу опіки та піклування Турбівської селищної ради Вінницької області (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору)

про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини, залучивши до участі у справі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки та піклування Калинівської міської ради Вінницької області, Орган опіки та піклування Турбівської селищної ради Вінницької області, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що від спільного проживання з відповідачкою (без реєстрації шлюбу) у них народилась дитина – дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя між ними поступово погіршилося, в результаті чого вони стали проживати окремо, при цьому дитина залишилась проживати з матір`ю, проти чого він не заперечував. З часом, ОСОБА_1 почала вчиняти дії, спрямовані на створення штучних перешкод у його спілкуванні з дитиною, в результаті чого він був вимушений звернитися до органу опіки та піклування із заявою про встановлення участі батька у спілкуванні з дитиною. Винесене органом опіки та піклування рішення з порушеного ним питання, ОСОБА_1 свідомо не виконує.

За наведених обставин просив усунути перешкоди у його спілкуванні з дитиною та встановити наступний спосіб та порядок участі його, як батька, у вихованні та спілкуванні з дитиною - дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

побачення з дочкою щомісяця кожні другу та четверту суботу та неділю, без присутності матері, з урахуванням режиму дня дитини, стану її здоров`я у такий час: в суботу: з 11 год. 30 хв. до 14 год. 00 хв., а в теплу пору року додатково з 16 год. 00хв. до 19 год. 00хв.; в неділю: з 09 год. 00хв. до 14 год. 00хв.;

участі батька в батьківських зборах, у святах, за участю дитини в дошкільних, шкільних та позашкільних закладах, як в присутності матері, так і без неї, тривалістю вказаних заходів;

проведення спільного відпочинку батька з дочкою без присутності матері з відвідуванням місця проживання батька, спільних подорожей в межах України з забезпеченням належного харчування, проживання та безпечного перебування в період відпустки батька до 14 днів до досягнення дитиною 6 років.

Після досягнення дитиною 6 років – проведення часу з дитиною на канікулах дитини (шкільні канікули) відповідно 50% час проведений з батьком, і 50% час проведений з матір`ю дитини; побачення і спілкування батька в день народження дитини та у державні і релігійні свята протягом 4 годин в узгоджений із матір`ю дитини час;

можливості відвідувати дитину під час хвороби за місцем перебування не менше двох годин; можливості спілкування з дитиною без обмежень за допомогою теле- чи відео- зв`язку, мережі інтернету, з врахуванням порядку дня дитини після досягнення дитиною шестирічного віку; отримувати інформацію від матері дитини про факти захворювання та лікування дитини, фізичний та психологічний стан, про від`їзд з постійного місця проживання на період більше 3-х днів, а про стан, який становить загрозу життю чи здоров`ю дитини невідкладно;

забороняється батькам налаштовувати дитину один проти одного.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року позов задоволено частково. Вирішено визначити ОСОБА_2 наступний спосіб його участі у вихованні дитини – доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спілкуванні з нею:

встановити адаптаційний період, а саме протягом двох місяців з моменту набуття даним рішенням законної сили, проводити зустрічі щомісяця кожні другу і четверту суботу та неділю, з 11-30 години до 14-00 години, в присутності матері дитини ОСОБА_1 , з урахуванням та дотриманням режиму дня дитини, стану її здоров`я, за місцем проживання дитини, на нейтральній території;

в подальшому, після завершення адаптаційного періоду: проводити зустрічі щомісяця кожні другу і четверту суботу та неділю, а саме в суботу: з 11-30 години до 14-00 години, та в неділю: з 09-00 години до 14-00 години, без присутності матері дитини ОСОБА_1 , попередньо узгодивши з нею місце зустрічі батька з дитиною та місця їх спільного перебування (знаходження) на протязі визначеного часу, з урахуванням та дотриманням режиму дня дитини, стану її здоров`я, зобов`язавши батька забирати та повертати вчасно дитину за адресою її проживання;

брати участь в батьківських зборах, та у інших заходах, які буду проводитися за участю дитини в дошкільних, шкільних та позашкільних закладах, як в присутності матері ОСОБА_1 , так і за її відсутності, на протязі часу тривалості зазначених зборів та заходів;

зустрічатися і спілкуватися з дитиною в день її народження, а також у державні та релігійні свята, в межах 4 годин, в попередньо та завчасно узгоджений із матір`ю ОСОБА_1 день та час;

проводити відпустку разом із дитиною за межами місця її проживання, в межах території України, під час шкільних канікул, після отримання на це згоди матері ОСОБА_1 , та за умови, якщо стан здоров`я дитини буде це дозволяти, та проти цього не буде заперечувати сама дитина;

бути поінформованим матір`ю ОСОБА_1 про факт захворювання та лікування дитини, а також про зміну місця її постійного проживання;

відвідувати дитину під час її хвороби за місцем знаходження (перебування), протягом періоду часу, який буде узгоджений з матір`ю ОСОБА_1 , та із відповідним закладом охорони здоров`я, в якому буде перебувати (знаходитися) дитина;

спілкуватися з дитиною щовівторка та щочетверга з 18-00 години шляхом відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків («Viber», «WhatsApp» та інших), за технічної можливості та попередньою домовленістю із матір`ю ОСОБА_1 , та за умови, якщо проти цього не буде заперечувати сама дитина.

Зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та утриматись від дій, спрямованих на налаштовування дитини проти батька.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість судового рішення та неповне встановлення судом усіх обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд обмежився формальним посиланням на рівність батьків, проте не встановив актуальний психоемоційний стан дитини, залишивши при цьому без розгляду відповідне клопотання, реальний вплив контактів із батьком на дитину, наявність чи відсутність психотравмуючого впливу, безпечність самостійних зустрічей з дитиною, відповідність встановленого графіку віку та стану дитини, можливість переходу до зустрічей без присутності матері, реальний режим дня дитини, умови у яких перебуватиме дитина під час зустрічей з батьком.

Помилковим вважає відступ суду від висновків двох органів опіки та піклування щодо необхідності поступового та обережного порядку контактів батька з дитиною.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 01 липня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

ОСОБА_1 , повідомлена в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, двічі, а саме 14 липня і 25 серпня 2026 року до суду не з`явилася. Спочатку подала заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку за станом здоров`я і бажанням брати особисту участь в судовому засіданні, а далі – заяву про розгляд справи в її відсутність .

Позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Бездітна Т.В. в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення. ОСОБА_2 суду пояснив, що він з ОСОБА_5 та новонародженою дитиною мешкали в м. Ірпінь Київської області і після початку бойових дій в 2022 році він привіз доньку і ОСОБА_1 до батьків останньої у Вінницькій області. Сам після цього перебував в різних місцях, м. Києві, Ірпіні, Житомирській області тощо. Надалі відносини з ОСОБА_5 погіршилися, але він продовжував бачитися з донькою, мав з нею добрий контакт. Після того, як ОСОБА_1 почала співмешкати з іншим чоловіком, вона різко обмежила, а надалі взагалі унеможливлювала його зустрічі з дитиною, в зв`язку з чим він звертався з відповідними заявами до органу опіки та піклування, рішення якого ОСОБА_1 все рівно не виконувала.

Органи опіки та піклування Калинівської міської ради Вінницької області і Турбівської селищної ради Вінницької області, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду своїх представників не направили, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Київ, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 26.10.2021 року Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із матір`ю – ОСОБА_1 , що визнається учасниками справи, та підтверджується матеріалами справи.

Рішенням виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області від 12 вересня 2024 року № 484, затверджений висновок комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області від 27.08.2024 року № 49 «Щодо розв`язання спору про визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з донькою – ОСОБА_4 ».

Згідно цього висновку, визначено участь батька ОСОБА_2 у вихованні доньки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення порядку його побачень з дитиною наступним чином: щомісяця, в останню суботу за попередньою домовленістю та в присутності матері, з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дитини у такий час: з 11.00год. до 14.00год. При неможливості виконання графіку батько завчасно повідомляє матір, а матір батька дитини. Рекомендовано: матері дитини – ОСОБА_1 , не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з донькою ОСОБА_4 ; до перших зустрічей батька з дитиною залучити психолога.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Турбівської селищної ради щодо розв`язання спору між батьками про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Турбівської селищної ради Вінницької області від 19.02.2026 року № 79, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити спосіб участі батька у вихованні дитини в наступному порідку: щомісяця, в останню суботу за попередньою домовленістю та виключно в присутності матері, з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дитини у такий час: з 11.30 до 14.00 години. При неможливості виконання графіку, батько ОСОБА_2 завчасно повідомляє матір ОСОБА_1 , а матір – батька дитини; місце та час зустрічей визначати з урахуванням віку, стану здоров`я та психоемоційного стану дитини; у разі погіршення психологічного стану дитини ОСОБА_4 , припиняти зустрічі до стабілізації її стану; рекомендувати батькові ОСОБА_2 утримуватися від будь-яких дій, що можуть спричинити психологічний тиск; матері дитини ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 .

Позиція апеляційного суд у

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам повністю.

При вирішенні спору, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, судом враховано інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дитини та режим її розпорядку дня, стан її здоров`я та психоемоційний стан, факт тривалого неспілкування батька із дочкою та місце проживання обох батьків, які проживають у різних областях України.

Такий висновок є вірним, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір, як і раніше, співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з частинами першою-третьою статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У частині першій та другій статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Батько та мати мають рівні права та обов`язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами .

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року в справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) виснувала, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи (постанови Верховного Суду від 07 серпня 2024 року в справі № 742/3278/23 (провадження № 61-7675св24), від 08 травня 2024 року в справі № 638/1269/23 (провадження № 61-15097св23) та інші).

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

У справі, яка переглядається, встановлено, що між сторонами існує конфлікт щодо визначення способу участі батька у спілкуванні з малолітньою дочкою та у її вихованні.

Зокрема, встановлено, що відповідачкою ОСОБА_1 вчиняються дії, що полягають у створенні перешкод у спілкуванні батька ОСОБА_2 з дочкою, в тому числі, але не виключно, щодо неналежного виконання нею рішення виконавчого комітету Калинівської міської ради від 12.09.2024 року №484 «Про визначення ОСОБА_2 порядку участі у вихованні дитини – ОСОБА_4 ».

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 просив визначити спосіб його участі у вихованні дитини, зокрема, шляхом усунення перешкоди у його спілкуванні з дитиною та встановлення способу та порядок участі його, як батька, у вихованні та спілкуванні з дитиною.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18 (провадження № 61-18994св19) вказано, що «відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини».

Розглядаючи справу, суд першої інстанції установив, що позивач стабільно проявляє бажання приймати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною і жодних обставин, які б унеможливлювали його право на спілкування із малолітньою дочкою чи обставин, які б свідчили про наявність перешкод для такого спілкування, матеріали справи не містять.

Суд, встановивши, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дитиною, відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні батька з дочкою, яка проживає з матір`ю, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідачки не чинити позивачеві перешкоди у спілкуванні та вихованні сина, а також для визначення графіку побачень батька з дитиною у спосіб, визначений у позовній заяві, що буде відповідати інтересам дитини.

При цьому суд першої інстанції правильно відхилив та, відповідно до положень частини шостої статті 19 СК України не прийняв до уваги висновок органу опіки та піклування Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, що затверджений рішенням виконавчого комітету Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 79 від 19.02.2026 року, вказавши на його недостатню обґрунтованість, оскільки запропонований батькові спосіб його побачення з дитиною лише один раз на місяць, в останню суботу за попередньою домовленістю та виключно в присутності матері, у проміжок часу з 11-30 по 14-00 години, обмежує право батька на спілкування з дитиною, оскільки цього часу явно недостатньо, щоб налагодити контакт з дитиною, та не відповідає вимогам ст.ст. 157-159 СК України, ст.ст. 9, 18 Конвенції про права дитини, принципу рівності прав батьків у вихованні дитини.

Відповідно до частин першої, третьої статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (див.: постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та інші).

Доводи апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції нібито залишив поза увагою ті обставини, що зустрічі ОСОБА_2 з донькою можуть мати психотравмуючий ефект на дитину.

Із матеріалів справи відомо, що ні органом опіки та піклування, ні відповідачкою не надано переконливих доказів на підтвердження висновку про те, що участь батька ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише в присутності матері, а так само, що між батьком та дитиною існують будь-які психоемоційні перешкоди в спілкуванні.

Також вірними є висновки суду щодо проведеного психологічним центром «Fides» психологічного дослідження дитини – ОСОБА_4 , 2021 р.н.

Так, згідно висновку фахівця Психологічного центру «Fides» - доктора психологічних наук, професора, голови Вінницького обласного відділення Української асоціації сімейних психологів ОСОБА_7 від 02.02.2026 року, для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на сьогодні, ситуація будь-якого контакту та взаємодії дитини з біологічним батьком ОСОБА_2 та його деструктивна виховна поведінка є психотравмуючою для дівчинки та викликає ознаки стресу та емоційної дестабілізації. З урахуванням виявленого психоемоційного стану дитини, наявності реакцій страху, тривоги та ознак психоемоційного виснаження, для стабілізації та відновлення емоційної рівноваги дитини необхідним є усунення психотравмуючих факторів. На даний момент таким фактором для дитини є контакти з батьком, що підтверджується як словами дитини, так і її поведінковими реакціями. Дитина на сьогодні перебуває у сенситивному періоді: іде адаптація до соціуму, закладаються основи для її подальшого розвитку як цілісної особистості. Для позитивного її становлення дитині потрібен психологічний спокій, стабільність та безпека у своєму фізичному перебуванні – місце проживання та комфортне і сприятливе – психологічне середовище. Проведення зустрічей батька ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини. У разі продовження спілкування з батьком ступінь травматизації психоемоційного стану дівчинки є досить високим. Дівчинка потребує забезпечення безпечного, емоційно стабільного середовища та уникнення ситуацій психоемоційного напруження. Для відновлення психоемоційного стану дитини рекомендовано виключення безпосередніх контактів біологічного батька ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період психологічної стабілізації. Відновлення контактів можливе лише після повної стабілізації психоемоційного стану дитини та за умови відсутності у неї неврологічних реакцій.

Водночас, які правильно зауважив суд, такі висновки є односторонніми, тобто складені з урахуванням висловів лише однієї із сторін, а проведення психологічного дослідження без участі одного з батьків, якого фактично позбавлено можливості надати психологу необхідні документа та інформацію, за допомогою яких можливо встановити та оцінити емоційний стан дитини, з`ясувати прихильності, рівень безпеки та комфорту у стосунках із кожним із батьків, виявити можливі психологічні ризики та забезпечити суд інформацією про особливості психологічного стану дитини, вказує на його неповноту та необ`єктивність.

Суд враховував висновок психологічного дослідження, проведеного психологічним центром «Fides» системно, з`ясовуючи фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у сукупності.

Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що визначаючи графік спілкування з дитиною, суд не врахував відповідність встановленого графіку віку та стану дитини, можливість переходу до зустрічей без присутності матері, реальний режим дня дитини, оскільки усе це суд якраз врахував встановлюючи адаптаційний період тривалістю два місяці, за яким зустріч дитини з батьком має проводитися за участю матері, саме з урахуванням та дотриманням режиму дня дитини.

Таким чином, суд першої інстанції встановив графік побачень батька з дитиною, виходячи з інтересів дитини, оскільки систематичне спілкування з обома батьками якнайкраще впливатиме на психоемоційний стан дитини, допоки не доведено протилежного.

При цьому встановлення адаптаційного періоду є необхідним для поступового налагодження довірливих стосунків між батьком та дочкою, спілкування та формування емоційної прив`язаності дитини до батька, що сприятиме поступовому переходу до систематичних побачень з батьком без присутності матері, оскільки має місце постійне проживання дитини разом із матір`ю та тісний психоемоційний зв`язок з нею.

Колегія суддів зауважує, що відповідач не запропонувала власний графік побачень, який вона б вважала таким, що забезпечить інтереси дитини, а взагалі заперечувала щодо запропонованого позивачем графіку, тобто виступає проти будь-якої участі батька у вихованні дитини.

Водночас колегія суддів ще раз наголошує, що згідно із законодавством України, батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі.

Батько безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку своєї доньки, має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я, стан розвитку, проводити з донькою необхідну кількість часу, незалежно від того, з ким вона буде проживати більшість часу. Водночас, дитина повинна мати достатньо часу, щоб підтримувати й розвивати змістовні особисті стосунки з іншим з батьків, які є важливими для дитини.

А тому, батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Обмеження спілкування може бути здійснене за рішенням суду, якщо існують серйозні підстави, зокрема, насильство з боку батька, його поведінка, що негативно впливає на психіку дитини, або відсутність належних умов для зустрічей.

Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з ним.

Батьки мають співпрацювати у забезпеченні належного контакту між кожним з них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу. Органи опіки та піклування мають надавати батькам сприяння та підтримку у цьому. При істотній зміні обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку поділу батьківського часу й відповідальності щодо дитини, зокрема спільної фізичної опіки, про що неодноразово наголошував Верховний Суд (постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20, від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19).

Не спростовують висновків суду доводи апеляційної скарги щодо формального підходу при вирішенні клопотання про призначення судово-психологічної експертизи судом першої інстанції.

Згідно з положеннями частин першої та третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Залишаючи без розгляду клопотання про призначення судово-психологічної експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не дотримала процесуальний порядок щодо надання та витребування доказів, а саме заявила клопотання після закриття підготовчого провадження у справі і при цьому не заявила про поновлення строку його подання.

Згідно ж з частиною 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Представником позивача заявлено про те, що він поніс витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді на суму 10 000 грн, докази чого будуть подані суду в установлений законом строк.

Керуючись статтями 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

І.В.Міхасішин