Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №738/1773/26 — Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/1773/26

№ провадження 1-кп/738/112/2026

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м. Мена

Менський районний суд Чернігівської області у складі:

судді - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 липня 2026 року за №12026275370000058, про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки селища Каланчак Каланчацького району Херсонської області, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з середньо-спеціальною освітою, працюючої, одруженої, маючої на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше несудимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, -

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_3 ,

учасників судового провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченої – ОСОБА_2 ,

захисника – ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

ОСОБА_2 01 липня 2026 року близько 22 години 00 хвилин, перебуваючи на вулиці Чернігівський шлях біля будинку №2 у місті Мена Корюківського району Чернігівської області, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, переслідуючи мету вчинення насильницьких дій, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх небезпечні наслідки у виді заподіяння шкоди здоров`ю потерпілої та бажаючи їх настання, завдала ОСОБА_6 один удар кулаком своєї правої руки в ділянку голови, чим спричинила останній ушкодження у вигляді гематоми в лівій лобній ділянці, які згідно з висновком експерта №64 від 08 липня 2026 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачена.

Дії ОСОБА_2 підлягають кваліфікації за частиною першою статті 125 КК України – як умисне завдання легкого тілесного ушкодження.

Позиції сторін кримінального провадження.

Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті від 27 липня 2026 року. За змістом обвинувального акту, який підтримала прокурор, остання вважала установленим те, що ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 125 КК України.

Під час виступу у судових дебатах прокурор просила визнати ОСОБА_2 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, зазначила, що обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченій, є щире каяття, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, не встановлено, та просила призначити їй покарання за частиною першою статті 125 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Потерпіла ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Позиція сторони захисту.

Обвинувачена ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінального правопорушення за пред`явленим обвинуваченням визнала, надала показання, правову кваліфікацію дій та фактичні обставини не оспорювала, у вчиненому щиро розкаялася, при призначенні покарання погодилася із позицією прокурора.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_2 повністю визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність вини обвинуваченої та кваліфікацію її дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями обвинуваченої, потерпілої та матеріалами кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченої.

Показання обвинуваченої.

Обвинувачена ОСОБА_2 під час судового розгляду вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, послідовно та в повній мірі підтвердила обставини вчиненого нею кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, та правову кваліфікацію дій не оспорювала та показала, що 01 липня 2026 року у вечірній час вона побачила потерпілу ОСОБА_6 на лавочці біля будинку, де вона проживає. Оскільки на той час між ними уже існували неприязні стосунки у зв`язку з тим, що чоловік ОСОБА_6 завдав тілесних ушкоджень її чоловіку, то вона підійшла до потерпілої, між ними виникла сварка, під час якої вона вдарила кулаком своєї правої руки в ділянку голови потерпілої. Шкодує з приводу вчиненого.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_2 , суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Статті 65-73 КК є кримінально-правовими нормами, які визначають загальні засади та правила призначення покарання.

Питання призначення покарання визначає форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Обвинувачена ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, яке згідно з положеннями ч.2 ст.12 КК України є кримінальним проступком, раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалася, одружена, має на утриманні трьох малолітніх дітей, її соціальні зв`язки та схильності, матеріальний стан, офіційно працевлаштована, за місцем проживання характеризується добре, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, групи інвалідності не має.

Враховуючи особу обвинуваченої, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, наслідки, які настали від кримінального правопорушення, відношення обвинуваченої до вчиненого і її поведінку після вчинення кримінального правопорушення, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання; виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також використовуючи дискреційні повноваження, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_2 покарання у виді штрафу.

Підстави для звільнення обвинуваченої від відбування покарання відсутні.

Мотиви ухвалення рішення щодо речових доказів і документів.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити згідно зі статтею 100 КПК України.

Речові докази: DVD-R диск з відеозаписом під назвою «Whatsapp-Video 2026-07-16 at 11.32.24», який долучений до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Під час досудового розслідування запобіжні заходи до обвинуваченої не застосовувались, суд також вважає можливим їх не застосовувати до набрання вироком законної сили.

Керуючись статтями 373-374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Речові докази: DVD-R диск з відеозаписом під назвою «Whatsapp-Video 2026-07-16 at 11.32.24», який долучений до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги – після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1