Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №950/2449/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2449/26

Номер провадження 3/950/1012/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м. Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Чхайло О. В., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 733560 від 31.07.2026 ОСОБА_1 звинувачується в тому, що він 31.07.2026 о 10:28 год., керуючи автомобілем МАЗ д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, рухаючись по пров. Клисів в м. Лебедині, не був уважний за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою під час зустрічного роз`їзду з транспортним засобом Форд Турнео д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував траекторію руху свого транспортного засобу та допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.3.б., п. 13.1 ПДР.

У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що викладені в протоколі факти не відповідають дійсності і свою вину він не визнає. Зауважив, що в даній дорожній ситуації водій автомобіля Форд повинен був надати йому перевагу в русі, так як перехрестя, на якому сталася пригода, є перехрестям з рівнозначними дорогами, але його вантажний автомобіль знаходився праворуч від автомобіля Форд. В той же час водій даного транспортного засобу переваги в русі йому не надав, виїхав на перехрестя та допустив зіткнення з його транспортним засобом. Вважає, що жодних порушень правил дорожнього руху він не допускав, ДТП сталася з вини водія автомобіля Форд.

Заслухавши особу, що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом є завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Ухвалюючи рішення, суд вважає, що досліджені судом докази не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке ставиться йому в вину.

Так, в матеріалах справи мається протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо останнього за ст. 124 КУпАП, з якого вбачається, що ОСОБА_1 31.07.2026 о 10:28 год., керуючи автомобілем МАЗ д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, рухаючись по пров. Клисів в м. Лебедині, порушив вимоги п. 2.3.б. п. 13.1 ПДР, внаслідок чого допустив зіткнення з іншим транспортним засобом - автомобілем Форд Турнео д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Однак, суд не може погодитися з вказаним звинуваченням та при прийнятті рішення враховує таке.

Відповідно до приписів п. 2.3.б, п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, у порушенні яких звинувачується ОСОБА_1 , установлено наступне:

- для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

За порушення зазначених вимог ПДР, які привели до настання дорожньо-транспортної пригоди, установлена відповідальність за ст. 124 КУпАП, як порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

При цьому суд зауважує, що адміністративним правопорушенням визнається лише винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність. Без вини відповідальність не настає. Вина особи є обов`язковою ознакою правопорушення і має бути повністю доведена належними доказами.

Принцип доказування за Кодексом України про адміністративні правопорушення полягає в обов`язку уповноважених органів та посадових осіб зібрати достатні фактичні дані для доведення вини особи, спираючись на презумпцію невинуватості та стандарти доведення поза розумним сумнівом.

В той же час належних, достатніх та беззаперечних доказів вини ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП суду надано не було та в ході судового розгляду не встановлено.

Так, з пояснень останнього встановлено, що в дорожній ситуації, описаній у протоколі ЕПР 1 № 733560 від 31.07.2026, він рухався вантажним автомобілем по провулку Клисів в м. Лебедині та виїжджав на рівнозначне перехрестя, тобто на нерегульоване перехрестя, на якому дороги не мають поділу на головну та другорядну.

Пунктом 16.12. Правил дорожнього руху установлено, що на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух.

Тобто у даному випадку діє правило «перешкоди справа» або «правої руки», яке полягає у тому, що той, у кого немає перешкоди з правого боку, має перевагу і їде першим.

З пояснень ОСОБА_1 також встановлено, що інший транспортний засіб марки «Форд» в цей час також виїжджав на зазначене перехрестя та знаходився зліва від його транспортного засобу.

У зв`язку з наданими поясненнями та запереченнями ОСОБА_1 , судом було визнано за доцільне дослідити матеріали справи № 950/2450/26 за ст. 124 КУпАП щодо іншого учасника ДТП – ОСОБА_2 , з яких встановлено, що останній в той день керував транспортним засобом Форд Турнео д.н.з. НОМЕР_2 та дійсно виїжджав на перехрестя в той час коли автомобіль МАЗ д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, під керуванням ОСОБА_1 виїжджав праворуч від нього.

За змістом наявного у вказаній справі протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № від 31.07.2026 звинувачення ОСОБА_2 , як винуватця ДТП, полягають у тому, що він, рухаючись по пров. Клисів м. Лебедин, проїжджаючи до рівнозначного нерегульованого перехрестя, не надав перевагу в русі транспортному засобу МАЗ з напівпричепом під керуванням ОСОБА_1 , який рухався з правого боку.

Крім наведено, зазначений факт також стверджується й схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якої автомобіль ОСОБА_2 та автомобіль ОСОБА_1 за напрямком руху розташовані один до одного так, що останній повинен був їхати першим.

Таким чином, судом установлено, що водій ОСОБА_1 мав перевагу в русі, оскільки на рівнозначному перехресті перешкоди з правого боку у нього були відсутні. В свою чергу водій автомобіля Форд Турнео повинен був надати право проїзду водієві автомобіля МАЗ, яким керував ОСОБА_1 , як такому, що наближався праворуч.

Разом з цим суд зауважує, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог пунктів 2.3.б, 13.1 ПДР ні протокол про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 733560 від 31.07.2026, ні схема місця ДТП, а так само й пояснення учасників ДТП жодним чином не доводять. Інші докази у справі відсутні.

Таким чином, належних та достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не був уважний за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою та не врахував траекторію руху свого транспортного засобу матеріли справи не містять та надані в ході судового розгляду не були.

В той же час обов`язок щодо збирання та доведення доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення (ст. 251 КУпАП).

Особа, яка притягається до відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Відповідно до статті 62 Конституції України та практики Верховного Суду, вина особи має доводитися доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях відзначає, що принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов`язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого; сторона обвинувачення має повідомити підсудного про висунуте проти нього обвинувачення (для того, щоб він міг підготувати і представити свій захист відповідно) та надати суду докази, достатні для його засудження (пункт 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) від 6 грудня 1988 року, пункт 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» (Janosevic v. Sweden) від 23 липня 2002 року).

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінивши всі наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає необхідним провадження у ній закрити на підставі ст. 247 КУпАП, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не є доведеною.

Керуючись ст. ст. 9, 247, 245, 251, 252, 280 КУпАП;

У Х В А Л И В :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі до Сумського апеляційного суду скарги через Лебединський районний суд Сумської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: Олександр ЧХАЙЛО