Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №709/2321/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/298/26 Справа № 709/2321/25 Категорія: ч. 1 ст.130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Шарая Л. О. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Поліщука А.Ю. та правопорушника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Поліщука А.Ю. на постанову Чорнобаївського райсуду Черкаської обл. від 24.02.2026 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Зарічне Джанкойського р- ну АР Крим, має середню освіту, одружений, працює інженером по обслуговуванні мереж ТОВ «Аватор», проживає АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 665,6 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 6.12.2025 р. о 23:47 год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Caddy, р/номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Шевченка, 117 у с. Чорнобай в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку проводився за згоди водія у лікаря ЧБЛ, чим порушив п. 2.9. а) ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник Поліщук А.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв`язку з відсутністю події та складу адмінправопорушення.

В апеляційній скарзі захисник вважає постанову суду незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про доведеність вини особи, не надавши належної оцінки всім доказам у їх сукупності та поклавши в основу рішення неналежні й недопустимі докази. На думку захисника, матеріали справи не містять належних доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у момент виявлення правопорушення, тоді як його пояснення про те, що за кермом перебувала інша особа, залишилися без належної перевірки та оцінки.

Крім того, адвокат вказує на істотне порушення права на захист, оскільки суд першої інстанції допитав працівника поліції за відсутності захисника, незважаючи на завчасно подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його хворобою. На переконання захисту, такі дії позбавили сторону захисту можливості поставити свідку запитання, висловити заперечення та реалізувати право на перехресний допит, чим порушено вимоги ст. 268 КУпАП, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також принципи змагальності та рівності сторін.

Також захисник зазначає, що заявлені під час судового розгляду клопотання були розглянуті формально, без належного мотивування, а окремі з них взагалі не знайшли відображення в оскаржуваній постанові. Крім цього, відеозапис, який міг мати істотне значення для правильного вирішення справи, судом не досліджувався.

Не погоджується адвокат і з оцінкою результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вказує, що зафіксований показник 0,24 проміле перебуває в межах допустимої похибки вимірювального приладу, а тому не може беззаперечно підтверджувати перебування особи у стані алкогольного сп`яніння. На думку захисту, за наявності сумнівів щодо достовірності результатів огляду вони, відповідно до ст. 62 Конституції України, мають тлумачитися на користь особи, яка притягається до адмінвідповідальності.

Крім того, у скарзі зазначено, що працівниками поліції було допущено порушення порядку документування адмінправопорушення та проведення огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим отримані докази є недопустимими. Захисник також стверджує про відсутність у матеріалах справи прямих доказів вини особи, вважаючи, що висновки суду ґрунтуються виключно на припущеннях.

Посилаючись на положення Конституції України, КУпАП, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, захисник вважає, що вина ОСОБА_1 не доведена належними, допустимими та достатніми доказами, а тому просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адмінправопорушення.

Заслухавши доповідь судді, захисника Поліщука А.Ю. та правопорушника ОСОБА_1 які підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необгрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушника.

Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 6.12.2025 р. о 23:47 год. по вул. Шевченка, 117 у с. Чорнобай Черкаської обл. водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Caddy, р/номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився лікарем КНП «Чорнобаївська багатопрофільна лікарня», чим порушив п. 2.9. а) ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.

Пунктом 2.9. а) ПДР, затверджених Постановою КМУ, від 10.10.2001 № 1306, заборонено водіям керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 та 4 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується протоколом про адмінправопорушення серії ЕПР1 № 533715 від 7.12.2025 р., у якому викладені обставини вчиненого адмінправопорушення (а. пр. 1); рапортом ст. інспектора Лук`яненка С.І. на ім`я нач. Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській обл. (а. пр. 2); чеком технічного пристрою Drager Alcotest 6810, результат позитивний 0,24 ‰ (а. пр. 3); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідного до якого у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота (а. пр. 4); направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. пр. 5); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння чи перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 7.12.2025 р. № 37 (а. пр. 6); копією постанови про накладення адмінстягнення по справі про адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6294308 від 7.12.2025 р. за ч. 1 ст. 121 КУпАП щодо ОСОБА_1 (а. пр. 7); відеозаписами, які долучені до матеріалів справи про адмінправопорушення на DVD-диску ( а. пр. 8).

Відповідно до долучених відеозаписів, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній погодився та повідомив, що алкогольні напої тривалий час не вживає, за результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу приладом Drager Alcotest було зафіксовано наявність алкоголю в розмірі 0,24 ‰. З таким результатом огляду ОСОБА_1 не погодився, тому працівники поліції запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в КНП «Чорнобаївська багатопрофільна лікарня», на що водій погодився. У медичному закладі водій ОСОБА_1 був оглянутий лікарем, огляд проведено з використанням газоаналізатора Drager, встановлено наявність алкоголю з показником 0,33 ‰. Водночас, у медичному закладі ОСОБА_1 із результатами огляду також не погодився та наполягав на проведенні додаткового огляду шляхом відбору зразків крові для проведення лабораторного дослідження, на що отримав відмову. Поліцейський пояснив ОСОБА_1 про те, що згідно з Інструкцією аналіз крові на вміст алкоголю проводять виключно водіям у непритомному стані або після дорожньо-транспортної пригоди.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушення ПДР, які були зафіксовані в протоколі про адмінправопорушення, а саме - п. 2.9. а) ПДР та наявний склад адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.

При цьому, стороною захисту не наведено жодних обставин, які б спростовували достовірність даних, відображених на відеозаписах та інших процесуальних документах.

У суду першої інстанції були наявні достатні та беззаперечні докази для ухвалення постанови про визнання винним та про притягнення водія ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляції, що судом першої інстанції було порушено принцип безсторонності, що начебто суд самостійно відшуковував докази винуватості, які в подальшому поклав в основу постанови, тому що перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції саме для перевірки доводів сторони захисту викликав та допитав свідка, витребував документи та лише дослідивши всі докази, у сукупності, надав їм оцінку, належним чином обґрунтував свої висновки та ухвалив законне рішення.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляції стосовно порушення права на захист, оскільки суд першої інстанції допитав працівника поліції за відсутності захисника, з огляду на те, що ОСОБА_1 приймав участь у допиті цього свідка, крім того сторона захисту мала право заявити суду клопотання про повторний допит свідка, але не скористалася таким правом.

Крім того, апеляційний суд вважає безпідставними посилання в апеляції на покази приладу Drager Alcotest, яким було зафіксовано наявність парів алкоголю у видихуваному повітрі в розмірі 0,24 ‰, під час проведення огляду на місці зупинки та на можливу похибку приладу з огляду на наступне.

Відповідно до Розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», вбачається, що огляд у закладах охорони здоров`я для виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем. Після цього проводиться лабораторне дослідження (за допомогою приладів), метою якого є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду, у якому, серед іншого, зазначаються ознаки сп`яніння особи, що безпосередньо виявлені та встановлені лікарем, за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторних досліджень встановлюється діагноз, який також вноситься до акту медичного огляду. Тобто, огляд особи щодо виявлення стану сп`яніння проводиться саме лікарем закладу охорони здоров`я, а не приладом. Прилад лише фіксує кількісні показники парів етилового спирту щодо ступеню стану сп`яніння, а лікар під час огляду особи виявляє та фіксує ознаки сп`яніння. Тому проведення лабораторного дослідження зразків біологічного середовища людини не слід ототожнювати з поняттям «медичний огляд», а як вбачається з відеозапису, працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу повідомлено ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, на місці зупинки було проведено огляд, в медзакладі лікар після виконання всіх вимог, передбачених відповідними законодавчими та нормативними актами, дійшов висновку, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння. І саме цей висновок суд першої інстанції дослідив та поклав його у основу постанови суду, якою визнав ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Ґірвісаарі проти Фінляндії»).

Інші аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму і не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими матеріалами провадження.

Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.

Будь-яких доказів, які б могли переконати суд у відсутності події та складу адмінправопорушення, в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності відсутні та суду апеляційної інстанції не надані, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об`єктивно спростувати його винність у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Чорнобаївського райсуду Черкаської обл. від 24.02.2026 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Поліщука А.Ю. – залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.