Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №291/337/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №291/337/26 Головуючий у 1-й інст. Федорчук І. В.

Номер провадження №33/4805/1132/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Рябенька Т. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Рябенька Т.С., за участі секретаря Хрус С.А., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності Бойко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника Бойка Андрія Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 10 червня 2026 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановила:

Постановою судді Ружинського районного суду Житомирської області від 10 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 29.03.2026 водій ОСОБА_1 о 06:40 год у с. Березянка по вул. Райдужна керував транспортним засобом ВАЗ 2106, д/н НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Бойко А.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що у працівників поліції не було законних підстав, визначених ст.266 КУпАП, для початку процедури огляду водія на стан сп`яніння. Зазначає, що працівники поліції, після зупинки транспортного засобу та висловлення пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння, не роз`яснили ОСОБА_1 його права передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП. Зазначає, що процедура оформлення направлення фактично не проводилась, не запропоновано його підписати та не було вручено. Не вбачається належної пропозиції пройти огляд в медичному закладі та роз`яснення наслідків відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №626867 водій ОСОБА_1 29.03.2026 о 06:40 год у с. Березянка по вул. Райдужна керував транспортним засобом ВАЗ 2106, д/н НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров`я.

Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 29.03.2026 серії ЕПР1 №626867 яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення, за змістом якого ОСОБА_1 від проходження освідування в установленому законом порядку на встановлення стану сп`яніння відмовився (а.с.1-2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 29.03.2026 (а.с.3); свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с.4); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.5); розписка про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (а.с.6); розписка про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с.7); заявка на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення (а.с.8); розписка про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом (а.с.9); копією постанови від 29.03.2026 про накладення адміністративного стягнення за ч.6 ст.121 КУпАП (а.с.10); повідомлення про наявність у порушника посвідчення водія (а.с.11); рапорт поліцейського СР ПП ВПД №2 Бердичівського РВП ГУНП у Житомирській області (а.с.12); відеозапис з нагрудної камери поліцейського який є безперервним та який повністю підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що порушник проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного приладу Alcotest Drager-6820 відмовився; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.03.2026 року, з якого вбачається, що порушник відмовився проходити огляд у закладі охорони здоров`я (а.с.13);

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відповідала вимогам ч.7 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» та була викликана порушенням з боку водія, а саме необладнаним причепом, відсутність номерного знаку та стопів. При спілкуванні з водієм у останнього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, запах з порожнини рота. ОСОБА_1 без примусу з боку працівників поліції відмовився від законної вимоги проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку. Останньому були роз`яснені відповідні права та обов`язки, наслідки ухилення від огляду на стан сп`яніння. Також, відеозапис свідчить, що ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом протоколу, який складений у його присутності, від підпису у якому та в інших документах він відмовився.

З відеозапису події вбачається, що працівники поліції повідомляють про наявні у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння та пропонують пройти освідування (06:41:20) на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, однак останній ухилявся від відповіді, з метою уникнути адміністративної відповідальності. Тому, працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, а саме, згідно відеозапису о (06:53:58) та (06:58:24), на що останній о (06:58:28) відповів «Відмовляюсь», слідом запропоновано пройти огляд в медичному закладі, знову відмова. Адміністративні матеріали оформлялись в присутності ОСОБА_1 , йому роз`яснено права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (07:00:44), повідомлено суть правопорушення та про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Водія відсторонено від керування транспортним засобом (07:40:13).

Такі обставини спростовують доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не були роз`яснені його права та не запропоновано огляд у медичному закладі, оскільки це спростовується наявним в матеріалах справи відеозаписом.

Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не були спростовані об`єктивні висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозапису, як належному та допустимому доказу, який містить фіксацію обставин, які мають значення для справи та які є достатніми для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у діях ОСОБА_1 ..

Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння.

Як убачається з матеріалів провадження, поліцією було встановлено наявність підстав уважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння з ознаками такого стану. На місці події поліцейський повідомив про виявлення в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (запах з порожнини рота), що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.1-2).

Отже, з урахуванням наведених вище обставин і вимог закону, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень у ході висування поліцією ОСОБА_1 вимог щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння чи безпідставності таких вимог.

Твердження захисту про те, що ОСОБА_1 не було вручено направлення на медичний огляд, є безпідставним, оскільки воно повністю спростовується наявністю цього документа в матеріалах справи.

Відповідно до положень спільної Інструкції МВС та МОЗ № 1452/735, направлення до закладу охорони здоров`я складається поліцейським для його подальшого пред`явлення лікарю-наркологу безпосередньо в медичному закладі. Цей документ не є процесуальним актом, який в обов`язковому порядку залишається на руках у водія (на відміну від копії протоколу), а виступає підставою для проведення дослідження лікарем. Наявність заповненого бланка направлення в матеріалах справи є прямим і беззаперечним доказом того, що поліцейський належним чином виконав свій обов`язок, оформив цей документ та мав намір направити водія на огляд. Те, що направлення фізично не опинилося в руках водія, обумовлено виключно протиправною поведінкою самого водія, який спочатку висунув вимогу про очікування адвоката, а потім категорично відмовився від поїздки до медичного закладу. За таких умов вручення бланка направлення особі, яка заздалегідь відмовилася їхати до лікарні, втрачає будь-який юридичний та практичний сенс.

Крім того, відеозапис з бодікамер поліцейських чітко підтверджує, що патрульний усно оголосив водію про направлення до конкретної медичної установи та пропонував пройти огляд, однак водій проігнорував цю законну вимогу. Таким чином, неотримання направлення є наслідком свідомої відмови самого водія від реалізації процедури огляду, що повністю охоплюється складом правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доводи захисту є лише намаганням уникнути відповідальності.

Дані зафіксовані на відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейські діяли з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Даних, які б ставили під сумнів рішення суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, в матеріалах справи не має, не надані такі дані і при апеляційному розгляді справи.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не надано.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

постановила:

Апеляційну скаргу захисника Бойка Андрія Степановича залишити без задоволення, а постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 10 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.С.Рябенька