Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №606/966/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/966/26Головуючий у 1-й інстанції Марціцка І.Б.

Провадження № 22-ц/817/1064/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу № 606/966/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року (постановлену суддею Марціцкою І.Б., дати складення повного тексту судового рішення не зазначено) про передачу справи на розгляд іншого суду за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі — ТОВ «Бізнес Позика», позивач, апелянт) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 29 березня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 укладено договір №529138-КС-002 про надання кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000.00 грн. Також 20 квітня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до договору №529138-КС-002 про надання кредиту, відповідно до якого відповідач отримав додатковий кредит у розмірі 5000.00 грн.

Позивач вказує, що свої зобов`язання за договором виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 15000.00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника (номер якої був зазначений позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів. Проте відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на 05 травня 2026 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 44630,00 грн з яких: 15000.00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21000.00 грн - заборгованість за процентами, 1130.00 грн — комісія за видачу, 7500 грн - заборгованість за відсотками відповідно до ст.625 ЦК України.

У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №529138-КС-002 від 29 березня 2025 року в розмірі 44630.00 грн та судові витрати за розгляд справи.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року дану справу передано за юрисдикцією до Господарського суду Тернопільської області.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області 09 жовтня 2025 року в справі №921/544/25, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 . З метою виявлення усіх кредиторів 09 жовтня 2025 року здійснено офіційне оприлюднення оголошення. Відтак, строк на подання кредиторських заяв до боржника в межах процедури банкруства сплив 08 листопада 2025 року.

На думку сторони відповідача, оскільки ТОВ «Бізнес Позика» не скористалося своїм правом та не пред`явило свої вимоги до відповідача в місячний строк в межах господарської справи №921/544/25 про неплатоспроможність фізичної особи, отже цивільна справа № 606/966/26 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягає цивільному судочинству та підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У зв`язку з викладеним просить ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року скасувати та закрити провадження у цивільній справі.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду про передачу справи на розгляд іншого суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про передачу справи за юрисдикцією до Господарського суду Тернопільської області, суд першої інстанції виходив з того, що Господарським судом Тернопільської області у господарський справі № 921/544/25 відкрито провадження про неплатоспроможність ОСОБА_2 . Суд у своїй ухвалі послався на положення п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції є обґрунтований.

Судом встановлено наступні обставини.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09 жовтня 2025 року в справі №921/544/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року в справі № 606/966/26 про стягнення заборгованості за кредитним договором відкрито провадження.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Так, згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ визначений за правилами іншого судочинства.

21 квітня 2019 року набрав чинності КУзПБ та з 21 жовтня 2019 року його введено в дію.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, окрім випадків, наведених у вказаному пункті.

Відповідно до статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 3 статті 7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц (провадження №14-404цс19), від 28 січня 2020 року у справі №50/311-б (провадження №12-143гс19), від 18 лютого 2020 року у справі №918/335/17.

Відповідно до статті 9 Закону України №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей визначених Законом.

Згідно з положеннями вказаного вище закону з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, тобто закон передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Згідно з приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, згідно з частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що позовна заява ТОВ «Бізес Позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, була зареєстрована Теребовлянським районним судом Тернопільської області 26 травня 2026 року, та ухвалою суду 28 травня 2026 року відкрито провадження.

Тобто, у день надходження до суду першої інстанції вказаної вище позовної заяви, а також постановлення оскаржуваної ухвали (25 червня 2026 року), Господарським судом вже було відкрито провадження у справі №921/544/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що цивільна справа за позовом ТОВ «Бізес Позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягає передачі до Господарського суду Тернопільської області, яким відкрито провадження у справі про неплатоспроможність відповідача ОСОБА_2 .

Доводи апелянта про те, що строк на подання кредиторських заяв до боржника в межах процедури банкрутства сплив 08 листопада 2025 року, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вказана обставини підлягає дослідженню судом в межах господарської справи №921/544/25.

Твердження апелянта про те, що існують підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки вказане не ґрунтуються на вимогах закону та не узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана у вказаній справі ухвала Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року постановлена з дотриманням п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, а наведенні апелянтом доводи зазначених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови — 24 серпня 2026 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Н.М. Храпак

М.В. Хома