Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №678/1253/26 — Летичівський районний суд Хмельницької області

КОПІЯ

Єдиний унікальний номер справи 678/1253/26

Провадження №2-678-698/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Лазаренка А. В.,

за участю секретаря судового засідання Непийвода Л. Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у селищі Летичів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

05 серпня 2026 року на адресу суду надійшла позовна заява про розірвання шлюбу, в обґрунтування якої зазначено, що позивач з відповідачем по справі ОСОБА_2 перебуває у шлюбі, який зареєстровано Летичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 15 жовтня 2022 року, актовий запис № 75, свідоцтво серія НОМЕР_1 . На даний час з відповідачем по справі проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Спільних дітей не мають. Подружнє життя з відповідачем не склалося, через різні погляди на життя, несумісність характерів, що сприяло постійним непорозумінням, сваркам, що негативно вплинуло на розвиток їхньої сім`ї. Фактичні шлюбні відносини припинені з серпня 2025 року. На даний час їхній шлюб існує лише в юридичній площині та має формальний характер. За таких обставин збереження шлюбу та подальше спільне життя суперечить інтересам сім`ї. Спору щодо розподілу спільного майна між ними немає.

Просить шлюб розірвати, розгляд справи здійснити без її участі, за наявними у справі документами. Судові витрати - покласти на відповідача по справі ОСОБА_2 .

06 серпня 2026 року прийнято до розгляду справу за позовною заявою та відкрито спрощене позовне провадження.

У позовній заяві та заяві від 12 серпня 2026 року, позивач ОСОБА_1 просить справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги задовільнити повністю, проти винесення заочного рішення не заперечує.

У заяві від 24 серпня 2026 року відповідач ОСОБА_2 просить про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає та не заперечує щодо розірвання шлюбу. До заяви долучив довідку про проходження військової служби за контрактом у військовій частині.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

В ч. 1 ст. 51 Конституції України зазначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

У ст. 56 СК України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини (ч. 3). Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (ч. 4).

В силу ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Як зазначено у ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя (ч. 1). Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2).

У ч. 1 ст. 113 СК України зазначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

У пункті 126 рішення у справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».

Судом встановлено, що 15 жовтня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, який було зареєстровано Летичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про що зроблено актовий запис № 75, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини – ОСОБА_4 .

За таких обставин, суд, приходить до висновку, що позовна заява про розірвання шлюбу є виваженою та свідомою, відповідає дійсній волі, причини, з яких сторона наполягає на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, сімейні стосунки подружжя є формальними, поновити шлюбно-сімейні стосунки сторони наміру не мають, сторони не примирилися, не ведуть спільного господарства, у зв`язку з чим подальше спільне життя як подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, та порушувало принцип добровільності шлюбу, визначений статтею 24 Сімейного кодексу України, що має істотне значення, а отже перешкод для розірвання шлюбу суд не вбачає.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»: Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Цивільна справа про розлучення не пов`язана з виконанням військового або службового обов`язку. Таким чином, судові витрати підлягають розподілу на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою позовної заяви передбачено сплату судового збору у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто за подання позовної заяви про розірвання шлюбу позивач має сплатити 1331,20 грн.

Як вбачається з квитанції до платіжної інструкції про переказ готівки АТ «Ощадбанк» № 34 від 31 липня 2026 року, позивачем сплачено судовий збір у сумі 1332 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

За таких обставин, зважаючи на заяву відповідача про визнання позову, відсутність заяви позивача про повернення надміру сплаченої суми судового збору у розмірі 0,80 коп., суд вважає за можливе стягнути 50% сплаченої суми судового збору на користь позивачки з відповідача у розмірі 665,60 грн. та повернути позивачці з державного бюджету 50 % сплаченої суми судового збору у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 42-43, 49, 76-83, 89, 128, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-284, 288-289, 351-352, 354-355 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 15 жовтня 2022 року Летичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис № 75.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 665 грн. 60 коп. судового збору, сплаченого відповідно до квитанції до платіжної інструкції про переказ готівки АТ «Ощадбанк» № 34 від 31 липня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованою за адресою АДРЕСА_1 , відсутній зареєстрований електронний кабінет

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , відсутній зареєстрований електронний кабінет

Суддя: підпис А. В. Лазаренко

Суддя: А. В. Лазаренко