Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №464/6233/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6233/26

пр.№ 2-о/464/274/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2026 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючої – судді - БЕСПАЛЬОК О.А.

з участю секретаря судових засідань – ФІТЬО В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 з участю заінтересованої особи Сихівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту смерті її матері – громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Воскобійники Шишацького району Полтавської області, зареєстрованої у АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі Слов`яносербськ Луганської області у віці 82 років.

В обґрунтування заяви покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у стаціонарі хірургічного відділення Слов`яносербської районної лікарні, що на АДРЕСА_2 , внаслідок онкологічного захворювання. Маючи в наявності копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 24 квітня 2026 року Слов`яносербським районним відділом запису актів цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції ЛНР, звернулась до Сихівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо реєстрації факту смерті її матері. Однак отримала відмову, оскільки надане свідоцтво оформлене на території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, таке не відповідає встановленій формі документів відповідно до чинного законодавства України та не є підставою для проведення державної реєстрації смерті. Додатково їй було роз`яснено, що рішення суду про встановлення факту смерті особи є єдиною підставою для державної реєстрації смерті особи на території, не підконтрольній українській владі. Оскільки постановою ВРУ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» №254-УІІІ від 17 березня 2015 року селище Слов`яносербськ Луганської області є тимчасово окупованим населеним пунктом, тому не має іншої змоги провести державну реєстрацію смерті своєї матері, окрім як звернутися до суду з заявою. Встановлення даного факту їй необхідне для прийняття спадщини. Просила заяву задоволити.

Заявниця в судове засідання не прибула, однак її неявка не є перешкодою для розгляду судом заяви.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

У відповідності до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 22 вересня 1983 року відділом ЗАГС Слов`яносербського «РИКА» Ворошиловоградської області ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у сім`ї ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

З копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 23 лютого 1999 року Слов`яносербським РВ УМВС України у Луганській області вбачається, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у с.Воскобійники Шишацького району Полтавської області.

До заяви про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території додано копію медичного свідоцтва про смерть серії 43 №269060148 від 03 квітня 2026 року та свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видані органами окупаційної влади ЛНР.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 8 ч.1 ст.315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Постановою ВРУ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» №254-УІІІ від 17 березня 2015 року селище Слов`яносербськ Луганської області є тимчасово окупованим населеним пунктом.

За змістом статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація факту смерті, встановленого у судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду.

Згідно зі ст.17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами як джерело права, необхідно враховувати висновки суду у справах протии Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року), Молдови та Росії (Mozer v. The Republicof Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року), де наголошено, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою). Цей висновок в контексті сформульованого у Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку, який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватись недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованих територіях, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цих територій при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Відповідно до роз`яснень, даних в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року, суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Заявниця звернуласьдо суду із заявою про встановлення факту смерті матері – ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що не має належних документів, передбачених законодавством України, для реєстрації факту смерті цієї особи. Ці обставини обґрунтовуються доказами, доданими до заяви.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт смерті ОСОБА_3 і визначає датою її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 та місцем смерті селище Слов`яносербськ Слов`яносербського району Луганської області, Україна.

Приписами п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, а відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідне заявниці для державної реєстрації смерті, отримання свідоцтва про смерть та прийняття спадщини.

З огляду на викладене, суд вважає, що дійсно для проведення державної реєстрації смерті особи є обєктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, якою є заявниця, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати заявницею свідоцтво про смерть, виданого державним органом України.

Відповідно до ст.317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною радою України, підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та ст.ст.12,81,264,265,315,317,430 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 задоволити.

Встановити факт смерті громадянки України жіночої статі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Воскобійники Шишацького району Полтавської області, зареєстрованої у АДРЕСА_1 , та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі Слов`яносербськ Луганської області Україна у віці 82 років.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК

Беспальок О. А.