Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №447/353/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/702/26

Справа №447/353/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

27.08.2026 м.Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області в складі

головуючої судді - Рябчун А. В.,

за участю секретаря – Бойко О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаїв в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (далі – ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.02.2021 року між ТОВ «ФК «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №176112 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора та був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися. Позивач зазначає, що ці правила є публічною офертою у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок та умови кредитування, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Позивач зазначає, що відповідно до вказаного договору кредиту ТОВ «Займер» надало ОСОБА_1 кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, виконати інші обов`язки, передбачені договором. Так, сума виданого кредиту – 1500,00 грн., дата надання кредиту – 03.02.2021 року, строк кредиту – 30 днів, валюта – гривня, стандартна процентна ставка – 2 % в день. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором станом на 24 листопада 2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 7 830,00 грн., а саме: 1 500,00 грн. – заборгованість за сумою кредиту, 6 330,00 грн. – заборгованість за процентами.

Посилається на те, що 28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Ураховуючи наведене, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №176112 від 03 лютого 2021 року в сумі 7 830,00 грн., з яких: 1 500,00 грн. – заборгованість за сумою кредиту; 6 330,00 грн. - сума заборгованості за процентами; вирішити питання щодо розподілу судових витрат та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, 500,00 грн – канцелярські витрати.

Процесуальні дії суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2026 року справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 03 лютого 2026 року, з урахуванням ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2026 року про виправлення описки, позовну заяву ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб. Розгляд справи призначено на 02 березня 2026 року.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 02 березня 2026 року розгляд даної справи відкладено на 30 березня 2026 року у зв`язку з неявкою учасників судового процесу.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 30 березня 2026 року клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Дмитришиної Т. І. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції – задоволено. Постановлено розгляд справи проводити в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 30 березня 2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 30 квітня 2026 року.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 29 квітня 2026 року у задоволенні клопотання ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» - адвоката Пархомчука С. В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції – відмовлено.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 30 квітня 2026 року у клопотання ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» - адвоката Пархомчука С. В. про витребування доказів – залишено без розгляду.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 30 березня 2026 року, з урахуванням ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 12 травня 2026 року про виправлення описки, розгляд даної справи відкладено на 26 травня 2026 року у зв`язку з неявкою учасників судового процесу.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 25 травня 2026 року клопотання представника ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» - адвоката Пархомчука С. В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції – задоволено. Постановлено розгляд справи проводити в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 26 травня 2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 11 червня 2026 року.

Протокольною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 11 червня 2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 24 червня 2026 року.

Протокольною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 червня 2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 18 серпня 2026 року.

18 серпня 2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 27 серпня 2026 рокуу зв`язку з перебуванням представника відповідача у відпустці.

27 серпня 2026 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача – адвоката Дмитришиної Т. В. про розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання 27 серпня 2026 року представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно.

За таких обставин, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23), якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).

З огляду на наявність достатніх матеріалів у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Доводи особи, яка подала відзив на позовну заяву

У березні 2026 року від представника відповідача - адвоката Дмитришиної Т. І. надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки довідка про ідентифікацію, сформована первісним кредитором, не може бути безпірним доказом проведення ідентифікації відповідача під час укладення договору; виписка з особового рахунку за кредитним договором не є належним та достатнім доказом наявності кредитної заборгованості у розмірі, зазначеному у виписці. Вважає, що у матеріалах справи відсутні належні докази перерахування коштів на банківський рахунок відповідача. Крім того, посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 з 25.02.2022 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період, є учасником бойових дій, отже, звільнений від сплати відсотків. Також зазначено, що відповідач є звільненим від сплати судового збору, оскільки є учасником бойових дій.

Просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати за надану правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на позовну заяву

У березні 2026 року представник ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» - адвокат Пархомчук С. В. подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову є необгрунтованими, оскільки до матеріалів позову долучено докази, що підтверджують укладення кредитного договору, перерахування коштів та невиконання умов договору відповідачем. Крім того зазначає, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідач не надавав інформацію про статус військовослужбовця первинному кредиторові.

Вважає, що витрати зі сплати судового збору слід стягувати з відповідача, оскільки справа не стосується його прав, як учасника бойових дій. При цьому заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та не підлягають стягненню з позивача.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 03.02.2021 року між ТОВ «ФК «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №176112 про надання фінансового кредиту на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума виданого кредиту – 1500,00 грн., дата надання кредиту – 03.02.2021 року, строк кредиту – 30 днів, валюта – гривня, стандартна процентна ставка – 2 % в день.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором станом на 24 листопада 2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 7 830,00 грн., а саме: 1 500,00 грн. – заборгованість за сумою кредиту, 6 330,00 грн. – заборгованість за процентами.

Згідно з довідки-підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, наданої ТОВ «Профіт Гід», 03 лютого 2021 року о 12:30 год. здійснено трансакцію №31234-82094-70453 на суму 1 500,00 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 , емітент Приват Банк , опис – видача кредиту №176112.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_2 від 05.11.2019 року ОСОБА_1 з 25 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України № 69/2022 призваний у Збройні Сили України за загальною мобілізацією.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 12.03.2025 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Електронний договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку: «Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.

Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4528/16 ( пункти 81-85) що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Суд бере до уваги вищевказані висновки Верховного Суду та вважає, що нарахування відсотків за користування кредитом може здійснюватись на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України виключно протягом строку дії договору.

Судом враховано, що ТОВ «Займер» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором № 176112 від 03 лютого 2021 року, який укладено відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Факт укладення договору підтверджується довідкою про ідентифікацію про те, що клієнт ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , з яким укладено договір № 176112 від 03.02.2021 ідентифікований ТОВ «ЗАЙМЕР».

Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/. Одноразовий ідентифікатор – AV9592, Дата відправки ідентифікатору позичальнику – 03.02.2021, Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - 380964331472.

Факт надання позивачем відповідачу кредиту у сумі 1500,00 грн підтверджується інформаційною довідкою ТОВ ПрофітГід, відповідно до якої 03.02.2021 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 1500,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 за видачу кредита №176112.

Відповідно до умов договору (п. 1.2) його укладено строком на 30 днів.

Розмір відсотків за Договором становить 2 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Таким чином, нарахування відсотків за користування кредитом в цій справі має становити 1 500 х 2% х 30= 900 гривень.

Таким чином, в частині стягнення заборгованості за процентами позовні вимоги підлягають задоволенню в частині 900 гривень, а не 6 330,00 гривень, як просить позивач.

За встановлених у справі обставин стягненню з відповідача підлягає заборгованість за тілом кредиту в сумі 1500 грн та заборгованості за процентами в межах строку кредиту в сумі 900,00 грн, в загальній сумі 2 400,00 грн, а отже, позов належить задовольнити частково. В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими поза межами строку кредитування, належить відмовити.

Щодо списання процентів за користування кредитом відповідно до пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

З наданої представником відповідача копії військового квитка серії НОМЕР_2 від 05.11.2019 року, посвідчення УБД від 12.03.2025 року суд встановив, що відповідач перебуває на військовій службі з 25 лютого 2022 року.

Строк дії кредитного договору, в межах якого нараховані відсотки за користування кредитом, закінчився 04 березня 2021 року.

Таким чином, відсутні підстави для застосування до укладеного Відповідачем кредитного договору вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у частині не нарахування відсотків за користування кредитом за весь час служби.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що 28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пунктом 1 частини 1 статті 512, статтею 514, частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач, як новий кредитор за кредитним договором, набув право вимоги до відповідача, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість відповідача за кредитним договором, задовольнивши позов частково.

З огляду на вищевказане суд вважає, що позов ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», до якого перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості необхідно задовольнити частково та стягнути з останнього на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість у розмірі 2 400,00 грн., з яких: 1 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 900,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно зі статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи зазначене, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 816,03 грн., оскільки позов задоволено на 30,65%.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу

У позовній заяві представником позивача адвокатом Пархомчуком С. В. подано заяву про розподіл судових витрат, у якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. та канцелярські витрати у розмірі 500,00 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги те, що позовні вимоги задоволено на 30,65%, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на рахунок позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 065,00 грн.

Щодо вимоги представника позивача про відшкодування канцелярських витрат та поштових витрат у розмірі 500,00 грн, суд вважає такі частково обгрунтованими з огляду на те, що представником позивача надано суду підтвердження вказаних витрат лише на суму 184,00 грн (поштові витрати). Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 56,40 грн, оскільки позов задоволено на 30,65%.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати за надану правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, проте доказів понесення таких витрат суду не надано, відтак, суд позбавлений можливості вирішити питання щодо стягнення з позивача заявлених представником відповідача витрат на правничу допомогу на користь відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 512, 514, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 628, 629, 639 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» суму заборгованості за кредитним договором № 176112 від 03 лютого 2021 року в розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) гривень 00 грн., з яких:

- 1 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 900,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

У задоволенні решти позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 816 (вісімсот шістнадцять) гривень 03 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 3 065 (три тисячі шістдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» понесені поштові витрати у розмірі 56 (п`ятдесят шість) гривень 40 копійок.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівської апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 27 серпня 2026 року.

Суддя Анна Рябчун