Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №180/1738/26 — Марганецький міський суд Дніпропетровської області

180/1738/26

3/180/547/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 р. Суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області Янжула О.С., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшла з відділення поліції №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянина України, проживаючого за

адресою:

АДРЕСА_1 ,-

за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 №709544 від 03.07.2026 року, 03.07.2026 року о 11.54 год. в м. Марганець вул. Григорія Сковороди 43, водій керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Протокол Серії ААД №994967 від 15.03.2026 року був притягнутий до адмінвідповідальності за ч. 5 ст. 126. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п. 2.1.а ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 до суду не з`явився, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином про, що в матеріалах справи містяться відповідні докази, заяв чи клопотань не надав, про причини неявки не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 252 КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Диспозиція частини п`ятої статті 126 КУпАП передбачає нормативне правило наступного змісту: «адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті".

Отже, необхідною умовою для застосування до порушника відповідальності, передбаченої вищевказаними статтями є, зокрема, наявність доказів, які б безпосередньо свідчили про порушення викладених вище вимог.

Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

До протоколу Серії ЕПР1 №709544 від 03.07.2026 року, в якості доказу вини ОСОБА_1 долучено рапорт працівника поліції, який відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі № №524/5741/16-а не може вважатися належним і допустимим доказом учинення особою адміністративного правопорушення, три довідки, складені інспектором САП Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області ст. лейтенантом поліції В. Олійник стосовно яких: інформація щодо отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутня; відомості щодо належності транспортного засобу марки "ИЖ- мотоцикл" без д.н.з., відсутні; повідомлення про те, що ОСОБА_1 , 15.11.2006 року, АДРЕСА_1 , згідно бази ІПНП на протязі року притягувався до адміністративної відповідальності 14.04.2026 року за ч. 5 ст. 126 КУпАП, які також не несуть жодної доказової бази учинення особою даного адміністративного правопорушення, а також копію постанови Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на шість років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 саме інкримінованого правопорушення не надано, а саме: відсутній відеозапис правопорушення, не здійснено допит свідків та не надано іншого можливого доказу.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свободі протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Дослідивши письмові матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

У зв`язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Вищевикладене свідчить про те, що працівниками поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки у судовому засіданні не доведено обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Керуючись ст.ст.24, 247, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляцій-ним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя: О. С. Янжула