Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №212/5770/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/5770/26

2/212/4849/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді – Феняка О.Р., з участю секретаря судового засідання Луценко А.С., представника позивача Лисенка С.М., розглянувши у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЧАСОВОЯРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; третя особа: ЧАСІВ-ЯРСЬКА ДЕРЖАВНА НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Покровського районного суду міста Кривого Рогу із позовною заявою до ЧАСОВОЯРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; третя особа: ЧАСІВ-ЯРСЬКА ДЕРЖАВНА НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який постійно проживав в АДРЕСА_1 . На випадок своєї смерті ОСОБА_3 залишив заповіт, яким заповів усе належне йому майно своїй онуці — ОСОБА_1 . Донькою ОСОБА_3 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 04.05.1968. 17.02.1990 ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після укладення шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 17.02.1990. В подружжя ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася донька ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 20.02.2001. Таким чином, позивачка є онукою спадкодавця по лінії матері. У зв`язку з чим, за наявності, заповіту спадкування після померлого має відбуватися у відповідності до вимог глави 85 ЦК України за заповітом. На момент смерті спадкодавця спадкоємцю ОСОБА_1 було 11 років. У зв`язку з чим, спадщину ОСОБА_1 прийняла відповідно до вимог ч. 4 ст. 1268 ЦК України та звернулася до Часів-Ярської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, за наслідками чого було відкрито спадкову справу. До спадкової маси увійшли акції АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», квартира АДРЕСА_2 . Після відкриття спадкової справи позивачка оформила право власності на частину спадкового майна — акції АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат». Оформити спадщину на належну спадкодавцю квартиру вона не встигла. У зв`язку з війною, після 24.02.2022 виїхала за кордон. Документи на майно та інші речі залишились в квартирі АДРЕСА_2 . Наразі місто Часів Яр є майже окупованим, отримати доступ до вказаної квартири неможливо. Вжитими заходами, шляхом звернення до органів поліції, встановити місце знаходження документів на вказану квартиру також не вдалося, що підтверджується листом ГУНП в Донецькій області від 4287?2026 від 30.03.2026 (13959). За таких обставин спадкоємець позбавлений можливості оформити своє право власності на спадкове майно. Відповідно до листа Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.03.2026 «За наявною у міжрегіональному управлінні інформацією нотаріус ОСОБА_8 до 14 лютого 2024 року працювала державним нотаріусом Часів-Ярської державної нотаріальної контори. Відповідно до листа Донецького обласного нотаріального архіву від 28.03.2026 № 164/01-14 у відповідь на запит повідомлено, що документи Часів-Ярської державної нотаріальної контори за період 1994–2001 рр. знаходяться в архівосховищах у м. Донецьку, доступ до яких наразі відсутній. Документи з 2002 року евакуйовані в більш безпечний регіон. Щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), рекомендовано звернутися до Другої краматорської державної нотаріальної контори, яка наразі виконує обов`язки Часів-Ярської контори. На адвокатський запит від 23.03.2026 № АБ-С586-3/1 про надання інформації до Другої краматорської державної нотаріальної контори, який був скерований засобами електронної пошти та ПАТ «Укрпошта», відповіді надано не було. В телефонній розмові державний нотаріус Костюкова Н.С. повідомила, що в місті Краматорську вже тиждень немає світла і відповідь на адвокатський запит вона надати не може, бо в неї відсутній доступ до електронної пошти. Спадкові справи збереглися, однак для їх пошуку та отримання необхідний відповідний запит. Разом з тим отримання свідоцтва про право на спадщину є неможливим в позасудовому порядку, оскільки спадкоємець відповідно до підпункту 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України повинен надати нотаріусу оригінали документів, що посвідчують право власності на майно («Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.») Оскільки вказані документи залишились в спадковому майні, а територія наразі є частково окупованою, а частково на ній ведуться активні бойові дії, то отримати іншим шляхом документи на спадкове майно не представляється за можливе. Доказом того, що вказана квартира належала спадкодавцю є Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України, НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі Договору міни від 28.11.2007 за р. № 2214. КП «Бахмутське БТІ» інформації на адвокатський запит від 26.03.2026 № АБ С586-6/1 на надало. В телефонному режимі повідомили, що відповіді слід чекати в порядку черговості і станом на 21.04.2026 відповідь на запит не надана. За таких обставин єдиним способом захисту прав спадкоємця є визнання цього права в судовому порядку. У зв`язку з цим позивачка змушена звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 27.04.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, розпочато підготовче провадження із проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 09.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача направив на адресу суду лист з проханням розглянути справу за відсутності представника відповідача та просив винести судове рішення відповідно до вимог діючого законодавства.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі письмові докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, встановивши фактичні обставини справи, дійшов до такого висновку.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який постійно проживав в АДРЕСА_1 . На випадок своєї смерті ОСОБА_3 залишив заповіт, яким заповів усе належне йому майно своїй онуці — ОСОБА_1 , що підтверджено наявними в матеріалах спадкової справи №125/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 свідоцтва про смерть актовий запис 248 та заповіту від 20.12.2007 №2435.

Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджується наступним. Донькою ОСОБА_3 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 04.05.1968. 17.02.1990 ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після укладення шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 17.02.1990.

В подружжя ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася донька ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 20.02.2001. Таким чином, позивачка є онукою спадкодавця по лінії матері.

На момент смерті спадкодавця спадкоємцю ОСОБА_1 було 11 років. У зв`язку з чим, спадщину ОСОБА_1 прийняла відповідно до вимог ч. 4 ст. 1268 ЦК України та звернулася до Часів-Ярської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, за наслідками чого було відкрито спадкову справу. До спадкової маси увійшли акції АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (ЄДРПОУ 00191773), квартира АДРЕСА_2 , що підтверджено наявними в матеріалах спадкової справи №125/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заяви від 12.12.2017.

Вжитими заходами, шляхом звернення до органів поліції, встановити місце знаходження документів на вказану квартиру також не вдалося, що підтверджується листом ГУНП в Донецькій області від 4287?2026 від 30.03.2026 (13959).

Відповідно до листа Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.03.2026 «За наявною у міжрегіональному управлінні інформацією нотаріус ОСОБА_8 до 14 лютого 2024 року працювала державним нотаріусом Часів-Ярської державної нотаріальної контори.

Відповідно до листа Донецького обласного нотаріального архіву від 28.03.2026 № 164/01-14 у відповідь на запит повідомлено, що документи Часів-Ярської державної нотаріальної контори за період 1994–2001 рр. знаходяться в архівосховищах у м. Донецьку, доступ до яких наразі відсутній. Документи з 2002 року евакуйовані в більш безпечний регіон.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України, НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі Договору міни від 28.11.2007 за р. № 2214.

Суд, надаючи оцінку доводам позивача та перевіряючи обґрунтованість заявлених ним вимог, виходить з такого.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (у редакції станом на час подачі позову), Часовоярська міська територіальна громада віднесена до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018року у справі № 760/14438/15-ц.

Отже, розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Тобто положення статті 392 ЦК України спрямовані на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція викладена у пункті 13 постанови Верховного Суду від 20 березня 2018року у справі № 910/1016/17, пункті 12 постанови від 17 квітня 2018року у справі № 914/1521/17).

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

За встановлених у справі обставин, безумовно свідчать про те, що право власності не визнається, а тому воно підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання за ним права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності умови, що реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Позивачем право власності набуте у 2017 році. Отримані судом докази, свідчать про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на будинок.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

У справі «Рисовський проти України» («Rysovskyy v. Ukraine») (заява № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011року, набуло статусу остаточного 20 січня 2012 року) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява № 33202/96, пункт 120, ЕСНR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява № 48939/99, пункт 128, ЕСНR 2004-ХІІ, «Megadat.com S.r.I. проти Молдови», заява № 21151/04, пункт 72, від 08 квітня 2008року, «Москаль проти Польщі», заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010року, «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008року) і сприятимуть юридичній визначеності в цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», пункт 128, «Беєлер проти Італії», пункт 119).

У пункті 71 рішення у справі ЄСПЛ «Рисовський проти України» («Rysovskyy v. Ukraine») зазначив, що принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

На підставі викладеного, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем було доведено належними та допустимими доказами його право власності на житловий будинок, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дані відомості відсутні, позивач не може розпоряджатися своїм майном, а також ініціювати питання щодо отримання компенсації за зруйноване житло, що порушує його право власності, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке підлягаю захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України, у зв`язку з чим, заявлені ним позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ЧАСОВОЯРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; третя особа: ЧАСІВ-ЯРСЬКА ДЕРЖАВНА НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування – задовольнити.

В порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати за його онукою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Часовоярська міська рада, ЄДРПОУ 040552867, адреса: Донецька область, Бахмутський район, м.Часів Яр, вул.Цілинників, буд.1.

Третя особа: ЧАСІВ-ЯРСЬКА ДЕРЖАВНА НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА ЄДРПОУ 23599809, адреса: Харківська область, м.Харків, вул.Донця Григорія, буд.18-а.

Повний текст рішення складено і підписано 27 серпня 2026 року.

Суддя: О. Р. Феняк