Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №211/10916/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/10916/25

Провадження № 2/211/1494/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 серпня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.,

секретаря судового засідання Андрійченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2025 року представник позивача Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» Хлистун О.В. звернулася до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за теплову енергію. витрачену на загально-будинкові потреби опалення у розмірі 9 583,56 грн. за період з 01.11.2020 року по 01.08.2025 року, суму інфляційних втрат у розмірі 160,87 грн., 3% річних в розмірі 52,40 грн. за період з 01.01.2021 року по 01.02.2022 року, заборгованість за абонентське обслуговування в розмірі 1 183,70 грн. за період з 01.11.2020 року по 01.08.2025 року; стягнути судовий збір, витрати, пов`язані з відправленням листа відповідачу у розмірі 45 грн. та витрати, пов`язані з отриманням витягу у розмірі 45 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» є обласним теплопостачальним підприємством, яке виробляє теплову енергію для забезпечення споживачів послугами з централізованого опалення. Здійснюючи свою діяльність, позивач в опалювальний період забезпечує тепловою енергією житловий будинок АДРЕСА_1 . Квартира відповідача знаходиться у вищевказаному багатоповерховому житловому будинку, підключеному до системи централізованого теплопостачання. Власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 , на ім`я якого в ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , що відповідає вищевказаній квартирі та відповідно до якого нараховується плата за теплову енергію, а також обліковується інформація щодо цієї квартири. Приміщення (квартира) відповідача обліковується на підприємстві як таке, що в установленому законом порядку було відключено від внутрішньобудинкової системи централізованого теплопостачання та яке обладнано системою індивідуального опалення. Оскільки квартира відповідача знаходиться в багатоквартирному будинку, який приєднано до системи централізованого теплопостачання, тому він є споживачем житлово-комунальних послуг та на ці відносини поширюється дія Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, на підставі якого між позивачем та відповідачем, як споживачем послуги з постачання теплової енергії, фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Будинок, в якому розташована квартира відповідача, обладнаний лічильником. Однак відповідач у повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснював, у результаті чого виникла заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2020 року по 01.08.2025 року у розмірі 9 583,56 грн. Звернень відповідача щодо не проведення стягнення з наданням підтверджуючих документів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №205, теплопостачальній організації не надходило. Указану суму заборгованості, а також плату за абонентське обслуговування за період з 01.01.2021 року по 01.08.2025 року у розмірі 1 183,70 грн., а також за період з 01.01.2021 року по 01.02.2022 року інфляційні втрати у розмірі 160,87 грн. та 3% річних у розмірі 52,40 грн., позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.

22.01.2026 року через підсистему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 направив на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що квартира АДРЕСА_3 офіційно відключена від мереж централізованого опалення та обладнана системою індивідуального (автономного) опалення, що підтверджується відповідною технічною документацією. Позивач нараховує плату за опалення місць загального користування. Однак, у під`їзді будинку, де розташована квартира, повністю відсутні опалювальні прилади (батареї). Також відповідач зазначає, що з лютого 2022 року у вказаній квартирі фактично не проживає, жодних договорів з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» не підписував. Крім того, вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за період з 01.11.2020 року по 17.09.2022 року заявлені поза межами строку позовної давності, а тому на цій підставі просить відмовити у їх задоволенні.

Крім того, 27.01.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подано заперечення, у яких останній просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку із спливом строків позовної давності та з огляду на ті самі підстави, що зазначені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, в прохальній частині позову просить суд розглядати справу у її відсутність за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач та його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Представником відповідача Широким В.В. через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подано клопотання про розгляд справи за їх з відповідачем відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, врахувавши доводи позивача та позицію відповідача, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОКП «Донецьктеплокомуненерго» є постачальником послуг з централізованого опалення багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до актів про підключення житлового будинку до системи централізованого опалення №157/ від 02.11.2020 року, 25.10.2021 року, 01.11.2022 року, 01.11.2023 року, 02.11.2024 року, позивач надавав послугу з централізованого опалення вказаного будинку в спірний період з 01.11.2020 року по 01.08.2025 року (а.с. 41-45).

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1788980 від 18.09.2025 року, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 21.12.2010 року та є власником вказаної квартири з 21.10.2010 року, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 32, 52).

За відомостями позивача щодо споживачів послуг з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 за цією адресою відкритий на відповідача ОСОБА_1 (а.с. 38).

Відповідно до довідки, наданої позивачем, від 04.08.2025 року, жодних звернень споживачів за особовим рахунком № НОМЕР_1 щодо непроведення стягнення з наданням документів відповідно до Постанови КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 року №206 до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» не надходило (а.с. 37).

За розрахунками позивача, доученими до позовної заяви, заборгованість за надані послуги за надану теплову енергію у відповідача перед ним становить 9 583,56 грн. за період з 01.11.2020 року по 31.07.2025 року, заборгованість за абонентське обслуговування – 1 183,70 грн. за період з 01.11.2020 року по 31.07.2025 року, у зв`язку з чим нараховані інфляційні втрати у сумі 160,87 грн. та 3% річних у розмірі 52,40 грн. за період з 01.01.2021 року по 01.02.2022 року (а.с. 48).

Згідно акта обстеження від 03.03.2021 року виданого КП «Комсервіс» Дружківської міської ради, в результаті обстеження наявності приладів опалення у місцях загального користування житлового будинку АДРЕСА_4 під`їзди, виявлено, що прилади опалення місць загального користування, трубопроводи та арматура відсутні (а.с. 69).

Згідно з відповіддю КП «Комсервіс» Дружківської міської ради №7/02 від 05.01.2021 року, наданої на запит ОСОБА_3 щодо встановлення приладів опалення у місцях загального користування у будинках АДРЕСА_5 та АДРЕСА_1 , у технічному паспорті будинків запрошена інформація відсутня, опалення місць загального користування відсутнє (а.с. 72).

Крім того, в матеріалах справи наявна ще одна відповідь КП «Комсервіс» Дружківської міської ради №145/02 від 04.03.2021 року, відповідно до якої, запитів до КП «Комсервіс» Дружківської міської ради з боку ВО «Дружківкатепломережа» щодо наявності приладів опалення у під`їздах житлових будинків не надходило (а.с. 71).

Рішенням виконавчого комітету Дружківської міської ради №10 від 05.01.2011 року, ОСОБА_1 було надано дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання з улаштуванням індивідуального газового опалювального приладу в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 75).

Відповідно до акта про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП від 26.04.2011 року, затвердженого рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП (протокол від 12.05.2011 року №8), складеного між представником власника будинку – ОО «Домсервіс» ОСОБА_4 , представником монтажної організації – ПП Губарєвим В.Н. та власником квартири ОСОБА_1 , квартиру за адресою: АДРЕСА_2 відключено шляхом видимого розриву заварюванням 4-х стояків (а.с. 70).

Згідно вимог ст.ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом другим частини першої статті 5 наведеного вище Закону визначено, що комунальними послугами є в тому числі послуги з постачання теплової енергії.

За правилами частини 6 статті 19 Закону України №2633-IV від 02 червня 2005 року «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 18 Правил №630 визначено порядок обліку та оплати послуг. Так, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання, за умови отримання ним відповідних послуг він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

Верховним Судом у постанові від 27.02.2019 року у справі №334/2789/15-ц визначене, що ні ЦК України, ні Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», ні Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення не передбачені випадки, коли недодержання письмової форми договору про надання послуг з теплопостачання має наслідком його недійсність. Відсутність письмового договору про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідачів від оплати за фактично надані послуги.

Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання, за умови отримання ним відповідних послуг він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

Згідно з п.п. 3,8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії №830 (далі – Правила №830) опалювальний період – це період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Відповідно до абзацу 6 п. 14 Правил №830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Отже, всі співвласники будинку сплачують обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкової системи опалення будинку, а залишок теплової енергії, спожитої будинком (загальний обсяг якого фіксується вузлом комерційного обліку теплової енергії), розподіляється між житловими/нежитловими приміщеннями, до яких безпосередньо постачається теплова енергія.

За положеннями ч. 2 ст. 382 ЦК України та норм Закону України від 14.05.2015 року №4117 «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир у багатоквартирному будинку є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання, зобов`язані брати участь в утриманні будинку відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення мешканців багатоквартирних будинків від мереж централізованого теплопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такого обов`язку, оскільки внутрішньобудинкові системи теплопостачання належать до інженерного обладнання та є його невід`ємною частиною. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Отже, співвласники усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону України №2633-IV, споживач теплової енергії має право на вибір, одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачання, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Пунктом 24 Правил, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил).

Згідно з пунктом 26 Правил, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплозабезпечення» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 (втратив чинність з 17.09.2019 року), визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від таких послуг.

Порядком №4 установлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі централізованого опалення, він повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою.

Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньо будинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Варто зазначити, що ОКП «Донецьктеплокомуненерго» у своїй позовній заяві не заперечується факт, що приміщення (квартира) відповідача обліковується на підприємстві як таке, що установленому законом порядку було відключене від внутрішньобудинкової системи централізованого теплопостачання та яке обладнане системою індивідуального опалення, проте вимогу про стягнення заборгованості пред`явлено саме за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення.

Стаття 10 вказаного Закону визначає порядок розподілу обсягів комунальних послуг між споживачами. Зокрема відповідно до частин 1-2 даної статті у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

Згідно з ст. п.6. ст. 10 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та п. 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 року - споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» також визначено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Як передбачено ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Статтею 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлені обов`язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: 1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; 2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; 3) використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; 4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; 5) виконувати рішення зборів співвласників; 6) забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; 7) відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку; 8) додержуватися чистоти в місцях загального користування і тиші згідно з вимогами законодавства; 9) забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом; 10) своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. А відповідно до п. 2 ст. 12 цього Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.

Таким чином система опалення, як інженерна система будинку, яка призначена для задоволення потреб усіх співвласників (мешканців будинку), належить на праві спільної сумісної власності всім співвласникам, які зобов`язані забезпечувати належне її утримання, що також включає і витрати на оплату комунальних послуг щодо цього спільного майна.

Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії визначено ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Зокрема, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 10 обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, а саме: Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 №315 (далі - Методика №315).

Відповідно до розділу II Методики №315 загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Згідно з п. 2 розділу І Методики №315 загальнобудинкові потреби опалення - це витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньо- будинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Порядок визначення та розподілу обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення передбачено розділом IV Методики №315.

Відповідно до п. 8 розділу IV Методики №315 у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Пункт 12 розділу IV Методики №315 передбачає, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Долучена до матеріалів справи відповідачем відповідь КП «Комсервіс» Дружківської міської ради №7/02 від 05.01.2021 року про те, що у місцях загального користування у будинках АДРЕСА_5 та АДРЕСА_1 опалення місць загального користування відсутнє не є доказами ненадання послуг позивачем ОКП «Донецьктеплокомуненерго», оскільки факт надання відповідних послуг позивачем підтверджується численними актами про підключення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 до мережі.

Методика №315 не передбачає обов`язкового встановлення спеціальних нагрівальних приладів у місцях загального користування. Більше того, ні Методикою №315, ні Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено звільнення споживачів від обов`язку оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності у них окремих опалювальних приладів.

Враховуючи наведене, кожен власник - споживач зобов`язаний брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, в тому числі витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, та своєчасно і в повному обсязі оплачувати надану йому послугу з постачання теплової енергії.

Щодо посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що квартира АДРЕСА_3 , відключена від мереж централізованого опалення та обладнана системою індивідуального (автономного) опалення, слід зазначити, що влаштування в квартирі відповідача автономної системи опалення не звільняє його від плати за опалення місць загального користування, передбаченого п. 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

З постанови Верховного Суду від 22.12.2020 року у справі №311/3489/18 вбачається, що відключення централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати за централізоване опалення місць загального користування будинку, вирішено, що така оплата вноситься незалежно від наявності автономного опалення.

Відповідно до статті 7 цього Закону, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як визначено ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Всупереч вищезазначеним вимогам, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо оплати послуг з постачання теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення.

З огляду на наведене, доводи відповідача про те, що у нього відсутній обов`язок щодо сплати заборгованості за послуги з постачання теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення, у зв`язку із встановлення у квартирі автономного опалення, не заслуговують на увагу та спростовуються наведеними вище нормами.

Суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості як належний доказ по справі, оскільки будь-яких доказів на спростування такого відповідачем не надано.

Відповідач не довів неправильності здійснених позивачем розрахунків, не спростував розміру заборгованості жодними доказами.

Щодо доводів ОСОБА_5 про непроживання за спірною адресою з лютого 2022 року, то суд звертає увагу відповідача на те, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» із відповідними заявами та належним документальним підтвердженням тимчасової відсутності або непроживання з метою припинення нарахувань, а отже, позивач правомірно здійснював нарахування відповідно до офіційних відомостей.

Відтак, оскільки відповідач зареєстрований за даною адресою, є власником квартири, в даному будинку здійснюється надання послуг, то згідно з нормами чинного законодавства кожен власник - споживач зобов`язаний брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, в тому числі витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, та своєчасно і в повному обсязі оплачувати надану йому послугу з постачання теплової енергії. Оскільки відповідач, отримавши послуги з постачання теплової енергії, від виконання обов`язку по оплаті ухилився та допустив утворення заборгованості, що вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості за постачання теплової енергії до місць загального користування у будинку АДРЕСА_1 , яка становить 10 980,53 грн., в нього виникає обов`язок сплати суму боргу.

Відтак, заперечення відповідача у цій частині судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують правомірності проведених позивачем нарахувань.

Щодо вимоги представника відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Положеннями ст.ст. 253, 261 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Заборгованість за надані послуги виникла у листопаді 2020 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року (з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України №392 від 20 травня 2020 року, №500 від 17 червня 2020 року, №641 від 22 липня 2020 року, №760 від 26 серпня 2020 року, №956 від 13 жовтня 2020 року, №1236 від 09 грудня 2020 року, №104 від 17 лютого 2021 року, №405 від 21 квітня 2021 року, №611 від 16 червня 2021 року, №855 від 11 серпня 2021 року, №981 від 22 вересня 2021 року, №1336 від 15 грудня 2021 року, №229 від 23 лютого 2022 року, №630 від 27 травня 2022 року, №928 від 19 серпня 2022 року, №1423 від 23 грудня 2022 року, №383 від 25 квітня 2023 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стану з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на цей час.

17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX пункт 19 було викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Вказана норма закону діяла до 04 вересня 2025 року.

Викладене вище свідчить, що позивачем не пропущений строк звернення до суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд вважає, що позов ОКП «Донецьктеплокомуненерго» підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на вимогу положень ст. 141 ЦПК України, суд виходить із задоволення заявлених вимог у повному обсязі, а тому понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 2 422 грн. 40 коп. Крім того, підлягають стягненню і інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у загальному розмірі 90 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 610, 901 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення в розмірі 9 583 грн. 56 коп. за період з 01.11.2020 року по 01.08.2025 року, суму інфляційних втрат в розмірі 160 грн. 87 коп., 3% річних в розмірі 52 грн. 40 коп. за період з 01.01.2021 року по 01.02.2022 року, заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 1 183 грн. 70 коп. за період з 01.11.2020 року по 01.08.2025 року, що разом складає 10 980 (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн. 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та судові витрати на відправлення листа відповідачу у розмірі 45 (сорок п`ять) грн. 00 коп., судові витрати на отримання витягу у розмірі 45 (сорок п`ять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», код ЄДРПОУ 03337119, юридична адреса: Донецька область, м. Дружківка, вул. Космонавтів, буд. 39

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

Суддя І.О.Юзефович