Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №209/5126/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/5126/26

Провадження № 3/209/825/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 серпня 2026 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Юрченко Я.О., розглянувши у відкритому судовому засідання матеріал, що надійшов з Відділення поліції № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській областіпро притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянка України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст.184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 ..

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 05.06.2026 року, приблизно о 16:30 годин, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилась від виконання батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вживала алкогольний напій «Коньяк» у громадському місці, чим у п`ятнадцяти річному віці вчинила правопорушення, передбачене ст. 178 КУпАП. Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та суду пояснила, що 05.06.2026 року її неповнолітня донька ОСОБА_2 перебувала на прогулянці. Приблизно о 22:00 годині донька повернулася додому з легкими ознаками алкогольного сп`яніння та повідомила, що разом із подругою ОСОБА_3 вони спробували коньяк, після чого ОСОБА_4 втратила свідомість і її забрала карета швидкої медичної допомоги. ОСОБА_1 одразу ж залишила доньку вдома під своїм наглядом, обмежила її подальше перебування на вулиці та після даного випадку з дитиною проводить виховні бесіди щодо шкоди алкогольних напоїв. Вказує, що донька раніше таким чином ніколи себе не поводила, алкогольні напої ніколи не вживала. Додала, що ніколи до адміністративної відповідальності раніше не притягалась, в тому числі, щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків.

В судовому засіданні у присутності законного представника судом проведено бесіду з неповнолітньою ОСОБА_2 , яка повідомила, що 05.06.2026 року вона разом із подругою ОСОБА_3 пішли купити піцу. Перед цим вони попросили невідомого чоловіка придбати для них алкогольний напій «Коньяк», після чого попрямували на пустир, де таємно від батьків хотіли спробувати на смак алкоголь. Через деякий час ОСОБА_4 стало зле і вона втратила свідомість, у зв`язку з чим їй викликали швидку медичну допомогу, а сама ОСОБА_2 приблизно о 22:00 годині повернулася додому, де про все розповіла матері, отримала суворе зауваження та профілактичну бесіду щодо шкоди вживання алкогольних напоїв на неповнолітніх. У судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_2 свою провину та легковажність поведінки повністю усвідомила, запевнила, що щиро шкодує про вчинене, зробила належні висновки та пообіцяла більше ніколи не вживати алкогольні напої.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи заяву особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оцінивши зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Так, частиною 3 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст.184 КпАП України, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх.

Об`єктивна сторона правопорушення за ч. 3 ст. 184 цього Кодексу полягає в ухиленні батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, що призвело до вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачена цим Кодексом.

Суб`єкт адміністративного проступку - фізичні осудні особи - батьки, або особи, що їх замінюють.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Зміст наведеної норми дозволяє констатувати, що в силу її вимог особа може бути притягнута до відповідальності за наявності в сукупності таких умов, коли вона: 1) є батьком або матір`ю дитини чи іншою особою, яка їх замінює (далі - батьки); 2) ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей; 3) ухиляється від виконання вказаних обов`язків саме відносно неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 Сімейного кодексу України. Так, батьки зобов`язані виховувати дитину у дусі прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в пункті 16 своєї постанови від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

З протоколу серії ВБА № 167327 від 15 червня 2026 року встановлено, що 05.06.2026 року, приблизно о 16:30 годин, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилась від виконання батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вживала алкогольний напій «Коньяк» у громадському місці, чим у п`ятнадцяти річному віці вчинила правопорушення, передбачене ст. 178 КУпАП.

Проте, в протоколі не наведені конкретні факти, які б свідчать яким чином ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов`язків з огляду на норми Закону України «Про охорону дитинства».

Крім того, в фабулі пред`явленого обвинувачення матері неповнолітньої за ч. 3 ст. 184 КУпАП, тобто вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу, зазначено про кваліфікацію дій її доньки за ст. 178 КУпАП.

Тобто, при провадженні у справі необхідно з`ясовувати, серед іншого, яку норму спеціального закону порушила неповнолітня, в чому полягає суть порушення, із відповідним закріпленням вказаних норм в протоколі про адміністративне правопорушення.

Так, ч. 1 ст. 178 КУпАП передбачає відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

Проте, зазначаючи у протоколі, що неповнолітня ОСОБА_2 , вживаючи алкогольний напій в громадському місці, вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 178 КУпАП, не розкрита диспозиція пред`явленого неповнолітній обвинувачення, оскільки, по-перше, ст. 178 КУпАП містить 3 частини, по-друге, вимоги, передбачені ст. 256 КУпАП щодо викладення суті пред`явленого обвинувачення (дата, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення), яка має містити конкретний опис дій особи та всі обставини, необхідні для вирішення справи, яка такою ж мірою обов`язкова й до вказаного складу адміністративного правопорушення, оскільки посилання є бланкетним, що не відображено у фабулі адміністративного правопорушення.

Саме лише зазначення у протоколі, що неповнолітня «вживала алкогольний напій «Коньяк» у громадському місці», без встановлення правової оцінки таких дій, їх наслідків, вини та інших обов`язкових ознак правопорушення, не може бути достатньою підставою для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.

За наведеного, приходжу до висновку, що надані матеріали не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 7, 184, 247, 251, 256, 283, 284 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.184 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Кам`янського протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим або її може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП.

Суддя Я.О.Юрченко