Вирок від 25 серпня 2026 р. у справі №932/10536/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/10536/26

Провадження № 1-кп/932/1668/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

Головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження в залі суду в Шевченківського районного суду міста Дніпра кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026047150000194 від 29.07.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який має повну середню освіту, неодруженого, який немає малолітніх дітей на утриманні, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2026 в проміжку часу з 11 год 00 хв до 11 год 30 хв, ОСОБА_3 , знаходячись разом зі своєю знайомою – потерпілою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем мешкання останньої, де у приміщенні коридору помітив в сумці чорного кольору паспорт громадянина України у вигляді ID-картки на ім`я « ОСОБА_4 » № НОМЕР_1 , орган що видав 1210 від 26.03.2025, який потерпіла залишила без нагляду.

У цей час у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на незаконне заволодіння паспортом громадянина України у вигляді ID-картки на ім`я « ОСОБА_4 » № НОМЕР_1 , орган що видав 1210 від 26.03.2025, з метою подальшого його використання в особистих цілях.

Так, 29.07.2026 приблизно об 11 год 30 хв, ОСОБА_3 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , у приміщенні коридору, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне незаконне заволодіння паспортом громадянина України у вигляді ID-картки на ім`я « ОСОБА_4 » № НОМЕР_1 , орган що видав 1210 від 26.03.2025, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, усвідомлюючи, що його дії є непомітними для інших, шляхом вільного доступу, незаконно заволодів паспортом громадянина України у вигляді ID-картки на ім`я « ОСОБА_4 » № НОМЕР_1 , орган що видав 1210 від 26.03.2025, після чого утримуючи вказаний документ при собі, ОСОБА_3 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_3 , які виразилися у незаконному заволодінні паспортом, шляхом вільного доступу, кваліфікуються за ознаками кримінального проступку, передбаченого за ч. 3 ст. 357 КК України.

До обвинувального акта, який надісланий до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, додана письмова заява ОСОБА_3 , складена в присутності його захисника – Торопчини ОСОБА_5 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Також, до обвинувального акта надано складену та підписану письмову заяву потерпілої ОСОБА_4 , згідно з якою вона погодилась зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, при цьому зазначивши, що ознайомлена із обмеженням права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч. 2 ст. 302 КПК України, та погодилась із розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

За результатами дослідження змісту заяви та матеріалів дізнання, у суду не виникло сумнівів у тому, що зазначена заява обвинуваченого є усвідомленою, відповідає його внутрішній волі, а його процесуальна позиція сформувалася без будь-якого стороннього неправомірного впливу на нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт слід розглянути в порядку, визначеному ч. 2 ст. 381 КПК України.

При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Встановлені в цьому кримінальному провадженні органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 29.07.2026 від ОСОБА_4 (том 1 а.с. 8);

- протоколом огляду місця події від 29.07.2026 з фототаблицею, відповідно до якого об`єктом огляду є будинок АДРЕСА_2 , у якому, з права від коридору знаходиться вішалка для огляду, де саме і знаходилась сумка чорного кольору, в середині якої знаходився паспорт громадянина України у вигляді ID-картки на ім`я « ОСОБА_4 » (том 1 а.с. 10-13);

- протоколом огляду предмета від 30.07.2026 з фототаблицею, під час якого було оглянуто паспорт громадянина України у вигляді ID-картки на ім`я « ОСОБА_4 » (том 1 а.с. 23-25), який в подальшому було визнано речовим доказом (том 1 а.с. 27-28).

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 скоїв вказане кримінальне правопорушення (проступок) за встановленими органом досудового розслідування обставинами, які не оспорюються учасниками судового провадження, а його діяння правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння паспортом, шляхом вільного доступу.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого проступку, особу винної та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, суд враховує ступінь тяжкості та обставини вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 умисного кримінального проступку, характер та ступінь тяжкості, відомості про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, офіційно не працевлаштований, у лікаря-психіатра на обліку не перебуває, за місцем проживання скарг не надходило, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий.

Як обставину, що пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Санкцією ч. 3 ст. 357 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк.

Відповідно до абз. 4 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” № 7 від 24.10.2003, призначаючи покарання в виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.

Отже, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, суд доходить висновку, що покарання у виді штрафу в даному конкретному випадку буде надмірним тягарем для обвинуваченого та не відповідатиме меті покарання.

При обранні міри покарання суд вважає, що пробаційний нагляд є достатнім та спроможний допомогти засудженому інтегруватися в суспільство шляхом працевлаштування для покращення свого матеріально-фінансового становища та проходження заходів передбачених пробаційною програмою, які мають на меті допомогу засудженому шляхом зміни поглядів, мислення щодо свого життя та вчинків, та, як наслідок, декриміналізацію його дій в майбутньому.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч. 3 ст. 357 КК України у межах, установлених у санкції вказаної частини ст. 357 КК України, а саме у виді пробаційного нагляду, з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2, п. 3, 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України.

Саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 368, 370, 371, 373-376, 381, 382 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

Зобов`язати ОСОБА_3 відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 2, п. 3, 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк відбування покарання рахувати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

- паспорт громадянина України у вигляді ID-картки, виданого на ім`я ОСОБА_4 , № НОМЕР_1 , виданий органом 1210 від 26.03.2025, переданий під розписку на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 – вважати їй повернутим.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом 30 днів з дня отримання копії судового рішення відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення направити учасникам кримінального провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1