Вирок від 25 серпня 2026 р. у справі №199/9175/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/9175/26

(1-кп/199/1084/26)

ВИРОК

іменем України

26.08.2026 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 22025050000000639 від 12.05.2025 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровське Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 111-1 КК України,

за участю:

прокурора – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого (in absentia) вказане кримінальне провадження

ВСТАНОВИВ:

Згідно переліку затвердженого наказом № 376 від 28.02.2025 Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», м. Харцизьк Донецької області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України з 07.04.2014.

Внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями російської федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.

З метою забезпечення роботи окупаційних органів влади у районних центрах та містах на території Донецької області, де органи влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, керівниками «донецької народної республіки» за вказівки невстановлених представників російської федерації створено не передбачені законодавством України незаконні органи влади. З метою надання вигляду законності їх діяльності нелегітимними органами влади «донецької народної республіки» прийнято ряд документів із ознаками нормативності, проте які є нікчемними відповідно до законодавства України.

На підставі ст.ст. 3, 5 Закону «Донецької народної республіки» «Про структуру та назву органів місцевого самоврядування, чисельності, строках повноважень та даті проведення виборів депутатів представницьких органів муніципальних утворень першого скликання в Донецькій народній республіці» № 439-ІІНС від 06.04.2023 встановлено чисельність депутатів, які обираються на муніципальних виборах до Харцизького міського округу – 20 депутатів.

Статтею 6 так званого вищевказаного закону «днр» визначено проведення 10.09.2023 в «Донецькій народній республіці» виборів депутатів представницьких органів міських округів, муніципальних органів першого скликання, на строк повноважень 5 років.

Основним місцем розташування так званої «Харцизької міської ради Донецької народної республіки», яка є незаконним органом влади, є адреса: Донецька область, Донецький район, м.Харцизьк, вул. Краснознаменська, 87А.

Так, громадянин України ОСОБА_3 у невстановлений час, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, добровільно вчинив дії, спрямовані на прийняття участі у виборах до органів окупаційної влади «днр» на тимчасово окупованій території Донецької області, за результатами проведення яких у період часу з 31.08.2023 по 10.09.2023 був обраний депутатом так званого (мовою оригіналу) «Харцызского городского совета Донецкой народной республики первого созыва», від політичної партії (мовою оригіналу) «единая россия».

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч.1 ст.7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

ОСОБА_3 в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України був сповіщений про час та місце розгляду кримінального провадження шляхом надсилання судових викликів (повісток) за останнім відомим місцем його реєстрації з публікацією змісту таких повісток у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження – газеті «Голос України» на офіційному веб-сайті суду та на офіційному Офісу Генерального прокурора, однак ОСОБА_3 в судові засідання не з`явився.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, у зв`язку з чим постановою слідчого СУГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 25.03.2026 (т. 2 а.к.п. 211-212) підозрюваного ОСОБА_3 було оголошено у державний, міждержавний та міжнародний розшук, ухвалою слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 17.06.22026 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у даному кримінальному провадженні (т. 2 а.к.п. 221) та ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 05.08.2026 призначено до спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого (in absentia), та відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого (т. 1 а.к.п. 62-63).

ОСОБА_3 в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України був сповіщений про час та місце розгляду справи шляхом надсилання судових викликів (повісток) за останнім відомим місцем його реєстрації з публікацією змісту таких повісток у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження – газеті «Голос України», на офіційному веб-сайті суду та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, однак в судове засідання не з`явився.

Попри неявку обвинуваченого ОСОБА_3 до суду, вина останнього у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена наданими стороною обвинувачення доказами, які були досліджені судом з дотриманням умов змагальності.

Відповідно до протоколу огляду мережі Інтернет від 28.07.2025 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто Веб-сайт за посиланням «htpps://ideputat.er.ru/, (мовою оригіналу) «Избиратель депутат», де за заданими параметрами анкети було знайдено розділ з (мовою оригіналу) « ОСОБА_3 », де відображено, що останній є членом партії від єдиної росії днр Харцизької міської ради (т. 2 а.к.п.8-14).

Згідно до протоколу огляду мережі Інтернет від 28.07.2025 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто Веб-сайт за посиланням «htpps://dnr.er.ru/, (мовою оригіналу) «Избиратель депутат», де за заданими параметрами анкети було знайдено розділ з (мовою оригіналу) «единая россия».

В розділі про партію зазначений список кандидатів попереднього голосування міського округу м. Харцизьк, де під номером 12 зазначено відомості щодо громадянина України ОСОБА_3 , який є депутатом від так званої політичної партії (мовою оригіналу) «единая россия». (т. 2 а.к.п.15-25).

Як слідує до протоколу огляду мережі Інтернет від 28.07.2025 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто Веб-сайт за посиланням (мовою оригіналу) «муниципальное образование городской округ Харцызск днр», htpps://xarcyzsk-r897.gosweb.gosuslugi.ru/, де відображено список із фотографіями депутатів міської ради Харцизьк. Під номером 5 – громадянин України ОСОБА_3 , який є депутатом від так званої партії єдина росія (т. 2 а.к.п. 26-32).

Відповідно до протоколу огляду мережі Інтернет від 28.07.2025 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто Веб-сайт за посиланням «ТИК 36.doc», у якому зазначений список обраних до міської ради м. Харцизьк депутатів. Під номером 12 наявні відомості щодо громадянина України ОСОБА_3 , який за результатами так званих виборів обраний «депутатом» від так званої політичної партії (мовою оригіналу) «единая россия» (т. 2 а.к.п. 33-43).

Згідно до протоколу огляду мережі Інтернет від 28.07.2025 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто Веб-сайт за посиланням htpps://tme/GennadiyBrunko//.

На вказаній сторінці міститься інформація про зустрічі ОСОБА_3 , як депутата (мовою оригіналу) «Харцызского городского совета днр первого созыва» від політичної партії окупаційної адміністрації єдина росія із громадянами, що проживають на окупованій території. До вказаного посту прикріплено фотозображення ОСОБА_3 , що були зроблені під час вказаної зустрічі.

06.02.2025 на вказаній сторінці розміщено пост про прийом ОСОБА_3 в якості депутата від єдиної росії громадян, які перебувають на окупованій території України. Даний прийом відбувся у шаховому клубі « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

26.03.2025, 03.04.2025 та 17.06.2025 на вказаній сторінці розміщено пост про прийом ОСОБА_3 в якості депутата від єдиної росії громадян, які перебувають на окупованій території України. Даний прийом відбувся у (мовою оригіналу) «зугрэсе».

12.05.2025 на вказаній сторінці розміщено пост про (мовою оригіналу) «участие в семинаре» глобализация и многонациональный русский мир» за участю так званого депутата від партії єдина росія ОСОБА_3 (т. 2 а.к.п. 44-53).

Як слідує до протоколу огляду мережі Інтернет від 28.07.2025 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто Веб-сайт (мовою оригіналу) «российская федерация глава днр» посилання htpps://glavadnr.ru/, а саме розділ документи.

В підрозділі під назвою «закон» міститься документ із назвою (мовою оригіналу) «о выборах депутатов представительных органов муниципальных образований первого созыва в днр».

Вказаний так званий документ відображає процедуру проведення виборів у так званій днр, що здійснюється відповідно до конституції рф та низку законів рф (т. 2 а.к.п. 54-152).

Відповідно до протоколу огляду мережі Інтернет від 29.07.2025 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто соціальну мережу (мовою оригіналу) «Вконтакте» «муниципальное образование «город Харцызск», посилання htpps://vk.com/club219658508.

22.01.2024 на вказаній сторінці розміщено пост про затвердження депутатами, так званої днр, серед яких є ОСОБА_3 , рішення від 25.10.2023 № 5/1 щодо прийняття статуту про освіту у м. Харцизьк (т. 2 а.к.п.153-162).

Згідно до протоколу огляду мережі Інтернет від 29.07.2025 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто Веб-сайт (мовою оригіналу) «днр официальный сайт» посилання htpps://npa.drronline.su/.

В пошуковій строчці текст «439-ІІнс/….» міститься закон від 31.03.2023 про так званих депутатів першого скликання у днр.

Відповідно до ст. 5 так вищевказаного закону слідує, що міський округ Харцизьк складається із 20 депутатів.

Статтею 6 визначено проведення 10.09.2023 в «Донецькій народній республіці» виборів депутатів представницьких органів міських округів, муніципальних органів першого скликання, на строк повноважень 5 років (т. 2 а.к.п. 163-175).

Як слідує до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з фото-таблицею від 05.08.2025, свідок ОСОБА_6 у присутності двох понятих, впізнав на фото № 3 зображеного чоловіка, а саме: за формою обличчя, розрізом губ, формою носа. На фото № 3 зображений ОСОБА_3 (т. 2 а.к.п. 176-179).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з фото-таблицею від 05.08.2025, свідок ОСОБА_7 у присутності двох понятих, впізнав на фото №3 зображеного чоловіка, а саме: за формою обличчя, розрізом губ, формою носа. На фото № 3 зображений ОСОБА_3 (т. 2 а.к.п. 180-184).

Згідно до висновку експерта за результатами проведення портретної експертизи №СЕ-19/104-25/39521-ФП від 27.11.2025, в графічному файлі «Скріншот 1» та в копії особової картки Державної міграційної служби України, заповненої на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та в графічному файлі «особова картка на ім`я ОСОБА_3 », наданої, як порівняльний зразок – зображена одна і таж особа.

В графічному файлі «Скріншот 2» та в копії особової картки Державної міграційної служби України, заповненої на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та в графічному файлі «особова картка на ім`я ОСОБА_3 », наданої, як порівняльний зразок – зображена одна і таж особа, тобто громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.к.п. 188-196).

Відповідно до інформації з особової картки Державної міграційної служби України, ОСОБА_3 отримував паспорт громадянина України. Номер НОМЕР_1 , дата видачі 16.06.2015. Орган видачі Красноармійський МРВ УМВС України в Донецькій області (т. 2 а.к.п. 194).

Згідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 05.08.2025, який не може взяти участь у судовому засіданні, у зв`язку із створенням додаткової загрози безпеці членам його родини, які залишилися на тимчасово окупованій території України та продовжують там перебувати, з оптичним носієм інформації, дослідженим та переглянутим в судовому засіданні на підставі ч. 11 ст. 615 КПК України, свідок ОСОБА_6 зазначив, що обвинуваченого ОСОБА_3 він знає особисто, познайомилися вони багато років тому на святкуванні дня народження, були знайомими. Він особисто знає, що коли м. Харцизьк Донецької області було окуповано російськими військами, ОСОБА_3 добровільно був обраний депутатом Харцизької міської влади так званої днр. Які обов`язки входили до повноважень ОСОБА_3 на вказаній посаді під окупаційним режими він не знає, але бачив у соціальних мережах, як ОСОБА_3 закликав людей до співпраці з окупантами (т. 1 а.к.п. 86-93).

Як слідує до протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 05.08.2025, який не може взяти участь у судовому засіданні, у зв`язку із невідомим його місцем знаходження, оскільки є громадянином росії, котрий незаконно перетнув державний кордон України, з оптичним носієм інформації, дослідженим та переглянутим в судовому засіданні на підставі ч. 11 ст. 615 КПК України, свідок ОСОБА_8 зазначив, що у 2024 році він підписав контракт із своє державою (росія) для проходження військової служби, а саме участь у бойових діях проти України. Для військового досвіду він відвідував окуповані міста України, серед яких: м.Шахтарськ, м. Іловайськ та м. Харцизьк. На початку 2025 року він приїжджав в окуповане м. Харцизьк Донецької області, де особисто бачив по усьому місту банери з відображенням того, що ОСОБА_3 є депутатом днр. Останній раз ОСОБА_3 він бачив у 2025 році. (т. 1 а.к.п. 94-101).

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України) - це злочин проти основ національної безпеки України. Суб`єктивна сторона кримінальних правопорушень характеризується прямим або непрямим умислом.

Державою-агресором за загальним визначенням є країна, яка першою застосовує збройну силу проти іншої країни, тобто тим самим вчиняє агресію. Державою-агресором може бути визнана не лише одна країна, а група країн, в т.ч. пов`язаних між собою угодами про військову допомогу.

При кваліфікації злочинів за ст. 111-1 КК України державою-агресором наразі вважається російська федерація. При цьому враховуються, зокрема, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.

Судом встановлено, що вказані у вироку та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 , який будучи громадянином України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, добровільно вчинив дії, спрямовані на прийняття участі у виборах до органів окупаційної влади «днр» на тимчасово окупованій території Донецької області, за результатами проведення яких у період часу з 31.08.2023 по 10.09.2023 був обраний депутатом так званого (мовою оригіналу) «Харцызского городского совета Донецкой народной республики первого созыва», від політичної партії (мовою оригіналу) «единая россия». Таким чином ОСОБА_3 добровільно був обраним до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, доведеності вини у його вчиненні та для його прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_3 усвідомлював факт збройної агресії з боку російської федерації та окупації території України, яка розпочалась приблизно о 04:00 годині 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, тому реалізуючи свій злочинний умисел, пішов на співпрацю з окупаційними військами російської федерації та представниками так званої «донецької народної республіки». При цьому характер його дій, їх послідовність та тривалість свідчить про невимушеність поведінки ОСОБА_3 , відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій та відповідно добровільності обранні ним посади в органах влади під окупаційним режимом в тимчасово окупованому м. Харцизьк Донецької області. Більш того судом встановлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження.

Оцінюючи доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбеса, Месече і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 Європейський суд вирішив, що при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Аналіз вищенаведених досліджених письмових доказів у їх сукупності, які суд визнає належними та допустимими, дозволяє суду поза розумним сумнівом дійти до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 в суді у скоєнні злочинних дій, зазначених у вироку, доведена повністю.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і правильної кваліфікації його дій за ч. 5 ст. 111-1 КК України, як таких, що виразилися у добровільному обранні до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території.

Положеннями ст. 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК України містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК України мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК України порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).

Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону. Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може послатися суд при ухваленні судового рішення.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України). Такі перераховані в частинах 2 та 3 статті 87 КПК України та не є виключними.

У своїй постанові у справі № 318/2921/18 від 01.12.2020 Верховний Суд зазначив, що норми ст. 87 КПК України не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість, закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

Крім цього, у постанові від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к Верховний Суд зазначив, що перелік діянь, які передбачені у ст. 87 КПК України, як підстави для визнання фактичних даних недопустимими, як докази, не є вичерпним і становить собою порушення фундаментальних гарантій, що дає певний орієнтир для визначення змісту поняття «істотне порушення» у випадках, які не підпадають під цей перелік. У кожному конкретному випадку суд, оцінюючи допустимість того чи іншого доказу, повинен враховувати істотність допущених порушень кримінального процесуального закону та важливість кожного доказу для встановлення обставин кримінального провадження. Тому кожний доказ повинен оцінюватися автономно, оскільки його безумовне виключення може призвести до негативних наслідків, що виражатимуться в ухваленні незаконного, необґрунтованого та несправедливого судового рішення.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

На переконання суду, усі слідчі дії проводились в межах кримінального провадження, уповноваженими особами, у відповідності до положень КПК України.

Порушень КПК України, які б вплинули на правильність висновків суду на підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів під час судового розгляду не встановлено, при цьому стороною захисту не наведено жодних доводів, які б давали підстави для висновків, що такі порушення вплинули на забезпечення прав та основоположних свобод обвинуваченого ОСОБА_3 або ж поставило під сумнів достовірність зібраних доказів.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.

Акціонерним Товариством «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації, а також поштових відправлень до тимчасово окупованої території з 24.02.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 548 КПК України оригінал запиту про міжнародно-правову допомогу надсилається за кордон поштою, то в умовах припинення Акціонерним Товариством «Укрпошта» приймання всіх видів поштових відправлень призначенням до російської федерації та поштових відправлень до тимчасово окупованої території, виконати вимоги КПК України та міжнародних договорів щодо вжиття необхідних заходів з метою отримання правової допомоги у кримінальному провадженні на території російської федерації та тимчасово окупованої території немає можливості.

Попри неявку обвинуваченого ОСОБА_3 до суду, вина останнього у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена наданими стороною обвинувачення доказами, які були досліджені судом з дотриманням умов змагальності.

Доводи адвоката ОСОБА_5 про те, що обвинувачений ОСОБА_3 неналежно був повідомлений про здійснення відносно нього кримінального провадження, як на слідстві, так і в суді, є такими, що не знайшли свого підтвердження виходячи з наступного.

Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_3 , повідомлення про підозру останньому 17.03.2026 були надруковані в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті «Урядовий Кур`єр» № 59 (8251), де розміщено наступні відомості: ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ Громадянину України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог ст.ст. 111, 135, 278 КПК України повідомляється про підозру у кримінальному провадженні № 220250500000000639 від 12.05.2025 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, тобто у добровільному обранні до незаконних органів влади та участі в організації та проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території. Повний текст повідомлення про підозру розміщено на вебсайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик» за посиланням: «https://www. gp.gov.ua/ua/categories/povistki-pro-viklik-ta-vidomostipro-zdijsnennya-specialnogo-dosudovogo-rozsliduvannya.

ПОВІСТКА ПРО ВИКЛИК ПІДОЗРЮВАНОГО на підставі ст.ст. 133, 135, 137 КПК України викликається підозрюваний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на 21.03.2026 о 12:00 годині, 23.03.2026 о 12:00 годині, 24.03.2026 об 11:00 годині до будівлі тимчасової дислокації слідчого управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях за адресою: м. Дніпро, пл. Шевченка, 7, каб. 130, для отримання письмового повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення у кримінальному провадження № 220250500000000639 від 12.05.2025 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, для отримання повідомлення про підозру та допиту як підозрюваного, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій у зазначеному кримінальному провадженні. Поважні причини неприбуття та наслідки неприбуття зазначені у ст.ст. 138, 139 КПК України, у тому числі можливість застосування приводу та здійснення спеціального досудового розслідування (т. 2 а.к.п. 108).

Повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, а саме: у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті «Урядовий Кур`єр» № 126 (8318), chromeextension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://ukurier.gov.ua/media/newspaper/adv/2026-06-17/126_17.06.2026-r.pdf, де розміщено: ПОВІДОМЛЕННЯ про постановлення слідчим суддею ухвали про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де ухвалою слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра 17.06.2026 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025050000000639, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.05.2025 стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

ПОВІСТКА ПРО ВИКЛИК ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст.ст. 133, 135, 297-5 КПК України, Вам необхідно з`явитись 22.06.2026 з 09:00 години до 15:00 години до Слідчого управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, до слідчого ОСОБА_9 , за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, площа Шевченка, буд. 7, каб. 130, для вручення Вам процесуальних документів про здійсненні спеціального досудового розслідування, відкриття Вам матеріалів досудового розслідування, вручення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування та проведення за Вашою участю слідчих дій, у кримінальному провадженні №22025050000000639, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.05.2025, в якому Ви є підозрюваним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України. Разом з цим повідомляємо, що у разі неприбуття на виклик без поважних причин, перелік яких наведений у ст. 138 КПК України, настають наслідки, передбачені ст. 139 КПК України. (т. 2 а.к.п. 223).

Копії процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_3 , на виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України, направлялись захиснику ОСОБА_5 , яка згідно з дорученням центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 17.03.2026 № 3-04-2026-002554 на підставі постанови слідчого СУ ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 17.03.2026 уповноважена у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст.ст. 46, 48, ч. 3 ст. 49, ст.52 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу підозрюваному ОСОБА_3 (т. 2 а.к.п. 200-201, 202).

Будь-яких клопотань від обвинуваченого ОСОБА_3 на адресу суду не надходили.

Під час досудового розслідування на підставі постанови слідчого СУ ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 25.03.2026 підозрюваного ОСОБА_3 було оголошено у державний, міждержавний та міжнародний розшук, оскільки останній переховується від органу досудового розслідування (т. 1 а.к.п. 211-212).

Як слідує з ухвали слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 17.06.2025 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України (т. 1 а.к.п. 221).

З вищевказаного слідує, що органом досудового розслідування вживалися всі можливі, передбачені вимогами КПК України заходи для виклику та розшуку ОСОБА_3 , щоб забезпечити останньому можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.

Захисником ОСОБА_5 після постановлення ухвали слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 17.06.2026 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_3 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 51 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України, були реалізовані права підозрюваного (обвинуваченого), як стороною захисту, котра отримала всі необхідні процесуальні документи, знайомилася з матеріалами кримінального провадження.

Крім того, відповідно до ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 05.08.2026 здійснювалось спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_10 , в судовому засіданні приймала участь захисник ОСОБА_5 , яка була ознайомлена з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування (т. 1 а.к.п. 62-63).

Під час здійснення спеціального судового провадження судом вживалися заходи про виклик обвинуваченого ОСОБА_3 для забезпечення доступу до правосуддя, який у кожне судове засідання викликався у порядку ст. 323 КПК України шляхом розміщення публікацій оголошень про виклик обвинуваченого у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Голос України», на веб-сайті «Судова влада України», на офіційному веб-сайті «Офісу Генерального прокурора» та шляхом направлення судових повісток про виклик обвинуваченого за останнім відомим місцем реєстрації: Донецька область, м. Харцизьк, пров. Медицинський, 16/32 (т. 1 а.к.п. 25, а.к.п. 29, а.к.п. 30, а.к.п. 37, а.к.п. 38, а.к.п. 39, а.к.п. 44, а.к.п.45, а.к.п. 46, а.к.п. 70, а.к.п. 71, а.к.п. 73, а.к.п. 83, а.к.п. 85, а.к.п. 86).

Захисник ОСОБА_5 здійснювала активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого ОСОБА_3 , приймала участь у допиті дослідженні доказів, виступала у судових дебатах та заперечувала проти обвинувачення.

Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у цьому кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_3 на захист та доступ до правосуддя.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_3 був поінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.

Посилання адвоката про те, що приймаючи участь в якості сторони захисту, вона не мала особисту можливість узгодити правову позицію із ОСОБА_3 , який в даному кримінальному провадженні має статус обвинуваченого за ч. 5 ст. 111-1 КК України, суд зазначає наступне.

Судовий розгляд щодо злочинів, передбачених ст. 111-1 КК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Для вирішення питання про здійснення спеціального кримінального провадження визначальним є факт перебування підозрюваного на тимчасово окупованій території України або на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та ухилення без поважних причин від явки на виклик слідчих органів або суду. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук особи, яка вчинила злочин, передбачений ст. 111-1 КК України, не поширюється на випадки вирішення питання про застосування спеціального кримінального провадження щодо особи, яка перебуває, зокрема, на тимчасово окупованій території та оголошена в розшук у зв`язку з ухиленням від явки на виклик слідчого або суду.

Достатньою підставою для оголошення розшуку особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111-1 КК України, є наявність у матеріалах досудового розслідування доказів того, що вона перебуває на тимчасово окупованій території України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого за умови її належного повідомлення. Додатковим підтвердженням перебування особи на тимчасово окупованій території України є вказівка у відкритих джерелах (зокрема, у мережі «Інтернет») конкретного місцезнаходження особи на цій території, що відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України є підставою для оголошення розшуку такого підозрюваного.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 323 КПК України, суд проводить розгляд цього кримінального провадження за правилами спеціального судового провадження.

Враховуючи порядок, визначений вимогами КПК України, здійснення спеціального судового провадження, яке проводиться за відсутністю обвинуваченого, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої, як учасника кримінального провадження, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду. При цьому судом забезпечено застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 належної правової процедури в контексті приписів вимог ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а тому поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.

Кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого відповідає загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

З урахуванням вищенаведеного суд констатує, що спеціальне судове провадження по своїй суті позбавляє можливості захисника узгодити правову позицію з обвинуваченим, в даному випадку позицію із обвинуваченим ОСОБА_3 , який згідно матеріалів кримінального провадження знаходиться на тимчасово окупованій території України, а саме м. Харцизьк, яке наразі підконтрольне країні-агресору росії.

Твердження адвоката щодо відсутності доказів у добровільному обранні ОСОБА_3 до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, суд вважає неспроможними і не може прийняти до уваги, оскільки такі доводи адвоката суперечать фактичним обставинам справи, встановленими в суді при розгляді кримінального провадження.

Дані доводи сторони захисту спростовуються протоколом огляду мережі Інтернет від 28.07.2025, де за посиланням «htpps://dnr.er.ru/, (мовою оригіналу) «Избиратель депутат», в розділі про партію зазначений список кандидатів попереднього голосування міського округу м.Харцизьк, де під номером 12 зазначено відомості щодо громадянина України ОСОБА_3 , який є депутатом від так званої політичної партії (мовою оригіналу) «единая россия» (т. 2 а.к.п.15-25). Крім того протокол огляду мережі Інтернет від 28.07.2025 за посиланням htpps://tme/GennadiyBrunko// містить інформацію про багаторазові зустрічі ОСОБА_3 , як депутата (мовою оригіналу) «Харцызского городского совета днр первого созыва» від політичної партії окупаційної адміністрації єдина росія із громадянами, що проживають на окупованій території (т. 2 а.к.п. 44-53). Протоколом огляду мережі Інтернет від 29.07.2025 за посиланням htpps://npa.drronline.su/ міститься закон від 31.03.2023 про так званих депутатів першого скликання у днр, серед яких вказано ОСОБА_3 (т. 2 а.к.п. 163-175), що узгоджується з показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , котрі кожен окремо підтвердили про те, що ОСОБА_3 їм відомий і вони його знають, як депутата (мовою оригіналу) «Харцызского городского совета днр первого созыва» від політичної партії окупаційної адміністрації єдина росія про що також свідчать банери згідно пояснень свідка ОСОБА_8 із зображенням ОСОБА_3 , як депутата (мовою оригіналу) «Харцызского городского совета днр первого созыва» від політичної партії окупаційної адміністрації єдина росія.

З вищевказаного суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 усвідомлював факт окупації та агресії з боку російської федерації, створення окупаційною владою незаконних органів, зайняття посади у незаконному органі, створеному на тимчасово окупованій території в умовах війни здійснював свідомо, умисно, добровільно за власним волевиявленням.

В матеріалах провадження відсутні об`єктивні дані, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_3 діяв не добровільно, виконував обов`язки під психічним впливом та фізичним примусом, та дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала йому чи іншим особам, або інтересам держави.

Також суд враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_3 заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України, не вживав.

Отже, на переконання суду, обвинувачення, яке ставиться у провину ОСОБА_3 , викладене в обвинувальному акті в своїй сукупності надало суду повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, що, у свою чергу, надало у подальшому суду можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Таким чином, суд вважає, що вказані у вироку та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, доведеність вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

Наявна у кримінальному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення кримінального правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення надала суду можливість поставити обвинувальний вирок за наслідками розгляду кримінального провадження, а доводи сторони захисту щодо неспроможності обвинувачення, висунутого ОСОБА_3 , про порушення норм кримінального, кримінально-процесуального законодавства України, суд належним чином перевірив та встановив, що зазначені доводи судом розцінюються лише як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з метою уникнення відповідальності ОСОБА_3 .

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України зроблено з дотриманням вимог КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до норм Закону.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705\12) згідно з якою ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Підсумовуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у скоєні інкримінованого кримінального правопорушення поза всяким розумним сумнівом доведена і підтверджується обсягом досліджених судом в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв`язку та не викликають у суду сумнівів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України, постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаного винним у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила кримінальні правопорушення, які мають кримінально-правове значення.

Суд також враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.09.2005), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Також, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке скоєно умисно і відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, який вчинено проти основ національної безпеки України, в тяжкий для країни час, в умовах воєнного стану, повномасштабного вторгнення держави агресора, громадянином України, який раніше не судимий, відсутність відомостей про надання медичної допомоги в закладах охорони здоров`я, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, який не перетинав державний кордон України по лінії розмежування з тимчасово окупованої території, котрий не являється депутатом України.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану, на що посилається і сторона обвинувачення.

Суд зазначає, що окупаційна адміністрація російської федерації - це сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

В свою чергу обвинувачений ОСОБА_3 добровільно прийняв участь у виборах до органів окупаційної влади «днр» на тимчасово окупованій території Донецької області, за результатами проведення яких у період часу з 31.08.2023 по 10.09.2023 був обраний депутатом так званого (мовою оригіналу) «Харцызского городского совета Донецкой народной республики первого созыва», від політичної партії (мовою оригіналу) «единая россия», таким чином намагається змінити етнічний склад населення українців і будь-яким чином вплинути на формування нової ідентичності на окупованих територіях.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що основне покарання ОСОБА_3 повинно відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання й повинно сприяти виправленню засудженого та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 20.01.2024 по справі № 183/184/23.

При прийнятті рішення суд також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 по справі № 753/18479/16-к (провадження № 51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 по справі №171/869/21 (провадження № 51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.

Враховуючи вищенаведені обставини, позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна та призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних із наданням публічних послуг, виконанням організаційно – розпорядчих та адміністративно – господарських функцій, позицію захисника, особу самого обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання виключно у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009).

При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України,що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд при призначенні покарання ОСОБА_3 не вбачає підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України.

Саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушень, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Вищевказане призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, – воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою (обраний в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України) до набрання вироком законної слід залишити без змін.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 10.06.2026, яке належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_3 , з огляду на призначення йому додаткового покарання у вигляді конфіскації всього належного йому на праві власності майна, слід залишити чинним до фактичного виконання вироку суду в частині конфіскації всього належного їй на праві власності майна.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України із ОСОБА_3 належить стягнути витрати, пов`язані із проведенням судової портретної експертизи в сумі 4457,00 гривень.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 368-370, 374, 376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних із наданням публічних послуг, виконанням організаційно – розпорядчих та адміністративно – господарських функцій строком на 10 (десять) років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

До набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому ОСОБА_3 раніше обраний в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 10.06.2026 шляхом позбавлення права володіння, відчуження та розпорядження на майно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , а саме на: квартиру, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 46,89 м2, житлова площа 29,76 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 – залишити до фактичного виконання вироку суду в частині конфіскації всього належного обвинуваченому ОСОБА_3 на праві власності майна.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати, пов`язані із проведенням судової портретної експертизи в сумі 4457 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім) гривень 00 копійок.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Суддя: ОСОБА_1