Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №912/578/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026 м. Дніпро Справа № 912/578/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі

головуючого судді: Андрейчука Л.В. (доповідач),

суддів: Висоцького А.М., Ярешко О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сідвелс” на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2026 (суддя Коваленко Н.М.)

у справі № 912/578/26

за позовом: Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград", м. Кропивницький, Кіровоградська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІДВЕЛС", м. Світловодськ, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл.

про стягнення 238 214,62 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІДВЕЛС» про стягнення 238 214,62 грн, з яких: 195 780,54 грн плати за понаднормативне забруднення стічних вод, 29 812,10 грн пені, 8 423,03 грн інфляційних втрат та 4 198,95 грн трьох процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 19.09.2014 №512 у частині дотримання встановлених вимог щодо складу та властивостей стічних вод, забезпечення доступу представників позивача до контрольних каналізаційних колодязів і своєчасної оплати здійснених позивачем нарахувань.

Позивач зазначав, що впродовж періоду з 01.12.2024 до 21.10.2025 під час здійснення контролю за кількістю та якістю стічних вод, які надходили від об`єкта відповідача до системи централізованого водовідведення, було зафіксовано випадки неприбуття уповноважених представників відповідача для участі у відборі проб, а також перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у відібраних пробах стічних вод.

У зв`язку із цим, керуючись умовами укладеного між сторонами договору, Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, Порядком визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, а також місцевими правилами приймання стічних вод, позивач здійснив відповідачу нарахування плати за понаднормативне забруднення стічних вод у загальному розмірі 195 780,54 грн.

Посилаючись на те, що виставлені рахунки відповідач у встановлені строки не оплатив, позивач також нарахував 29 812,10 грн пені, 8 423,03 грн інфляційних втрат та 4 198,95 грн трьох процентів річних.

Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 858,58 грн.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2026 у справі № 912/578/26 позов Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІДВЕЛС» на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» 211 917,46 грн, з яких: 195 780,54 грн плати за понаднормативне забруднення стічних вод, 3 514,94 грн пені, 8 423,03 грн інфляційних втрат та 4 198,95 грн трьох процентів річних, а також 2 543,01 грн судового збору. У решті позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 195 780,54 грн плати за понаднормативне забруднення стічних вод, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами існують договірні відносини з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, а об`єкт відповідача, розташований за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Софіївська, 3, приєднаний до системи централізованого водовідведення. Актом і схемою балансового розмежування водопровідних та каналізаційних мереж визначено точку скиду стічних вод, місце контролю за їх якістю та межі експлуатаційної відповідальності сторін.

Суд першої інстанції зазначив, що ОКВП «Дніпро-Кіровоград» наділене повноваженнями здійснювати контроль за якістю стічних вод споживачів, які надходять до системи централізованого водовідведення міста Світловодська, а ТОВ «СІДВЕЛС» є споживачем у розумінні Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316, і Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення ОКВП «Дніпро-Кіровоград», затверджених рішенням Кіровоградської обласної ради від 18.12.2018 №600 зі змінами.

Надавши оцінку актам від 17.12.2024 № 1355, від 15.01.2025 № 53, від 15.04.2025 № 406, від 24.06.2025 № 682 та від 22.07.2025 № 792, суд дійшов висновку, що ними належним чином зафіксовано прибуття представників позивача на об`єкт відповідача для здійснення відбору контрольних проб стічних вод та неприбуття уповноваженого представника ТОВ «СІДВЕЛС» після його повідомлення засобами телефонного зв`язку.

За висновком місцевого господарського суду, складення відповідних актів працівниками позивача узгоджується з вимогами національних і місцевих правил приймання стічних вод, які не встановлюють обов`язковості відеофіксації, фотографування, залучення незалежних свідків або працівників поліції для підтвердження факту неприбуття представника споживача. При цьому докази, надані позивачем на підтвердження прибуття його представників на об`єкт відповідача та виклику відповідальної особи для участі у відборі проб, суд визнав більш вірогідними порівняно з доказами відповідача, наданими на їх спростування.

Суд також урахував, що відповідачу направлялися повідомлення про зафіксовані порушення, рахунки та акти наданих послуг, однак доказів звернення ТОВ «СІДВЕЛС» до позивача в установлений пунктом 7.16 договору п`ятиденний строк для врегулювання розбіжностей щодо кількості або вартості наданих послуг матеріали справи не містять. У зв`язку із цим суд дійшов висновку, що відповідні рахунки вважаються прийнятими відповідачем до оплати.

Щодо нарахувань, здійснених за результатами лабораторних досліджень, суд першої інстанції встановив, що 13.05.2025, 19.08.2025, 18.09.2025 та 21.10.2025 представники позивача в присутності уповноважених представників відповідача відібрали проби стічних вод, за результатами дослідження яких виявлено перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Суд відхилив посилання відповідача на протокол лабораторного дослідження від 18.08.2025 № П/25-12, зазначивши, що відповідний відбір проби 13.08.2025 здійснювався без участі представника позивача, а матеріали справи не підтверджують дотримання відповідачем установленого порядку проведення відомчого лабораторного контролю або дослідження арбітражної проби. Водночас суд установив наявність у лабораторії позивача документів, якими підтверджено її вимірювальні можливості щодо визначення показників складу та властивостей стічних вод.

Доводи відповідача про відсутність можливості потрапляння виробничих стоків до системи централізованого водовідведення суд оцінив критично, оскільки чинні між сторонами договір, акт і схема балансового розмежування не відображають наявності у відповідача окремої системи відведення виробничих стоків до септиків-жировловлювачів. Доказів звернення відповідача до позивача з метою внесення відповідних змін до технічної документації та умов договору матеріали справи не містять. Наданий відповідачем акт надання асенізаційних послуг від 26.03.2026 суд визнав таким, що не стосується спірного періоду з грудня 2024 року до жовтня 2025 року.

З огляду на встановлені обставини суд першої інстанції визнав правомірним здійснений позивачем розрахунок плати за скид стічних вод із понаднормативним вмістом забруднюючих речовин у загальному розмірі 195 780,54 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат і трьох процентів річних, суд визнав його арифметично правильним та таким, що відповідає положенням статті 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим задовольнив вимоги про стягнення 8 423,03 грн інфляційних втрат та 4 198,95 грн трьох процентів річних у повному обсязі.

Водночас, здійснюючи перерахунок заявленої позивачем пені, суд застосував передбачене статтею 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обмеження її розміру до 0,01 відсотка суми заборгованості за кожен день прострочення. За результатами такого перерахунку суд визнав обґрунтованою пеню в розмірі 3 514,94 грн, відмовивши у стягненні решти заявленої суми пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2026 у справі № 912/578/26, Товариство з обмеженою відповідальністю «СІДВЕЛС» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі ТОВ «СІДВЕЛС» просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2026 у справі № 912/578/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІДВЕЛС» про стягнення 238 214,62 грн відмовити в повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на неповне та необ`єктивне з`ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також порушення норм матеріального і процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ТОВ «СІДВЕЛС» вважає рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2026 незаконним та необґрунтованим, ухваленим за неповного й необ`єктивного з`ясування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт стверджує, що місцевий господарський суд формально підійшов до дослідження та оцінки доказів, поклавши в основу оскаржуваного рішення виключно доводи й документи, надані позивачем, та не надавши належної оцінки запереченням і доказам відповідача. На думку скаржника, судом порушено вимоги статей 73– 79, 86 та 236 Господарського процесуального кодексу України щодо належності, допустимості й вірогідності доказів, порядку їх оцінки, а також законності та обґрунтованості судового рішення.

Скаржник посилається на порушення позивачем установленого порядку відбору контрольних та арбітражних проб стічних вод і недостатній об`єм відібраних проб.

За твердженням ТОВ «СІДВЕЛС», відповідно до пункту 1 розділу VI Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316, а також пунктів 6.5 та 9.5 Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення ОКВП «Дніпро-Кіровоград», затверджених рішенням Кіровоградської обласної ради від 18.12.2018 № 600, контроль за якістю стічних вод здійснюється шляхом відбору контрольних проб. Водночас на вимогу споживача має бути відібрана арбітражна проба з метою забезпечення можливості проведення незалежного паралельного дослідження в атестованій лабораторії.

Апелянт зазначає, що згідно з додатком 3 до Правил № 600 мінімальний об`єм проби, необхідний для проведення дослідження за одним показником, становить щонайменше 0,5 л залежно від специфіки забруднюючої речовини. Оскільки лабораторні дослідження позивача охоплювали 11 показників, для забезпечення можливості їх повноцінного дослідження, на переконання скаржника, необхідно було відібрати щонайменше 5,5 л стічної води.

Натомість в актах відбору проб зазначено про відбір проби загальним об`ємом 3 л. Такий об`єм апелянт вважає фізично недостатнім для проведення лабораторного аналізу за всіма 11 показниками, а також для здійснення незалежного дослідження арбітражної проби.

ТОВ «СІДВЕЛС» не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не скористався своїм правом на проведення незалежного дослідження. Скаржник наголошує, що він не відмовився від реалізації такого права, а був позбавлений відповідної можливості внаслідок порушень, допущених працівниками позивача під час відбору проб. За доводами апеляційної скарги, жодна незалежна акредитована лабораторія не могла прийняти арбітражну пробу об`ємом 3 л для дослідження за 11 специфічними хімічними показниками, оскільки такий об`єм не відповідав методикам проведення відповідних вимірювань.

На підтвердження зазначених доводів скаржник посилається на лист Комунального підприємства «Кременчукводоканал» від 03.04.2026 № 17/2382, відповідно до якого 13.05.2025 до лабораторії хіміко-аналітичного контролю промислових стічних вод цього підприємства було доставлено пробу промислових стічних вод ТОВ «СІДВЕЛС». Однак вимірювання показників складу та властивостей цієї проби як арбітражної не проводилося у зв`язку з недотриманням вимог ДСТУ ISO 5667-10:2005 «Якість води. Відбирання проб. Частина 10. Настанови щодо відбирання проб стічних вод», за якими розпломбування та аналіз арбітражної проби мають проводитися в арбітражній лабораторії в присутності представників обох сторін.

На думку скаржника, позивач порушив процедуру відбору проб та створив ситуацію, за якої результати дослідження його власної лабораторії неможливо було перевірити або спростувати шляхом проведення арбітражного аналізу. При цьому негативні наслідки допущених позивачем порушень суд першої інстанції безпідставно поклав на відповідача.

Посилаючись на статтю 77 Господарського процесуального кодексу України, апелянт зазначає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Тому результати аналізів, проведених за пробами, які, на переконання скаржника, відібрані з порушенням вимог додатка 3 до Правил №600 щодо необхідного об`єму матеріалу, є недопустимими доказами та не могли бути покладені в основу судового рішення.

Скаржник зазначає, що після неможливості провести дослідження арбітражної проби, відібраної 13.05.2025, ТОВ «СІДВЕЛС», діючи добросовісно та з метою перевірки складу стічних вод, 13.08.2025 ініціювало проведення їх відбору та лабораторного дослідження Комунальним підприємством «Кременчукводоканал».

На переконання апелянта, такими діями позивач фактично зловживав своїм монопольним становищем, тоді як суд першої інстанції переклав на споживача негативні наслідки порушення процедури відбору проб та позбавлення його можливості перевірити результати лабораторії позивача.

Відповідно до протоколу вимірювань показників складу та властивостей проб зворотних вод від 18.08.2025 № П/25-12 у дослідженій пробі не було виявлено перевищення встановлених нормативів за жодним із показників. Компетентність лабораторії КП «Кременчукводоканал», як зазначає апелянт, підтверджується сертифікатом від 04.03.2025 № 10 про участь у програмі перевірки кваліфікації PT.UA/4/1/2017, відомості про який наведено у відповідному протоколі.

Водночас 19.08.2025, тобто через шість днів після відбору проби за ініціативою відповідача, представники ОКВП «Дніпро-Кіровоград» здійснили власний відбір стічних вод. За результатами цього дослідження у протоколі вимірювань показників складу та властивостей проб стічних вод від 19.08.2025 №869 зафіксовано перевищення допустимої концентрації фосфатів: показник становив 7,440 за допустимого значення не більше 6,2.

Разом із тим у протоколі КП «Кременчукводоканал» від 18.08.2025 № П/25-12 показник фосфатів становив 0,895 із похибкою ±0,161. На думку апелянта, така істотна відмінність показників за незначний часовий проміжок викликає обґрунтовані сумніви в об`єктивності та достовірності результатів дослідження, проведеного лабораторією позивача 19.08.2025, а також ставить під сумнів результати інших досліджень, виконаних лабораторією ОКВП «Дніпро-Кіровоград».

Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив протокол КП «Кременчукводоканал» та не надав належної оцінки відмінності між результатами двох лабораторних досліджень. На переконання апелянта, результати незалежного лабораторного дослідження підтверджують відсутність перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах ТОВ «СІДВЕЛС».

ТОВ «СІДВЕЛС» наголошує, що відповідні акти складені та підписані виключно працівниками ОКВП «Дніпро-Кіровоград», тобто зацікавленої сторони. Уповноважені представники ТОВ «СІДВЕЛС», за твердженням скаржника, не були належним чином повідомлені про прибуття представників позивача, не були присутні під час складення актів, не відмовлялися від їх підписання та не створювали перешкод для проведення відбору проб.

На думку апелянта, акт, складений в односторонньому порядку зацікавленою стороною без належного підтвердження ухилення іншої сторони від участі в його складенні або підписанні, не може вважатися належним і беззаперечним доказом відповідного порушення. Проте суд першої інстанції надав таким актам перевагу та не врахував заперечень відповідача щодо відсутності підтвердження фактичного прибуття працівників позивача на територію підприємства.

Скаржник звертає увагу, що відстань між містом Кропивницьким, де розташований позивач, і містом Світловодськом, де знаходиться підприємство відповідача, перевищує 120 км. Водночас у матеріалах справи відсутні накази або інші документи про відрядження працівників позивача, докази списання пального, використання чи експлуатації транспортного засобу, які б підтверджували виїзд працівників ОКВП «Дніпро-Кіровоград» за межі міста Кропивницького у дні складення спірних актів.

Крім того, позивач не надав відеозаписів, фотоматеріалів, показань незалежних свідків або доказів виклику працівників поліції для фіксації перешкод у доступі до об`єкта відповідача. Тому, на переконання апелянта, сама лише наявність актів, підписаних двома працівниками позивача, не доводить фактичного прибуття цих осіб за адресою підприємства відповідача та здійснення ними спроб провести відбір проб.

Також апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив специфіку господарської діяльності ТОВ «СІДВЕЛС» і фактичну структуру його водовідведення.

За твердженням скаржника, централізоване водопостачання та водовідведення використовується підприємством виключно для побутових і санітарно-гігієнічних потреб 70 працівників, зокрема для функціонування вбиралень та умивальників. На підприємстві відсутні виробничі або технологічні процеси, пов`язані з використанням води та подальшим скиданням до централізованої каналізаційної мережі хімічних чи специфічних промислових забруднюючих речовин.

Апелянт зазначає, що стічні води, які утворюються внаслідок виробничої діяльності, збираються в септики та вивозяться спеціалізованим суб`єктом господарювання за рахунок відповідача. Крім того, ТОВ «СІДВЕЛС» за власні кошти здійснило повну заміну каналізаційних труб на нові.

За доводами апеляційної скарги, побутове використання води 70 працівниками об`єктивно не могло спричинити рівень забруднення, зафіксований лабораторією позивача. Відсутність перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин, на думку скаржника, додатково підтверджується результатами дослідження КП «Кременчукводоканал».

Посилаючись на статтю 86 Господарського процесуального кодексу України, апелянт зазначає, що оцінка доказів має ґрунтуватися на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Однак місцевий господарський суд, як стверджує скаржник, безпідставно відхилив результати незалежного лабораторного дослідження, не врахував специфіку діяльності відповідача, структуру його водовідведення та відсутність об`єктивних джерел утворення виявлених позивачем забруднюючих речовин.

Таким чином, на переконання апелянта, оскаржуване рішення ґрунтується на припущеннях і доказах, одержаних із порушенням установленого порядку відбору та дослідження проб. Недостатній об`єм проб, неможливість проведення арбітражного дослідження, істотна розбіжність між результатами лабораторних вимірювань, односторонній характер актів про неприбуття представників відповідача та неврахування специфіки діяльності підприємства свідчать про недоведеність позовних вимог належними і допустимими доказами.

Самостійних заперечень щодо правильності арифметичного розрахунку пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних апеляційна скарга не містить. Вимогу про відмову в їх стягненні апелянт обґрунтовує похідним характером цих нарахувань від основної вимоги про стягнення плати за понаднормативне забруднення стічних вод.

28.07.2026 від ТОВ «СІДВЕЛС» надійшла відповідь на відзив, в якій апелянт підтримує вимоги апеляційної скарги та заперечує проти наведених позивачем аргументів у відзиві.

Відповідач повторно наголошує, що він не відмовлявся від проведення арбітражного дослідження, а був позбавлений можливості його здійснити через порушення, допущені працівниками позивача під час відбору проби 13.05.2025. За твердженням ТОВ «СІДВЕЛС», в акті відбору проб від 13.05.2025 № 522 не зазначено об`єм саме арбітражної проби, тоді як для дослідження за 11 показниками необхідно було надати не менше 5,5 л.

Відповідач зазначає, що доставив арбітражну пробу до лабораторії КП «Кременчукводоканал», однак лабораторне дослідження не було проведено через порушення порядку відбору та недостатній, на думку відповідача, об`єм матеріалу. Тому ТОВ «СІДВЕЛС» вважає результати досліджень лабораторії позивача недопустимими доказами в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо наведеного позивачем співвідношення побутового та виробничого водовідведення відповідач зазначає, що встановлений договором ліміт є максимально дозволеною розрахунковою величиною, яка використовується для тарифікації та абонентського обліку, але не підтверджує фактичного щоденного об`єму чи хімічного складу стічних вод.

На думку відповідача, віднесення стічних вод до категорії виробничих саме собою не означає наявності в них понаднормативних забруднюючих речовин. ТОВ «СІДВЕЛС» стверджує, що вода на підприємстві не використовується у виробничих або технологічних процесах, а споживається 70 працівниками виключно для санітарно-гігієнічних і побутових потреб.

Відповідач також посилається на результати дослідження КП «Кременчукводоканал», проведеного після заміни каналізаційних труб, якими, за його твердженням, підтверджено відсутність перевищення допустимих концентрацій за всіма дослідженими показниками.

Заперечуючи проти посилання позивача на статтю 276 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ «СІДВЕЛС» зазначає, що порушення порядку відбору проб не є формальним, оскільки недостатній об`єм арбітражної проби унеможливив перевірку результатів лабораторії позивача. На думку відповідача, це порушує принципи змагальності та рівності сторін, передбачені статтею 13 Господарського процесуального кодексу України, а отримані з порушенням установленого порядку акти й лабораторні протоколи не відповідають вимогам допустимості доказів. Тому рішення, засноване на таких доказах, не може вважатися законним та обґрунтованим у розумінні статті 236 цього Кодексу.

ТОВ «СІДВЕЛС» не погоджується і з доводами позивача про ненадання необхідної технічної документації. Відповідач зазначає, що в матеріалах справи наявні документ «Структура виробництва ТОВ «СІДВЕЛС», схема водопостачання та водовідведення підприємства і протокол вимірювань від 18.08.2025 №П/25-12. На думку відповідача, ці документи підтверджують використання води для санітарно-побутових потреб та характеризують якість стічних вод підприємства.

Водночас ТОВ «СІДВЕЛС» вважає, що навіть відсутність окремого технічного документа не могла б самостійно доводити факт фізичного або хімічного забруднення стічних вод, оскільки обов`язок довести наявність перевищення допустимих концентрацій належними і допустимими результатами лабораторних досліджень покладається на позивача.

У відповіді на відзив скаржник також зазначає, що позивач не спростував компетентності лабораторії КП «Кременчукводоканал» і не навів доказів її упередженості або мотивів, з яких складений нею протокол мав бути відхилений.

Додатково ТОВ «СІДВЕЛС» посилається на довідку Приватного підприємства «ЩИТ» від 27.07.2026 №107/26. Відповідно до викладених у ній відомостей ПП «ЩИТ» із 01.09.2014 надає послуги із цілодобової охорони об`єкта відповідача за адресою: м. Світловодськ, вул. Софіївська, 3, на підставі договору від 01.09.2014 №1/14.

За твердженням відповідача, на вході до підприємства облаштовано пропускний пункт, на якому в журналі відвідування сторонніх осіб фіксуються дата, час, прізвище та ініціали кожного відвідувача, а також ведеться відеоспостереження. У довідці ПП «ЩИТ» зазначено, що 17.12.2024, 15.01.2025, 15.04.2025, 24.06.2025 та 22.07.2025 працівники ОКВП «Дніпро-Кіровоград» на територію ТОВ «СІДВЕЛС» не прибували, а записи про їх відвідування в журналі відсутні.

Відповідач зазначає, що працівники ОКВП «Дніпро-Кіровоград» зазвичай відвідують його підприємство один раз на один–три місяці, а кожне таке відвідування фіксується в журналі відвідування сторонніх осіб і за допомогою камер відеоспостереження на пропускному пункті.

Посилаючись на те, що довідку ПП «ЩИТ» складено після розгляду справи судом першої інстанції та отримано відповідачем 27.07.2026, ТОВ «СІДВЕЛС» просить поновити строк для подання доказів і долучити до матеріалів справи зазначену довідку, копію договору про охорону об`єкта від 01.09.2014 № 1/14 та акти здачі-приймання охоронних послуг за грудень 2024 року, січень, квітень, червень і липень 2025 року.

Крім того, відповідач повторно звертає увагу на відсутність у матеріалах справи наказів або посвідчень про відрядження працівників позивача, подорожніх листів службових автомобілів, документів про придбання та списання пального, плану проведення перевірок і посадових інструкцій працівників, які складали акти.

ТОВ «СІДВЕЛС» також вважає суперечливою поведінку позивача, який, стверджуючи про регулярне відвідування об`єкта відповідача, не пояснив, чому акти та інші документи не вручалися представникам підприємства особисто під час наступних візитів. За позицією відповідача, акти про неприбуття його представників складено виключно працівниками позивача без незалежних свідків, представників органів місцевого самоврядування або безперервної відеофіксації, а тому вони не підтверджують фактичного прибуття працівників ОКВП «Дніпро-Кіровоград» і створення ТОВ «СІДВЕЛС» перешкод для відбору проб.

З огляду на наведене ТОВ «СІДВЕЛС» просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2026 у справі № 912/578/26 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

ОКВП «Дніпро-Кіровоград» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, вважає викладені відповідачем доводи необґрунтованими та такими, що не спростовують установлених судом першої інстанції обставин.

Позивач зазначає, що місцевий господарський суд правильно застосував положення Правил приймання стічних вод і Порядку визначення розміру плати, затверджених наказом від 01.12.2017 № 316, Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення ОКВП «Дніпро-Кіровоград», затверджених рішенням Кіровоградської обласної ради від 18.12.2018 № 600, а також умови укладеного між сторонами договору від 19.09.2014 № 512 з додатковими угодами до нього. Суд першої інстанції, на думку позивача, належно дослідив надані сторонами докази й установив усі обставини, які мають значення для вирішення спору.

Заперечуючи проти доводів апелянта щодо недостатнього об`єму відібраних проб, позивач посилається на пункт 10 розділу VI Правил № 316, пункт 9.7 та додаток 3 до Правил № 600.

Позивач зазначає, що додаток 3 до Правил № 600 визначає об`єми проб не окремо для кожного показника, а за відповідними групами показників. Зокрема, для визначення рН, завислих речовин, іонів амонію, нітритів, нітратів, сульфатів, сухого залишку та металів передбачено відбір не менше 2 л проби; для визначення ХСК, жирів, АПАР, БСК і хлоридів 1 л; для визначення сульфідів 0,5 л із негайним фіксуванням проби на місці відбору.

Таким чином, на думку позивача, твердження відповідача про необхідність відбору по 0,5 л для кожного окремого показника не відповідає змісту додатка 3 до Правил № 600. Позивач також посилається на пункт 5.3.1.4 ДСТУ ISO 5667-10-2005, який, за його твердженням, передбачає значно менший об`єм для одержання репрезентативної разової проби.

В актах відбору проб від 13.05.2025 № 522, від 19.08.2025 № 905, від 18.09.2025 № 1029 та від 21.10.2025 № 1161 зазначено, що загальний об`єм відібраної проби становив 3 л із розподілом на 1 л у скляній тарі та 2 л у поліетиленовій тарі. Такий об`єм і спосіб розподілу, за позицією позивача, відповідають пункту 9.7 та додатку 3 до Правил № 600.

Щодо доводів про позбавлення відповідача права на проведення незалежного дослідження позивач зазначає, що порядок відбору, зберігання та дослідження арбітражної проби визначено пунктом 9.5 Правил №600.

Позивач наголошує, що арбітражна проба за ініціативою споживача відбирається одночасно з контрольною, пломбується представниками виробника та споживача, консервується і зберігається не більше 14 днів. Під час її передання незалежній лабораторії має бути складено акт приймання пломбованої проби, а результати дослідження разом із копією такого акта споживач повинен надати виробнику протягом п`яти робочих днів із моменту передання проби на лабораторний аналіз.

За твердженням позивача, відповідач не надав акта приймання арбітражної проби незалежною лабораторією та результатів її дослідження, оформлених у порядку, встановленому пунктом 9.5 Правил № 600. Водночас ДСТУ EN ISO/IEC 17025, на який посилається відповідач, за позицією позивача, не регулює процедуру відбору проб стічних вод.

Стосовно протоколу вимірювань показників складу та властивостей проб зворотних вод від 18.08.2025 № П/25-12 позивач зазначає, що пробу 13.08.2025 було відібрано без участі представника ОКВП «Дніпро-Кіровоград», якого не запрошували для участі у відборі. Інформація про проведення відповідачем відомчого лабораторного контролю позивачу не надходила.

На думку позивача, такий порядок не відповідає пунктам 6.5 та 6.6 Правил № 600, згідно з якими відбір проб для проведення відомчого лабораторного контролю здійснюється споживачем за участю представника виробника, а інформація про об`єм та якісний склад стічних вод має щоквартально надаватися виробнику. У зв`язку із цим позивач вважає, що протокол від 18.08.2025 № П/25-12 не спростовує результати контрольних досліджень, проведених його лабораторією.

Крім того, позивач звертає увагу, що відбір проби за ініціативою відповідача було здійснено 13.08.2025, тобто через три місяці після попереднього контрольного відбору від 13.05.2025, а тому результати такого дослідження, на його думку, не можуть спростовувати результати дослідження іншої проби стічних вод.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги щодо одностороннього характеру актів про неприбуття представників відповідача, позивач посилається на пункти 6, 7 розділу VI Правил № 316 та пункти 9.10, 9.11 Правил № 600.

За позицією позивача, у разі зволікання з допуском представника виробника до місця відбору проб понад 30 хвилин, неприбуття уповноваженого представника споживача після його виклику або створення інших перешкод для відбору проб відповідне порушення фіксується актом представниками виробника. За таке порушення споживачу виставляється рахунок із застосуванням коефіцієнта кратності Кк=5 за розрахунковий місяць, у якому його вчинено.

Позивач також посилається на пункт 3.3 та додаток 3 до договору від 19.09.2014 № 512, відповідно до яких споживач зобов`язаний забезпечити представникам виконавця безперешкодний доступ до контрольних каналізаційних колодязів у будь-який час доби та не пізніше ніж через 30 хвилин із моменту їх прибуття.

Позивач зазначає, що актами від 17.12.2024 № 1355, від 15.01.2025 № 53, від 15.04.2025 № 406, від 24.06.2025 № 682 та від 22.07.2025 № 792 зафіксовано прибуття його представників на об`єкт ТОВ «СІДВЕЛС» для здійснення відбору контрольних проб і неприбуття уповноваженого представника відповідача після повідомлення на визначений контактний номер телефону.

Форма складених актів, за твердженням позивача, відповідає формі акта відбору проб, затвердженій Правилами № 600. Правила № 316 і № 600 не передбачають іншої обов`язкової форми документа для фіксації неприбуття представника споживача та не встановлюють спеціальної форми попереднього повідомлення, оскільки виробник має право здійснювати раптовий, не погоджений зі споживачем заздалегідь, відбір контрольних проб.

ОКВП «Дніпро-Кіровоград» також зазначає, що повідомлення про зафіксовані порушення направлялися відповідачу рекомендованими листами з повідомленнями про вручення у порядку, передбаченому пунктом 9.11 Правил № 600. Заперечень або спростувань щодо отриманих документів ТОВ «СІДВЕЛС» позивачу не надсилало.

Позивач посилається і на пункт 7.16 договору від 19.09.2014 № 512, відповідно до якого в разі незгоди з кількістю або вартістю отриманих послуг споживач протягом п`яти днів із дня отримання рахунку повинен направити до виконавця уповноваженого представника з обґрунтовуючими документами для врегулювання розрахунків. Оскільки відповідач свого представника не направив і своєчасних заперечень не подав, позивач вважає відповідні рахунки прийнятими до оплати.

Крім того, позивач стверджує, що питання належного оформлення фактів неприбуття представників ТОВ «СІДВЕЛС» для участі у відборі проб уже досліджувалося в іншій справі № 912/354/25 між тими самими сторонами, у зв`язку із чим посилається на частину четверту статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Спростовуючи доводи відповідача про специфіку його діяльності та неможливість утворення забруднень, позивач посилається на договір від 19.09.2014 № 512, додатки до нього, акт і схему балансового розмежування водопровідних та каналізаційних мереж.

За твердженням позивача, зазначені документи підтверджують приєднання об`єкта ТОВ «СІДВЕЛС» до системи централізованого водовідведення, наявність точки скиду стічних вод і контрольного колодязя, а також технічну можливість надходження стічних вод відповідача до мережі позивача.

Фактичне користування послугами централізованого водовідведення у спірний період, як зазначає позивач, підтверджується підписаними відповідачем актами наданих послуг, у яких зафіксовано щомісячні об`єми водовідведення від 83 до 397 мі. Відповідно до погоджених сторонами лімітів обсяг водовідведення на побутові потреби становить 4,3 мі на добу, а на виробничі потреби 22,532 мі на добу, що, за позицією позивача, свідчить про переважно виробничий характер водовідведення.

Також позивач посилається на обов`язок споживача своєчасно оновлювати технічну документацію щодо систем водопостачання та водовідведення, категорій стічних вод, локальних очисних споруд і характеристик якості стоків. Оскільки, за твердженням позивача, такої оновленої технічної документації відповідач не надав, його доводи про використання води виключно для побутових потреб та об`єктивну неможливість утворення забруднень позивач вважає недоведеними.

Посилаючись на статтю 276 Господарського процесуального кодексу України, ОКВП «Дніпро-Кіровоград» зазначає, що правильне по суті й законне рішення не може бути скасоване з формальних підстав. Позивач просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «СІДВЕЛС» без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2026 у справі № 912/578/26 без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 для розгляду справи №912/578/26 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Андрейчука Л.В. (доповідач), суддів Висоцького А.М. та Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «СІДВЕЛС» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2026 у справі № 912/578/26 та витребувано матеріали цієї справи із суду першої інстанції.

Цією ж ухвалою, враховуючи, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

23.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від ОКВП «Дніпро-Кіровоград» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «СІДВЕЛС» без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2026 у справі № 912/578/26 без змін.

28.07.2026 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2026 із Господарського суду Кіровоградської області надійшли матеріали справи № 912/578/26 в одному томі.

28.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «СІДВЕЛС» надійшла відповідь на відзив, у якій скаржник підтримав вимоги апеляційної скарги та заперечив проти доводів позивача.

Разом із відповіддю на відзив ТОВ «СІДВЕЛС» заявило клопотання про поновлення строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи довідки Приватного підприємства «ЩИТ» від 27.07.2026 № 107/26, договору про охорону об`єктів підрозділами охоронного агентства ПП «ЩИТ» від 01.09.2014 № 1/14 та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за грудень 2024 року, січень, квітень, червень і липень 2025 року. Клопотання обґрунтовано тим, що довідку ПП «ЩИТ» складено та отримано відповідачем після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2026 № 729/26, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1 (зі змінами), призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 912/578/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Андрейчука Л.В. (доповідач), суддів Висоцького А.М., Ярешко О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2026 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідвелс» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2026 у справі № 912/578/26 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Андрейчука Л.В. (доповідач), суддів - Висоцького А.М., Ярешко О.В.

З огляду на приписи частини тринадцятої статті 8 та частини десятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Встановлені судом обставини справи.

Як убачається з матеріалів справи, 19.09.2014 між Обласним комунальним виробничим підприємством «Дніпро-Кіровоград» як Виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІДВЕЛС» як Споживачем укладено договір № 512 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення.

За умовами пункту 1.1 договору Виконавець зобов`язався своїми силами та засобами своєчасно надавати Споживачеві послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення належної якості в обсягах, визначених лімітом відпуску води та приймання стоків, а Споживач своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, визначених договором.

Послуги за договором надаються щодо об`єкта ТОВ «СІДВЕЛС», розташованого за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Софіївська, 3.

Відповідно до пункту 12.1 договір набрав чинності з 01.09.2014 та був укладений строком на один рік із можливістю автоматичного продовження його дії на той самий строк, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку договору не заявить про намір його розірвати. Доказів припинення або розірвання договору до чи протягом спірного періоду матеріали справи не містять.

Додатками до договору сторони погодили ліміти відпуску води та приймання стоків, допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, а також акт і схему балансового розмежування водопровідних та каналізаційних мереж.

Відповідно до погодженого сторонами ліміту обсяг водовідведення на побутові потреби визначено у розмірі 4,3 куб. м на добу, а на виробничі потреби 22,532 куб. м на добу.

Актом та схемою балансового розмежування підтверджено приєднання об`єкта відповідача за адресою: м. Світловодськ, вул. Софіївська, 3, до системи централізованого водовідведення, визначено точку скиду стічних вод, контрольний каналізаційний колодязь, у якому здійснюється контроль їх складу та властивостей, а також межі експлуатаційної відповідальності сторін.

Підписаними сторонами актами надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за місяці спірного періоду зафіксовано обсяги водовідведення відповідача від 83 до 397 куб. м.

Додатком № 3 до договору сторони визначили перелік показників забруднюючих речовин та їх допустимі концентрації у стічних водах Споживача. Додатковою угодою від 25.04.2019 сторони виклали зазначений додаток у новій редакції з урахуванням Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення ОКВП «Дніпро-Кіровоград», затверджених рішенням Кіровоградської обласної ради від 18.12.2018 № 600 зі змінами.

В акті та схемі балансового розмежування, лімітах відпуску води та приймання стоків, а також в інших додатках до договору відсутні відомості про наявність на об`єкті відповідача септиків, жировловлювачів або іншої автономної системи відведення виробничих стічних вод. Зміни до договору та його технічних додатків у зв`язку з облаштуванням відповідачем септиків у 2025 році сторонами не вносилися.

Пунктом 3.3 договору на Споживача покладено обов`язок забезпечувати представникам Виконавця, за умови пред`явлення службових посвідчень, безперешкодний доступ до приладів обліку, мереж водопроводу та каналізації, а також до контрольних каналізаційних колодязів для відбору проб стічних вод.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за внесення платежів із порушенням установлених розділом 8 договору строків Споживач сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення. Споживач не несе відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося з вини Виконавця або внаслідок дії непереборної сили.

За пунктом 7.16 договору в разі незгоди з кількістю або вартістю отриманих послуг Споживач зобов`язаний протягом п`яти днів із дня отримання рахунку направити до Виконавця уповноваженого представника з відповідними обґрунтовувальними документами для врегулювання розрахунків. У разі невиконання цієї умови рахунки Виконавця вважаються прийнятими до оплати.

Пунктом 7.20 договору передбачено здійснення скиду стічних вод із дотриманням визначених додатком № 3 допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Відповідно до пункту 8.2 договору Споживач зобов`язаний протягом п`яти операційних днів після отримання рахунку провести остаточний розрахунок за спожиті послуги.

Згідно з пунктом 8.4 договору в разі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах Споживач здійснює оплату за послуги водовідведення на підставі виставленого Виконавцем рахунку із застосуванням відповідного коефіцієнта кратності.

У додатку № 3 до договору сторони погодили, що відмова підприємства виділити відповідальну особу для відбору проб, зволікання з допуском представника ОКВП «Дніпро-Кіровоград» понад 30 хвилин після його прибуття або створення перешкод у відборі проб є підставою вважати відбір проб таким, що не відбувся з вини Споживача, з подальшим виставленням рахунку із застосуванням коефіцієнта кратності Кк = 2 або Кк = 5 за відповідний розрахунковий період.

Наказами ТОВ «СІДВЕЛС» № 20.01.21-02 від 21.01.2020 та № 25.01.17-02 від 17.01.2025 призначено відповідальних осіб за проведення відбору проб стічних вод із правом підписання актів відбору проб.

Протягом спірного періоду позивачем зафіксовано п`ять випадків, коли після прибуття його представників до визначеного договором місця відбору проб уповноважений представник відповідача для спільного відбору проб протягом понад 30 хвилин не з`явився.

Акти № 1355 від 17.12.2024, № 53 від 15.01.2025, № 406 від 15.04.2025, № 682 від 24.06.2025 та № 792 від 22.07.2025 складені та підписані працівниками ОКВП «Дніпро-Кіровоград» без підписів представників ТОВ «СІДВЕЛС». У кожному з актів зазначено час прибуття представників Виконавця, час очікування, здійснення виклику уповноваженого представника Споживача за контактним номером телефону та його неявку для спільного відбору проб. Фото- чи відеоматеріали, письмові пояснення сторонніх осіб або документи правоохоронних органів до цих актів не долучалися.

Так, 17.12.2024 представники ОКВП «Дніпро-Кіровоград» прибули на об`єкт відповідача та перебували там із 12 год 20 хв до 13 год 00 хв. Упродовж зазначеного часу уповноважений представник Споживача для спільного відбору проб стічних вод не з`явився, про що працівниками позивача складено акт № 1355.

Листом № 2853/23/07-21 від 18.12.2024 позивач повідомив відповідача про зафіксоване порушення та направив копію акта № 1355. Поштове відправлення № 2500900059051 вручено відповідачу 25.12.2024.

За цим епізодом позивач застосував коефіцієнт кратності Кк = 5 до обсягу стічних вод за грудень 2024 року 161 куб. м за тарифом 38,52 грн за 1 куб. м та нарахував 31 008,60 грн. Відповідачу виставлено рахунок-фактуру № 161/3 від 27.01.2025. Рахунок і акт наданих послуг направлено супровідним листом № 14-14/с від 28.01.2025, поштове відправлення № 2750102496295 прийняте оператором поштового зв`язку 29.01.2025.

15.01.2025 представники позивача перебували на об`єкті відповідача з 11 год 45 хв до 12 год 20 хв, однак уповноважений представник Споживача для спільного відбору проб не з`явився, про що складено акт № 53.

Листом № 136/23/07-21 від 16.01.2025 позивач направив відповідачу повідомлення про порушення та копію акта № 53. Поштове відправлення № 2500908670825 вручено відповідачу 21.01.2025.

За січень 2025 року коефіцієнт кратності Кк = 5 застосовано до обсягу стічних вод 156 куб. м за тарифом 38,832 грн за 1 куб. м, унаслідок чого нараховано 30 288,96 грн. Виставлено рахунок-фактуру № 161/3 від 28.02.2025, який разом з актом наданих послуг направлено супровідним листом № 62-14/с від 03.03.2025, поштове відправлення № 2750102500322 прийняте 04.03.2025.

15.04.2025 представники позивача перебували на об`єкті відповідача з 11 год 10 хв до 11 год 45 хв. Упродовж цього часу уповноважений представник Споживача для спільного відбору проб не з`явився, про що складено акт № 406.

Листом № 814/23/07-21 від 17.04.2025 позивач направив відповідачу повідомлення про порушення та копію акта № 406. Поштове відправлення № 2500900111185 повернуто відправнику після закінчення строку зберігання.

За квітень 2025 року коефіцієнт кратності Кк = 5 застосовано до обсягу стічних вод 132 куб. м за тарифом 38,832 грн за 1 куб. м та нараховано 25 629,12 грн. Виставлено рахунок-фактуру № 161/3 від 28.05.2025, який разом з актом наданих послуг направлено супровідним листом № 112-14/с від 04.06.2025, поштове відправлення № 2750102529975 прийняте 06.06.2025.

24.06.2025 представники позивача перебували на об`єкті відповідача з 11 год 10 хв до 11 год 45 хв, однак уповноважений представник Споживача для спільного відбору проб не з`явився, про що складено акт № 682.

Листом № 1406/23/07-21 від 26.06.2025 відповідачу направлено повідомлення про порушення та копію акта № 682. Поштове відправлення № 2500900151012 повернуто відправнику після закінчення строку зберігання.

За червень 2025 року коефіцієнт кратності Кк = 5 застосовано до обсягу стічних вод 204 куб. м за тарифом 38,832 грн за 1 куб. м та нараховано 39 608,64 грн. Виставлено рахунок-фактуру № 161/3 від 29.07.2025, який разом з актом наданих послуг направлено супровідним листом № 173-14/с від 01.08.2025, поштове відправлення № 2750102541703 прийняте 05.08.2025.

22.07.2025 представники позивача перебували на об`єкті відповідача з 12 год 05 хв до 12 год 40 хв. Упродовж зазначеного часу уповноважений представник Споживача для спільного відбору проб не з`явився, про що складено акт № 792.

Листом № 1647/23/07-21 від 23.07.2025 відповідачу направлено повідомлення про порушення та копію акта № 792. Поштове відправлення № 2500900180756 повернуто відправнику після закінчення строку зберігання.

За липень 2025 року коефіцієнт кратності Кк = 5 застосовано до обсягу стічних вод 215 куб. м за тарифом 38,832 грн за 1 куб. м та нараховано 41 744,40 грн. Виставлено рахунок-фактуру № 161/3 від 27.08.2025, який разом з актом наданих послуг направлено супровідним листом № 191-14/с від 29.08.2025, поштове відправлення № 2750102559971 прийняте 01.09.2025.

Загальна сума плати, нарахованої за вказаними п`ятьма епізодами із застосуванням коефіцієнта кратності Кк = 5, становить 168 279,72 грн.

Крім того, протягом спірного періоду представники позивача чотири рази здійснили контрольний відбір проб стічних вод відповідача за участю його уповноважених представників.

13.05.2025 у період із 11 год 40 хв до 12 год 20 хв представники ОКВП «Дніпро-Кіровоград» за участю представника ТОВ «СІДВЕЛС» Коган Н.В. здійснили відбір контрольної проби стічних вод у контрольному колодязі на об`єкті відповідача, про що складено акт № 522.

Відповідно до акта загальний обсяг контрольної проби становив 3 л, із яких 1 л відібрано у скляну тару та 2 л у пластикову. Передачу контрольної проби до лабораторії водовідведення позивача оформлено актом приймання-передачі № 0001305525748. Одночасно оформлено акт № Б від 13.05.2025 про прийняття на зберігання арбітражної проби. Зазначений в акті № Б загальний обсяг арбітражної проби також становив 3 л, із яких 1 л містився у скляній тарі та 2 л у пластиковій.

За протоколом вимірювань показників складу та властивостей проб стічних вод № 507 від 13.05.2025 лабораторією позивача встановлено перевищення допустимих концентрацій за шістьма показниками: азотом амонійним, хлорид-іонами, фосфатами, залізом, БСК-5 та ХСК. Вимірювання розпочато 13.05.2025 о 16 год 30 хв і закінчено 19.05.2025.

Про результати дослідження відповідача повідомлено листом № 1090/23/07-21 від 19.05.2025. Поштове відправлення № 2500900106947 повернуто відправнику після закінчення строку зберігання.

За результатами цього відбору позивач застосував загальний коефіцієнт кратності Кк = 10 до обсягу стічних вод 56 куб. м за період із 01.05.2025 до 13.05.2025 за тарифом 38,832 грн за 1 куб. м та нарахував 21 745,92 грн. Виставлено рахунок-фактуру № 161/3 від 30.06.2025. Рахунок і акт наданих послуг направлено супровідним листом № 142/14/с від 03.07.2025, поштове відправлення № 2750102548872 прийняте 04.07.2025.

19.08.2025 у період із 11 год 30 хв до 11 год 50 хв представники позивача за участю представника відповідача Коган Н.В. здійснили контрольний відбір проби стічних вод у тому самому контрольному колодязі, про що складено акт № 905.

Обсяг контрольної проби становив 3 л, із яких 1 л відібрано у скляну тару та 2 л у пластикову. Передачу проби до лабораторії оформлено актом приймання-передачі № 0001908099141.

Відповідно до протоколу № 869 від 19.08.2025 лабораторією позивача встановлено перевищення допустимої концентрації фосфатів: результат вимірювання становив 7,440 за допустимого значення не більше 6,2. Вимірювання розпочато 19.08.2025 о 16 год 15 хв і закінчено 25.08.2025.

Про результати дослідження відповідача повідомлено листом № 1915/23/07-21 від 25.08.2025. Поштове відправлення № 2500908487940 повернуто відправнику після закінчення строку зберігання.

За період із 01.08.2025 до 19.08.2025 коефіцієнт кратності Кк = 0,2 застосовано до обсягу стічних вод 120 куб. м за тарифом 38,832 грн за 1 куб. м, унаслідок чого нараховано 931,97 грн. Виставлено рахунок-фактуру № 161/3 від 30.09.2025, який разом з актом наданих послуг направлено супровідним листом № 209/14/с від 02.10.2025, поштове відправлення № 2750102570975 прийняте 03.10.2025.

18.09.2025 у період із 11 год 40 хв до 12 год 10 хв представники позивача за участю представника відповідача Давидова В.І. здійснили контрольний відбір проби стічних вод, про що складено акт № 1029.

Загальний обсяг контрольної проби становив 3 л: 1 л у скляній тарі та 2 л у пластиковій тарі. Передачу проби до лабораторії оформлено актом приймання-передачі № 00018091010396.

За протоколом № 989 від 18.09.2025 лабораторією позивача встановлено перевищення допустимої концентрації фосфатів. Вимірювання розпочато 18.09.2025 о 16 год 40 хв і закінчено 23.09.2025.

Про результати дослідження відповідача повідомлено листом № 2167/23/07-21 від 24.09.2025. Поштове відправлення № 2500900213107 повернуто відправнику після закінчення строку зберігання.

За період із 20.08.2025 до 18.09.2025 коефіцієнт кратності Кк = 0,474 застосовано до обсягу стічних вод 100 куб. м за тарифом 38,832 грн за 1 куб. м, унаслідок чого нараховано 1 840,63 грн. Виставлено рахунок-фактуру № 161/3 від 29.10.2025, який разом з актом наданих послуг направлено супровідним листом № 231/14/с від 03.11.2025, поштове відправлення № R275010002647 прийняте 04.11.2025.

21.10.2025 у період із 11 год 20 хв до 11 год 40 хв представники позивача за участю представника відповідача Давидова В.І. здійснили контрольний відбір проби стічних вод, про що складено акт № 1161.

Загальний обсяг контрольної проби становив 3 л: 1 л у скляній тарі та 2 л у пластиковій тарі. Передачу проби до лабораторії оформлено актом приймання-передачі № 00021102411853.

Відповідно до протоколу № 1105 від 21.10.2025 лабораторією позивача встановлено перевищення допустимої концентрації заліза. Вимірювання розпочато 21.10.2025 о 15 год 30 хв і закінчено 27.10.2025.

Про результати дослідження відповідача повідомлено листом № 2424/23/07-21 від 27.10.2025. Поштове відправлення № 2500900188064 повернуто відправнику після закінчення строку зберігання.

За період із 19.09.2025 до 21.10.2025 коефіцієнт кратності Кк = 0,8 застосовано до обсягу стічних вод 96 куб. м за тарифом 38,832 грн за 1 куб. м, унаслідок чого нараховано 2 982,30 грн. Виставлено рахунок-фактуру № 161/3 від 30.11.2025, який разом з актом наданих послуг направлено супровідним листом № 249/14/с від 03.12.2025, поштове відправлення № 2750102558665 прийняте 05.12.2025.

Загальна сума плати, нарахованої за результатами чотирьох лабораторних досліджень контрольних проб, становить 27 500,82 грн.

У протоколах вимірювань № 507 від 13.05.2025 та № 869 від 19.08.2025 зазначено сертифікат про визнання вимірювальних можливостей лабораторії № 51/23 від 15.09.2023, виданий ДП «Кіровоградстандартметрологія» та чинний до 14.09.2025.

У протоколах № 989 від 18.09.2025 та № 1105 від 21.10.2025 зазначено свідоцтво про відповідність лабораторії вимогам ДСТУ ISO 10012:2005 № 15.09.2025-1 від 15.09.2025, видане ПП «Науково-виробничий центр оцінки відповідності «ЮГ» та чинне до 15.09.2030. До матеріалів справи долучено зазначені документи разом із переліками вимірювальних можливостей лабораторії. Відповідно до зазначених протоколів кожна з контрольних проб досліджувалася за одинадцятьма показниками складу та властивостей стічних вод.

На підтвердження своїх заперечень проти позову відповідач подав складений ним документ «Структура виробництва ТОВ «СІДВЕЛС» від 30.12.2024, у якому зазначено відомості про виробничі підрозділи підприємства, використання води та напрями водовідведення. За твердженням відповідача, більшість підрозділів використовує воду лише для побутових потреб, а вода з цеху виготовлення соняшникової халви відводиться до септиків-жировловлювачів. Також відповідач посилався на наявність у нього 70 працівників, для побутових потреб яких використовується централізоване водопостачання та водовідведення.

01.01.2025 між ТОВ «СІДВЕЛС» та ФОП Слободяником Д.О. укладено договір № 0101/2025 про надання послуг асенізаційною машиною з вивезення рідких нечистот. На підтвердження фактичного надання таких послуг відповідач подав акт № 1 від 24.03.2026 щодо викачування септика за адресою підприємства.

Поданий відповідачем акт № 1 датований 24.03.2026, тобто складений після закінчення спірного періоду, який охоплює час із 01.12.2024 до 21.10.2025. Інших актів надання послуг із викачування септиків безпосередньо протягом спірного періоду матеріали справи не містять.

Відповідач також посилався на проведення з вересня 2024 року ремонтних робіт на території підприємства, пов`язаних із ремонтом виробничих приміщень, заміною каналізаційних труб та облаштуванням покриття території.

До матеріалів справи подано видаткові накладні № 960 від 16.08.2024, № 1166 від 20.09.2024 та № 1770 від 06.12.2024 щодо придбання каналізаційних труб і сантехнічного обладнання загальною вартістю 105 424,74 грн.

09.09.2024 між ТОВ «СІДВЕЛС» та ТОВ «Пересувна механізована колона-68» укладено договір № 51 на виконання робіт з укладання плит ПАГ-14 та облаштування відповідної основи. Того самого дня сторони уклали договір поставки № 09/09 на поставку 422 залізобетонних плит ПАГ-14.

Додатковою угодою № 1 від 29.11.2024 до договору № 51 погоджено виконання додаткових робіт. Виконання робіт оформлено актами здачі-приймання робіт № П-00000125 та № П-00000143, а також листом-поясненням до акта № П-00000125. Відповідно до цих документів роботи завершено 26.12.2024.

31.01.2025 комісією відповідача проведено огляд виконаних робіт із покриття прилеглої території залізобетонними плитами та оформлено введення об`єкта в експлуатацію, що відображено в акті приймання-передачі основних засобів та інвентарній картці від 31.01.2025.

21.04.2025 ТОВ «СІДВЕЛС» та ТОВ «Пересувна механізована колона-68» уклали договір № 76 на облаштування бетонного шліфованого майданчика загальною площею 2 800 кв. м та укладання 16 плит ПАГ-14 загальною площею 192 кв. м. Строк виконання робіт визначено до 31.10.2025.

Додатковою угодою № 1 від 20.06.2025 до договору № 76 площу бетонного майданчика збільшено до 5 300 кв. м, кількість плит ПАГ-14 до 77 одиниць загальною площею 924 кв. м, а до складу робіт додано облаштування двох септиків із бетонних кілець.

Відповідно до акта приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів від 31.12.2025 роботи за договором № 76 закінчено 31.12.2025, об`єкт пройшов випробування та був зданий в експлуатацію.

Оновленої технічної документації щодо системи водовідведення, графічної схеми із зазначенням септиків, напрямків відведення окремих категорій стічних вод або змін до договору № 512 та його додатків у зв`язку з проведеними роботами відповідач до матеріалів справи не подав.

Стосовно проби, відібраної 13.05.2025, відповідач подав лист КП «Кременчукводоканал» № 17/2382 від 03.04.2026. У листі зазначено, що проба промислових стічних вод ТОВ «СІДВЕЛС», відібрана 13.05.2025, надходила до лабораторії хіміко-аналітичного контролю промислових стічних вод КП «Кременчукводоканал», однак її дослідження як арбітражної проби не проводилося, оскільки розпломбування та аналіз арбітражної проби мали здійснюватися в арбітражній лабораторії за участю представників обох сторін. У цьому ж листі вказано, що обсяг проби має відповідати вимогам методик виконання вимірювань або нормативних документів щодо кожного окремого показника.

Крім того, відповідач подав протокол вимірювань показників складу та властивостей проб зворотних вод № П/25-12 від 18.08.2025, складений лабораторією КП «Кременчукводоканал». Із протоколу вбачається, що пробу 13.08.2025 відібрали представники ТОВ «СІДВЕЛС» та доставили до лабораторії в опломбованій виробником тарі. Представник ОКВП «Дніпро-Кіровоград» у відборі цієї проби участі не брав.

За результатами зазначеного дослідження перевищень установлених показників не зафіксовано; концентрація фосфатів становила 0,895 ± 0,161. У протоколі зазначено сертифікат № 10 від 04.03.2025 про участь лабораторії КП «Кременчукводоканал» у програмі перевірки кваліфікації PT.UA/4/1/2017.

Виставлені позивачем за дев`ятьма спірними епізодами рахунки відповідач не оплатив. Доказів направлення відповідачем у встановлений пунктом 7.16 договору п`ятиденний строк уповноваженого представника з обґрунтовувальними документами для врегулювання кількості або вартості нарахованих послуг матеріали справи не містять.

Таким чином, заявлена позивачем основна заборгованість у сумі 195 780,54 грн складається із: 168 279,72 грн плати, нарахованої за п`ятьма випадками незабезпечення участі уповноваженого представника відповідача у спільному відборі проб із застосуванням коефіцієнта кратності Кк = 5; 27 500,82 грн плати, нарахованої за результатами чотирьох лабораторних досліджень контрольних проб стічних вод.

На зазначену заборгованість позивач додатково нарахував 29 812,10 грн пені, 8 423,03 грн інфляційних втрат та 4 198,95 грн трьох процентів річних, що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом у цій справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Частиною четвертою статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, предметом апеляційного перегляду у цій справі є перевірка правильності висновків місцевого господарського суду щодо: наявності між сторонами чинних договірних відносин із централізованого водовідведення; обов`язків ТОВ «СІДВЕЛС» щодо дотримання допустимих концентрацій забруднюючих речовин та забезпечення доступу представників Виконавця до контрольного колодязя; обставин прибуття представників позивача для здійснення відбору проб та неявки уповноважених представників відповідача; дотримання встановленої процедури відбору, зберігання і дослідження контрольних та арбітражних проб; належності, допустимості, достовірності та вірогідності актів відбору проб, протоколів лабораторних вимірювань і документів, наданих відповідачем на їх спростування; правильності визначення розміру плати за понаднормативний скид забруднень та похідних грошових нарахувань.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Кожна сторона також несе ризик наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частин першої та третьої статті 74 ГПК України обов`язок доказування покладається на учасників справи: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, саме позивач повинен довести обставини, з якими договір і нормативно-правові акти пов`язують виникнення права на отримання плати за понаднормативний скид забруднень, зокрема фактичне прибуття його представників на об`єкт відповідача, повідомлення уповноваженої особи та її неявку протягом установленого строку, а також розмір відповідних нарахувань. Відповідач, зі свого боку, повинен довести обставини, на які він посилається на спростування поданих позивачем доказів, зокрема порушення порядку відбору та дослідження проб, недостовірність лабораторних результатів, існування відокремленої системи відведення виробничих стоків та інші факти, покладені в основу його заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які такого предмета не стосуються.

Стаття 77 ГПК України визначає допустимість доказів: обставини, які відповідно до законодавства мають підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами, а докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Водночас допустимість доказу не є тотожною його достовірності чи доказовій вазі. Для визнання доказу недопустимим недостатньо лише незгоди сторони з його змістом або наявності іншого доказу з відмінними відомостями. Сторона, яка заявляє про недопустимість доказу, повинна зазначити конкретну імперативну норму, порушену під час його одержання, та довести саме те порушення, з яким закон пов`язує неможливість використання відповідного доказу.

Тому посилання апелянта на статтю 77 ГПК України саме собою не зумовлює автоматичного виключення актів відбору проб і протоколів лабораторних вимірювань із доказової бази. Спочатку підлягає встановленню, чи справді вимоги нормативних актів щодо відбору, обсягу, зберігання та дослідження проб були порушені, у чому конкретно полягало таке порушення та чи впливає воно на можливість використання отриманих результатів для підтвердження спірних обставин.

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені без впливу, спрямованого на формування неправдивого уявлення про обставини справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України обставина, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо подані на її підтвердження докази є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Наведені правила доказування та межі апеляційного перегляду закріплені у чинному Господарському процесуальному кодексі України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.12.2025 у справі № 915/222/24 зазначила, що стандарт вірогідності доказів потребує зіставлення доказів сторін, а встановленим має визнаватися той варіант обставин, який з огляду на всю сукупність доказів є більш імовірним. Цей стандарт не покладає на суд обов`язку вважати доведеною обставину лише тому, що сторона про неї стверджує.

Аналогічний підхід наведений у постанові об`єднаної палати КГС ВС від 17.06.2022 у справі № 904/6994/20, постановах КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має наперед установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у сукупності та мотивує врахування або відхилення кожного доказу чи групи однотипних доказів.

Таким чином, сам по собі факт складення актів представниками позивача не надає таким актам наперед установленої доказової сили. Разом із тим їх односторонній характер також не означає автоматичної відсутності в них доказового значення, якщо можливість складення такого документа представниками Виконавця передбачена спеціальними правилами, а зафіксовані в ньому відомості узгоджуються з іншими доказами. Так само протокол незалежної лабораторії не має наперед більшої доказової сили лише через те, що дослідження виконане іншою установою: належить ураховувати обставини, дату, місце та процедуру відбору конкретної проби, участь сторін, її ідентифікацію і співвідношення з предметом доказування.

У постанові КГС ВС від 21.04.2021 у справі № 910/701/17 наголошено, що з`ясування обставин справи повинно здійснюватися шляхом оцінювання кожного доказу окремо та всієї їх сукупності, без надання будь-якому доказу наперед установленої сили.

Щодо прийняття додаткових доказів, поданих відповідачем у суді апеляційної інстанції

28.07.2026 ТОВ «СІДВЕЛС» подало до суду апеляційної інстанції відповідь на відзив на апеляційну скаргу, до якої долучило: довідку Приватного підприємства «ЩИТ» від 27.07.2026 № 107/26; договір про охорону об`єктів від 01.09.2014 №1/14, укладений між ТОВ «СІДВЕЛС» та ПП «ЩИТ»; акти приймання-передачі наданих охоронних послуг за грудень 2024 року, січень, квітень, червень та липень 2025 року.

Одночасно відповідач просив поновити строк на подання цих доказів та долучити їх до матеріалів справи.

Обґрунтовуючи клопотання, відповідач зазначив, що довідку ПП «ЩИТ» від 27.07.2026 № 107/26 було складено вже після ухвалення оскаржуваного рішення, а тому вона не могла бути подана до суду першої інстанції. За змістом цієї довідки ПП «ЩИТ» з 01.09.2014 безперервно здійснює охорону майна ТОВ «СІДВЕЛС», на території підприємства функціонує контрольно-пропускний пункт, ведеться журнал відвідувачів та здійснюється відеоспостереження. У довідці стверджується, що 17.12.2024, 15.01.2025, 15.04.2025, 24.06.2025 та 22.07.2025 працівники ОКВП «Дніпро-Кіровоград» територію відповідача не відвідували, а відповідні записи в журналі відвідувачів відсутні.

Оцінивши наведені відповідачем підстави для подання додаткових доказів, колегія суддів доходить таких висновків.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен письмово повідомити про це суд, зазначивши доказ, який не може бути подано, причини його неподання та докази того, що особа вчинила всі залежні від неї дії, спрямовані на одержання відповідного доказу.

За частиною восьмою статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа обґрунтувала неможливість їх подання у відповідний строк з причин, що не залежали від неї.

Спеціальне правило щодо подання доказів у суді апеляційної інстанції закріплене частиною третьою статті 269 ГПК України, згідно з якою докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, прийняття апеляційним судом додаткових доказів можливе за одночасної наявності двох взаємопов`язаних умов: випадок їх неподання повинен мати винятковий характер, а причини неподання мають бути об`єктивними та такими, що не залежали від учасника справи. Обов`язок доведення цих обставин покладається на учасника справи, який просить прийняти нові докази.

Саме таке застосування частини третьої статті 269 ГПК України наведено Верховним Судом, зокрема у постанові Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14. Верховний Суд наголосив, що прийняття апеляційним судом доказів без встановлення передбачених процесуальним законом виняткових обставин порушує принцип правової визначеності та фактично допускає безпідставний перегляд доказової бази після вирішення спору судом першої інстанції.

При цьому необхідно розмежовувати поновлення процесуального строку за загальними положеннями статті 119 ГПК України та передбачене частиною третьою статті 269 цього Кодексу право апеляційного суду прийняти докази, які не подавалися до суду першої інстанції. Саме по собі подання клопотання про поновлення строку або наведення причин, з яких документ було одержано після ухвалення рішення, не звільняє заявника від обов`язку довести існування виняткового випадку та об`єктивну неможливість своєчасного подання доказу.

Застосовуючи наведені положення до довідки ПП «ЩИТ» від 27.07.2026 № 107/26, колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення Господарського суду Кіровоградської області ухвалено 11.06.2026, тоді як зазначену довідку складено 27.07.2026, тобто після розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції.

Таким чином, на момент розгляду справи судом першої інстанції цього документа як доказу взагалі не існувало.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 зазначила, що докази, які не існували на момент розгляду справи судом першої інстанції, не можуть бути прийняті апеляційним судом як додаткові докази незалежно від причин, з яких відповідні документи були створені пізніше. Допущення протилежного створювало б можливість формувати нову доказову базу після ухвалення судового рішення та порушувало б принцип правової визначеності.

Такий висновок підтверджено Верховним Судом і в постанові від 10.04.2025 у справі № 922/1168/23: відсутність доказу на час розгляду справи судом першої інстанції сама собою виключає можливість його прийняття апеляційним судом у порядку частини третьої статті 269 ГПК України, незалежно від пояснень щодо причин його пізнішого створення.

Посилання апелянта на те, що він отримав довідку лише 27.07.2026 та подав її до суду наступного дня, не доводить об`єктивної неможливості подання відповідних доказів під час розгляду справи судом першої інстанції. Визначальним є не проміжок часу між датою складення довідки та її поданням до апеляційного суду, а причини, з яких відповідач не вчинив своєчасно дій для одержання і подання доказів на підтвердження обставин, на які він посилався у суді першої інстанції.

Як убачається з доводів самого відповідача, договірні відносини між ТОВ «СІДВЕЛС» та ПП «ЩИТ» існують із 01.09.2014. Обставини функціонування контрольно-пропускного пункту, ведення журналу відвідувачів, здійснення відеоспостереження та надання охоронних послуг стосуються організації діяльності самого відповідача і не могли бути невідомими йому під час розгляду справи судом першої інстанції.

Більше того, твердження про те, що представники позивача не прибували на об`єкт відповідача у дати складення актів недопуску, становило одну з основних складових заперечень ТОВ «СІДВЕЛС» проти позову вже у суді першої інстанції. Отже, необхідність подання доказів на підтвердження цієї обставини виникла не після ухвалення рішення, а існувала протягом усього розгляду справи.

Відповідач не навів обставин, які перешкоджали йому під час розгляду справи звернутися до ПП «ЩИТ» із запитом про надання відповідної інформації, подати суду журнал відвідувачів або належним чином засвідчені витяги з нього, надати записи камер відеоспостереження, заявити клопотання про витребування таких доказів чи письмово повідомити суд у порядку частини четвертої статті 80 ГПК України про неможливість їх самостійного подання.

Доказів учинення відповідачем у суді першої інстанції будь-яких дій, спрямованих на своєчасне одержання від ПП «ЩИТ» документів щодо відвідування території підприємства у відповідні дати, до клопотання не додано. Не наведено також причин, які об`єктивно унеможливлювали таке звернення до охоронного підприємства до ухвалення рішення.

Сам факт складення довідки після ухвалення рішення не перетворює її на нововиявлений або об`єктивно недоступний раніше доказ. Така довідка є документом, спеціально створеним після завершення розгляду справи судом першої інстанції для підтвердження позиції апелянта, яка вже була предметом дослідження суду. Прийняття такого документа фактично надало б стороні можливість усунути недоліки власної доказової діяльності після отримання несприятливого для неї судового рішення.

Крім того, довідка містить ретроспективне повідомлення про відсутність записів у журналі відвідувачів, однак сам журнал, належним чином засвідчені витяги з нього або записи системи відеоспостереження до клопотання не додані. Водночас ця обставина не є самостійною підставою для оцінки достовірності довідки по суті, оскільки первинною підставою для її неприйняття є недотримання апелянтом установленого частиною третьою статті 269 ГПК України порядку подання додаткових доказів.

Щодо договору про охорону об`єктів від 01.09.2014 №1/14 та актів приймання-передачі охоронних послуг за відповідні місяці колегія суддів зазначає, що ці документи існували до ухвалення рішення судом першої інстанції та перебували у сфері володіння й контролю відповідача.

Зокрема, ТОВ «СІДВЕЛС» є стороною договору від 01.09.2014 №1/14 та замовником послуг, прийняття яких оформлювалося долученими актами. Тому відповідач мав можливість подати ці документи разом із відзивом на позов або до закінчення розгляду справи судом першої інстанції.

Апелянт не зазначив, де саме перебували оригінали цих документів під час розгляду справи, коли він ужив заходів для їх отримання, які перешкоди виникли під час такого отримання та чому ці перешкоди не залежали від нього. Відсутні й докази попереднього звернення відповідача до ПП «ЩИТ» з вимогою надати копії відповідних документів чи відмови охоронного підприємства в їх наданні.

Не повідомляв відповідач і суд першої інстанції про наявність цих доказів та неможливість їх подання у встановлений строк у порядку частини четвертої статті 80 ГПК України.

Таким чином, неподання договору та актів приймання-передачі послуг суду першої інстанції було наслідком процесуальної поведінки самого відповідача, а не обставин, які об`єктивно від нього не залежали. Намагання долучити такі документи лише після ухвалення несприятливого рішення не відповідає критерію винятковості, встановленому частиною третьою статті 269 ГПК України.

Апеляційний перегляд не є новим розглядом справи, під час якого сторона може без установлених законом обмежень доповнювати матеріали доказами, що могли й повинні були бути подані раніше. Покладення на суд апеляційної інстанції обов`язку приймати такі докази лише тому, що сторона вирішила посилити ними свою правову позицію після ухвалення рішення, суперечило б принципам змагальності, процесуальної рівності сторін і правової визначеності.

З огляду на викладене колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ «СІДВЕЛС» про поновлення строку та прийняття додаткових доказів і не приймає як докази: довідку ПП «ЩИТ» від 27.07.2026 №107/26; договір про охорону об`єктів від 01.09.2014 №1/14; акти приймання-передачі охоронних послуг за грудень 2024 року, січень, квітень, червень та липень 2025 року.

Відповідно, зазначені документи не враховуються апеляційним судом під час перевірки законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, а наведені апелянтом твердження про відсутність працівників позивача на об`єкті оцінюватимуться надалі виключно на підставі доказів, які були своєчасно подані сторонами та досліджені судом першої інстанції.

Щодо нормативного та договірного регулювання спірних правовідносин і змісту обов`язків сторін під час контролю за скидом стічних вод

Правовідносини між ОКВП «Дніпро-Кіровоград» і ТОВ «СІДВЕЛС» виникли на підставі договору про надання послуг із централізованого питного водопостачання та водовідведення від 19.09.2014 №512, а також регулюються спеціальними нормативно-правовими актами у сфері централізованого водовідведення.

За пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статей 509, 525, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь іншої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладеним сторонами договором від 19.09.2014 №512 передбачено, що ОКВП «Дніпро-Кіровоград» зобов`язується надавати ТОВ «СІДВЕЛС» послуги централізованого питного водопостачання та водовідведення щодо об`єкта, розташованого за адресою: м. Світловодськ, вул. Софіївська, 3, а відповідач зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати такі послуги.

Відповідно до пункту 12.1 договору він набрав чинності з 01.09.2014 та був укладений строком на один рік із можливістю продовження його дії на той самий строк, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку договору не заявить про намір його розірвати.

Доказів припинення, розірвання або визнання недійсним договору від 19.09.2014 № 512 матеріали справи не містять. Навпаки, фактичне надання позивачем та прийняття відповідачем послуг протягом спірного періоду, виставлення рахунків, а також здійснення сторонами контрольних відборів проб підтверджують продовження договірних відносин.

Крім того, в апеляційній скарзі ТОВ «СІДВЕЛС» не заперечує самого факту користування централізованим водопостачанням та водовідведенням, а лише стверджує, що ці послуги використовуються виключно для побутових і санітарно-гігієнічних потреб працівників.

Таким чином, наявність між сторонами чинних договірних відносин, приєднання об`єкта відповідача до системи централізованого водовідведення м. Світловодська та статус ТОВ «СІДВЕЛС» як споживача відповідних послуг є встановленими та фактично не заперечуються апелянтом.

З 07.08.2023 правові, економічні та організаційні засади функціонування систем водовідведення регулюються Законом України «Про водовідведення та очищення стічних вод» від 12.01.2023 № 2887-IX.

Статтями 10, 12 та 13 цього Закону передбачено повноваження центрального органу виконавчої влади щодо затвердження загальнодержавних правил приймання стічних вод і порядку визначення плати за понаднормативне скидання, а також повноваження органів місцевого самоврядування затверджувати місцеві правила приймання стічних вод. Місцеві правила повинні визначати, зокрема, вимоги до якості й режиму скидання стічних вод, механізм контролю за таким скиданням та розмір плати за понаднормативне скидання і порушення встановлених вимог (Закон України «Про водовідведення та очищення стічних вод»).

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.01.2018 за № 56/31508, затверджено Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, а також Порядок визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення (Правила №316, Порядок визначення розміру плати).

Відповідно до пункту 2 розділу І Правил № 316 вони поширюються як на суб`єктів господарювання, що провадять діяльність із централізованого водовідведення, так і на юридичних осіб, які використовують воду для виробництва товарів або надання послуг та скидають стічні води до систем централізованого водовідведення чи безпосередньо на очисні споруди виконавця.

ТОВ «СІДВЕЛС» є юридичною особою, об`єкт якої приєднаний до системи централізованого водовідведення, а тому на нього поширюються вимоги Правил № 316 незалежно від того, чи вважає відповідач свої стічні води виключно господарсько-побутовими, чи такими, що утворилися внаслідок виробничої діяльності.

Пунктом 7 розділу І Правил №316 передбачено, що кожен споживач скидає стічні води до системи централізованого водовідведення через окремий випуск з обов`язковим облаштуванням контрольного колодязя у місці, погодженому з виконавцем.

За визначенням, наведеним у пункті 3 розділу І Правил №316, контрольний колодязь це колодязь на випуску водовідведення споживача безпосередньо перед приєднанням до колектора виконавця або в іншому погодженому місці мереж із вільним доступом виконавця до такого колодязя.

Таким чином, вільний доступ виконавця до контрольного колодязя є не факультативною умовою, яка залежить від розсуду споживача, а однією з нормативно визначених ознак належно облаштованого місця контролю.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Правил №316 виконавець повинен здійснювати обстеження мереж водовідведення та локальних очисних споруд споживачів, контролювати якість, кількість і режим скидання стічних вод, а також має право здійснювати раптовий, не погоджений зі споживачем заздалегідь, відбір контрольних проб.

Водночас підпунктами 1, 6 та 7 пункту 2 розділу ІІ Правил № 316 на споживача покладено обов`язок: дотримуватися встановлених кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках; надавати працівникам виконавця необхідну інформацію щодо власної системи водовідведення, вільний доступ до неї та допомогу під час відбору проб; визначити не менше двох представників, уповноважених представляти споживача під час відбору проб, повідомити про них виконавця та забезпечувати присутність уповноваженого представника безпосередньо під час відбору проб.

Таким чином, нормативно встановлений обов`язок споживача не вичерпується виданням внутрішнього наказу про призначення відповідальних осіб. Споживач зобов`язаний організувати свою діяльність у такий спосіб, щоб виконавець мав реальну можливість отримати доступ до контрольного колодязя і здійснити відбір проб, а уповноважений представник споживача прибути до місця відбору після відповідного виклику.

Пунктом 3 розділу VI Правил №316 прямо передбачено, що споживачі повинні забезпечити можливість проведення виконавцем у будь-який час доби контролю за скидом стічних вод.

Відповідно до пункту 6 розділу VI Правил №316 виконавець із метою контролю якості стічних вод здійснює відбір контрольних проб, а виявлене в таких пробах перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин є достатньою підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень.

Окремо пунктом 7 розділу VI Правил №316 урегульовано наслідки поведінки споживача, яка перешкоджає проведенню контролю.

Зволікання з допуском уповноваженого представника виконавця на територію споживача більше ніж на 30 хвилин після його прибуття або створення представниками споживача перешкод у відборі проб фіксується в акті за підписом представника виконавця. У такому разі виконавець виставляє споживачу рахунок за понаднормативний скид забруднень із коефіцієнтом кратності за розрахунковий місяць, у якому вчинено відповідне порушення.

При цьому зазначена норма не містить вимоги про обов`язкове підписання такого акта представником споживача, залучення незалежних свідків, працівників поліції, проведення фото- чи відеофіксації. Навпаки, нормативно визначеним способом фіксації недопуску або створення перешкод є саме акт за підписом представника виконавця.

На місцевому рівні порядок контролю за скидом стічних вод урегульовано Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення ОКВП «Дніпро-Кіровоград», затвердженими рішенням Кіровоградської обласної ради від 18.12.2018 № 600, із подальшими змінами.

Відповідно до пункту 1.3 Правил № 600 їх дія поширюється на ОКВП «Дніпро-Кіровоград» як виробника послуг централізованого водовідведення та на юридичних осіб, які скидають стічні води до систем каналізації цього підприємства на відповідних адміністративних територіях, зокрема у м. Світловодську.

Пунктами 6.1, 6.3 та 6.4 Правил № 600 передбачено, що контроль за складом і властивостями стічних вод здійснюється у контрольних колодязях, визначених у схемі балансового розмежування; контрольні колодязі влаштовуються та експлуатуються споживачами і повинні бути постійно доступними для огляду та відбору проб, вільними від завалів і запірних пристроїв.

Згідно з пунктами 6.8 та 6.9 Правил №600 виробник здійснює періодичний контроль якості стічних вод і має право у будь-який час доби проводити раптовий, заздалегідь не погоджений зі споживачем відбір контрольних проб.

Пунктом 6.10 Правил № 600 на споживача покладено обов`язок забезпечувати можливість проведення виробником у будь-який час доби контролю за скидом стічних вод, надавати необхідні відомості та експлуатаційний персонал, а також призначити дві відповідальні особи за організацію контролю якості й кількості стічних вод із правом підпису актів відбору проб.

За пунктом 9.1 Правил № 600 виявлені в контрольних пробах перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень.

Пунктом 9.10 Правил № 600 передбачено застосування коефіцієнта кратності Кк = 5, зокрема, у разі зволікання з допуском представника виробника до місця відбору більше ніж на 30 хвилин після його прибуття та/або неявки уповноваженого представника споживача для спільного відбору проб після його виклику шляхом сповіщення на контактний номер телефону.

Відповідно до пункту 9.11 Правил № 600 представники виробника, які прибули для відбору проб, фіксують допущене споживачем порушення в акті з чітким зазначенням обставин, що призвели до неможливості відбору. У разі неможливості вручення такого акта споживачу в день його складення він надсилається споживачу рекомендованим листом.

Наведені нормативні приписи відтворені й у договорі сторін.

Так, відповідно до пункту 3.3 договору ТОВ «СІДВЕЛС» зобов`язалося забезпечувати за пред`явленням службового посвідчення безперешкодний доступ представників ОКВП «Дніпро-Кіровоград» до приладів обліку, мереж водопроводу та каналізації, а також до контрольних каналізаційних колодязів для відбору проб стічних вод на відповідність установленим допустимим концентраціям.

За пунктом 7.20 договору скидання стічних вод до каналізаційних мереж повинно здійснюватися з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин, погоджених сторонами у додатку №3 до договору.

Додатком № 3 до договору, викладеним сторонами у новій редакції додатковою угодою від 25.04.2019, погоджено допустимі концентрації забруднюючих речовин відповідно до Правил №600, а також наслідки недопуску представників виконавця до проведення контрольного відбору.

Зокрема, у додатку №3 встановлено, що відмова споживача виділити відповідальну особу, зволікання з допуском представника ОКВП «Дніпро-Кіровоград» більше ніж на 30 хвилин після його прибуття або створення перешкод у відборі проб вважаються такими, що призвели до невідбору проб із вини споживача, та є підставою для виставлення рахунку із застосуванням передбаченого Правилами № 600 коефіцієнта кратності.

Згідно з пунктом 8.4 договору в разі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин споживач здійснює оплату відповідно до виставленого виконавцем рахунку із застосуванням коефіцієнта кратності, визначеного правилами приймання стічних вод.

Таким чином, обов`язок ТОВ «СІДВЕЛС» забезпечувати доступ до контрольного колодязя, прибуття уповноваженого представника та можливість проведення раптового відбору проб одночасно випливає із загальнодержавних Правил №316, місцевих Правил №600 та безпосередньо погоджених сторонами умов договору.

Тому довід апелянта про те, що його представників не було заздалегідь повідомлено про запланований візит працівників позивача, сам собою не свідчить про порушення порядку контролю. Попереднє погодження дати та часу відбору суперечило б самій природі раптового контролю, прямо передбаченого пунктом 1 розділу ІІ Правил № 316 та пунктом 6.9 Правил № 600.

Водночас право виробника здійснювати раптовий контроль не звільняє його від обов`язку довести фактичне прибуття до об`єкта споживача, виклик відповідальної особи та перебування на місці протягом установленого часу. Наявність таких обставин щодо кожного зі складених позивачем актів підлягає окремій оцінці в наступному блоці постанови.

Для правильного вирішення спору необхідно також розмежовувати дві самостійні нормативні підстави для нарахування плати.

Першою є встановлене результатами лабораторного дослідження контрольної проби перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин. У цьому випадку підставою нарахування є результати фактично відібраної проби.

Другою є зволікання з допуском, неявка уповноваженого представника споживача після його виклику або інше створення перешкод у проведенні відбору. У такому випадку коефіцієнт застосовується не внаслідок лабораторного встановлення конкретної концентрації забруднюючої речовини, а як прямо передбачений Правилами наслідок порушення споживачем режиму контролю, через яке фактичний склад стічних вод неможливо було перевірити.

Тому для нарахувань, здійснених на підставі актів про недопуск, позивач не зобов`язаний додатково доводити лабораторним шляхом перевищення концентрації певної забруднюючої речовини, оскільки проведення відповідного дослідження стало неможливим саме внаслідок зафіксованого порушення обов`язків споживача.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 18.01.2019 у справі № 920/730/16 дійшла висновку, що плата за скид стічних вод із понаднормативним забрудненням є грошовим зобов`язанням, яке виникає з договору та нормативних приписів у сфері водовідведення, а не оперативно-господарською санкцією. Невиконання такого грошового зобов`язання є підставою для стягнення відповідної заборгованості.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив нормативні джерела, які регулюють правовідносини сторін, та обґрунтовано виходив із того, що ОКВП «Дніпро-Кіровоград» наділене правом здійснювати раптовий контроль якості стічних вод відповідача, а ТОВ «СІДВЕЛС» зобов`язане забезпечити доступ до контрольного колодязя, участь уповноваженого представника у відборі проб і виконання інших установлених договором та Правилами вимог.

Щодо доводів апелянта про односторонній характер актів, недоведеність прибуття представників позивача та відсутність факту недопуску

Апелянт заперечує доказову силу актів від 17.12.2024 № 1355, від 15.01.2025 № 53, від 15.04.2025 № 406, від 24.06.2025 № 682 та від 22.07.2025 № 792, посилаючись на те, що вони складені й підписані виключно працівниками ОКВП «Дніпро-Кіровоград», які, на думку відповідача, є заінтересованими у результатах проведеного контролю.

Відповідач стверджує, що його уповноважених представників не було належним чином повідомлено про прибуття працівників позивача, вони не були присутні під час складання актів та не відмовлялися від їх підписання. Самі акти, за доводами апелянта, не підтверджують фактичного прибуття представників позивача за адресою підприємства та здійснення ними спроби відібрати контрольні проби.

На підтвердження цих заперечень апелянт також зазначає, що відстань між місцезнаходженням позивача у м. Кропивницькому та об`єктом відповідача у м. Світловодську становить понад 120 км, тоді як у матеріалах справи відсутні накази чи посвідчення про відрядження працівників позивача, подорожні листи службових автомобілів, документи про списання пального, плани проведення контрольних заходів, посадові інструкції відповідних працівників та інші документи, які б, на думку апелянта, підтверджували фактичний виїзд.

Крім того, відповідач наголошує на відсутності фото- та відеофіксації, показань незалежних свідків, представників органів місцевого самоврядування або працівників поліції, які могли б підтвердити прибуття представників позивача чи створення їм перешкод у доступі до контрольного колодязя.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач додатково послався на те, що в актах зазначено про здійснення працівниками позивача відповідних дій на підставі плану та посадових інструкцій, однак таких документів до матеріалів справи не додано. Апелянт також поставив під сумнів поведінку позивача, який направляв акти поштовим зв`язком, але не вручав їх особисто під час наступних відвідувань підприємства.

Колегія суддів відхиляє наведені доводи з огляду на таке.

З огляду на наведені вище правила оцінки доказів односторонній характер акта не надає йому наперед установленої доказової сили, однак і не виключає його доказового значення. Такий документ підлягає оцінці у взаємному зв`язку із зафіксованими в ньому відомостями, подальшим листуванням сторін, доказами його направлення споживачу та іншими матеріалами справи.

Як уже зазначено, пункт 7 розділу VI Правил №316 та пункти 9.10, 9.11 Правил №600 прямо передбачають складення представниками виробника акта у разі зволікання з допуском понад 30 хвилин або неявки уповноваженого представника споживача після його виклику. Такий акт не потребує підпису відсутнього представника споживача, а в разі неможливості його вручення надсилається споживачу рекомендованим листом.

Таким чином, необхідно розмежовувати акт про фактично проведений відбір проб, який за загальним правилом підписують представники обох сторін, та акт про неможливість проведення відбору внаслідок неявки представника споживача або незабезпечення доступу, який складають представники виробника.

Спірні акти належать до другої категорії. Вони фіксують не відмову представника відповідача від їх підписання, а його неявку після телефонного виклику та неможливість унаслідок цього провести спільний відбір проб.

Тому твердження апелянта про те, що його представники не відмовлялися підписувати акти, не спростовує зафіксованого порушення. Підпис відсутнього представника споживача об`єктивно не міг бути отриманий. Вимога про обов`язкове підписання такого акта споживачем суперечила б змісту пункту 7 розділу VI Правил №316 та фактично дозволяла б споживачу унеможливити фіксацію порушення шляхом неявки його уповноваженого представника.

Матеріалами справи встановлено, що наказами ТОВ «СІДВЕЛС» від 21.01.2020 №20.01.21-02 та від 17.01.2025 №25.01.17-02 були визначені відповідальні особи за проведення відбору проб стічних вод із правом підпису відповідних актів. Отже, відповідач був обізнаний зі своїм обов`язком забезпечувати участь уповноваженої особи під час контрольного відбору.

Як встановлено судом, кожен із п`яти актів містить відомості про дату і місце прибуття представників виробника, початок та закінчення часу очікування, тривалість якого перевищувала встановлені 30 хвилин, телефонне сповіщення відповідальної особи споживача, її неявку та неможливість здійснення відбору проб. Акти підписані двома представниками позивача та за формою відповідають формі акта, передбаченій Правилами №600.

Правила № 316 і Правила № 600 не встановлюють окремої форми акта для фіксації неявки уповноваженого представника споживача. Тому використання форми акта відбору проб із зазначенням у ньому причин, через які відбір не відбувся, не суперечить установленому нормативному порядку.

Складення п`яти актів у різні дати та їх направлення відповідачу протягом одного-двох днів після відповідних подій свідчить про їх створення безпосередньо у зв`язку з проведеними контрольними заходами, а не вже після виникнення цього судового спору.

Поштові документи не є самостійним доказом фізичного прибуття представників позивача на об`єкт, однак підтверджують своєчасне оформлення актів, послідовність подальших дій позивача та доведення ним інформації про зафіксовані порушення до відповідача. При цьому перші два поштові відправлення були вручені відповідачу, проте матеріали справи не містять доказів подання ТОВ «СІДВЕЛС» невідкладних заперечень щодо неприбуття працівників позивача або складання ними актів із недостовірними відомостями.

Повернення трьох наступних поштових відправлень за закінченням строку зберігання не спростовує факту їх своєчасного направлення на адресу відповідача та не підтверджує неправдивості відомостей, зафіксованих у відповідних актах.

Не спростовує цих висновків і посилання апелянта на те, що під час наступних успішних відборів проб позивач не вручив відповідачу раніше складені акти особисто. Пункт 9.11 Правил № 600 передбачає направлення акта рекомендованим листом і не покладає на виробника додаткового обов`язку повторно вручати вже направлений документ під час наступного відвідування підприємства.

Щодо доводів про заінтересованість працівників позивача колегія суддів зазначає, що Правила № 316 безпосередньо покладають повноваження з проведення контролю і фіксації недопуску саме на представника виконавця. Отже, складення акта працівниками позивача є наслідком установленої нормативними актами процедури, а не порушенням такої процедури.

Перебування осіб у трудових відносинах із позивачем саме собою не доводить внесення ними до актів неправдивих відомостей. Апелянт не надав належних доказів підроблення актів, невідповідності підписів особам, зазначеним у цих актах, відсутності у підписантів відповідних повноважень або узгодженого внесення ними недостовірної інформації.

Посилання відповідача на відсутність незалежних свідків, представників органів місцевого самоврядування, фото- чи відеофіксації також не є підставою для відхилення актів. Правила №316, Правила № 600 і договір № 512 не передбачають обов`язкового залучення таких осіб або застосування технічних засобів фіксації. Такі матеріали могли б бути додатковими доказами, однак їх відсутність не позбавляє передбачений нормативним актом документ доказового значення.

Необґрунтованим є і посилання на відсутність виклику працівників поліції. Зафіксоване порушення полягало у неявці уповноваженого представника споживача та незабезпеченні проведення спільного відбору проб, а не у вчиненні правопорушення, обов`язковою передумовою документування якого є участь правоохоронного органу. Нормативне регулювання не покладає на виробника обов`язку викликати поліцію для підтвердження кожного випадку незабезпечення доступу.

Так само відсутність у матеріалах справи наказів про відрядження, подорожніх листів, документів про придбання чи списання пального не свідчить про неприбуття представників позивача. Зазначені документи не визначені Правилами №316 або Правилами №600 як обов`язкові складові оформлення результатів контрольного заходу.

Крім того, місцезнаходження юридичної особи у м. Кропивницькому саме собою не встановлює місця, з якого виїжджали її працівники, та не доводить, що всі особи, залучені до обслуговування системи централізованого водовідведення м. Світловодська, постійно перебувають виключно за місцезнаходженням юридичної особи. Тому відстань між містами не є доказом неможливості або відсутності відповідних виїздів.

Більше того, матеріалами справи підтверджено фактичне прибуття представників ОКВП «Дніпро-Кіровоград» на той самий об`єкт та проведення контрольних відборів 13.05.2025 у присутності ОСОБА_1 , 19.08.2025 у присутності ОСОБА_1 , 18.09.2025 у присутності ОСОБА_2 та 21.10.2025 у присутності ОСОБА_2 .

Наведені обставини не є прямим доказом прибуття працівників позивача у кожну зі спірних дат, однак вони спростовують твердження про фізичну неможливість або неправдоподібність таких виїздів у зв`язку з відстанню між містами та підтверджують систематичне здійснення позивачем контрольних відборів на об`єкті відповідача.

Відсутність у матеріалах справи плану проведення контрольного заходу та посадових інструкцій працівників позивача також не підтверджує недостовірності актів. Право виробника здійснювати контроль за скидом стічних вод у будь-який час випливає безпосередньо з пункту 3 розділу VI Правил №316 та умов договору № 512 і не поставлене в залежність від попереднього погодження зі споживачем окремого плану відвідування.

Апелянт не навів нормативного положення, яке вимагало б додавати до кожного акта копії посадових інструкцій або внутрішнього плану роботи позивача. Відсутність таких документів не спростовує повноважень ідентифікованих в актах працівників та зафіксованих ними обставин.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача про те, що здійснення ремонтних і будівельних робіт підтверджує постійну присутність його представників та унеможливлює їх неявку за викликом позивача.

Договори підряду, додаткові угоди, акти виконаних робіт і документи про придбання будівельних матеріалів підтверджують виконання певних робіт протягом визначених періодів, але не підтверджують фактичного перебування уповноваженої на відбір проб особи за адресою підприємства у конкретні дати та проміжки часу, зазначені в актах.

Зокрема, роботи за договором від 09.09.2024 № 51 були завершені 26.12.2024, що саме собою не підтверджує присутності уповноваженого представника відповідача 17.12.2024 з 12:20 до 13:00. Проведення комісією 31.01.2025 огляду завершених робіт не підтверджує присутності такої особи 15.01.2025 з 11:45 до 12:20.

Наступний договір на виконання робіт №76 укладено 21.04.2025, тобто після складання акта від 15.04.2025 № 406. Загальний строк виконання робіт за цим договором не підтверджує перебування уповноваженої особи відповідача на об`єкті саме 24.06.2025 з 11:10 до 11:45 та 22.07.2025 з 12:05 до 12:40.

Присутність на території підприємства працівників підрядних організацій, охоронців або інших працівників відповідача не є тотожною прибуттю визначеної відповідачем уповноваженої особи для спільного відбору проб та не підтверджує надання представникам позивача доступу до контрольного колодязя.

Посилання відповідача на довідку ПП «ЩИТ» від 27.07.2026 №107/26, договір про охорону об`єктів від 01.09.2014 №1/14 та акти здачі-приймання охоронних послуг не можуть бути враховані для спростування спірних актів, оскільки у попередньому блоці цієї постанови колегія суддів навела мотиви неприйняття таких додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду.

При цьому журнал відвідування сторонніх осіб, на який посилається довідка ПП «ЩИТ», та записи камер відеоспостереження до суду не подані. Тому твердження про відсутність відповідних записів не підтверджене безпосередніми первинними джерелами, на підставі яких його сформульовано.

Відсутність заперечень відповідача у строк, передбачений пунктом 7.16 договору № 512, не є самостійною та безумовною підставою для висновку про достовірність кожного акта. Водночас така поведінка підлягає оцінці разом із тим, що перші два акти були фактично вручені відповідачу, наступні акти своєчасно направлялися за його адресою, рахунки та акти наданих послуг також направлялися позивачем, однак матеріали справи не містять своєчасних письмових повідомлень ТОВ «СІДВЕЛС» про те, що працівники позивача у відповідні дати взагалі не прибували.

Незалежно від посилань позивача на результати розгляду справи №912/354/25, колегія суддів оцінює обставини складання кожного з п`яти спірних актів самостійно, виходячи з доказів, поданих саме у цій справі.

Зіставивши сукупність наданих сторонами доказів, колегія суддів враховує, що з боку позивача надано п`ять складених у різні дати актів із конкретним зазначенням місця і часу прибуття, тривалості очікування, способу виклику відповідальної особи та причин неможливості відбору проб; докази направлення кожного акта відповідачу невдовзі після зафіксованої події; докази вручення перших двох відправлень; документи про подальше виставлення рахунків; а також докази інших фактичних прибуттів представників позивача на цей самий об`єкт для проведення контрольних відборів.

Натомість заперечення відповідача ґрунтуються переважно на припущеннях, пов`язаних із відстанню між містами, відсутністю додаткових способів фіксації, загальними строками виконання ремонтних робіт та неприйнятими апеляційним судом додатковими доказами. Документів, які б безпосередньо підтверджували перебування уповноваженої особи відповідача біля місця відбору у конкретні дати й час або спростовували зафіксоване в актах телефонне сповіщення, у матеріалах справи немає.

Застосування стандарту вірогідності доказів у цьому випадку узгоджується з висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеним, зокрема, у постанові від 16.02.2021 у справі № 927/645/19: суд повинен зіставити докази обох сторін та визначити, чи є обставина скоріше доведеною, аніж недоведеною.

За таких обставин докази, надані позивачем на підтвердження прибуття його представників, телефонного виклику відповідальних осіб відповідача та їх неявки у межах установленого строку, є більш вірогідними, ніж докази і доводи, наведені відповідачем на спростування цих обставин.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належне оформлення актів від 17.12.2024 № 1355, від 15.01.2025 № 53, від 15.04.2025 № 406, від 24.06.2025 № 682 та від 22.07.2025 № 792 і наявність передбачених пунктом 7 розділу VI Правил №316, пунктами 9.10, 9.11 Правил № 600 та умовами договору №512 підстав для застосування коефіцієнта кратності Кк = 5.

Загальна сума плати, нарахованої на підставі цих п`яти актів, становить 168 279,72 грн, а саме: 31 008,60 грн, 30 288,96 грн, 25 629,12 грн, 39 608,64 грн та 41 744,40 грн відповідно.

Доводи апелянта про недопустимість зазначених актів, відсутність доказів фактичного прибуття представників позивача, неналежне повідомлення уповноважених осіб відповідача та недоведеність факту незабезпечення відбору проб не спростовують висновків місцевого господарського суду та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Щодо доводів апелянта про недостатній обсяг відібраних проб та порушення вимог додатка 3 до Правил № 600

Апелянт стверджує, що відібраного позивачем обсягу стічних вод 3,0 л було недостатньо для проведення лабораторного дослідження за одинадцятьма показниками. Обґрунтовуючи цей довід, апелянт виходить із того, що додатком 3 до Правил №600 нібито передбачено відбір не менше 0,5 л стічних вод для дослідження кожного окремого показника. Відтак, за його розрахунком, для визначення одинадцяти показників мало бути відібрано щонайменше 5,5 л стічних вод.

Скаржник вважає, що результати досліджень, оформлені протоколами вимірювань показників складу та властивостей проб стічних вод №507 від 13.05.2025, №869 від 19.08.2025, №989 від 18.09.2025 та №1105 від 21.10.2025, одержані з порушенням установленого порядку відбору проб, а тому відповідно до статті 77 ГПК України не можуть бути визнані допустимими доказами.

На підставі цього позивач вважає, що результати досліджень, оформлені протоколами вимірювань показників складу та властивостей проб стічних вод № 507 від 13.05.2025, № 869 від 19.08.2025, № 989 від 18.09.2025 та № 1105 від 21.10.2025, отримані з порушенням встановленого порядку відбору проб, а тому відповідно до статті 77 ГПК України не можуть бути визнані допустимими доказами.

Колегія суддів відхиляє наведені доводи, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні змісту додатка 3 до Правил № 600.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316, виробник контролює якість, кількість і режим скидання стічних вод споживачами. Контроль здійснюється шляхом відбору разових або об`єднаних проб.

Пунктом 10 розділу VI Правил №316 передбачено, що порядок відбору проб, їх оформлення, зберігання та передавання для проведення аналізу конкретизується місцевими правилами приймання з урахуванням вимог відповідних національних стандартів і керівних нормативних документів.

Таким спеціальним локальним нормативним актом у спірних правовідносинах є Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення ОКВП «Дніпро-Кіровоград», затверджені рішенням Кіровоградської обласної ради від 18.12.2018 № 600, зі змінами, внесеними рішенням обласної ради від 12.06.2020 № 786.

Згідно з пунктом 9.7 Правил № 600 кожна контрольна та арбітражна проби відбираються в окремий скляний та/або поліетиленовий посуд місткістю не менше 1 дмі. Об`єм проби залежить від кількості та виду інгредієнтів, які визначаються у стічній воді, відповідно до додатка 3 до цих Правил.

Додаток 3 до Правил № 600 не встановлює обов`язку відбирати по 0,5 л стічної води на кожний окремий показник. Натомість у ньому показники об`єднані у три групи залежно від особливостей відбору, зберігання та подальшого дослідження проби: для визначення водневого показника, завислих речовин, іонів амонію, нітритів, нітратів, сульфатів, сухого залишку та металів, зокрема хрому, заліза, міді, цинку і нікелю, передбачено відбір проби об`ємом не менше 2,0 л; для визначення хімічного споживання кисню, жирів, аніонних поверхнево-активних речовин, біохімічного споживання кисню та хлоридів передбачено відбір проби об`ємом 1,0 л; об`єм 0,5 л передбачений виключно для визначення сульфідів, причому щодо цього показника додаток 3 містить окрему вимогу про негайну фіксацію проби безпосередньо на місці її відбору.

Таким чином, об`єм проби визначається не шляхом арифметичного множення кількості досліджуваних показників на 0,5 л, а за передбаченими додатком 3 групами показників. Одна проба встановленого об`єму призначена для визначення сукупності сумісних показників, віднесених до відповідної групи.

Показники, які визначалися позивачем у спірних контрольних пробах, належать до перших двох груп додатка 3. Зокрема, іони амонію, залізо та інші показники першої групи визначаються з проби об`ємом не менше 2,0 л, тоді як хлориди, біохімічне та хімічне споживання кисню — з проби об`ємом 1,0 л.

Дослідження стічних вод на вміст сульфідів у межах спірних контрольних заходів не проводилося, перевищення допустимої концентрації за цим показником не встановлювалося і цей показник до розрахунку плати не включався. Тому передбачений додатком 3 окремий об`єм 0,5 л для визначення сульфідів у цьому випадку не підлягав додаванню до загального об`єму проби.

Таким чином, для визначення сукупності досліджених позивачем показників належний об`єм проби відповідно до додатка 3 до Правил № 600 становив 3,0 л: 2,0 л для показників першої групи та 1,0 л для показників другої групи.

Як убачається з актів відбору проб від 13.05.2025 № 522, від 19.08.2025 № 905, від 18.09.2025 № 1029 та від 21.10.2025 № 1161, під час кожного контрольного заходу загальний об`єм відібраної проби становив 3,0 л, з яких 1,0 л було відібрано у скляний, а 2,0 л у поліетиленовий посуд. Відбір проводився за участю уповноважених представників відповідача Коган Н.В. та Давидова В.І., підписи яких містяться у відповідних актах. Жоден із цих актів не містить зауважень представників відповідача щодо обсягу проби, місткості використаного посуду або можливості проведення лабораторних вимірювань.

Підписання актів представниками відповідача саме собою не усуває необхідності перевірки дотримання позивачем обов`язкових вимог Правил №600, однак підтверджує зафіксовані в актах фактичні обставини відбору проб, зокрема їх загальний об`єм, вид використаного посуду та відсутність відповідних зауважень безпосередньо під час проведення контрольних заходів.

Відібрані проби були передані до лабораторії та фактично досліджені за передбаченими протоколами показниками. За результатами дослідження проби, відібраної 13.05.2025, протоколом №507 встановлено перевищення допустимих концентрацій за показниками азоту амонійного, хлоридів, фосфатів, заліза, біохімічного споживання кисню протягом п`яти діб та хімічного споживання кисню. Протоколами № 869 від 19.08.2025 і № 989 від 18.09.2025 встановлено перевищення допустимої концентрації фосфатів, а протоколом №1105 від 21.10.2025 перевищення допустимої концентрації заліза.

Матеріали справи не містять висновку акредитованої лабораторії, експерта або іншого фахівця відповідної галузі про те, що об`єму 3,0 л було недостатньо для проведення зазначених вимірювань відповідно до додатка 3 до Правил № 600 або що така обставина могла спричинити недостовірність одержаних результатів.

Посилання апелянта на лист КП «Кременчукводоканал» від 03.04.2026 №17/2382 також не підтверджує порушення позивачем вимог додатка 3 до Правил № 600 щодо обсягу проби. Цей лист містить загальне зазначення про необхідність відповідності обсягу проб нормативним документам щодо кожного показника, однак не містить висновку про те, що встановлений Правилами № 600 обсяг 3,0 л є недостатнім для визначення досліджених позивачем показників.

Як зазначено вище, застосування статті 77 ГПК України потребує встановлення конкретного порушення порядку одержання доказу. Саме по собі непогодження сторони з результатами лабораторних вимірювань або запропонований нею власний розрахунок необхідного обсягу проби не свідчать про недопустимість відповідних протоколів.

Оскільки додаток 3 до Правил № 600 передбачав відбір для досліджених у цій справі груп показників загального об`єму проби 3,0 л і саме такий об`єм був фактично відібраний під час кожного контрольного заходу, відсутні підстави вважати протоколи №507, №869, №989 та №1105 доказами, одержаними з порушенням закону.

Таким чином, здійснений апелянтом розрахунок 5,5 л шляхом множення одинадцяти досліджуваних показників на 0,5 л не ґрунтується на змісті додатка 3 до Правил № 600. Висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем установлених вимог щодо об`єму спірних контрольних проб є правильним, а відповідні доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

Щодо реалізації відповідачем права на арбітражне дослідження та доказового значення результатів, отриманих КП «Кременчукводоканал»

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно зазначив про невикористання відповідачем права на проведення незалежного дослідження арбітражної проби. За твердженням апелянта, арбітражну пробу, відібрану 13.05.2025, було передано до лабораторії хіміко-аналітичного контролю промислових стічних вод КП «Кременчукводоканал», однак дослідження такої проби як арбітражної не відбулося з незалежних від відповідача причин. На підтвердження цього апелянт посилається на лист КП «Кременчукводоканал» від 03.04.2026 № 17/2382.

Крім того, апелянт посилається на протокол вимірювань показників складу та властивостей проб стічних вод від 18.08.2025 №П/25-12, складений лабораторією КП «Кременчукводоканал» за результатами дослідження проби, відібраної 13.08.2025. Оскільки цим дослідженням перевищень допустимих концентрацій не встановлено, тоді як за результатами дослідження позивача проби, відібраної 19.08.2025, зафіксовано перевищення вмісту фосфатів, апелянт вважає таку істотну зміну показників протягом шести днів об`єктивно неможливою та такою, що ставить під сумнів достовірність усіх результатів лабораторних вимірювань позивача.

Колегія суддів відхиляє наведені доводи з огляду на таке.

Насамперед апелянт фактично ототожнює два різні за часом, способом одержання та правовим значенням дослідження: вимірювання проби, відібраної 13.05.2025 одночасно з контрольною пробою позивача, та дослідження нової проби, самостійно відібраної відповідачем 13.08.2025. Перше дослідження могло набути статусу арбітражного лише за умови дотримання встановленої законодавством процедури поводження саме з арбітражною пробою. Друге дослідження не є арбітражним, оскільки стосується іншої проби, відібраної в інший день, а не частини відповідної контрольної проби позивача.

За визначенням, наведеним у пункті 3 розділу І Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316, арбітражна проба це частина контрольної проби, аналіз якої здійснюється за рахунок споживача у разі його незгоди з результатами аналізу контрольної проби, проведеного виробником.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Правил №316 у разі незгоди споживача з результатами даних лабораторії виконавця щодо якості стічних вод, за результатами яких зроблено висновок про наявність перевищень допустимих концентрацій забруднюючих речовин, споживач має право звернутися до незалежної лабораторії для проведення аналізу арбітражних проб, відібраних одночасно з контрольною пробою та належним чином збережених виконавцем і споживачем.

Таким чином, саме собою звернення споживача до будь-якої іншої лабораторії та одержання результатів дослідження проби, відібраної в інший час, не є арбітражним дослідженням у розумінні Правил №316. Визначальною ознакою арбітражної проби є те, що вона становить частину контрольної проби та відбирається одночасно з нею.

Пунктом 9.5 Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення ОКВП «Дніпро-Кіровоград» № 600 встановлено, що за ініціативою споживача під час відбору виробником контрольних проб може здійснюватися паралельний відбір арбітражної проби для її дослідження незалежною лабораторією.

Арбітражна проба пломбується представниками виробника та споживача, консервується та зберігається ними згідно з вимогами відповідного стандарту, про що робиться запис в акті відбору проб. Строк зберігання такої проби не може перевищувати 14 днів. Під час надходження від споживача пломбованої арбітражної проби незалежна лабораторія складає акт її передання (приймання). Результати аналізу разом із копією акта приймання пломбованої проби споживач повинен передати виробнику протягом п`яти робочих днів із моменту передання проби на лабораторний аналіз.

Пункти 9.6 та 9.24 Правил № 600 передбачають спеціальний порядок урахування результатів арбітражного дослідження у разі їх розбіжності з результатами дослідження контрольної проби. Застосування цього порядку можливе за наявності результатів аналізу саме належно відібраної, опломбованої, переданої та дослідженої арбітражної проби, а не будь-якого іншого лабораторного дослідження стічних вод споживача.

Як убачається з акта відбору проб стічних вод від 13.05.2025 № 522, під час відбору контрольної проби в ньому було зроблено відмітки про відбір арбітражних проб виробника та споживача із зазначенням номерів пломб. Представник відповідача була присутня під час відбору проби, підписала цей акт без зауважень щодо ненадання відповідачу його частини арбітражної проби або перешкоджання у її отриманні.

Окремим актом приймання-передачі арбітражної проби від 13.05.2025 № Б зафіксовано передання до лабораторії позивача на зберігання арбітражної проби виробника загальним об`ємом 3,0 л, розподіленої у скляний та полімерний посуд. Таким чином, матеріали справи підтверджують, що позивачем було забезпечено відбір та збереження належної йому частини арбітражної проби, тоді як акт № 522 містить відомості про оформлення також арбітражної проби споживача.

Доказів того, що позивач відмовився передати відповідачу відібрану для нього арбітражну пробу, порушив її пломбування або іншим чином перешкодив її доставленню до обраної відповідачем незалежної лабораторії, матеріали справи не містять.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне уточнити висновок суду першої інстанції про повну відсутність доказів передання відповідачем проби до незалежної лабораторії.

Зі змісту листа КП «Кременчукводоканал» від 03.04.2026 № 17/2382 убачається, що 13.05.2025 до лабораторії хіміко-аналітичного контролю промислових стічних вод цього підприємства для проведення вимірювань було прийнято пробу промислових стічних вод ТОВ «СІДВЕЛС». Вимірювання проводилися на підставі договору про надання відповідних послуг, однак не були проведені у статусі арбітражного дослідження, оскільки, за повідомленням лабораторії, не було дотримано вимоги щодо розпломбування й аналізу арбітражної проби в присутності представників обох сторін.

Таким чином, наведений лист підтверджує надходження 13.05.2025 до лабораторії КП «Кременчукводоканал» певної проби стічних вод відповідача та проведення щодо неї вимірювань. Проте зміст цього листа не дозволяє ідентифікувати прийняту лабораторією пробу саме як опломбовану арбітражну пробу, відібрану за актом від 13.05.2025 № 522.

Зокрема, лист не містить відомостей про об`єм фактично переданої проби, вид і кількість посуду, номери пломб, час приймання проби, стан пломб та посуду, дотримання умов зберігання і транспортування. У ньому також відсутнє посилання на акт відбору проб від 13.05.2025 № 522 та не зазначено про складання лабораторією передбаченого пунктом 9.5 Правил № 600 акта приймання пломбованої арбітражної проби.

Саме такого акта, який мав би забезпечити простежуваність проби від моменту її відбору та пломбування до моменту розпломбування і проведення вимірювань, відповідач до матеріалів справи не подав.

Так само не надано оформлених у передбаченому пунктом 9.25 Правил № 600 порядку результатів арбітражного аналізу проби від 13.05.2025. У матеріалах справи немає й результатів вимірювань, які, за змістом листа КП «Кременчукводоканал», фактично проводилися на підставі договору про надання послуг.

При цьому лист КП «Кременчукводоканал» не підтверджує твердження апелянта про відмову лабораторії прийняти або дослідити пробу через її недостатній об`єм. Лабораторія лише навела загальне роз`яснення про те, що об`єм проби для проведення арбітражу повинен відповідати вимогам методик виконання вимірювань за кожним показником. Відомостей про фактично встановлену недостатність об`єму саме переданої 13.05.2025 проби цей лист не містить.

Також лист не містить висновків про порушення під час первісного відбору проби вимог щодо виду посуду, її консервування, пломбування, температурного режиму або строку доставлення. Тому зміст цього документа не підтверджує причинного зв`язку між діями позивача під час відбору проби та ненабуттям проведеними КП «Кременчукводоканал» вимірюваннями статусу арбітражного дослідження.

Посилання апелянта на те, що незалежна лабораторія не могла провести арбітражне дослідження через відсутність її фахівців безпосередньо під час первісного відбору проби, також не відповідає встановленій Правилами №600 процедурі. Пункт 9.5 цих Правил передбачає відбір арбітражної проби під час відбору виробником контрольної проби, її пломбування представниками виробника та споживача і подальше передання споживачем до незалежної лабораторії. Обов`язкової присутності представника незалежної лабораторії безпосередньо під час відбору контрольної та арбітражної проб зазначений пункт не встановлює.

Щодо вимоги про присутність представників обох сторін під час розпломбування та аналізу проби, на яку вказано у листі КП «Кременчукводоканал», колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про дату, час і місце розпломбування проби та проведення її аналізу. Відсутні також докази відмови позивача направити свого представника або будь-якого іншого ухилення позивача від участі в цій процедурі.

За таких обставин неможливість оформлення проведених вимірювань як арбітражного аналізу не може бути поставлена у провину позивачу, оскільки не доведено, що саме його дії або бездіяльність унеможливили дотримання процедури, визначеної незалежною лабораторією.

У такий спосіб, категоричне формулювання місцевого господарського суду про відсутність будь-яких доказів передання проби до незалежної лабораторії потребує наведеного вище уточнення. Проте ця неточність не впливає на правильність остаточного висновку суду першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять належно оформленого результату арбітражного аналізу проби від 13.05.2025, який міг би бути врахований за правилами пунктів 9.6, 9.24 та 9.25 Правил № 600.

Сам факт відсутності належного результату арбітражного дослідження не зумовлює автоматичної недійсності результату аналізу контрольної проби. Право на ініціювання такого дослідження належить споживачу, а реалізація цього права передбачає вчинення ним усіх залежних від нього дій щодо доставлення опломбованої проби, оформлення її приймання, організації дослідження та своєчасного передання виробнику його результатів.

Подібний правовий підхід викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 12.06.2019 у справі № 904/3681/18. Суд касаційної інстанції врахував, що споживач не реалізував наданого йому права на проведення паралельного або арбітражного аналізу, та не визнав саму відсутність такого дослідження підставою для відхилення результатів контрольного аналізу виробника.

Щодо протоколу вимірювань від 18.08.2025 № П/25-12 колегія суддів виходить із того, що він складений за результатами аналізу іншої проби, відібраної 13.08.2025, тобто через три місяці після відбору проби за актом від 13.05.2025 №522 і за шість днів до відбору контрольної проби позивачем 19.08.2025 за актом № 905.

У самому протоколі №П/25-12 зазначено, що пробу 13.08.2025 відібрано представниками ТОВ «СІДВЕЛС» відповідно до акта відбору проб №697 та доставлено до лабораторії. Отже, твердження апелянта про проведення цього відбору саме із залученням фахівців незалежної лабораторії не узгоджується зі змістом поданого ним протоколу.

Акт відбору проб від 13.08.2025 № 697, на який міститься посилання у протоколі, серед поданих апелянтом матеріалів відсутній. Тому суд позбавлений можливості перевірити точне місце та час відбору проби, використаний посуд, порядок її формування, консервування і транспортування, а також дотримання інших умов, здатних впливати на зіставність результатів.

За приписами пункту 6.5 Правил № 600 контроль складу та властивостей стічних вод може здійснюватися самим споживачем шляхом проведення відомчого лабораторного контролю, зокрема із залученням інших лабораторій, які мають право на проведення відповідних вимірювань. Однак проби для такого відомчого контролю мають відбиратися споживачем за участю представника виробника в тому самому порядку, який установлений для відбору контрольних проб.

Доказів запрошення представника позивача для участі у відборі проби 13.08.2025, його фактичної присутності або відмови від участі відповідач не подав. Відповідних відомостей не містить і протокол № П/25-12. Тому це дослідження не відповідає процедурі відомчого лабораторного контролю, передбаченій пунктом 6.5 Правил №600, та не створює для позивача обов`язкових наслідків.

Надані відповідачем документи щодо компетентності лабораторії КП «Кременчукводоканал», зокрема свідоцтво про відповідність системи вимірювань та відомості про участь у програмі перевірки кваліфікації, не змінюють цього висновку. Компетентність лабораторії засвідчує її спроможність виконувати певні вимірювання, однак сама собою не підтверджує дотримання процедури відбору конкретної проби, її тотожність контрольній пробі позивача або зіставність результатів, отриманих щодо проб, відібраних у різний час.

Таким чином, протокол № П/25-12 є доказом складу тієї проби стічних вод, яку відповідач самостійно відібрав 13.08.2025 та передав до КП «Кременчукводоканал». Цей протокол не є результатом арбітражного аналізу контрольної проби, відібраної позивачем 19.08.2025, і тому не може замінювати чи спростовувати протокол позивача від 19.08.2025 № 869.

Саме лише порівняння результатів дослідження різних проб, відібраних 13.08.2025 та 19.08.2025, не доводить недостовірності жодного з них. Апелянт не подав експертного висновку або іншого належного доказу, який би підтверджував об`єктивну неможливість зміни складу стічних вод протягом цього проміжку часу чи наявність помилки під час вимірювання проби, відібраної позивачем 19.08.2025.

У постанові від 12.06.2019 у справі № 904/3681/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також звернув увагу, що результати дослідження проб, відібраних в інший час, не спростовують результатів аналізу конкретної контрольної проби, оскільки стосуються різних об`єктів дослідження, сформованих у різні моменти.

Тому відсутність у пробі від 13.08.2025 перевищення вмісту фосфатів не спростовує встановленого протоколом позивача від 19.08.2025 № 869 вмісту фосфатів у концентрації 7,440 мг/дмі за допустимого значення 6,2 мг/дмі. Так само протокол № П/25-12 не стосується проб, відібраних 13.05.2025, 18.09.2025 та 21.10.2025, а тому не може бути використаний для спростування результатів їх дослідження.

Оцінивши акт відбору проб від 13.05.2025 №522, акт приймання-передачі арбітражної проби від 13.05.2025 № Б, лист КП «Кременчукводоканал» від 03.04.2026 № 17/2382 і протокол від 18.08.2025 № П/25-12 у сукупності з іншими доказами, колегія суддів доходить висновку, що відповідач не був позбавлений можливості реалізувати право на арбітражне дослідження. Водночас він не забезпечив завершення передбаченої Правилами №600 процедури та не одержав належно оформленого результату арбітражного аналізу, який міг би бути зіставлений із результатом дослідження контрольної проби позивача.

Відтак доводи апеляційної скарги про позбавлення відповідача права на незалежне дослідження, про відмову КП «Кременчукводоканал» дослідити пробу внаслідок порушень, допущених позивачем, а також про спростування протоколом № П/25-12 результатів лабораторних досліджень позивача є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.

Щодо доводів апелянта про специфіку діяльності відповідача, використання води виключно для побутових потреб та об`єктивну неможливість утворення виявлених забруднень

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не дослідив специфіку діяльності ТОВ «СІДВЕЛС» та структуру водовідведення підприємства.

За твердженням відповідача, централізоване водопостачання і водовідведення використовуються виключно для санітарно-гігієнічних та побутових потреб 70 працівників підприємства користування вбиральнями, умивальниками та прибирання приміщень. Вода нібито не залучена до жодного виробничого процесу, а на підприємстві відсутні технологічні цикли й обладнання, здатні утворювати забруднюючі речовини, перевищення яких встановлено лабораторією позивача.

Водночас відповідач зазначає, що стічні води з цеху виготовлення соняшникової халви відводяться до септиків-жировловлювачів, відокремлених від централізованої каналізаційної мережі, та в подальшому вивозяться спеціалізованим суб`єктом господарювання. На підтвердження цього апелянт посилається на затверджену директором ТОВ «СІДВЕЛС» структуру виробництва, договір про надання послуг асенізаційної машини від 01.01.2025 № 0101/2025, акт про викачування септика, документи щодо проведення ремонтних робіт, облаштування двох септиків і заміни каналізаційних труб.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач додатково зауважив, що наведене позивачем співвідношення, за яким 81 % стічних вод підприємства віднесено до виробничих, характеризує лише погоджені сторонами ліміти водовідведення, а не фактичний щоденний обсяг або хімічний склад стічних вод. На думку апелянта, юридична класифікація вод як виробничих не означає, що такі води є забрудненими або містять специфічні промислові домішки.

Оцінивши наведені доводи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 1 Закону України «Про водовідведення та очищення стічних вод» стічна вода виробничого походження це стічна вода, що утворилася у процесі виготовлення продукції та/або надання послуг, які потребують використання води у процесі їх здійснення.

Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316, визначають стічну воду як воду, що утворилася у процесі господарсько-побутової та виробничої діяльності.

Таким чином, апелянт обґрунтовано зазначає, що поняття «виробничі стічні води» і «стічні води з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин» не є тотожними. Саме по собі віднесення певної частини стічних вод до виробничих або встановлення відповідного ліміту водовідведення не доводить фактичного перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Водночас цей довід не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки підставою для нарахування позивачем плати були не найменування категорії стічних вод і не відсоткове співвідношення погоджених лімітів, а результати контрольних проб, відібраних із погодженого сторонами контрольного колодязя.

Пунктом 1.3 Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення ОКВП «Дніпро-Кіровоград», затверджених рішенням Кіровоградської обласної ради від 18.12.2018 № 600, передбачено поширення цих Правил на юридичних осіб, які скидають свої стічні води до систем каналізації ОКВП «Дніпро-Кіровоград». Винятків залежно від кількості працівників юридичної особи або використання нею води лише для санітарно-побутових потреб зазначені Правила не встановлюють.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2.2 Правил № 600 споживачі повинні дотримуватися вимог до скиду стічних вод та встановлених кількісних і якісних показників стічних вод на своїх каналізаційних випусках. Пунктом 4.2 цих Правил установлені допустимі концентрації показників забруднюючих речовин у стічних водах споживачів, які скидаються до систем централізованого водовідведення.

За змістом пункту 6 розділу VI Правил № 316 та пункту 9.1 Правил № 600 виявлене у контрольній пробі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин є достатньою підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень.

Таким чином, юридично значущою обставиною для вирішення цього спору є фактичний склад стічних вод у погодженій сторонами контрольній точці безпосередньо перед їх надходженням до системи централізованого водовідведення, а не встановлення конкретного внутрішнього технологічного процесу, внаслідок якого утворився кожен із виявлених показників.

Позивач не був зобов`язаний доводити, з якого саме цеху, санітарного приміщення, обладнання чи іншого внутрішнього джерела на території відповідача надійшла кожна забруднююча речовина. За умови належного відбору проби з погодженого контрольного колодязя склад стічних вод у цій точці характеризує стічні води споживача, які надходять до мережі виробника.

Актом та схемою балансового розмежування водопровідних і каналізаційних мереж, що є додатками до договору від 19.09.2014 № 512, підтверджується приєднання об`єкта ТОВ «СІДВЕЛС» за адресою: м. Світловодськ, вул. Софіївська, 3, до системи централізованого водовідведення. Сторони погодили точку скиду стічних вод, контрольний колодязь та межі експлуатаційної відповідальності.

Фактичне користування відповідачем послугами централізованого водовідведення протягом спірного періоду підтверджується також підписаними сторонами актами наданих послуг, у яких зафіксовані відповідні обсяги водовідведення. Тому проведення на території підприємства ремонтних робіт або тимчасове зменшення виробничої активності не спростовує факту надходження стічних вод відповідача до централізованої системи.

У додатку до договору сторони окремо погодили ліміти водовідведення на побутові та виробничі потреби 4,3 мі на добу і 22,532 мі на добу відповідно. Колегія суддів не розцінює саме співвідношення цих показників як доказ хімічного складу стічних вод. Однак наявність погодженого сторонами ліміту водовідведення на виробничі потреби не узгоджується з абсолютним твердженням апелянта про те, що централізоване водопостачання і водовідведення завжди використовувалися підприємством виключно для побутових потреб.

Не підтверджується таке твердження і наданою самим відповідачем «Структурою виробництва ТОВ «СІДВЕЛС» по використанню води та водовідведенню по підрозділах підприємства», затвердженою директором товариства 30.12.2024.

Зі змісту цього документа вбачається, що на підприємстві функціонують п`ять цехів, котельня та адміністративна будівля. У цеху виготовлення соняшникової халви вода використовується не лише для побутових, а й для виробничих потреб. У котельні вода також використовується для виробничої потреби виробництва пари. Сам відповідач визнавав, що внаслідок діяльності цеху з виготовлення халви можуть утворюватися забруднені жирами стічні води.

Таким чином, наведене у відповіді на відзив твердження про те, що вода не бере участі у жодному виробничому процесі підприємства, суперечить змісту поданого відповідачем внутрішнього документа та його попереднім поясненням про існування принаймні одного виробничого підрозділу, здатного утворювати забруднені стічні води.

Водночас зазначена структура виробництва затверджена відповідачем одноособово. Вона не є погодженою з виробником виконавчою схемою мереж водовідведення і сама собою не підтверджує фактичного напрямку руху всіх категорій стічних вод, місця приєднання трубопроводів, відсутності сполучення з централізованою мережею, герметичності септиків, їх місткості та відповідності обсягам стічних вод, що утворювалися протягом спірного періоду.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил № 316 споживач зобов`язаний мати та своєчасно оновлювати технічну документацію, яка характеризує стан його систем водопостачання і водовідведення. До такої документації належать, зокрема, відомості про технічні параметри та фактичний стан мереж, генеральний або топографічний план із нанесеними мережами й контрольним колодязем, нормативний розрахунок водоспоживання і водовідведення, план і схема локальних очисних споруд, відомості про категорії та характеристику якості стічних вод.

Аналогічний обов`язок установлений пунктом 6.13 Правил № 600.

У постанові від 25.10.2023 у справі № 925/761/21 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду, застосовуючи пункти 3, 7 розділу I та пункт 1 розділу VI Правил № 316, звернув увагу на значення погодженого контрольного колодязя і на обов`язок споживача мати та своєчасно оновлювати технічну документацію щодо мереж водовідведення, локальних очисних споруд, категорій і характеристик стічних вод.

Акт і схема балансового розмежування до договору № 512, а також погоджені сторонами ліміти не містять відомостей про наявність септиків-жировловлювачів або про відокремлення частини виробничої каналізації від централізованої мережі. Доказів звернення ТОВ «СІДВЕЛС» до позивача з повідомленням про зміну системи водовідведення, подання оновленої виконавчої схеми або внесення відповідних змін до договору матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується, що сама відсутність оновленої технічної документації не є безпосереднім доказом перевищення допустимих концентрацій. Однак ця обставина має істотне значення для оцінки саме заперечень відповідача, який посилається на зміну конфігурації власних мереж та повне відокремлення виробничих стоків від централізованої каналізації. Таке відокремлення має підтверджуватися належною технічною документацією, а не лише внутрішньою інформацією про структуру виробництва.

Посилання відповідача на договір від 01.01.2025 № 0101/2025 про надання послуг асенізаційної машини також не підтверджує систематичного вивезення рідких нечистот упродовж періоду з грудня 2024 року до жовтня 2025 року. Укладення договору підтверджує лише існування домовленості про можливість надання відповідних послуг.

Наданий акт № 1 від 24.03.2026 засвідчує викачування септика у березні 2026 року, тобто після завершення спірного періоду. Актів надання асенізаційних послуг, рахунків або інших первинних документів, які б підтверджували фактичне викачування септиків протягом спірного періоду, його періодичність та обсяги вивезених нечистот, відповідач не надав.

Не подано також розрахунку, який давав би змогу зіставити обсяг води, використаної виробничими підрозділами, місткість септиків, кількість вивезених рідких відходів та обсяг стічних вод, переданий до централізованої системи. Тому твердження про систематичне вивезення всього обсягу виробничих стоків ґрунтується на припущенні.

Стосовно облаштування двох септиків за договором від 21.04.2025 № 76 колегія суддів враховує, що первісним предметом цього договору було облаштування бетонного шліфованого майданчика та укладання залізобетонних плит. Облаштування двох септиків із бетонних кілець включено до предмета договору лише додатковою угодою від 20.06.2025 № 1.

Акт № П-00000064 від 24.09.2025 засвідчує прийняття, серед іншого, робіт з облаштування двох септиків. Водночас три з чотирьох контрольних проб, якими зафіксовані фактичні перевищення допустимих концентрацій, були відібрані раніше 13.05.2025, 19.08.2025 та 18.09.2025. Отже, документи щодо облаштування септиків у вересні 2025 року об`єктивно не можуть підтверджувати відокремлення виробничих стоків на час проведення цих трьох контрольних відборів.

Крім того, акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів, за яким відповідний об`єкт пройшов випробування та був введений в експлуатацію, датований 31.12.2025, тобто складений уже після закінчення спірного періоду.

Щодо контрольної проби, відібраної 21.10.2025, колегія суддів зазначає, що сам акт прийняття підрядних робіт від 24.09.2025 не підтверджує, які саме виробничі випуски були приєднані до облаштованих септиків, з якої дати розпочалася їх експлуатація та чи було повністю припинено надходження відповідних стоків до контрольного колодязя. Оновлена погоджена схема водовідведення, яка б відображала такі зміни, відсутня. Натомість контрольна проба, відібрана 21.10.2025 з погодженого контрольного колодязя у присутності представника відповідача, засвідчила перевищення допустимої концентрації заліза.

Доводи про повну заміну каналізаційних труб також не спростовують результатів контрольних вимірювань. Видаткові накладні від 16.08.2024 № 960, від 20.09.2024 № 1166 та від 06.12.2024 № 1770 підтверджують придбання труб і сантехнічного обладнання на загальну суму 105 424,74 грн, а документи за договором від 09.09.2024 № 51 проведення робіт з облаштування покриття території підприємства.

Навіть якщо виходити з того, що відповідач здійснив повну заміну каналізаційних труб, оновлення мережі саме собою не характеризує хімічного складу стічних вод та не доводить неможливості подальшого перевищення допустимих концентрацій. Усі чотири контрольні відбори, якими встановлено перевищення, були проведені вже після завершення зазначених відповідачем робіт 2024 року та введення відповідного об`єкта в експлуатацію 31.01.2025.

Матеріали справи не містять технічного висновку, експертного дослідження або іншого доказу, який би встановлював причинний зв`язок між заміною каналізаційних труб і гарантованою відсутністю у стічних водах азоту амонійного, хлорид-іонів, фосфатів, заліза, перевищення показників БСК-5 та ХСК.

Посилання апелянта на кількість працівників підприємства також не доводить об`єктивної неможливості встановлених перевищень. Кількість осіб, які користуються санітарно-побутовими приміщеннями, сама собою не визначає концентрації окремих речовин у стічних водах. Відповідач не надав розрахунку обсягів та складу господарсько-побутових стічних вод 70 працівників, висновку спеціаліста або експерта, з якого вбачалося б, що за відповідного режиму водокористування виявлені показники фізично не могли виникнути.

Правила № 316 та № 600 не поділяють допустимі концентрації залежно від того, чи виникла конкретна забруднююча речовина внаслідок виробничої або господарсько-побутової діяльності споживача. Обов`язок дотримуватися встановлених показників поширюється на весь склад стічних вод, які через контрольний випуск надходять до централізованої системи водовідведення.

Тому відсутність у позивача актів огляду виробничого обладнання або технологічних схем окремих цехів не свідчить про недоведеність позовних вимог. Факт перевищення визначається не шляхом теоретичного аналізу можливих технологічних джерел, а шляхом лабораторного дослідження контрольної проби, відібраної у визначеній договором точці.

Такий підхід узгоджується з постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.06.2019 у справі № 904/3681/18, у якій оцінка правомірності нарахування плати за понаднормативний скид здійснювалася з огляду на результати контрольної проби, місце її відбору та реалізацію споживачем права на паралельний або арбітражний аналіз, а не залежно від установлення конкретного внутрішнього джерела забруднюючої речовини.

Позивач довів приєднання об`єкта відповідача до централізованої мережі, погодження контрольного колодязя, фактичне надання послуг водовідведення та перевищення допустимих концентрацій за результатами чотирьох контрольних проб: 13.05.2025 за азотом амонійним, хлорид-іонами, фосфатами, залізом, БСК-5 і ХСК; 19.08.2025 та 18.09.2025 за фосфатами; 21.10.2025 за залізом.

Натомість доводи відповідача про повне відокремлення виробничих стоків ґрунтуються переважно на складеній ним структурі виробництва, договорі про можливість надання асенізаційних послуг, одному акті викачування септика після закінчення спірного періоду та документах щодо будівельних і ремонтних робіт, які не відображені в погодженій сторонами схемі водовідведення.

Оцінку протоколу вимірювань КП «Кременчукводоканал» колегія суддів надала вище. Оскільки цей протокол стосується іншої проби, відібраної відповідачем в іншу дату та не як паралельна чи арбітражна частина будь-якої з контрольних проб позивача, він не підтверджує незмінний склад стічних вод упродовж усього спірного періоду та не доводить фізичної неможливості виявлених перевищень.

За таких обставин надані відповідачем непрямі докази та пояснення не є більш вірогідними порівняно з результатами безпосереднього лабораторного дослідження стічних вод, відібраних із погодженого контрольного колодязя у конкретні дати.

Суд першої інстанції дослідив акт і схему балансового розмежування, умови договору, документи щодо облаштування септиків, відсутність відповідних змін у погодженій технічній документації та неналежність акта про викачування септика до спірного періоду. Тому твердження апелянта про повне ігнорування судом специфіки діяльності ТОВ «СІДВЕЛС» не відповідає змісту оскаржуваного рішення.

Водночас колегія суддів уточнює, що погоджений сторонами ліміт виробничих стічних вод не є самостійним доказом їх понаднормативного забруднення. Вирішальне доказове значення у цій справі мають належним чином проведені контрольні відбори та результати лабораторних вимірювань. У сукупності з умовами договору, актом і схемою балансового розмежування ці докази підтверджують обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування плати за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій.

Таким чином, доводи апелянта про використання води виключно для побутових потреб, відсутність джерел забруднення, відведення всіх виробничих стоків до септиків, систематичне викачування останніх, повну заміну каналізаційних труб та фізичну неможливість утворення виявлених забруднень не підтверджені належними і вірогідними доказами та не спростовують правильного висновку суду першої інстанції.

Щодо правильності визначення розміру плати за понаднормативне забруднення стічних вод та похідних нарахувань

Хоча апеляційна скарга не містить окремого контррозрахунку заявлених до стягнення сум, її прохальна частина спрямована на скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові повністю. Тому відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів перевіряє як правові підстави виникнення грошового зобов`язання відповідача, так і правильність визначення розміру плати за понаднормативне забруднення стічних вод, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Насамперед колегія суддів звертає увагу, що наведене в апеляційній скарзі твердження про задоволення судом першої інстанції позовних вимог на загальну суму 238 214,62 грн не відповідає змісту оскаржуваного рішення.

Зазначена сума становила загальний розмір заявлених позивачем вимог, до якого входили 195 780,54 грн плати за понаднормативне забруднення стічних вод, 29 812,10 грн пені, 8 423,03 грн інфляційних втрат та 4 198,95 грн трьох процентів річних.

Натомість рішенням Господарського суду Кіровоградської області позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ «СІДВЕЛС» 211 917,46 грн, з яких: 195 780,54 грн плата за понаднормативне забруднення стічних вод; 3 514,94 грн пеня; 8 423,03 грн інфляційні втрати; 4 198,95 грн три проценти річних. У стягненні решти заявленої пені в розмірі 26 297,16 грн суд першої інстанції відмовив.

Таким чином, місцевий господарський суд не погодився з розрахунком позивача в повному обсязі, а самостійно перевірив заявлені суми та зменшив розмір пені з 29 812,10 грн до 3 514,94 грн.

Щодо основної суми нарахування колегія суддів установила, що до загального розміру плати за понаднормативне забруднення стічних вод включено нарахування, здійснені на підставі: акта від 17.12.2024 № 1355 у розмірі 31 008,60 грн; акта від 15.01.2025 № 53 у розмірі 30 288,96 грн; акта від 15.04.2025 № 406 у розмірі 25 629,12 грн; акта від 13.05.2025 № 522 у розмірі 21 745,92 грн; акта від 24.06.2025 № 682 у розмірі 39 608,64 грн; акта від 22.07.2025 № 792 у розмірі 41 744,40 грн; акта від 19.08.2025 № 905 у розмірі 931,97 грн; акта від 18.09.2025 № 1029 у розмірі 1 840,63 грн; акта від 21.10.2025 № 1161 у розмірі 2 982,30 грн. Арифметична сума наведених нарахувань становить 195 780,54 грн.

Правомірність застосування до відповідних випадків коефіцієнта кратності, результати контрольних відборів та лабораторних досліджень, належність складених позивачем актів, а також заперечення відповідача щодо недопуску, кількості відібраної проби, компетентності лабораторії, результатів дослідження КП «Кременчукводоканал» та особливостей господарської діяльності відповідача вже оцінені колегією суддів у попередніх блоках цієї постанови.

За результатами такої оцінки колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених договором № 512, Правилами № 316 та Місцевими правилами № 600 підстав для здійснення кожного зі спірних нарахувань.

Водночас апелянт не зазначає, у якому саме з дев`яти розрахунків неправильно визначено обсяг стічних вод, тариф, коефіцієнт кратності або результат відповідної арифметичної операції. Апеляційна скарга не містить альтернативного розрахунку плати та не визначає конкретної суми, яку відповідач вважає правильною.

Заперечення апелянта проти розміру основної заборгованості фактично ґрунтуються виключно на його твердженнях про неправомірність актів, контрольних відборів та результатів лабораторних досліджень. Оскільки ці доводи відхилені з наведених у попередніх блоках мотивів, вони не спростовують правильності визначення позивачем основної суми плати.

Разом із тим відсутність контррозрахунку сама собою не звільняє суд від обов`язку перевірити заявлені до стягнення суми. Здійснивши таку перевірку за кожним нарахуванням окремо, колегія суддів встановила, що загальна сума 195 780,54 грн відповідає наявним у матеріалах справи розрахункам, рахункам та актам наданих послуг.

Відповідно до пункту 8.4 договору № 512 у разі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах споживач здійснює оплату послуг водовідведення згідно з наданим виконавцем рахунком із застосуванням коефіцієнта кратності, визначеного відповідно до Правил приймання стічних вод.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що споживач самостійно протягом п`яти операційних днів після дати отримання рахунку здійснює остаточний розрахунок за надані послуги.

Крім того, відповідно до пункту 7.16 договору в разі незгоди з кількістю або вартістю отриманих послуг споживач зобов`язаний у п`ятиденний строк із дня отримання рахунку направити до виконавця уповноваженого представника з відповідними обґрунтовувальними документами для врегулювання розрахунків. У разі невиконання цієї умови рахунки виконавця вважаються прийнятими до оплати.

Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем у визначений договором строк уповноваженого представника для врегулювання розрахунків або подання обґрунтованого контррозрахунку вартості послуг. Відсутні також докази сплати відповідачем як усієї суми 195 780, 54 грн, так і будь-якої її частини.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Таким чином, після спливу передбаченого пунктом 8.2 договору п`ятиденного строку оплати відповідного рахунку та за відсутності оплати у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дати початку прострочення за кожним нарахуванням місцевий господарський суд визначив з урахуванням доказів направлення рахунків і супровідних документів, а також нормативних строків пересилання поштових відправлень, установлених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, який був чинним у період направлення відповідної кореспонденції.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і не мають характеру штрафних санкцій. Інфляційні нарахування спрямовані на компенсацію знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, тоді як три проценти річних є компенсацією кредиторові за користування боржником коштами, належними до сплати.

У постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються до всіх видів грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальним законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 виходила з того, що інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення шляхом послідовного застосування місячних індексів інфляції, включно з періодами, у яких індекс був меншим за одиницю, тобто мала місце дефляція.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала підхід до врахування неповного місяця прострочення під час обчислення інфляційних втрат та наголосила на необхідності встановлення конкретного моменту початку і закінчення прострочення за кожним грошовим зобов`язанням.

Перевіривши визначені позивачем початкові суми заборгованості, дати початку прострочення, тривалість відповідних періодів, застосовані індекси інфляції та порядок обчислення трьох процентів річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про арифметичну правильність нарахування: 8 423,03 грн інфляційних втрат; 4 198,95 грн трьох процентів річних.

Апелянт не наводить конкретних заперечень щодо початкової або кінцевої дати будь-якого з періодів нарахування, застосованого індексу інфляції, кількості днів прострочення чи математичної формули. Власного розрахунку інфляційних втрат і трьох процентів річних до апеляційної скарги не додано.

Оскільки правомірність основної суми грошового зобов`язання в розмірі 195 780,54 грн підтверджена матеріалами справи, а її своєчасна сплата відповідачем не доведена, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних наявні.

Щодо пені колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення.

Пунктом 5.2 договору №512 передбачено, що за внесення платежів із порушенням строків, визначених розділом 8 договору, споживач сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення. Споживач не несе відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося з вини виконавця або внаслідок дії непереборної сили.

Разом із тим частиною першою статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що в разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач сплачує пеню в розмірі, визначеному договором, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожний день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати.

Таким чином, погоджена сторонами умова про пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України може застосовуватися лише з урахуванням установленого спеціальним законом максимального розміру 0,01 відсотка суми боргу за кожний день прострочення.

Суд першої інстанції правильно визначив періоди прострочення, однак не погодився із застосованим позивачем розміром пені та здійснив її самостійний перерахунок за ставкою 0,01 відсотка на день, а саме: 561,26 грн на заборгованість 31 008,60 грн за період із 11.02.2025 до 10.08.2025; 557,32 грн на заборгованість 30 288,96 грн за період із 18.03.2025 до 17.09.2025; 469,01 грн на заборгованість 25 629,12 грн за період із 18.06.2025 до 17.12.2025; 400,12 грн на заборгованість 21 745,92 грн за період із 16.07.2025 до 15.01.2026; 728,80 грн на заборгованість 39 608,64 грн за період із 19.08.2025 до 18.02.2026; 738,88 грн на заборгованість 41 744,40 грн за період із 15.09.2025 до 10.03.2026; 13,70 грн на заборгованість 931,97 грн за період із 15.10.2025 до 10.03.2026; 20,80 грн на заборгованість 1 840,63 грн за період із 18.11.2025 до 10.03.2026; 25,05 грн на заборгованість 2 982,30 грн за період із 17.12.2025 до 10.03.2026. Загальна сума пені за наведеним розрахунком становить 3 514,94 грн.

У такий спосіб, місцевий господарський суд застосував до відповідача не передбачену договором подвійну облікову ставку Національного банку України, а значно меншу ставку, обмежену спеціальним законом, та відмовив у стягненні 26 297,16 грн пені.

Доказів того, що прострочення оплати сталося з вини позивача або внаслідок дії непереборної сили, апелянт не надав. Не наведено ним і конкретних правових чи арифметичних заперечень проти вже зменшеної судом першої інстанції суми пені.

Рішення в частині відмови у стягненні решти пені позивачем не оскаржене, а питання про збільшення присудженої суми перед судом апеляційної інстанції не поставлено.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ТОВ «СІДВЕЛС» загалом 211 917,46 грн, з яких 195 780,54 грн плати за понаднормативне забруднення стічних вод, 3 514,94 грн пені, 8 423,03 грн інфляційних втрат та 4 198,95 грн трьох процентів річних.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростовують правові підстави або арифметичну правильність зазначених нарахувань, а тому підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в цій частині немає.

Щодо доводів апелянта про формальну та однобічну оцінку доказів, їх недопустимість і невідповідність рішення вимогам процесуального закону

Апелянт також стверджує, що суд першої інстанції формально підійшов до оцінки доказів, поклав в основу рішення виключно доводи та документи позивача, проігнорував заперечення й докази відповідача, а тому оскаржуване рішення не відповідає вимогам статей 73– 79, 86 та 236 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінюючи ці доводи, колегія суддів виходить із такого.

Колегія суддів також не погоджується з твердженням апелянта про те, що місцевий господарський суд повністю проігнорував докази та заперечення відповідача.

З мотивувальної частини оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції дослідив умови договору № 512, положення Правил № 316 та Місцевих правил № 600, обставини складення актів про недопуск, проведення контрольних відборів, результати лабораторних досліджень, документи щодо компетентності лабораторії позивача, доводи про незалежне дослідження КП «Кременчукводоканал», обставини діяльності відповідача, порядок визначення додаткової плати та розрахунки похідних нарахувань.

Те, що суд першої інстанції за результатами дослідження доказів погодився з позицією позивача та відхилив заперечення відповідача, не свідчить про однобічність судового розгляду або порушення статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Незгода апелянта з результатом оцінки доказів не є доказом того, що така оцінка взагалі не здійснювалася або була формальною.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими доказами, з наданням оцінки аргументам учасників справи.

У пункті 58 рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у судових рішеннях мають бути належним чином викладені підстави, на яких вони ґрунтуються. Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може тлумачитися як такий, що вимагає від суду детальної відповіді на кожен аргумент сторони; обсяг обґрунтування залежить від характеру рішення та обставин конкретної справи.