Вирок від 26 серпня 2026 р. у справі №173/1280/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2281/26 Справа № 173/1280/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 (приймає участь в

режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (приймає участь в режимі

відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_8 (приймає участь в режимі

відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12026041430000176 за апеляційною скаргою прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_9 , який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2026 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, останній раз:

- 03.12.2024 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області за ч.4 ст.185, ч.1 ст.125, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі. Ухвалою суду від 19.12.2025 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 4 роки 20 днів,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.187, ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання: - за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна; - за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна; на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 року, та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 5 місяців з конфіскацією майна; на підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 16.03.2026 по 07.05.2026 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі; в решті вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ч. 4 ст. 187 КК України передбачає, окрім основного покарання у виді позбавлення волі, додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке є обов`язковим.

Однак, суд першої інстанції, в порушення ст. 59, ч. 4 ст. 187 КК України, при вирішенні питання щодо призначення покарання ОСОБА_8 , не зазначив про застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, при цьому судом не встановлено підстав для застосування ст. 69 КК України.

Вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2026 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено покарання: - за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років; - за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років; на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 року, та остаточно ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 5 місяців; також вирішено питання щодо речових доказів.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом на особливий період, та проходячи її на посаді стрільця 1 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службові обов`язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14 16 127 128 129 130 19 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 27.02.2026 року, точного часу не встановлено, самовільно залишив частину - місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась в районі АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), чим протизаконно припинив виконувати конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, та проводив час на власний розсуд не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, ввірених йому за посадою, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був відсутній на військовій службі до 16.03.2026 року. Так 16.03.2026 був затриманий працівниками поліції ВП № 3 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою вул. Авраменка, буд.21, м. Верхньодніпровськ Кам`янського району, Дніпропетровська область в порядку ст. 208 КПК України, внаслідок чого правопорушення було припинено.

Крім того, ОСОБА_8 , 16.03.2026 приблизно о 04.50 годин, більш точний час не встановлено, перебуваючи поблизу зупинки громадського транспорту, розташованої по вул. Центральній у селищі Дніпровське Кам`янського району Дніпропетровської області, побачив ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходилась у вказаному місці одна. В цей же момент, у ОСОБА_8 раптово виник прямий умисел, направлений па здійснення нападу на ОСОБА_10 з метою заволодіння належного їй майна.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_8 , діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, маючи при собі ніж, який тримав у руці, використовуючи темний час доби, раптовість своїх дій та фізичну перевагу над потерпілою, наблизився до ОСОБА_10 та, демонструючи ніж безпосередньо перед її обличчям, вчинив дії залякувального характеру, чим висловив реальну погрозу негайного застосування насильства, небезпечного для її життя чи здоров`я, у разі відмови передати належні їй речі.

У свою чергу ОСОБА_10 , сприйнявши дії ОСОБА_8 як реальну та безпосередню загрозу своєму життю та здоров`ю, злякалась можливого негайного застосування до неї ножа, та, намагаючись зберегти належне їй майно, притиснула до себе пакет чорного кольору, в якому знаходилися особисті речі.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, ОСОБА_8 , користуючись тим, що потерпіла внаслідок висловленої ним реальної погрози застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, була позбавлена можливості чинити ефективний активний опір, рукою схопив вказаний пакет, який ОСОБА_10 утримувала при собі, та різко вирвав його з рук, заволодівши майном потерпілої.

Після чого ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, утримуючи при собі викрадене майно, та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, у результаті чого, ОСОБА_10 спричинено майнову шкоду на загальну суму 854 грн.

Кримінальне провадження розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги прокурора, обвинуваченого та його захисника, які не заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновок суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за кримінальним законом та доведеність його вини в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до положень ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Як витікає з вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Що стосується виду та розміру призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 основного покарання, то воно відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, оскільки при його призначенні судом першої інстанції були враховані: тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які відносяться згідно із ст. 12 КК України до тяжкого та особливо тяжкого злочинів; дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, є військовослужбовцем, який самовільно залишив місце служби, за місцем проживання та проходження служби характеризується негативно, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей або інших осіб не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочинів; обставин, що пом`якшують покарання - не встановлено.

У сукупності наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим призначення судом першої інстанції покарання ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 407, ст. 70, 71 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років 5 місяців.

Разом з цим, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 187 КК України, а саме не застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна, колегія суддів вважає такими, що знайшли підтвердження при здійсненні апеляційного розгляду.

Санкція частини 4 статті 187 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08.05.2026 року, який оскаржується, ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 8 років, при цьому конфіскацію майна як обов`язкове додаткове покарання призначено не було, у зв`язку з чим суд не застосував закон України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, а саме не призначив обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Згідно зі ст. 409 КПК України підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Тому, враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 413 та п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 покарання підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку судом апеляційної інстанції, оскільки судом першої інстанції не було призначено обов`язкове додаткове покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у виді конфіскації майна.

У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку, що покарання ОСОБА_8 повинно бути призначено за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 187 КК України на строк, визначений судом першої інстанції, що не оскаржується прокурором, однак за ч. 4 ст. 187 КК України з конфіскацією всього належного йому майна, з урахуванням положень ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років 5 місяців з конфіскацією всього належного йому майна, з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше судимий, є військовослужбовцем, за місцем проживання та проходження служби характеризується негативно, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей або інших осіб не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочинів; відсутність обставин, що пом`якшують покарання, а тому вимоги апеляційної скарги прокурора підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів, саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_9 , який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2026 року – задовольнити.

Вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2026 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання - скасувати.

Призначити ОСОБА_8 покарання: - за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього належного йому майна; - за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 року, та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 5 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 відраховувати з 27.08.2026 року.

Зарахувати у строк відбування покарання перебування ОСОБА_8 під вартою з 16.03.2026 року по 26.08.2026 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Негайно після проголошення вручити копію вироку обвинуваченому, прокурору.

Судді:

____________ _________ __________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4