Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №212/3837/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8929/26 Справа № 212/3837/26 Суддя у 1-й інстанції - Рибкіна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 212/3837/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Громко Наталя Володимирівна, на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 05 червня 2026 року, яке ухвалено суддею Рибкіною Н. М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 05 червня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В березні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що її чоловік ОСОБА_2 працював на ВАТ «Центральний гірничозбагачувальний комбінат», наразі - Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» в період з 03 червня 1982 року по 01 лютого 1995 року, при цьому в шкідливих умовах праці працював в період з 03 червня 1982 року по 01 грудня 1987 року - помічником машиніста тепловозу по вивезенню руди та гірничої маси з кар`єру; з 01 грудня 1987 року по 01 лютого 1995 року помічником машиніста тепловозу по вивезенню руди та гірничої маси на залізничні відвали.

Робота ОСОБА_2 в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу призвела до розвитку у нього професійного захворювання: хронічного обструктивного захворювання легень 1 ступеню (пиловий бронхіт 1 ст., емфізема легень 1 ст.) ЛН першої ст.

За життя ОСОБА_2 06 червня 2017 року було встановлено зазначене професійне захворювання легень безстроково та присвоєно 3 групу інвалідності.

В акті розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_2 , № 31 від 16 травня 2007 року, зав. головним лікарем Жовтневої районної СЕС, його причиною визнано у тому числі роботу ОСОБА_2 у відповідача в період з 03 червня 1982 року по 01 лютого 1995 року та виконання ним роботи, що характеризувалась важкою працею, запиленністю повітря робочої зони, які перевищували нормативи, а саме: запиленість повітря робочої зони, пил, вмістом кремнію діоксиду від 10 до 70% в концентраціях від 3,2 мг/м-3 до 6,4 мг/м-3 при ГДК- 2,0мг/м-3.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 137 та довідки, виданої КНП «Криворізька міська лікарня № 16» Криворізької міської ради від 09 лютого 2024 року, причиною смерті ОСОБА_2 стало хронічне обструктивне захворювання легень.

Згідно з Витягом із Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 125/25/1595/В від 18 вересня 2025 року, експертною командою встановлено наявність причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та отриманим ним за життя професійним захворюванням легень.

Відтак, смерть чоловіка позивача настала внаслідок професійного захворювання, тобто наявний прямий причинний зв`язок між фактом його смерті та отриманим за життя на ПрАТ «ЦГЗК» професійним захворюванням.

Також позивач зазначає, що після звільнення з ПрАТ «ЦГЗК» її чоловік працював і на іншому підприємстві теж у шкідливих умовах праці, але професійне захворювання не виникає раптово чи одномоментно - це результат тривалого і систематичного впливу шкідливих виробничих факторів на організм людини, як працівника.

У даному випадку чоловік позивача протягом 13 років виконував роботу в умовах підвищеної запиленості, постійно вдихаючи пил у відповідача, що поступово, крок за кроком, руйнувало його організм.

Померлому ОСОБА_2 за життя було встановлено 15% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням легень і це не досить великий відсоток, але саме він став причиною розвитку професійного захворювання, яке згодом зруйнувало весь організм та стало причиною смерті.

Отже, відповідач не створив безпечні умови праці на робочому місці ОСОБА_2 , що спочатку зумовило втрату його професійної працездатності, а в подальшому призвело до його смерті.

На підставі наведеного вище позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь, без утримання податків та зборів, моральну шкоду у розмірі 600 000 грн.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 05 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну смертю особи, пов`язаної з виробництвом в розмірі 60 000 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 1 064 грн.

В апеляційній скарзі позивач представник позивачки просить змінити рішення суду та збільшити розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача на її користь до 600 000 грн, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що визначена судом сума компенсації моральної шкоди в розмірі 60 000 грн є дуже заниженою та не відповідає глибині переживань позивачки. Судом не було надано належної оцінки всім обставинам, на які позивач посилалась в своїй позовній заяві, та не враховано факт вини підприємства у смерті чоловіка позивачки.

Зазначає, що відповідачем по справі протягом тривалого часу порушувався обов`язок щодо забезпечення якісних та безпечних умов праці, що в решті призвело до виникнення професійного захворювання та смерті чоловіка позивачки.

Суд першої інстанції також не надав належної оцінки тривалості роботи ОСОБА_2 у відповідача, яка становила понад 13 років в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, що призвели до виникнення професійного захворювання та в подальшому перебували у причинному зв`язку з його смертю. Разом із цим, судом залишено поза увагою встановлені актом розслідування професійного захворювання № 31 від 16 травня 2007 року обставини щодо перевищення на ПрАТ «ЦГЗК» гранично допустимих концентрацій пилу в повітрі робочої зони у шість разів (запиленість повітря робочої зони з вмістом вільного двоокису кремнію - від 3.2 до 6.4 мг/м3 при нормі 2.0 мг/м3, по вивезенню руди та гірничої маси з кар`єру - 12.0 при нормі 2.0. ), хоча саме зазначені порушення умов праці стали причиною розвитку професійного захворювання легень ОСОБА_2 .

Водночас поза увагою суду залишилася та обставина, що за наслідками роботи ОСОБА_2 на іншому підприємстві - ПрАТ «Суха Балка», де період роботи був меншим, судом було стягнуто на користь дружини померлого моральну шкоду у значно більшому розмірі (справа № 212/11168/25).

Суд вірно зазначив у рішенні, що у померлого було 15% втрати працездатності за ХОЗЛ, але одночасно суд не врахував, що ЕКОПФО встановлено причинний зв`язок між професійним захворюванням легень - ХОЗЛ і смертю чоловіка позивача. Тобто суд фактично використав відсоток втрати працездатності ОСОБА_2 як підставу для зменшення компенсації моральної шкоди його дружині, хоча предметом спору є не ушкодження здоров`я працівника, а смерть людини та моральні страждання його дружини від смерті близької особи. Це різні правовідносини, і такий підхід є необгрунтованим.

Апелянт зазначає, що визначений судом розмір відшкодування є очевидно непропорційним характеру порушеного права та наслідкам, що настали. Смерть людини є найтяжчим можливим наслідком професійного захворювання, водночас присуджена сума фактично є меншою за розміри компенсацій моральної шкоди, які в сучасній судовій практиці присуджуються самим потерпілим лише у зв`язку зі стійкою втратою професійної працездатності

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання відповідача, апеляційну скаргу представника позивача – залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Громко Н.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника відповідача ПрАТ «ЦГЗК» - адвоката Савельєву Т.Д., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 25 березня 1983 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , після реєстрації шлюбу прізвище дружні присвоєно « ОСОБА_4 ». ( а.с.10)

04 березня 2014 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. (а.с.11)

21 квітня 2018 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . (а.с.12)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що 09 лютого 2024 року складено актовий запис № 232 Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 09 лютого 2024 року. ( а.с.13)

Актом № 31 розслідування хронічного професійного захворювання від 04 травня 2007 року, затвердженим 16 травня 2007 року, проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання: у тому числі 2) Хроничне абструктивне захворювання легень першої ст. (Пиловий бронхіт 1 ст., емфізема легень 1 ст.) ЛН першої ст.

Комісією встановлено, що вказані хронічні професійні захворювання виникли у ОСОБА_2 внаслідок його роботи в тому числі в залізничо-транспортному цеху ВАТ «ЦГЗК» в період з 03 червня 1982 року по 01 грудня 1987 року помічником машиніста тепловозу по вивезенню руди та гірничої маси з кар`єру, та в період з 01 грудня 1987 року по 01 лютого 1995 року помічником машиніста тепловозу по вивезенню руди та гірничої маси на залізничні відвали, оскільки ОСОБА_2 виконував роботи, які також характеризувались важкою працею, запиленістю повітря робочої зони, які перевищували нормативи.( а.с.14-15)

06 червня 2017 року ОСОБА_2 довідкою МСЕК встановлено стійку втрату працездатності 60 %, з яких 45% за радикулопатією, 15% за ХОЗЛ, безстроково та присвоєно 3 групу інвалідності. (а.с.16)

З виписки з історії хвороби від 18 квітня 2007 року вбачається, що Рішенням ЛЕК НДІ ОСОБА_2 встановлено діагноз в тому числі Хронічне обструктивне захворювання легенів 1 ст.(Пиловий бронхіт 1 ст., емфізема легень 1 ст.) ЛН першої ст., захворювання є професійним. (а.с.17)

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/25/1595/В від 18 вересня 2025 року, встановлено наявність причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та отриманим ним за життя професійним захворюванням легень. (а.с.19-20)

Відповідно до відомостей, внесених до трудової книжки ОСОБА_2 підтверджується факт його перебування в трудових відносинах з відповідачем в період часу, вказаний в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. ( а.с.21-22)

Згідно з рішенням Жовтневого районого суду міста Кривого Рогу у справі № 212/686/15-ц; провадження 2/212/1387/15 від 11 березня 2015 року позов ОСОБА_2 до ПрАТ «ЦГЗК» про стягнення моральної шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов`язків було задоволено частково, з відповідача на користь позивача було стягнуто 20 000 грн моральної шкоди. В ході судового розгляду судом проаналізовано в тому числі Акт розслідування хронічного професійного захворювання від 04 травня 2007 року та інші надані ОСОБА_2 докази, на підставі яких суд дійшов висновку, що причиною професійного захворювання позивача є тривала робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. ( а.с.125-127)

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався ст.ст.1167,1168 ЦК України та виходив з того, що смерть ОСОБА_2 пов`язана з професійним захворюванням, яке виникло під час його роботи на підприємстві ПрАТ «ЦГЗК» на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці, тому його дружині - позивачу у справі ОСОБА_1 має бути відшкодовано моральну шкоду, пов`язану із втратою близької людини.

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із ч.1ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч.2ст.1168 ЦК України.

При цьому, право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4ст.43 Конституції України.

Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/25/1595/В від 18 вересня 2025 року, встановлено наявність причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та отриманим ним за життя професійним захворюванням легень.

Актом № 31 розслідування хронічного професійного захворювання від 04 травня 2007 року, затвердженим 16 травня 2007 року, проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання: у тому числі 2) Хроничне абструктивне захворювання легень першої ст. (Пиловий бронхіт 1 ст., емфізема легень 1 ст.) ЛН першої ст.

Комісією встановлено, що вказані хронічні професійні захворювання виникли у ОСОБА_2 внаслідок його роботи в тому числі в залізничо-транспортному цеху ВАТ «ЦГЗК» в період з 03 червня 1982 року по 01 грудня 1987 року помічником машиніста тепловозу по вивезенню руди та гірничої маси з кар`єру, та в період з 01 грудня 1987 року по 01 лютого 1995 року помічником машиніста тепловозу по вивезенню руди та гірничої маси на залізничні відвали, оскільки ОСОБА_2 виконував роботи, які також характеризувались важкою працею, запиленістю повітря робочої зони, які перевищували нормативи.( а.с.14-15)

06 червня 2017 року ОСОБА_2 довідкою МСЕК встановлено стійку втрату працездатності 60 %, з яких 45% за радикулопатією, 15% за ХОЗЛ, безстроково та присвоєно 3 групу інвалідності. (а.с.16)

З виписки з історії хвороби від 18 квітня 2007 року вбачається, що Рішенням ЛЕК НДІ ОСОБА_2 встановлено діагноз в тому числі Хронічне обструктивне захворювання легенів 1 ст.(Пиловий бронхіт 1 ст., емфізема легень 1 ст.) ЛН першої ст., захворювання є професійним. (а.с.17)

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України(для потерпілих) таст.1167ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

З огляду на вищезазначене та враховуючи, що ОСОБА_1 отримав професійні захворювання у зв`язку з незабезпеченням йому відповідачем ПрАТ «ЦГЗК» безпечних умов праці, колегія суддів погоджуються з правильним висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ПрАТ «ЦГЗК» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві - дружині померлого.

З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві.

Судом першої інстанції встановлений й причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачеві у зв`язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні. Зокрема, позивач ОСОБА_1 , у зв`язку із втратою чоловіка, який був для неї близькою людиною, переживає душевні та психологічні страждання, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв`язків та докладання з його боку додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з тим, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на його користь та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Так, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Так, смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що безумовно спричиняє страждання та хвилювання.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, порушенням її нормального способу життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту. Позивач по справі, в той час, як їй необхідна підтримка чоловіка, втратила цю підтримку через смерть чоловіка. Смерть чоловіка позивача знаходиться у причинному зв`язку з професійним захворюванням останнього, набутого на ПрАТ «ЦГЗК» та за яким померлому було встановлено 15 % втрати працездатності за ХОЗЛ.

При цьому колегією суддів приймається до уваги що робота позивача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів становила понад 13 років, що призвели до виникнення професійного захворювання та в подальшому перебували у причинному зв`язку з його смертю. та на встановлені актом розслідування професійного захворювання № 31 від 16 травня 2007 року обставини щодо перевищення на ПрАТ «ЦГЗК» гранично допустимих концентрацій пилу в повітрі робочої зони у шість разів (запиленість повітря робочої зони з вмістом вільного двоокису кремнію - від 3.2 до 6.4 мг/м3 при нормі 2.0 мг/м3, по вивезенню руди та гірничої маси з кар`єру - 12.0 при нормі 2.0. ). Саме зазначені порушення умов праці стали причиною розвитку професійного захворювання легень ОСОБА_2 .

Також, при визначенні розміру морального відшкодування, що підлягає стягненню в відповідача на користь позивачки, колегією суддів враховуються наявність судового рішення про стягнення з ПрАТ «Суха Балка» на корить позивачки моральної шкоди, завданої смертю чоловіка. При цьому колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що з ПрАТ «Суха Балка» було стягнуто на користь дружини померлого моральну шкоду у значно більшому розмірі, ніж стягнуто оскаржуваним рішенням, оскільки рішення про стягнення з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, не має преюдицівного значення для розгляду даної справи.

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі урахував тяжкість та глибину страждань позивачки у зв`язку із смертю рідної людини - її чоловіка, безповоротність такої втрати, що спричинило їй тяжкі моральні страждання, у зв`язку з чим вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 60 000 грн до 150 000 грн.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Громко Наталя Володимирівна, - задовольнити частково.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 05 червня 2026 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 60 000 гривень до 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: