Вирок від 25 серпня 2026 р. у справі №183/11314/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/11314/26

№ 1-кп/183/2406/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження № 12026049080000035 від 18 серпня 2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Голубівка Новомосковського (нині Самарівського) району Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, маючого середню спеціальну освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-23.07.2020 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75, ст. 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;

-27.11.2020 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 23.07.2020 – до відбуття 3 роки 1 місяць позбавлення волі. Звільнений 22.03.2023 з Криворізької ВК Дніпропетровської області (№ 80) згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 13.03.2023 на підставі ст. 81 КК України умовно – достроково, невідбутий строк – 11 місяців 7 днів;

-06.01.2025 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 125 КК України до 100 годин громадських робіт. 12.02.2025 поставлений на облік в Новомосковському РВ ФДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області. 08.05.2025 знятий з обліку в Новомосковському РВ ФДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області у зв`язку з відбуттям громадських робіт;

-28.02.2025 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 125, ч.3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до обмеження волі строком на 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано покарання, невідбуте за вироком Новомосковського міськрайонного суду від 06.01.2025 за правилами ч. 1 ст. 72 КК України, остаточно – 2 роки 20 днів обмеження волі. 01.05.2025 Дніпровським апеляційним судом вирок Новомосковського міськрайонного суду від 28.02.2025 в частині призначеного покарання змінено. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України з урахуванням вимог п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду від 06.01.2025, остаточно - 2 роки 10 днів обмеження волі;

-03.10.2025 Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 126-1 КК України до обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком з покаранням за вироком Новомосковського міськрайонного суду від 28.02.2025, який ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01.05.2025 був змінений в частині призначеного покарання, визначено остаточне покарання – 3 роки 6 місяців обмеження волі. На підставі п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України покладено на строк 3 місяці обов`язки: заборона листування, телефонних переговорів з потерпілою ОСОБА_4 , інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; пройти програму для кривдників,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України,

в с т а н о в и в:

У відповідності до обвинувального акта та доданих до нього матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, повністю згоден зі встановленими органом досудового розслідування обставинами скоєного ним, в присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження, передбаченими ч. 1 ст. 394 КПК України, подав письмову заяву про розгляд обвинувального акту відносно нього у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за його відсутності.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.08.2026 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, у відповідності до вимог ст. ст. 381, 382 КПК України призначено до судового розгляду у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутністю учасників судового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

За результатами спрощеного провадження встановлено, що вироком Самарівського міськрайонного суду від 03 жовтня 2025 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України на ОСОБА_3 покладено обов`язок пройти програму для кривдників строком на 3 місяці.

05.08.2026 ОСОБА_3 з`явився до Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Перещепинської міської ради Самарівського району Дніпропетровської області та з ним було укладено договір про реалізацію програми для кривдників, а також складено індивідуальний план проходження програми тривалістю 20,5 годин до 31.08.2026.

Відповідно листа КУ «Центр надання соціальних послуг» Перещепинської міської ради Самарівського району Дніпропетровської області від 18.08.2026 ОСОБА_3 не приступив до проходження програми для кривдників, про неможливість з незалежних від нього причин почати виконання умов програми, не повідомив.

Таким чином ОСОБА_3 , діючи умисно, перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , будучи в належній формі ознайомленим із порядком та умовами проходження програми для кривдників, ігноруючи вимоги Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», являючись особою, до якої вироком Самарівського міськрайонного суду від 03 жовтня 2025 року на підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України покладено обов`язок пройти програму для кривдників строком на 3 місяці, умисно ухилився від її проходження.

Зазначені дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ст. 390-1 КК України, як умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акта їх письмові заяви.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження надані органом досудового розслідування, керуючись діючим кримінальним та кримінальним процесуальним законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення (проступку) мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 в умисному ухиленні від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, при обставинах, встановлених органом досудового розслідування, доведена повністю, поза розумним сумнівом, а дії ОСОБА_3 обґрунтовано кваліфіковані за ст. 390-1 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд враховує, що вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, а також дані про особу обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставин, які пом`якшують та/або обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Крім цього, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 , будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став та, не відбувши попередньо призначеного йому судом покарання та умисно не виконавши обмежувальні заходи, тим самим вчинивши кримінальне правопорушення.

Тому, з урахуванням особливостей вказаного кримінального правопорушення і обставин його вчинення, особи обвинуваченого та його ставлення до скоєного, суд не знаходить підстав для призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, а саме: нижче від найнижчої межі чи звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки такі підстави у суду відсутні, і вважає, що покарання за ст. 390-1 КК України повинно бути призначено у виді обмеження волі в максимальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 390-1 КК України.

Водночас, судом встановлено, що після постановлення вироку Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2025, яким ОСОБА_3 було засуджено за ст. 126-1 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки 6 місяців, останній вчинив інше кримінальне правопорушення, передбачене ст. 390-1 КК України, за яке він засуджується за цим вироком. Тому, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2025 до покарання за цим вироком у виді 2 років обмеження волі, остаточно визначивши обвинуваченому до відбування покарання у виді 3 років 7 місяців обмеження волі.

Саме таке покарання на переконання суду буде співмірним меті його застосування та повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.

Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді обмеження волі на вказаний вище строк буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженню відсутні.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженню не застосовувався.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючись статтями 100, 107, 370, 371, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 390-1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року до покарання, призначеного цим вироком, і визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на три роки сім місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня його затримання з метою направлення для відбування покарання до установи виконання покарань.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок суду учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Суддя ОСОБА_1