Вирок від 26 серпня 2026 р. у справі №175/13357/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/13357/26

Провадження № 1-кп/175/1147/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року селище Слобожанське Дніпровського

району Дніпропетровської області

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження №62026050010006775 від 18 березня 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Сарни Рівненська область, українець, громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, який проходить службу за мобілізацією на посаді командир взводу технічного обслуговування засобів радіоелектронної боротьби ремонтно-відновувального батальйону військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_1 , сержант, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 407 від 21.07.2022 старшого солдата ОСОБА_3 призначено на посаду водія 2 їдальні взводу забезпечення роти забезпечення батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

В подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №310 від 01.11.2024 старшого солдата ОСОБА_3 призначено на посаду водія-електрика 1 їдальні взводу забезпечення роти забезпечення батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який в подальшому продовжений.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Являючись військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно функціональних обов`язків на вказаній посаді військовослужбовець старший солдат ОСОБА_3 , керуються Статутом ЗСУ затвердженим Законами України від 24 березня 1999 року № 548 - XIV, № 551 - XIV; № 550 - XIV; № 549 – XIV, а саме відповідно до частини 1-ї розділу 1 Статуту ЗСУ «Загальні обов`язки військовослужбовців».

Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

-свято і непорушне додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

-бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

-беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

-постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

-знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

-дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

-поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

-бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

-вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

-виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

-додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно;

-про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові;

-військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок;

-із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника;

-військовослужбовець зобов`язаний знати і неухильно додержуватися прийнятих Україною норм міжнародного гуманітарного права.

-кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями;

-на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

24 лютого 2022 року військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації шляхом збройної агресії з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Райони ведення воєнних (бойових) дій, на яких впродовж певного часу ведуться або можуть вестися воєнні (бойові) дії, визначаються відповідними наказами Головнокомандувача Збройних Сил України.

Згідно пункту 2.1. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300 військове (корабельне) господарство - це сукупність сил і засобів, тобто всіх видів озброєння, бойової та іншої техніки, ракети, боєприпаси, ракетне паливо, пальне, мастильні матеріали та спеціальні речовини, продовольство, речове, інженерне, хімічне майно та інші матеріальні засоби, які використовуються для забезпечення потреб Збройних Сил України на мирний та воєнний час.

Відповідно до частини 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до п.п. 24 п.10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою КМУ від 26.11.2014 № 671, Міністр оборони України підписує накази Міноборони України та дає обов`язкові до виконання державними службовцями, військовослужбовцями, іншими працівниками апарату Міноборони України доручення.

Згідно п. 5 окремого доручення Міністра оборони України щодо врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету міністрів України №168 від 28.02.2022 (далі окреме доручення МО України від 23.06.2022) - виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов`язково зазначаються підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

Згідно п. 3 окремого доручення МО України від 23.06.2022, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

-бойовий наказ (бойове розпорядження);

-журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

-рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

При цьому, згідно п. 1 окремого доручення МО України від 23.06.2022, під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т. ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Аналогічні за своїм змістом та вимогами є телеграми Міністра оборони України №248/1196 від 02 березня 2022 року, №248/1217 від 07 березня 2022 року, №248/1298 від 26 березня 2022 року, №248/1529 від 18 квітня 2022 року, які скеровувалися до підпорядкованих військових формувань, в тому числі Командування сил Територіальної оборони Збройних сил України для використання у службовій діяльності.

У період часу з 01.11.2023 по 01.01.2025 підрозділи військової частини НОМЕР_1 були залучені до здійснення заходів із забезпечення оброни України, захисту населення і інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації у межах населених пунктів Донецької області.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 01.10.2023, у військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , а саме водія 2 їдальні взводу забезпечення роти забезпечення батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , в подальшому водія-електрика 1 їдальні взводу забезпечення роти забезпечення батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , виник умисел на вчинення заподіяння значної майнової шкоди у великих розмірах шляхом обману за відсутності ознак шахрайства військовій частині НОМЕР_1 .

Реалізовуючи задумане, старший солдат ОСОБА_3 діючи умисно, в порушення вимог ст. ст. 16, 59, 66, 67, 101, 102, 107, 108, 132, 182 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року №300 та вищевказаних вимог нормативних актів України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом обману за відсутності ознак шахрайства, отримував виплати додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) №168 від 28.02.2022, в період часу в період часу з 01.11.2023 по 31.12.2024 достовірно знаючи, що він ( ОСОБА_3 ), не приймає участі в бойових діях або забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони під час перебування в районах ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та фактично знаходився за місцем дислокації батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , а саме в АДРЕСА_3 , внаслідок чого в АДРЕСА_2 вносилися відомості до нарахування зазначеної додаткової виплати та останньому безпідставно нараховано та виплачена додаткова винагорода за період часу з жовтня 2023 року по грудень 2024 року в сумі 1 194 544,30 грн., якими останній розпорядилися на власний розсуд.

На підставі умисних протиправних дій військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 , спрямованих на заподіяння майнової шкоди шляхом обману без ознак шахрайства державі в особі військової частини НОМЕР_1 , у період часу з жовтня 2023 року по грудень 2024 року, було спричинено збитки на загальну суму 1 194 544,30 грн, тобто у великих розмірах.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст. 192 КК України, тобто як заподіяння значної майнової шкоди у великих розмірах шляхом обману за відсутності ознак шахрайства.

Докази підтвердження встановлених судом обставин

Обвинувальний акт надійшов до суду разом з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні. До обвинувального акту додані матеріали досудового розслідування.

Згідно заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була підписана в присутності захисника ОСОБА_4 , обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України, за обставин наведених вище, тобто заподіяння значної майнової шкоди у великих розмірах шляхом обману за відсутності ознак шахрайства, висловив згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України просить розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту долучено письмову заяву представника потерпілого ОСОБА_5 про те, що він згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України, ознайомлений з обмеженнями права на апеляційне оскарження та згодна на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає, що клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні відповідає вимогам ст. 302 КПК України.

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 скоїв вказане кримінальне правопорушення (проступок) за встановленими органом досудового розслідування обставинами, які не оспорюються учасниками судового провадження, а його діяння суд кваліфікує за ч.2 ст.192 КК України, оскільки заподіяв значну майнову шкоду у великих розмірах шляхом обману за відсутності ознак шахрайства.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, кількість епізодів кримінально протиправної діяльності, відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини та наслідки, особу винного, обставину, яка пом`якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.

Враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, йому необхідно призначити покарання у виді у виді штрафу в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано його дії.

На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 надасть можливість сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ним протиправні діяння у майбутньому, що буде, в свою чергу, достатньою превентивною мірою, слугуватиме попередженню вчиненню ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.107 КПК України не здійснювалось.

Керуючись статтями 369-371, 373-376, 381, 382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1