Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №277/942/26 — Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/942/26

РІШЕННЯ

іменем України

"27" серпня 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання Т.В. Лукянчук, позивача – не з`явився, відповідача – не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ємільчине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона та відповідач мають спільну дитину дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з нею та перебуває на її утриманні.

На підставі рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 15.05.2025 року про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання з ОСОБА_2 на її користь на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. щомісячно починаючи з 24.03.2025 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Станом на 15 червня 2026 року внаслідок невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо утримання та виховання їх спільної дочки, тобто не сплати аліментів, склалася заборгованість у розмірі 45 000 грн.

Оскільки заборгованість по аліментах виникла з вини відповідача, вона як одержувач покликаючись на норми ст. 196 СК України, відповідно до якої одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше 100 відсотків заборгованості, від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 45000,00 грн. неустойки (пені).

Ухвалою суду від 16.07.2026 відкрито провадження у справі тапризначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 279 ЦПК України з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив.

Судом в межах розгляду даної справи судом вжито заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд вказаної, зокрема за зареєстрованим місцем проживання відповідача: АДРЕСА_1 , скеровувались рекомендованою поштовою кореспонденцією судові повістки про виклик до суду та копія ухвали про відкриття провадження у справі, в якій відповідачу роз`яснено право, порядок та строк подання відзиву на позовну заяву та як вбачається із наявного у матеріалах справи поштового конверту, такий повернуто на адресу суду неврученими адресату із зазначенням причини повернення, згідно довідки АТ «Укрпошта» - «Одержувач відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Тому, відповідач, в силу п. 4 ч.8 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомлена про розгляд справи.

Згідно положення, передбаченого ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Крім того, про час та місце судового розгляду відповідач повідомлялась, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, що відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України також вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об`єктивно, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданим 02.04.2007 виконкомом Рясненської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області (а.с.9).

Відповідно до довідки Рясненського старостинського округу Барашівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області №387 від 21.07.2022 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 і разом з нею проживає донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 15.05.2025 у цивільній справі № 277/366/25 задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з 24.03.2025 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років (а.с. 14-16).

На виконання рішення суду від 15.05.2025 у цивільній справі № 277/366/25 Ємільчинський районний суд Житомирської області видав виконавчий лист № 277/366/25 (а.с. 13).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проведеного державним виконавцем Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України Савчук Світланою Миколаївною, боржнику ОСОБА_2 нараховано заборгованість за період з березня 2025 року по травень 2026 року станом на 15.06.2026 у сумі 45000 грн (а.с.17).

Вказаний розрахунок на момент вирішення даного спору не оскаржений та не визнаний необґрунтованим.

Згідно розрахунку позивача, з урахуванням ст. 196 СК України, сума неустойки (пені) по несплаті відповідачем аліментів за період з березня 2025 року по травень 2026 року становить 45000,00 грн. (а.с. 18-21).

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.

Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).

Згідно з положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, а також ч.7, ч.8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Абзацом першим частини першої статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 СК України).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц, провадження № 14-37цс18, суд дійшов висновку, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не сплачує аліменти належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на травень 2026 року (включно) становить 45000,00 грн.

При цьому, відповідач не надав жодних доказів того, що зазначена заборгованість утворилася не з його вини.

Будь-яких обставин, за яких можливо було б звільнити відповідача від неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суду не наведено та доказів з даного приводу не надано.

Тому суд вважає, що заборгованість по аліментах виникла саме з вини відповідача і він повинен понести відповідальність, передбачену ст. 196 СК України, оскільки це буде відповідати, насамперед, інтересам неповнолітньої дитини сторін.

Отже, заявлений позивачем розмір неустойки (пені), з урахуванням ч. 1 ст. 196 СК України, за період з березня 2025 року по травень 2026 року складає 45000,00 грн., який вона просить стягнути із відповідача не перевищує 100 відсотків заборгованості та розрахований відповідно до діючих норм законодавства.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Беручи до уваги, що згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» позивач була звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду, тому судовий збір в розмірі 1331,20 грн слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі ст.ст.180, 194-196 СК України, ст.ст.256-258 ЦК України та керуючись ст.ст.76, 141, 247, 258, 259, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з березня 2025 року по травень 2026 року включно у розмірі 45000 (сорок п`ять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 27 серпня 2026 року.

Суддя Т. Г. Корсун