Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №521/12301/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/12301/26

Номер провадження № 2-о/521/414/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Жекової А.О.

за участю учасників, представників учасників справи:

від ОСОБА_1 – не з`явилася;

від Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса - не з`явилися.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), Заінтересована особа: Хаджибейська державна нотаріальна контора у місті Одеса (м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка, 1, ЄДРПОУ: 42560726) про встановлення факту належності правовстановлюючого документу

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви.

У липні 2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Хаджибейська державна нотаріальна контора у місті Одеса про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, в якій заявник просить суд: встановити факт належності правовстановлюючих документів, а саме факт того, що заповіт, який складено ОСОБА_2 , посвідчений Державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори 02 серпня 1995 року за реєстровим №1-3221 на ім`я « ОСОБА_1 » дійсно належить « ОСОБА_1 ».

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що 02.08.1995 року ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчений Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою, в якому зазначено, що все майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те що на день смерті буде належить ОСОБА_2 та на що вона за законом матиме право заповідала ОСОБА_1 .

В подальшому, як вказала заявник, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_2 , та після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів 30.12.1994 року, яке зареєстроване і записане в реєстрову книгу за №3-5770. Право власності зареєстровано 15.03.1995 року в реєстрі прав власності КП «ОМБТІ та РОН», номер запису 274 в книзі 78 пр. стор.28.

Заявник зауважила, що інших спадкоємців окрім неї за законом або заповітом немає.

Заявник зазначила, що після смерті ОСОБА_2 , вона як спадкоємець за заповітом звернулася до державного нотаріуса Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса, внаслідок чого було заведено спадкову справу №50/2026, проте, 02.07.2026 року листом №2713/02-14 Державний нотаріус Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса роз`яснила заявниці, що оскільки в наявних документах є розбіжності, а саме: в заповіті, посвідченого Державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори від 02.08.1995 року за реєстровим №1-3221 прізвище, ім`я, по-батькові записано « ОСОБА_1 », а в паспорті спадкоємця - прізвище, ім`я, по-батькові записано як « ОСОБА_1 », що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину. Одночасно із цим, нотаріус рекомендувала заявниці звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

За доводами заявника, причиною неправильного написання її прізвища та ім`я став невірний переклад з російської мови на українську, а саме замість вірного « ОСОБА_1 » в заповіті вказано невірно: « ОСОБА_1 », з огляду на що, вона вимушена звернутися до суду з відповідною заявою.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 28.07.2026 року у справі №521/12301/26 було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження, витребувано від Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса належним чином завірена копія спадкової справи №50/2026, яка відкрита після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18.08.2026 року (вх.№60496) від Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса надійшла копія спадкової справи №50/2026, яка відкрита після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26.08.2026 року (вх.№62486) від представника заявника – адвоката Грушевської Н.І. до суду надійшла заява, в якій остання просить суд розглядати дану справу за її відсутності, заявлені вимоги підтримала, що судом розглянуто та задоволено.

Представник Заінтересованої особи – Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, 26.08.2026 року електронною поштою скерував до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Дослідивши матеріали заяви, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає, що заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), заінтересована особа: Хаджибейська державна нотаріальна контора у місті Одеса (м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка, 1, ЄДРПОУ: 42560726) про встановлення факту належності правовстановлюючого документу потребує задоволення, враховуючи таке.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Згідно копії паспорту громадянина України НОМЕР_2 виданого Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 16.05.1997 року, вбачається, що він виданий на ім`я « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Згідно із Витягу з реєстру територіальної громади, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно копії картки платника податків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 присвоєно РНОКПП.

Згідно копії Розпорядження органу приватизації від 30.12.1994 року №51931 вбачається, що ОСОБА_2 передано в приватну власність квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 33,7 кв.м.

Згідно копії Свідоцтва про право власності на житло від 30.12.1994 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, яке зареєстроване і записане в реєстрову книгу за №3-5770 вбачається, що ОСОБА_2 дійсно належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_3 , загальна площа 33,7 кв.м. Право власності зареєстровано 15.03.1995 року в реєстрі прав власності КП «ОМБТІ та РОН», номер запису 274 в книзі 78 пр. стор.28 та видано технічний паспорт на вказану квартиру.

02.08.1995 року ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчений Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою за реєстровим №1-3221, в якому зазначено, що все майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те що на день смерті буде належить ОСОБА_2 та на що вона за законом матиме право, заповідається ОСОБА_1 .

Згідно копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 від 03.01.202026 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла Аветісова Інесса Вартанівн, актовий запис №107.

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №84062343 від 04.02.2026 року, вбачається, що заведена спадкова справа №50/2026 щодо спадкодавця ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копії листа від 02.07.2026 року №3713/02-14 вбачається, що державним нотаріусом Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса Харітоновій Наталі було роз`яснено, що оскільки в наданих нею документах є розбіжності, а саме: в заповіті, посвідченого Державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори від 02.08.1995 року за реєстровим №1-3221 прізвище, ім`я, по-батькові записано як « ОСОБА_1 », а в паспорті - прізвище, ім`я, по-батькові записано як « ОСОБА_1 », останній рекомендовано звернутися до суду про встановлення факту, що має юридичне значення із відповідною заявою.

Також, із копії спадкової справи за №50/2026, наявної у матеріалах справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що заявниця зверталася 04.02.2026 року до Державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Інших заяв потенційних спадкоємців матеріали спадкової справи не містять.

Предметом судового розгляду у даній справі є встановлення судом обставин на підтвердження або спростування факту належності заявниці правовстановлюючого документа, а саме заповіта, який посвідчений на її ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України, зазначений Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючого документа, який необхідний заявнику для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту.

За п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

У конкретному випадку заявниця звернулася до суду з метою забезпечення реалізації її прав на спадкування. Спору щодо спадкового майна немає. Державний нотаріус роз`яснила заявнику, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявністю у спадковій справі всіх необхідних документів, проте наголосила, що в наданих документах, які були представлені заявником є розбіжності, а саме: в заповіті, посвідченого Державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори від 02.08.1995 року за реєстровим №1-3221 прізвище, ім`я, по-батькові спадкоємця записано як « ОСОБА_1 », а в паспорті - прізвище, ім`я, по-батькові спадкоємця записано як « ОСОБА_1 », з огляду на що, заявниці було рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Судом у даній справі встановлено, що чинним законодавством не передбачено іншого способу встановлення належності заповіту заявниці; виправити описку у заповіті неможливо, адже заповідач ОСОБА_2 померла.

При цьому, під час розгляду справи судом було також встановлено, що причиною неправильного написання прізвища та ім`я заявника є невірний переклад прізвища та ім`я з російської на українську мови, а саме замість вірного « ОСОБА_1 » в заповіті вказано невірно - « ОСОБА_1 », що є по суті технічною опискою.

Згідно із Законом, встановлення вказаного факту породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме: встановлення факту належності вказаного документу дає змогу заявнику реалізувати свої права щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом з дотриманням вимог чинного законодавства.

Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати: особа - власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй; спадкоємці померлої особи - власника цього документа для оформлення спадкових прав; утриманці померлого для одержання пенсії; прокурор у порядку ст. 45, 46 ЦПК; інші особи, які заінтересовані у встановленні факту.

Згідно із роз`ясненнями, які містяться в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відтак, враховуючи наведені заявником у заяві доводи не викликають у суду будь-яких сумнівів.

Встановлення факту належності документу, а саме те, що заповіт, який складено ОСОБА_2 , посвідчений Державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори 02 серпня 1995 року за реєстровим №1-3221 на ім`я « ОСОБА_1 » дійсно належить « ОСОБА_1 » має юридичне значення для заявника, оскільки таке необхідне для реалізації права на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що встановлення даного факту необхідно заявниці для оформлення документів про прийняття спадщини за заповітом, суд дійшов висновків щодо необхідності встановлення факту належності документу, а саме те, що Cаповіт, який складено ОСОБА_2 , посвідчений Державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори 02 серпня 1995 року за реєстровим №1-3221 на ім`я « ОСОБА_1 » дійсно належить « ОСОБА_1 », з огляду на що, заява ОСОБА_1 потребує задоволення.

Керуючись ст. 12,13,81, 259, 263, 265, 268, 293, 294,315,319,352,354,355 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), заінтересована особа: Хаджибейська державна нотаріальна контора у місті Одеса (м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка, 1, ЄДРПОУ: 42560726) про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.

Встановити факт, що заповіт, складений від імені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , посвідчений 02 серпня 1995 року Державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної Корольовою Т.О. та зареєстрований в реєстрі за номером 1-3221, належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 27.08.2026 року.

Суддя: Н.О. Шевчук