Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №737/894/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 737/894/25

Головуючий у першій інстанції - Рубаненко Н. Ю.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/972/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 22 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 798973 від 27 травня 2023 року у розмірі 36 567,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 травня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» і ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 798973 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За змістом договору товариство надало позичальнику кредит у розмірі 7 000 грн на умовах, визначених договором, а клієнт зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на визначених договором умовах. Відповідач порушив зобов`язання з повернення коштів, що зумовило виникнення заборгованості за кредитним договором у сумі 36 567,98 грн, з яких: 6 999,98 грн - заборгованість за тілом кредиту та 29 568 грн - заборгованість за процентами.

01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за наведеним кредитним договором.

Рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 22 січня 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 798973 від 27 травня 2023 року у розмірі 36 567,98 грн, 2 422,40 грн судового збору та 8 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 через представника - адвоката Пузіна Д.М., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду цим обставинам, просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що кредитний договір № 798973 від 27 травня 2023 року ОСОБА_1 не укладав та не підписував, електронного цифрового підпису не отримував. Позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів, які прямо чи опосередковано свідчать про те, що електронний підпис (ідентифікатор) належить саме відповідачу. Надана суду електронна копія кредитного договору з додатками ОСОБА_1 не підписані.

Сторона відповідача зазначає, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», а також нормами ЦК України. Водночас у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. Позивачем не надано доказів проведення належної верифікації клієнта.

Указує, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підтвердження позовних вимог не надало технічних доказів, зокрема лог-файлів (журналів дій), доказів відправки та отримання sms-повідомлення, доказів того, що одноразовий ідентифікатор був надісланий саме на фінансовий номер телефону відповідача, скріншотів та записів екрану. Банком надано лише паперові копії електронних доказів, а не оригінали цифрового файлу в форматі PDF, DOC(X), XML, у зв`язку з чим відсутня можливість перевірити відповідність копій оригіналу.

Наголошує на тому, що у справі відсутні докази, які підтверджують перерахування кредитних коштів від ТОВ «Селфі Кредит» саме відповідачу. У матеріалах справи наявний лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 22 квітня 2025 року про переказ коштів у розмірі 7 000 грн на картку НОМЕР_1 , проте сам договір № ФК-П-21/05-25 від 27 травня 2021 року про організацію переказу грошових коштів, укладений між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Селфі кредит», відсутній.

ОСОБА_1 стверджує, що товариством не надано належного доказу відступлення права вимоги з індивідуалізацією саме його зобов`язання та доказів повідомлення позичальника про відступлення права грошової вимоги. На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано лише витяг з реєстру, проте лише повний реєстр дає підстави встановити, чи дійсно право вимоги до ОСОБА_1 було включене до реєстру прав вимог, на підставі якого правочину виникло право вимоги у первісного кредитора, у якій сумі перейшло право вимоги від первісного кредитора до позивача.

Вважає, що матеріали справи не містять доказів фактичного користування відповідачем кредитними коштами (руху коштів на особовому рахунку позичальника). Розрахунок заборгованості за договором, копію якого додано до позовної заяви, є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, які б дозволили перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Лише банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком. Підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування ними може бути виписка по рахунку, проте такого документу позивач суду не надав.

У наданому відзиві ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», вважаючи наведені в апеляційній скарзі аргументи безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи доводи відзиву, позивач зазначає, що кредитний договір № 798973 від 27 травня 2023 року укладено відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», шляхом надіслання відповідачу одноразового ідентифікатора. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. Такий електронний договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Указує, що ідентифікація та верифікація клієнта з метою укладення кредитного договору здійснюється кредитодавцем відповідно до Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту. Свої персональні дані позичальник надає самостійно при заповненні заяви на веб-сайті товариства, обирає бажані умови кредитування, у тому числі суму та строк кредиту, вказує контактні дані - мобільний номер телефону та електронну адресу (за наявності) і розпочинає реєстрацію в ІКС товариства. Після отримання заявки товариство здійснює оцінку кредитоспроможності споживача та достовірності наданої споживачем інформації за допомогою багаторівневої автоматизованої системи прийняття кредитних рішень, використовуючи наявні професійні можливості.

Перерахування коштів здійснювалося ТОВ «Універсальні платіжні рішення», оскільки між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір про організацію переказу грошових коштів ФК-П-21/05-25 від 27 травня 2021 року, згідно з умовами якого ТОВ «Універсальні платіжні рішення» здійснило перерахування коштів на платіжну картку відповідача, зазначену ним у кредитному договорі. Наявність чи відсутність договору ФК-П-21/05-25 від 27 травня 2021 року не впливає на сам факт виникнення боргу, якщо він підтверджується належними письмовими доказами. Крім того, факт перерахування коштів підтверджується і довідкою АТ «Універсал Банк», в якому емітовано банківську картку ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що відповідачем на підтвердження укладення кредитного договору здійснено окремі платежі щодо погашення заборгованості, яких було недостатньо для повного виконання умов договору. Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2019 року у справі № 916/2403/18 виснував, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Законність набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитним договором від 27 травня 2023 року, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем, підтверджується наявними у справі доказами: копією договору від 01 лютого 2024 року про відступлення прав вимоги, копію витягу з реєстру боржників до указаного договору, копію акту приймання-передачі реєстру боржників та копію платіжного доручення про оплату за відступлення права вимоги. На всіх документах наявні підписи та печатки сторін укладеного договору факторингу. Можливість надати повний реєстр боржників відсутня через наявність у ньому персональних даних третіх осіб, які не учасниками цієї справи, отже ці відомості не можуть бути розголошені без їх згоди. Витяг з реєстру боржників є належним підтвердженням факту відступлення права вимоги за кредитним договором та несе радше інформативний характер.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд першої інстанції вважав доведеним укладення 27 травня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» і ОСОБА_1 кредитного договору шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Зазначив, що заперечення відповідача щодо цього спростовуються наявністю у розпорядженні позивача персональних даних ОСОБА_1 , включаючи дату народження, адресу, номер паспорта, РНОКПП, номер платіжної картки, і суду не надано доказів отримання цих даних з порушенням закону.

Районний суд зазначив, що отримані від банківської установи відомості про зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 саме 27 травня 2023 року 7 000 грн спростовують доводи сторони відповідача щодо непідписання ним кредитного договору, недотримання та недоведення технічних вимог підпису одноразовим ідентифікатором, відсутність ідентифікації позичальника та неотримання ним грошових коштів. У зв`язку з наведеним та у сукупності з іншими доказами суд виснував про доведеність отримання відповідачем кредиту.

Суд зазначив, що наявними письмовими доказами підтверджено набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» статусу кредитора за кредитним договором № 798973 від 27 травня 2023 року на підставі договору факторингу від 01 лютого 2024 року. ОСОБА_1 повністю зобов`язання щодо повернення кредитних коштів ані первісному кредитору, ані фактору не виконав, відтак суд дійшов висновку про стягнення з позичальника кредитної заборгованості, в тому числі і відсотків за користування кредитом, які нараховані згідно з умовами договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

У справі встановлено, що 27 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Селфі Кредит» з метою отримання банківських послуг. Цього ж дня між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено договір № 798973 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором С120 (а.с. 25 зворот-36). Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 7 000 грн строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2, 1.3, 1.4 договору).

Згідно з п. 1.5 договору встановлена процентна ставка - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується в межах строку кредиту (п. 1.5.1 договору); знижена процентна ставка 0,01 % в день застосовується, якщо споживач до 26 червня 2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту (п. 1.5.2 договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 62 440 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 57 841 грн (п. 1.8 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 27 або 28 травня 2023 року (п. 2.2 договору).

27 травня 2023 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С120 підписано також паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) та графік платежів, який є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 798973 від 27 травня 2023 року (а.с. 24-25, 36 зворот-37). У паспорті відповідач своїм підписом засвідчив, що отримав та ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи з обраних ним умов кредитування.

Фінансова установа зобов`язання за кредитним договором від 27 травня 2023 року виконала. Генеральним директором ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке відповідно до ліцензії НБУ № 3 від 11 листопада 2013 року надає послуги з переказу коштів в національній валюті, надано довідку від 22 квітня 2025 року про успішне перерахування 27 травня 2023 року грошових коштів в сумі 7000 грн на картку НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 243471900, призначення платежу: зарахування 7 000 грн на картку НОМЕР_3 (а.с. 39 зворот).

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 01 лютого 2024 року за кредитним договором № 798973 від 27 травня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 36 567,98 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 999,98 грн; заборгованість за відсотками - 29 568 грн (а.с. 40-44). Проценти за користування кредитом нараховані за період з 27 травня 2023 року по 01 лютого 2024 року. Розрахунок містить інформацію про те, що 25 червня та 24 липня 2023 року ОСОБА_1 зроблені платежі у розмірі відповідно 21,01 грн та 4 466,01 грн.

01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 01022024, на умовах якого фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) (а.с. 45-49). Цього ж дня ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників від 01 лютого 2024 року за яким, згідно з вимогами п. 8.3 договору факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 01 лютого 2024 року, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору. Кількість боржників: 11 562, загальна сума заборгованості: 178 658 453,62 грн (а.с. 50 зворот).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договором № 798973 від 27 травня 2023 року в загальній сумі 36 567,98 грн (а.с. 50).

Платіжною інструкцією від 01 лютого 2024 року підтверджується проведення оплати новим кредитором (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») коштів за наведеним вище договором факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року в сумі 2 262 377,25 грн (а.с. 51).

14 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу з рекомендацією сплатити заборгованість за договором № 798973, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та боржником, у розмірі 36 567,98 грн (а.с. 52).

Згідно з повідомленням АТ «Універсал Банк» від 11 листопада 2025 року в банківській установі на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , на яку 27 травня 2023 року було зараховано платіж в сумі 7 000 грн. Верифікація ОСОБА_1 , власника указаної банківської картки, проводилась при відкритті рахунку (а.с. 80).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Селфі Кредит», пройшов реєстрацію на офіційному веб-сайті товариства. Під час здійснення реєстрації відповідач створив особистий кабінет та надав всі особисті дані (ПІБ, дані паспорта - серію, номер, дату видачі та ким виданий, РНОКПП, електронну пошту, адресу місця проживання, номери мобільних телефонів), чим фактично надав згоду на обробку персональних даних.

Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обрав бажану суму кредиту, строк кредитування, самостійно вніс номер банківської картки та підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Селфі Кредит».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу особи на веб-сайт за допомогою логіну і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим (постанови Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 та від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Кредитний договір, який сформований за допомогою програмного забезпечення (ІКС), містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, РНОКПП, номер та серію паспорта, дату його видачі, адресу проживання, номери мобільних телефонів заявника, адресу електронної пошти та номер особистого електронного платіжного засобу. Відповідач засвідчив, що всі його персональні дані є правильними та відповідають дійсності. Зазначене підтверджує доводи позивача про авторизацію відповідача на сайті ТОВ «Селфі Кредит» з метою отримання кредитних коштів.

Ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 не надав пояснень, яким чином повна інформація про нього потрапила спочатку до ТОВ «Селфі Кредит», а згодом - до позивача. Матеріали справи не містять даних щодо звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з приводу неправомірного використання третіми особами його персональних даних. Вказане, на думку колегії суддів, свідчить саме про волевиявлення відповідача щодо встановлення кредитних правовідносин з ТОВ «Селфі Кредит».

Апеляційним судом відхиляються твердження скаржника про відсутність в матеріалах справи доказів підтвердження реєстрації ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також підписання договору електронним підписом.

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до ст. 5 цього Закону електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 7 Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронні довірчі послуги». Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Частинами 1, 2 ст. 8 Закону передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 зазначила, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 100 ЦПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття «електронний підпис» визначається в ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву «Про електронні довірчі послуги»). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (п. 12 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про електронні довірчі послуги» (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та п. 15 ч. 1 ст. 1 чинного ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в ЗУ «Про електронну комерцію»: це дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому спосіб такого додавання Законом не визначений, так само, як не визначено того, що саме, крім ідентифікації підпису, має забезпечувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Згідно із ч. 1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Частиною 2 цієї статті визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

За клопотанням сторони відповідача апеляційним судом витребувано у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» оригінал електронного доказу, копія якого долучена до матеріалів справи, зокрема, електронний варіант кредитного договору № 798973 від 27 травня 2023 року, укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 , разом з додатками (а.с. 209).

Наданий позивачем на виконання ухвали суду CD-R диск (а.с. 227) містить договір № 798973 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 27 травня 2023 року. Наведений електронний документ підписаний кваліфікованим електронним підписом кредитодавця та електронним підписом одноразовим ідентифікатором позичальника С120.

Також цифровий носій містить LOG-файл укладення електронного договору № 798973, в якому відображені дії клієнта 27 травня 2023 року, а саме: о 09:10:33 клієнт розпочав реєстрацію на сайті ТОВ «Селфі Кредит», надав згоду на обробку персональних даних; о 09:10:49 - ввів смс-код, надісланий товариством на його телефон для підтвердження згоди «В806»; о 09:13:43 - клієнт верифікував свою картку (підтвердив коректність даних та її приналежність); о 09:14:08 - клієнт заповнив заявку на сайті та пройшов повну реєстрацію; о 09:14:08 - відправив заявку на отримання кредиту; о 09:33:19 - пройшов ідентифікацію шляхом використання BankID НБУ; о 09:33:19 - товариство прийняло рішення про видачу кредиту та виставило клієнту оферту; о 09:33:21 - товариство надіслало клієнту смс-повідомлення з кодом для підтвердження прийняття оферти «С120 - pidpyshit dogovir kodom Shvaleno 7 000 grn, period platezhu kozhni 30 dniv. Selfiecredit.com.ua/user»; о 09:38:45 - клієнт ввів смс-код «С120» та акцептував (прийняв) оферту товариства; о 09:41:17 - товариство відправило клієнту кошти та його примірник договору (а.с. 230).

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надано належні докази на підтвердження доводів позову про виникнення між сторонами кредитних зобов`язань. Отже апеляційний суд доходить висновку про те, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , маючи намір укласти кредитний договір, ідентифікувався в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Селфі Кредит» і залишив там свої контактні дані, у тому числі серію та номер паспорта, РНОКПП, зазначив електронну адресу, номери мобільних телефонів та номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 . Відповідач за обставинами справи не спростував того, що отримав ідентифікатор за тими контактними даними, які лишив, і ввів цей ідентифікатор у спеціально відведене поле.

Довідка про ідентифікацію (а.с. 38) свідчить про те, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 7989783 від 27 травня 2023 року, ідентифікований ТОВ «Селфі Кредит». Одноразовий ідентифікатор «С120» для акцепту договору позичальником був надісланий на номер телефону НОМЕР_5 . Саме такий номер зазначений ОСОБА_1 серед інших мобільних номерів у кредитному договорі.

Будучи володільцем телефонного номеру НОМЕР_5 , ОСОБА_1 не був позбавлений можливості надати суду роздруківку телефонних дзвінків/смс-повідомлень за 27 травня 2023 року, які б підтверджували відсутність його комунікації з ТОВ «Селфі Кредит» цього дня. Саме по собі заперечення відповідача щодо укладення кредитного договору за наявності інших доказів, які спростовують ці твердження, і за браком доказів зворотного, не доводять його позицію про відсутність кредитних зобов`язань.

Крім цього, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 частково погашав кредитну заборгованість. Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 338/180/17, викладені у постанові від 05 червня 2018 року). Отже, суд першої інстанції правильно виснував про наявність між сторонами кредитних зобов`язань.

Заперечуючи проти позову, скаржник посилався на відсутність доказів перерахування кредитором грошових коштів на виконання умов договору.

Водночас суд виходить з того, що у п. 2.1. договору № 798973 від 27 травня 2023 року сторони погодили, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 .

За інформацією сервісу онлайн платежів iPay.ua ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 27 травня 2023 року успішно перераховано кошти в сумі 7 000 грн на платіжну картку НОМЕР_4 , транзакція в системі iPay.ua 243471900. Крім того, АТ «Універсал Банк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту НОМЕР_4 , на яку 27 травня 2023 року зараховано платіж в сумі 7 000 грн.

Відповідач, заперечуючи проти надходження кредитних коштів, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, належних письмових доказів на підтвердження відсутності у нього банківської картки з номером НОМЕР_4 або неперерахування на цю картку/відповідний банківський рахунок у спірний період суми за кредитом не надав, хоча не був позбавлений можливості надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх заперечень, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них.

Колегія суддів вважає, що, указуючи на відсутність у справі доказів перерахування йому кредитних коштів, скаржник застосовує концепцію «негативного доказу» при вирішенні цього спору (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13). Тобто, заперечуючи перерахування кредитних коштів, ОСОБА_1 не надав належних доказів на підтвердження цих доводів. Позивачем надано наявні у товариства докази перерахування коштів у сумі 7 000 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , які у належний спосіб ОСОБА_1 не спростовано. Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, відповідач, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов`язок їх доведення.

Апеляційний суд зважає на те, що 25 червня та 24 липня 2023 року відповідачем зроблено два платежі, зокрема в рахунок погашення суми кредиту у розмірі відповідно 0,01 грн та 0,01 грн та в рахунок погашення процентів за користування кредитом в сумі відповідно 21 грн та 4 466 грн. Часткове погашення заборгованості за договором позики спростовує доводи відповідача про неотримання ним кредитних коштів (висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 338/180/17, викладені у постанові від 05 червня 2018 року).

Є безпідставними також твердження скаржника про недоведеність позивачем права вимоги за договором факторингу з огляду на наступне.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надано належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором № 798973 від 27 травня 2023 року до ОСОБА_1 , а саме:

- договір факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року, укладений ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит»;

- акт приймання-передачі реєстру боржників від 01 лютого 2024 року до договору факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року;

- витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року;

- копію платіжної інструкції № 74875 від 01 лютого 2024 року про те, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Селфі Кредит» 2 267 377,25 грн за відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року.

Договір факторингу від 01 лютого 2024 року, укладений між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал», не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована. Отже, укладений між фінансовими установами договір факторингу є належним доказом переходу до позивача права грошової вимоги до боржника Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 798973 від 27 травня 2023 року.

Доводи відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем повідомлення про зміну кредитора, що унеможливлює звернення з цим позовом, також відхиляються апеляційним судом.

За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у задоволенні позову новому кредитору, а може впливати лише на визначення розміру заборгованості перед новим кредитором у випадку проведення виконання зобов`язання попередньому кредитору або ж свідчити про прострочення кредитора. Таким чином, за відсутності факту отримання відповідачем письмового повідомлення про відступлення права вимоги (про заміну кредитора) останній не мав перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті заборгованості на рахунки первісного позикодавця, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц дійшов висновку про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

ОСОБА_1 не надав суду доказів, які б підтверджували погашення ним існуючої заборгованості за договором позики первісному кредитору за встановленим договором графіком платежів.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позивачем тверджень щодо укладення ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронному вигляді та набуття позивачем права вимоги за указаним кредитним договором.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості відповідач погашення за кредитом здійснив частково, зробивши два платежі на погашення кредиту в загальній сумі 0,02 грн та на погашення відсотків за користування кредитом в загальній сумі 4 487 грн. Проценти за користування кредитом нараховані за період з 27 травня 2023 року по 01 лютого 2024 року, зокрема, у період з 27 травня по 25 червня 2023 року за зниженою процентною ставкою у розмірі 0,01 %, а у період з 26 червня 2023 року по 01 лютого 2024 року - за стандартною процентною ставкою у розмірі 2,2 %, що не суперечить п. 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки у відповідні періоди.

Оскаржуючи рішення суду, ОСОБА_1 наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості та розмір визначеної судом до стягнення суми заборгованості не оспорював.

Отже, районний суд правильно виснував про неналежне виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором від 27 травня 2023 року та необхідність стягнення з нього заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Зазначаючи про необхідність скасування рішення суду, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в тому числі і витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн, скаржник не наводить доводів щодо незаконності і (або) необґрунтованості висновку суду щодо їх розподілу, а відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У зв`язку з наведеним колегія суддів не вбачає законних підстав для перегляду висновку суду щодо розміру витрат на правничу допомогу, які стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача.

Ураховуючи наведене вище у сукупності, апеляційний суд виснує, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 22 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова