Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №135/754/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 135/754/26

Провадження № 22-ц/801/1779/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Нікандрова С. О.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокуСправа № 135/754/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Козюми Д.О.,

розглянув (в режимі відеоконференції) у відкритому судовому засіданні справу № 135/754/26 за матеріали скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 22.05.2026, постановлену у складі судді Нікандрова С.О. в приміщенні суду в м. Ладижин, -

в с т а н о в и в :

7.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , в якій просив : (1) поновити строк для подання скарги на дії державного виконавця; (2) визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Троснянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Клопотуна Є.С. про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами від 27.01.2025 за виконавчим провадженням № 76707737.

Скарга обґрунтована тим, що в провадженні Тростянецько-Ладижинського відділу ДВС у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 76707737 за виконавчим листом № 135/1084/24, виданого 11.10.2024 Ладижинським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від заробітку, відкрите за постановою державного виконавця від 4.12.2024.

27.01.2025 в межах виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Постанова обґрунтована тим, що у ОСОБА_1 утворилась заборгованість зі сплати аліментів 18931,45 грн, сукупний розмір згідно розрахунку від 27.01.2025 за період з 28.08.2024 по 27.01.2025, перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці.

ОСОБА_1 вважає, що постанова від 27.01.2025 порушує його права, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності та він отримує державну соціальну допомогу. Про наявність групи інвалідності було відомо державному виконавцю, адже постанова про арешт коштів боржника була скасована за заявою боржника 18.06.2025. Боржнику потрібно використовувати транспортний засіб у зв`язку з інвалідністю.

Державним виконавцем не було винесено постанов про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника до винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами віл 27.01.2025.

Виконавче провадження відкрито 4.12.2024, а оскаржувану постанову винесено 27.01.2025, тому протягом чотирьох місяців не могла утворитись заборгованість зі сплати за аліментами.

ОСОБА_1 просить поновити строк звернення зі скаргою, оскільки йому було відомо про примусове виконання рішення суду про стягнення заборгованості, між тим про наявність постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 27.01.2025 стало відомо лише після отримання представником відповіді на адвокатський запит. Про оскаржувану постанову він не знав, її копія йому не вручалась та не надсилалась, про неї він дізнався від працівників поліції; представником ОСОБА_1 було надіслано адвокатський запит та отримано 1.05.2026 копію постанови державного виконавця від 27.01.2025, скаргу подано 7.05.2026, тобто протягом десяти днів з дня отримання копії постанови державного виконавця, тобто з дня коли ОСОБА_1 , дізнався про зміст оскаржуваної постанови (частина перша статті 449 ЦПК України).

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 22.05.2026 скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх № 7369/26-вх від 8.06.2026), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить : скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Основними доводами апеляційних скарги є те, що на момент звернення ОСОБА_1 не було відомо, що саме у ВП № 76707737 було винесено постанову про обмеження у його праві керування транспортними засобами; згідно системи АСВП на виконанні перебувають чотири виконавчі провадження, а саме : 76706537, № 76707032, № 76707402, № 76707737. Доказів у АСВП того, що ОСОБА_1 достовірно було відомо про існування оскаржуваної постанови немає, відсутні докази, що така постанова вручалась чи надсилалась боржнику у виконавчому провадженні, або ОСОБА_1 ознайомлювався з матеріалами ВП № 76707737.

У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Щодо розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

У судовому засіданні 19.08.2026 року ОСОБА_1 заявив клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки його адвоката було мобілізовано. Клопотання було задоволено, роз`яснено заявнику щодо обмеження строків розгляду справ даної категорії та необхідності своєчасно укласти угоду з іншим адвокатом. Розгляд справи відкладено на 26.08.2026 року.

26.08.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшла заява (вх № 11238) представника Долі О.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про відкладення розгляду справи з тих підстав, що24.08.2026 укладено договір ОСОБА_1 з адвокатом Долею О.А., а тому необхідно ознайомитись із матеріалами справи та визначитись із позицією захисту, існує необхідність у долучені додаткових доказів. ОСОБА_1 перебуває на лікуванні з 21.08.2026 по 29.08.2026.

Ознайомившись із заявою колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи встановлені статтею 371 ЦПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Крім того, представник не зверталась до суду із клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції. Апеляційний суд також зазначає, що попередній розгляд справи вже був відкладений та забезпечено право ОСОБА_1 на користування юридичною допомогою. Своїм правом ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

У судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Постановляючи ухвалу про залишення скарги без розгляду на підставі частини другої статті 449 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову від 27.01.2025 лише 7.05.2026, тобто з пропуском десятиденного строку, передбаченого частиною першою статті 449 ЦПК України, без надання доказів поважності та відповідного обґрунтування пропуску строку; з долучених до матеріалів скарги доказів суд не має можливості встановити дату коли ОСОБА_1 фактично дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав. 12.03.2026 ОСОБА_1 звертався до Троснянецько-Ладижинського ВДВС у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, що свідчить про обізнаність про наявність оспорюваної постанови. Дізнавшись від працівників поліції про наявність заборони керування транспортними засобами, ОСОБА_1 , маючи ідентифікатор доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження мав можливість ознайомитися з оскаржуваною постановою без відповідного адвокатського запиту.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Загальні права та обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до змісту якої сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частинами першою - другою статті 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.

У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Аналогічні положення містяться у змісті частини п`ятої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Аналіз вищезазначений норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено право особи на оскарження дій чи рішень органу виконавчої служби у 10-денний строк саме з моменту, коли така особа дізналася про порушення своїх прав діями або бездіяльністю посадових осіб органу виконавчої служби (приватним виконавцем) за виключенням випадків оскарження постанови виконавця про відкладення провадження виконавчих дій.

Верховний Суд у постанові від 1.11.2023 у справі № 904/3734/20 вказав, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у передбачений законом строк або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено саме з поважних причин. У протилежному випадку дії суду матимуть наслідком порушення права інших учасників спору, зокрема, виконавця, дії якого оскаржуються, а також та загальних засад судочинства (диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін).

У постанові ВС від 4.11.2022 у справі № 761/38464/20 зазначено, що «перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод».

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У п. 2 ч. 9 ст. 71 цього Закону зазначені постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Отже, законодавець чітко визначив, що копія постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами надсилається сторонам рекомендованим поштовим відправленням, а тому допустимим доказом отримання такого документу є поштове повідомлення з відміткою про його вручення/повернення.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиціїсвоїм правом на спростування даної обставини не скористався, представник у судове засідання не з`явився, пояснень та доказів надсилання постанови рекомендованим поштовим направленням не надав.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 просив поновити строк звернення зі скаргою, стверджуючи, що йому було відомо про примусове виконання рішення суду про стягнення заборгованості, між тим про наявність постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 27.01.2025 йому стало відомо лише після отримання представником відповіді на адвокатський запит; про оскаржувану постанову він не знав, її копія йому не вручалась та не надсилалась, про неї він дізнався від працівників поліції; представником ОСОБА_1 було надіслано адвокатський запит та отримано 1.05.2026 копію постанови державного виконавця від 27.01.2025, скаргу подано 7.05.2026, тобто протягом десяти днів з дня отримання копії постанови державного виконавця, тобто з дня коли ОСОБА_1 , дізнався про зміст оскаржуваної постанови (частина перша статті 449 ЦПК України).

Зазначені обставини ОСОБА_1 просив визнати поважними причинами пропуску строку на подання скарги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 260 ЦПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається з: мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Зміст оскаржуваної ухвали свідчить про те, що в ній відсутній висновок суду першої інстанції щодо клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання скарги (відмови в його задоволенні), крім того судом першої інстанції не встановлено точну дату коли скаржнику стало відомо або він міг дізнатися про порушення своїх прав при винесенні постанови державного виконавця від 27.01.2025. Суд не з`ясував чи зазначені ОСОБА_5 підстави для поновлення строку на звернення зі скаргою до суду, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника подати у встановлений законом строк скаргу до суду. Не з`ясувавши усіх обставин справи та не надавши належної оцінки доказам наявним у справі, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення скарги без розгляду.

Судом першої інстанції не перевірено твердження ОСОБА_5 про те, що йому не надсилалась відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови державного виконавця від 27.01.2025 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» моніторинг Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) є правом, а не обов`язком сторони виконавчого провадження.

Також поза увагою суду залишилась та обставина, що на примусовому виконанні перебуває декілька виконавчих листів та відкриті різні виконавчі провадження, що позбавило можливості заявника визначатись у ході виконання якого саме виконавчого провадження була винесена оскаржувана постанова. Дану обставину підтверджує запит адвоката від 13.03.2026 / а.с 21/

Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 449 України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо) (постанова Верховного Суду від 4.02.2022 у справі № 925/308/13-г).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що аргументи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).

Виходячи із викладеного, ухвала суду першої інстанції підлягає скасування, а справа направлення до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 22.05.2026 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 27.08.2026.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: С. Г. Копаничук

В. В. Оніщук