Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №128/3335/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/3335/24

Провадження № 22-ц/801/1997/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача),

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни,

на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 11 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Саєнко О.Б.

у справі № 128/3335/24

за скаргою ОСОБА_1 (скаржник)

за участю приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука Валентина Васильовича (заінтересована особа)

на дії приватного виконавця,

встановив:

Короткий зміст вимог та історія справи

27 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся в районний суд зі скаргою на дії приватного виконавця Собчука В.В. обґрунтовуючи її тим, що на виконанні у вказаного приватного виконавця знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Вінницького районного суду від 22.07.2025, де боржником є скаржник. Відповідно до повідомлення про оцінку майна від 22.04.2026, вартість такого складає 13 1610 грн на підставі звіту від 16.04.2026 ФОП ОСОБА_2 про експертну грошову оцінку земельної ділянки. Водночас сам звіт ОСОБА_1 не надійшов, а тому з метою ознайомлення із його змістом, було направлено заяву на електронну адресу приватного виконавця з вимогою надання звіту та постанови про відкриття виконавчого провадження.

Проте станом на 08.05.2026 року жодної відповіді від приватного виконавця не надійшло, що й стало підставою для звернення до суду зі скаргою.

Крім того у скарзі ОСОБА_1 просив поновити строк на її подання посилаючись на те, що 08 травня 2026 року ним було подано скаргу на дії приватного виконавця Собчука В.В. до Вінницького районного суду, проте ухвалою від 19 травня 2026 року скарга повернена без розгляду у зв`язку з відсутністю доказів направлення її копії особі, дії якої оскаржуються. Дана ухвала надійшла до електронного кабінету представника ОСОБА_1 адвоката Чернілевської Р.В. 21 травня 2026 року.

В подальшому 22 травня 2026 року скаргу було подано повторно Вінницькому районному суду, який ухвалою від 25 травня 2026 року залишив її без розгляду у зв`язку з пропуском строку, передбаченого статтею 449 ЦПК України. Вказана ухвала надійшла до електронного кабінету адвоката Чернілевської Р.В. 26 травня 2026 року, після чого на наступний день, тобто 27 травня 2026 року подана втретє з клопотанням про поновлення строку подання скарги та обґрунтуванням підстав для поновлення цього строку.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 11 червня 2026 року скаргу залишено без розгляду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із ухвалою суду, скаржник ОСОБА_1 , через представника - адвоката Чернілевську Р.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В доводах апеляційної скарги посилається на те, що помилковим є висновок суду про отримання адвокатом Чернілевською Р.В. ухвали від 19.05.2026 про повернення скарги, що надійшла на її електронну адресу через систему Д-3, оскільки днем вручення процесуальних документів, є день доставки до зареєстрованого електронного кабінету через підсистему “Електронний суд”. Отже надсилання документів на електронну адресу особи не заборонено, проте це не замінює належне надсилання учаснику справи документу у порядку передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшли, проте їх відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції – частина 3 статті 360 ЦПК України.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 16 липня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Частиною 2 статті 369 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про залишення без розгляду – п. 6 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки предметом перегляду в суді апеляційної інстанції є ухвала суду першої інстанції про залишення скарги без розгляду, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку, і закон, яким він керувався

Приймаючи рішення про залишення скарги без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що скаргу подано до суду з пропуском встановленого строку на її подання в 10 днів, а зазначені представником скаржника підстави не є поважними для поновлення строку для звернення до суду із даною скаргою.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала вказаним вимогам не відповідає, а колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЕСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити безладного руху у судовому процесі.

Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою (абз. 1 ч. 2 ст. 449 ЦПК України).

Підстави для залишення позову без розгляду законодавцем визначено у статті 257 ЦПК України.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення по суті спору у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.

Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця суд першої інстанції виходив з того, що вона подана з пропуском 10-ти денного строку, а підстави пропуску цього строку є неповажними.

Матеріалами справи встановлено, що 08 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця, яка ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 19 травня 2026 року повернена без розгляду, з підстав відсутності доказів надсилання (надання) її копії іншим учасникам цивільної справи, яких, крім того, в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 448 ЦПК України, не було зазначено.

Дана ухвала надійшла до електронного кабінету через підсистему «Електронний суд» представнику скаржника адвокату Чернілевській Р.В. 21 травня 2026 року, а вже 22 травня 2026 року вона подала її повторно Вінницькому районному суду.

Ухвалою Вінницького районного суду від 25 травня 2026 року скарга залишена без розгляду у зв`язку з пропуском строку, передбаченого статтею 449 ЦПК України.

Вказана ухвала надійшла до електронного кабінету адвоката Чернілевської Р.В. 26 травня 2026 року, після чого на наступний день, тобто 27 травня 2026 року подана втретє з клопотанням про поновлення строку подання скарги та обґрунтуванням підстав для поновлення цього строку.

Як вказав суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 11 червня 2026 року, залишаючи без розгляду скаргу, з комп`ютерної програми системи «Д-3» Вінницького районного суду Вінницької області встановлено, що копія ухвали суду від 19 травня 2026 року, була направлена представнику ОСОБА_1 - адвокату Чернілевській Р.В. на її електронну адресу, зазначену у скарзі та отримана нею того ж дня - 19.05.2026 о 15:12 год, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Питання щодо вручення судового рішення врегульовано статтею 272 ЦПК України.

Частинами п`ятою, шостою статті 272 ЦПК України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Отже, визначальним для початку перебігу строку є вручення відповідного судового рішення.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вимогами частин першої та п`ятої статті 14 ЦПК України в судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Згідно з частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.

Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов`язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом.

Такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23).

Суд першої інстанції не врахував, що процесуальне рішення, на яке посилається в оскаржуваній ухвалі, а саме ухвала від 19 травня 2026 року, надійшло до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» представника скаржника адвоката Чернілевської Р.В. 21 травня 2026 року, натомість вважаючи її отриманою представником 19 травня 2026 року в електронній скриньці вказаній у скарзі.

Крім того, оскільки Вінницький районний суд розглядав справу за матеріалами в паперовій формі, судове рішення мало бути надіслано скаржнику ОСОБА_1 та його представнику адвокату Чернілевській Р.І. на офіційну електронну адресу або в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Матеріали справи не містять відомостей про отримання скаржником ОСОБА_1 копії ухвали Вінницького районного суду від 19 травня 2026 року на поштову адресу.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо залишення скарги без розгляду, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції суперечить нормам процесуального закону, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, Суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни, задовольнити.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 11 червня 2026 скасувати, а справу №128/3335/24 - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин