Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №760/4184/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/4184/26

2/760/12887/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Фіцай О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Скомаровської О.О., Побединської Л.А.

а також учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 та представника відповідачів ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , в якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона проживає та зареєстрована у вказаній квартирі на підставі ордеру виконавчого комітету Київської міської ради № 19268/2371 від 04 жовтня 1969 року. Згідно з ордером у квартирі зареєстровані ОСОБА_6 та її доньки - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Позивач вказала, що відповідач ОСОБА_5 не проживає у квартирі з 1990 року у зв`язку з вибуттям на інше місце проживання після укладення шлюбу, а відповідач ОСОБА_3 виїхала з квартири після смерті своєї матері та не проживає у ній тривалий час. За твердженням позивача, відповідачі не проживають у квартирі понад один рік без поважних причин, не сплачують комунальні платежі, участі в утриманні житла не беруть, особистих речей у квартирі не мають, чим порушують право позивача на вільне користування та розпорядження житлом. Перешкод у користуванні житлом відповідачам не чинилося.

Відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечила, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У відзиві ОСОБА_3 зазначила, що з народження ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстрована та проживала у спірній квартирі, яка є її єдиним житлом. Її мати - ОСОБА_9 - вела неналежний спосіб життя, була позбавлена батьківських прав, а опікуном відповідача було призначено ОСОБА_5 . До дня смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 проживала у спірній квартирі. Проте одразу після смерті матері позивач ОСОБА_2 без відома відповідача змінила замки у квартирі, позбавивши ОСОБА_3 можливості проживати у ній та навіть забрати особисті речі, заявивши, що не бажає її бачити у квартирі.

Відповідач також послалася на тяжкий стан здоров`я внаслідок отриманих у дорожньо-транспортній пригоді травм та подальшу реабілітацію, у зв`язку з чим не мала можливості обстоювати своє право на фактичне користування квартирою. ОСОБА_3 наголосила, що набула право користування квартирою у визначеному законом порядку як член сім`ї наймача, іншого житла не має, а її відсутність у квартирі є вимушеною та зумовлена діями самої позивача, а не свідомою відмовою від житла. З огляду на наведене відповідач просила у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідачів ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі. Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні судом були допитані свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Свідок ОСОБА_13 показала, що позивач ОСОБА_2 останні 6 років проживає одна, відповідачів не бачила після смерті ОСОБА_14 (матері ОСОБА_15 ).

Свідок ОСОБА_11 показала, що позивача ОСОБА_16 знає з дитинства, знала всю родину, ОСОБА_5 була опікуном ОСОБА_17 , ОСОБА_15 з`являлася, коли була жива її матір ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_12 показала, що їй невідомо, чи проживає ОСОБА_15 за квартирою АДРЕСА_1 , оскільки зайнята своїми справами.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що спірне житлове приміщення - квартира АДРЕСА_1 - було надано для проживання на підставі ордеру виконавчого комітету Київської міської ради № 19268/2371 від 04 жовтня 1969 року сім`ї ОСОБА_6 у складі трьох осіб: ОСОБА_6 та її доньок ОСОБА_18 (нині - ОСОБА_5 ) і ОСОБА_19 (нині - ОСОБА_2 ).

Отже, спірна квартира належить до житлового фонду, а позивач та відповідачі набули право користування нею як члени сім`ї наймача.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статей 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї жиле приміщення зберігається за ними протягом 6 місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні понад шість місяців з поважних причин, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Якщо особа не проживає в жилому приміщенні без поважних на те причин понад встановлені законом строки, вона може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

За усталеною практикою Верховного Суду, у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності особи понад встановлені строки. Вирішуючи спір про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, суд повинен встановити факт відсутності особи у жилому приміщенні понад встановлені строки та поважність причин такої відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатися намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, а тому суд має ретельно дослідити обставини довготривалої відсутності.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до цього житлового приміщення. Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 454/2025/15-ц, від 21 липня 2021 року у справі № 227/1044/20, від 15 березня 2023 року у справі № 522/4382/21 та від 09 січня 2024 року у справі № 761/38440/21.

Суд також враховує, що втрата житла є крайньою формою втручання у право особи на повагу до житла, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України») навіть у разі законних підстав для втручання таке втручання має бути пропорційним, а національний суд зобов`язаний оцінити його необхідність з урахуванням балансу інтересів сторін.

Щодо позовних вимог до відповідача ОСОБА_5 .

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 тривалий час, понад один рік, не проживає у спірній квартирі. Ці обставини підтверджуються поясненнями сторін, а також узгодженими показаннями допитаних судом свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які зазначили, що ОСОБА_5 переїхала до іншого помешкання тривалий час тому.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками, ОСОБА_5 вибула зі спірної квартири на інше постійне місце проживання у зв`язку з улаштуванням особистого життя та створення сімї.

Доказів чинення ОСОБА_5 перешкод у користуванні спірним житловим приміщенням, а так само доказів наявності поважних причин її відсутності суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням, а відтак у цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з народження зареєстрована у спірній квартирі та фактично проживала у ній до дня смерті своєї матері ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наведене свідчить про наявність у відповідача тривалих і сталих зв`язків зі спірним житловим приміщенням, яке є для неї єдиним житлом.

Разом з тим, з наданих відповідачем пояснень та відзиву вбачається, що відсутність ОСОБА_3 у спірній квартирі не є добровільною та не пов`язана з втратою нею інтересу до житла, а зумовлена об`єктивними та поважними причинами. Зокрема, відповідач була фактично позбавлена доступу до квартири внаслідок дій самої позивача, яка після смерті матері відповідача змінила замки у квартирі та не надала можливості ОСОБА_3 проживати у ній і забрати особисті речі. Крім того, відсутність відповідача зумовлена тяжким станом її здоров`я та тривалою реабілітацією після отриманих травм.

Наведені обставини свідчать про те, що відсутність ОСОБА_3 у спірному житловому приміщенні є вимушеною та має поважний характер, а свідома поведінка відповідача, яка б свідчила про втрату нею інтересу до спірного житла, відсутня. За таких обставин відсутні визначені законом підстави для визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням.

Суд також враховує, що спірна квартира є єдиним житлом відповідача, а її позбавлення права користування за наведених обставин було б непропорційним втручанням у гарантоване статтею 47 Конституції України та статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на житло.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково - щодо одного з двох відповідачів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 9, 64, 71, 72 Житлового кодексу України, статтею 47 Конституції України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 серпня 2026 року.

Суддя О.Л. Фіцай