Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №442/9572/25 — Львівський апеляційний суд

Справа №442/9572/25 Головуючий у 1 інстанції:Медведик Л.О.

Провадження №22-ц/811/311/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши у порядку письмово провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Медведика Л.О. від 15 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Меденицької селищної ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно за законом, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 січня 2026 року матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Меденицької селищної ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно за законом визнано неподаними та повернуто їх позивачу.

Вказану ухвалу оскаржила ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі просить ухвалуДрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 січня 2026 року скасувати та направити цивільну справу для продовження розгляду в суді першої інстанції.

Вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що перешкоджає доступу до правосуддя. Позивачем надано достатньо доказів на підтвердження визначеної ціни позову, а суд підійшов до доказів із надмірним формалізмом. Залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ціна позову, яка була визначена позивачем, вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, тому суд не мав можливості визначити розмір судового збору, який був недоплачений та надав строк для надання доказів сплати судового збору. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви. Не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки такі висновки не ґрунтуються на законі. Посилається на положення Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких судовий збір справляється у визначеному законом розмірі залежно від ціни позову. Наголошує, що позов подано через систему «Електронний суд» та до нього долучено оригінал платіжного документа про сплату судового збору в розмірі 968,96 грн. Вважає, що повернення позовної заяви здійснено з надуманих підстав, що свідчить про надмірний формалізм суду першої інстанції та перешкоджає реалізації права на доступ до правосуддя.

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 185 ЦПК України, та визнаючи неподаними та повертаючи матеріли позовної заяви позивачу, – виходив з того, що ухвалою судді від 22.12.2025 року матеріали позовної заяви були залишені без руху та надано стороні позивача строк для виправлення недоліків, зазначених в ухвалі суду. Ухвалу суду представниця позивача отримала 08.01.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Стороною позивача, у визначений термін, не виконано вимоги зазначені в ухвалі судді про залишення позову без руху, недоліки позовної заяви станом на 14.01.2026 року – не усунуто. При таких обставинах матеріали справи вважаються неподаними і їх необхідно повернути.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, – немає.

У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовною заявою до Територіальної громади в особі Меденицької селищної ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно за законом, в якій просив:

- визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на майно після смерті брата ОСОБА_3 , а саме на:

- житловий будинок в АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,3676 га кадастровий номер 4621281500:04:000:0212, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення, місце розташування: Львівська область, Дрогобицький район, Волощанська сільська рада;

- земельну ділянку площею 0.137 га кадастровий номер 4621281500:04:000:0984, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення, місце розташування: Львівська область, Дрогобицький район, Волощанська сільська рада;

- земельну ділянку площею 0.301 га кадастровий номер 4621281500:04:000:0677, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення, місце розташування: Львівська область, Дрогобицький район, Волощанська сільська рада;

- земельну ділянку площею 0.2577 га кадастровий номер 4621281500:04:000:1352, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення, місце розташування: Львівська область, Дрогобицький район, Волощанська сільська рада;

- земельну ділянку площею 0.4193 га кадастровий номер 4621281500:05:000:0458, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення, місце розташування: Львівська область, Дрогобицький район, Волощанська сільська рада.

В обґрунтування позовної заяви зазначав, що він є братом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25.02.2025 року Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради. Вказував, що за життя покійним братом було оформлено право власності на земельні ділянки, саме: житловий будинок в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,3676 га кадастровий номер 4621281500:04:000:0212, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення, місце розташування: Львівська область, Дрогобицький район, Волощанська сільська рада; земельну ділянку площею 0.137 га кадастровий номер 4621281500:04:000:0984, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення, місце розташування: Львівська область, Дрогобицький район, Волощанська сільська рада; земельну ділянку площею 0.301 га кадастровий номер 4621281500:04:000:0677, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення, місце розташування: Львівська область, Дрогобицький район, Волощанська сільська рада; земельну ділянку площею 0.2577 га кадастровий номер 4621281500:04:000:1352, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення, місце розташування: Львівська область, Дрогобицький район, Волощанська сільська рада; земельну ділянку площею 0.4193 га кадастровий номер 4621281500:05:000:0458, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення, місце розташування: Львівська область, Дрогобицький район, Волощанська сільська рада. Оскільки позивач переконаний, що він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті брата то просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на вказане майно після смерті свого брата ОСОБА_3 .

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_2 вказав, що позов не містить вимог майнового характеру. Водночас, як вбачається з її прохальної частини, позивач просив визнати за ним право власності на шість об`єктів нерухомого майна, а саме житловий будинок та п`ять земельних ділянок, а тому заявлені вимоги слід вважати майновими.

З матеріалів справи, також, вбачається, що ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Меденицької селищної ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно за законом залишено без руху з підстав недодержання позивачем вимог статей 175, 176, 177 ЦПК України, зокрема у зв`язку з невизначенням належним чином ціни позову з урахуванням вартості всіх об`єктів нерухомого майна, щодо яких заявлено вимоги про визнання права власності, ненаданням документів на підтвердження вартості зазначеного майна та, відповідно, неналежною сплатою судового збору. Крім того, позивачем не було належним чином викладено обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, зокрема не зазначено обставин, які перешкоджають оформленню спадкових прав у нотаріальному порядку, та не надано належних доказів на підтвердження таких обставин. Вказаною ухвалою ОСОБА_2 повідомлено про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в триденний термін з моменту отримання копії ухвали та роз`яснено позивачу, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Згідно з п.9 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, – дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Отже, оскільки предметом позову є визнання права власності на шість об`єктів нерухомого майна, позивач зобов`язаний був визначити ціну позову виходячи з їх дійсної вартості та, відповідно, сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.

Відтак, суд першої інстанції підставно, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, вказав на недоліки позовної заяви та зобов`язав позивача визначити дійсну вартість усіх шести об`єктів нерухомого майна, оскільки жодної довідки про їх дійсну вартість ним до позовної заяви не долучено та, відповідно до вартості майна сплатити судовий збір.

Однак позивач жодним чином не відреагував на ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув вказані недоліки позовної заяви, а саме не надав доказів дійсної вартості спірного майна та не зазначив про будь-які обставини, які унеможливлювали б визначення такої вартості. Про труднощі з визначенням вартості майна позивач, також, не зазначав, у тому числі і в апеляційній скарзі.

Тому, після залишення позову без руху у суду першої інстанції не було підстав для застосування ч.2 ст.176 ЦПК України, згідно якої якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Застосування наведеної норми можливе за наявності однієї з двох умов:

1)визначення позивачем ціни позову та очевидна невідповідність такої дійсності вартості спірного майна або

2)неможливість на момент пред`явлення позову встановлення дійсної вартості майна.

Водночас про наявність таких обставин позивач не вказував ні у позовній заяві, ні після постановлення ухвали про залишення позову без руху, ані в апеляційній скарзі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, а тому правомірно застосував положення частини третьої статті 185 ЦПК України та повернув позовну заяву.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Ухвалу ж суду першої інстанції слід залишити без змін як така, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 27 серпня 2026 року.

Судді: Я.А. Левик

Н.П. Крайник

М.М. Шандра